27 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7391/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “САНТАНА ТРЕЙД» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю “САНТАНА ТРЕЙД» (далі - ТОВ “САНТАНА ТРЕЙД», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.02.2025 №UA205000202532, №UA205000202531.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної перевірки, оформленої актом від 29.01.2025 за №4/25/7.3-19/17/45104866 про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ “САНТАНА ТРЕЙД» вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митною декларацією МД №24UA205170008407U8 від 28.03.2024, складені податкові повідомлення-рішення від 25.02.2025 №UA205000202532, №UA205000202531.
Позивач вважає висновки викладені в акті про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ “САНТАНА ТРЕЙД», помилковими та необґрунтованими, а прийняті на підставі даного акту перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.
Так, Волинська митниця стверджує, що за результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування товару, ввезеного ТОВ «САНТАНА ТРЕЙД» за МД №24UA205170008407U8 від 28.03.2024, встановлено, що сертифікат з перевезення EUR.1 від 18.03.2024 №PL/MF/AT0561037, наданий під час митного оформлення, не був легалізований уповноваженим митним органом Республіки Польща. На підтвердження цього митний орган посилається на лист уповноваженого митного органу Республіки Польща від 18.04.2024 №1001-IOC.4331.47.2024.4.EA.
Позивач вважає, що лист, на який посилається митний орган при винесенні податкових повідомлень-рішень від 25.02.2025 №UA205000202532, №UA205000202531, є необгрунтованим і не може бути єдиним та беззаперечним доказом щодо не підтвердження пільгового походження товару. До митного оформлення декларантом було надано всі передбачені чинним законодавством документи, отримані від експортера, які підтверджують право ТОВ «САНТАНА ТРЕЙД» на преференції.
При цьому, немає жодного офіційного підтвердження, що митні органи Республіки Польща зверталися до експортера з будь-якими запитами щодо підтвердження преференційного походження товару, ввезеного на адресу ТОВ «САНТАНА ТРЕЙД» або ж притягнення до відповідальності експортера. Крім того, відповідальність за оформлення, видачу та достовірність інформації, що зазначена в документах, які стали підставою для надання преференції, несуть експортери.
Зазначає, що в імпортера відсутній обов'язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікату.
Відтак, застосовуючи преференцію при митному оформленні товару за спірною митною декларацією, ТОВ «САНТАНА ТРЕЙД» обґрунтовано сподівалося на добросовісність дій свого контрагента-експортера та не мало підстав піддавати сумніву правомірність видачі сертифікату походження на такий товар. Окрім того, сертифікат про походження EUR. 1 не є скасованим, тобто є чинним, а тому, є єдиним документом, що підтверджує походження товару з країн Європейського Союзу та надає пільги зі сплати митних платежів.
З огляду на викладене позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У поданому до суду 31.07.2025 відзиві на позовну заяву (а.с.56-65) представник відповідача вимог позивача не визнала. В обґрунтування своїх заперечень на позов вказала, що Волинською митницею на підставі пункту 7 частини 1 статті 336, пункту 2 частини 3 статті 345, пункту 2 частини 2 статті 351, статей 352, 354 Митного кодексу України (далі - МК України) у зв'язку з надходженням від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, доведеної листом Держмитслужби від 07.05.2024 №15/15-03-01/7/2490, винесено наказ №11 від 10.01.2025 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «САНТАНА ТРЕЙД» вимог законодавства України з питань митної справи» в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, а саме правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції "410" в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VІІ при митному оформленні товару «Легковий автомобіль, такий що був у використанні, марка: VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, номер кузова: НОМЕР_1 , рік виготовлення 2018…» за митною декларацією від 28.03.2024 №24UA205170008407U8.
Вказана перевірка була розпочата у зв'язку з тим, що листом Департаменту контролю та адміністрування митних платежів Держмитслужби України від 07.05.2024 №15/15-03-01/7/2490 було проінформовано, що у відповідь на їх запит надійшов лист Регіонального офісу управління доходів Республіки Польща в Лодзі від 18.04.2024 № 1001-ІОС.4331.47.2024.4.ЕА щодо результатів проведеної перевірки сертифікатів з перевезення EUR.1 відповідно до положень статей 31 та 32 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, зокрема, EUR.1 від 18.03.2024 №PL/MF/AT0561037.
У відповіді вказано, що сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 №PL/MF/AT0561037 від 18.03.2024 не був легалізований уповноваженим митним органом Республіки Польща, штамп на сертифікаті не відповідає оригіналу, а саме неправильні символ зірки та форма орла.
Враховуючи інформацію уповноваженого органу Республіки Польща, сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 №PL/MF/AT0561037 від 18.03.2024 не відповідає вимогам ст.16 Доповнення І «Визначення поняття походження товарів і методів адміністративного співробітництва» Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, а товар, зазначений в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 не має преференційного походження, про що внесена уповноваженим органом Республіки Польща відповідна відмітка в графу 14 даного сертифіката “Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності інформації, що міститься в ньому». Вказана відмітка у сертифікаті належним чином засвідчена уповноваженим органом Республіки Польща, і тому до нього не може бути застосовані тарифні преференції.
При проведенні митним органом перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товару за МД №24UA205170008407U8 від 28.03.2024 встановлено, що митне оформлення товару здійснено із застосуванням преференції за кодом “410» на підставі відомостей, наявних у сертифікатах з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AT0561037 від 18.03.2024.
До товару застосована зменшена ставка мита 1,8%, відповідно до даних наведених у графі 47 МД сума ввізного мита, що нарахована умовно складає 49071,44 грн.
Враховуючи, що для товару «Легковий автомобіль, такий що був у використанні, марка: VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, номер кузова: НОМЕР_1 , рік виготовлення 2018…» преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація зазначена у сертифікаті походження товару EUR.1 про преференційне походження виявилась непідтвердженою, тому преференційна ставка ввізного мита до товару застосована неправомірно.
Враховуючи вищевикладене, Волинською митницею прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.02.2025 №UA205000202531 та №UA205000202532, які є підставними, обґрунтованими та такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, у тому числі при дотриманні усіх процесуальних аспектів проведення документальної невиїзної перевірки.
З урахуванням зазначеного представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Волинською митницею на підставі пункту 7 частини 1 статті 336, пункту 2 частини 3 статті 345, пункту 2 частини 2 статті 351, статей 352, 354 МК України, у зв'язку з надходженням документально підтвердженої інформації від Регіонального офісу управління доходів Республіки Польща в Лодзі від 18.04.2024 № 1001-ІОС.4331.47.2024.4.ЕА, доведеної листом Департаменту контролю та адміністрування митних платежів Держмитслужби України від 07.05.2024 №15/15-03-01/7/2490, винесено наказ від 10.01.2025 №11 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ “САНТАНА ТРЕЙД» щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи з питань обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, а саме правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції "410" в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VІІ при митному оформленні товару «Легковий автомобіль, такий, що був у використанні, марка: VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, номер кузова: НОМЕР_1 , рік виготовлення 2018…» за митною декларацією від 28.03.2024 №24UA205170008407U8 (а.с.134-135).
Про призначення документальної невиїзної перевірки позивачу було надіслано повідомлення Волинської митниці від 10.01.2025 №7.3-2/19/13/617, яке отримане товариством 23.01.2025 (а.с.133-134).
За результатами документальної невиїзної перевірки, проведеної відповідачем в період з 20.01.2025 по 24.01.2025, складено акт від 29.01.2025 №4/25/7.3-19/17/45104866 (а.с.9-14), згідно із висновками якого встановлено порушення позивачем:
- статті 15, 16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини 1 статті 257, частини 5 статті 280, частини 1 статті 281 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 49071,44 грн;
- підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 9814,28 грн.
За результатами розгляду заперечень ТОВ «САНТАНА ТРЕЙД» на акт перевірки від 29.01.2025 №4/25/7.3-19/17/45104866, Волинською митницею підготовлено висновок від 24.02.2025 №0017/7.3-19/45104866, згідно якого висновки акта перевірки від 29.01.2025 №4/25/7.3-19/17/45104866 про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «САНТАНА ТРЕЙД» вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг із звільнення від оподаткування за МД залишено без змін, а заперечення без задоволення (а.с.16-22).
На підставі акта перевірки від 29.01.2025 №4/25/7.3-19/17/45104866 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 25.02.2025 №UA205000202532, згідно із яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності (крім мита, яке сплачується при поміщенні суден у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами) на загальну суму 53978,58 грн, в тому числі податкове зобов'язання - 49071,44 грн та штрафні (фінансові) санкції - 4907,14 грн (а.с.36-37);
- від 25.02.2025 №UA205000202531, згідно із яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10795,71 грн, в тому числі податкове зобов'язання - 9814,25 грн та штрафні (фінансові) санкції - 981,43 грн (а.с.38-39).
Позивач оскаржував спірні податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку шляхом подання до ДМС України скарги від 12.03.2025 (а.с.28-30).
Рішенням ДМС України від 16.05.2025 №1/10-06/13/3120 податкові повідомлення-рішення від 25.02.2025 №UA205000202532, №UA205000202531 залишено без змін, а скаргу ТОВ «САНТАНА ТРЕЙД» - без задоволення (а.с.23-26).
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частиною п'ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.
Згідно із частиною шостою статті 265 МК України декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.
Відповідно до частини першої статті 266 МК України декларант зобов'язаний, зокрема, у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу (пункт 4); у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи (пункт 5).
Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов'язок із сплати донарахованих митних платежів - грошового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.
Частиною третьою статті 345 МК України визначено, що митні органи мають право проводити документальні виїзні (планові або позапланові) та документальні невиїзні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита (пункт 2).
Згідно із частиною шостою статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.
Частиною другою статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Як передбачає частина третя статті 351 МК України (в редакції, чинній на час проведення перевірки позивача), документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.
Відповідно до частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
Таким чином, нормами чинного законодавства визначено перелік підстав, за яких митним органом проводиться документальна невиїзна перевірка. При цьому, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій митним органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Водночас підставою для проведення перевірки є надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митним органам документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться. У посадових осіб митного органу виникає право на проведення документальної невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови направлення керівнику відповідного підприємства рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеній особі чи уповноваженим ним представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до статей 31 та 32 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, в рамках заходів з контролю за правомірністю визначення країни походження товарів, які оподатковуються преференційними ставками мита, Держмитслужбою було направлено на перевірку до митного органу Республіки Польща в Лодзі сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 18.03.2024 № PL/MF/AT0561037, виданий експортером «TRAUTRINCOM OU» Harju maakond, Tallinn, Lasnamae linnaosaVaike-Paala tn 2,11415.
Так, листом ДМС України від 07.05.2024 №15/15-03- 01/7/2490 надіслано відповідь Регіонального офісу управління доходів Республіки Польща в Лодзі від 18.04.2024 №1001-ІОС.4331.47.2024.4.ЕА про результати перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 18.03.2024 № PL/MF/AT0561037 (а.с.162-163).
Результати перевірки свідчать, що сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 № PL/MF/AT0561037 від 18.03.2024 не був легалізований уповноваженим митним органом Республіки Польща. Компанія, зазначена в документі як експортер, не включена до бази даних контрагентів. Печатка на сертифікаті не відповідає правильному зразку (неправильні символ зірки та форма орла), а підпис у полі 11 не відповідає жодному з підписів посадових осіб, уповноважених підтверджувати сертифікати. Митний орган, зазначений у полі 12 документа, не звертався за підтвердженням сертифіката. Є підозра, що документ підроблений.
Враховуючи інформацію уповноваженого органу Республіки Польща, сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 № PL/MF/AT0561037 від 18.03.2024 не відповідає вимогам ст.16 Доповнення І «Визначення поняття походження товарів і методів адміністративного співробітництва» Регіональної конвенції про пан-євросередземноморські преференційні правила походження, а товар, зазначений в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 не має преференційного походження, про що внесена уповноваженим органом Республіки Польща відповідна відмітка в графу 14 даного сертифіката “Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності інформації, що міститься в ньому». Вказана відмітка у сертифікаті належним чином засвідчена уповноваженим органом Республіки Польща, і тому до товару не можуть бути застосовані тарифні преференції.
Таким чином, уповноваженим органом Республіки Польщі не підтверджено преференційне походження товару, вказаного у сертифікаті про походження товару форми EUR.1 №PL/MF/AT0561037 від 18.03.2024, який був поданий декларантом позивача при митному оформленні товару і на підставі якого застосовано преференції по сплаті мита.
Отже, спірні правовідносини виникли у зв'язку із наявністю відповіді компетентного органу, що видав документ, або компетентної організації країни, зазначеної як країна походження товару, що провів перевірку документів про походження товару, та зазначення у цій відповіді, що ввезений товар не може розглядатися, як товар з походженням в ЄС відповідно до положень Протоколу І до Угоди про асоціацію між СС та Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами з одного боку, та Україною з іншого боку і мати пільгу при розмитненні товару.
Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до частини першої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Частиною третьою статті 43 МК України встановлено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
За приписами частини восьмої статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Частиною дев'ятою цієї статті передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Згідно з частинами першою, другою статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару. У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу в обов'язковому порядку лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров'я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.
Пунктом 1 частини третьої статті 44 МК України передбачено, що у разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов'язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару: на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним кодексом України.
11.08.2023 набули чинності зміни, внесені до Розділу ІІ МК України, відповідно до яких країною походження товару вважається країна, в якій: 1) товар був повністю отриманий; 2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 36 МК України).
Перевірка документів, що підтверджують країну походження товару, зазначених у статті 41 цього Кодексу, здійснюється відповідно до цієї статті після завершення митного оформлення (частина перша статті 43 МК України).
У разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом (частина друга статті 43 МК України).
Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, якщо така перевірка ініціюється у зв'язку з кримінальним провадженням (частина п'ята статті 43 МК України).
В даному випадку перевірки сертифікатів з перевезення EUR.1 була проведена в межах визначеного строку.
За приписами частин четвертої, п'ятої статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Згідно із частиною першою статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Законом України №1678-VII від 16.09.2014 ратифіковано Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (Угода про асоціацію з ЄС).
Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави “походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I “Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва».
Частиною першою статті 2 розділу 2 Протоколу І встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:
1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;
2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Відповідно до частини 1 статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:
1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1;
2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься “декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.
Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу 5 “Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.
Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Законом України “Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» від 08.11.2017 №2187-VІII Україна приєдналася до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, яка набирає чинності для України в перший день другого місяця після внесення Україною депозитарію Конвенції документа про приєднання.
Згідно із статтею 1 Рішення №1/2018 Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21/11/2018 року про заміну Протоколу I “Щодо визначення концепції “походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, Протокол І “Щодо визначення концепції “походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, замінюється текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення. Статтею 1 Протоколу І “Щодо визначення концепції “походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» визначено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція). Усі посилання на “відповідну угоду» в Доповненні I й у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції тлумачаться у значенні цієї Угоди.
Відповідно до статті 15 розділу V Доповнення І товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару ЕUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а.
Пунктом 2 статті 31 розділу VІ Доповнення І передбачено, що з метою належного застосування цієї Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару ЕUR.1 та ЕUR-MED, декларацій про походження і декларацій про походження ЕUR-MED та правильності інформації, що міститься в цих документів.
За змістом положень статті 32 розділу VІ Доповнення І подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 289 МК України обов'язок із сплати митних платежів виникає: після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання.
При вирішенні даного спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 11.08.2022 у справі №460/8509/21, які полягають у такому.
Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених МК України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом.
У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, контролюючий орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов'язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.
Верховний Суд у вказаній справі визнав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що зазначення товариством відомостей про характеристики товарів (преференційне походження), які відрізняються від даних, отриманих від уповноважених органів іноземних держав (в даному випадку Республіки Польща, Словацької Республіки, Угорщини), призвело до безпідставного застосування преференційних ставок ввізного мита, замість застосування повних ставок ввізного мита та сплати митних платежів згідно Митного тарифу України, затвердженого Законом України “Про Митний тариф України» від 19.09.2013 №584-VII.
Відтак суд погоджується із доводами митного органу про те, що спірні сертифікати з перевезення товару не можуть бути визнані належними та достатніми документами, які підтверджують преференційне походження товарів, оформлених за 366 МД.
При цьому, суд зауважує, що компанія-експортер, зазначивши декларативно в інвойсі про походження товарів з території Європейського Союзу, повинна у подальшому в ході перевірки документально підтвердити походження вказаних товарів, в тому числі й обставини, що матеріали, використані при виготовленні товару, також здебільшого походять з Європейського Союзу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у постанові від 31.07.2024 у справі №260/6407/21.
Крім того, при вирішенні цього спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №240/7093/19, від 11.04.2022 у справі №260/2805/20, відповідно до яких міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. Враховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев'ятою статті 43 МК України, Верховний Суд доходить висновку, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.
Частиною другою статті 334 МК України встановлено, що відомості з офіційних документів, наданих для митного контролю, не потребують додаткового підтвердження.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 354 МК України рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.
У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах (відповідно до пункту 54.4 статті 54 ПК України).
Таким чином, оскільки у відповіді на запит митного органу листом уповноваженого органу Республіки Польща від 18.04.2024 №1001-ІОС.4331.47.2024.4.ЕА не підтверджено преференційне походження товару, ввезеного за сертифікатом EUR.1 від 18.03.2024 №PL/MF/AT056103, тому у позивача були відсутні підстави для застосування права на преференції при розмитнені такого товару, а висновки акту перевірки ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
До таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі №380/2397/22.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 18.03.2024 №PL/MF/AT056103 був єдиним доказом підтвердження преференційного походження товару (графа 44 митних декларацій) з метою застосування пільг в оподаткуванні, однак з огляду на результати перевірки митних органів Республіки Польща, такий у цьому разі не може вважатися допустимим доказом, бо отриманий з порушенням встановленого порядку та не є достовірними (не є справжнім та не був легалізований польським митним органом).
В контексті наведеного мав місце факт неправомірного застосування зменшеної ставки мита до товарів у розумінні Доповнення І до Регіональної конвенції в рамках Угоди.
Враховуючи, що перевіркою походження товару не підтверджено його преференційне походження, оподаткування товару за МД №24UA205170008407U8 від 28.03.2024 повинно здійснюватися зі сплатою ввізного мита за ставкою на дату здійснення митного оформлення, відповідно до Закону України від 19.09.2013 №584-VIII “Про Митний тариф України» (зі змінами і доповненнями).
За приписами підпункту “в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію Україну. Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Пунктом 190.1 статті 190 ПК України встановлено, що базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.
Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 20 відсотків (підпункт “а» пункту 193.1 статті 193 ПК України).
У цьому разі безпідставна сплата ввізного мита за преференційними ставками призвела до заниження бази оподаткування ПДВ.
У розглядуваному випадку у Волинської митниці були правові підстави для донарахування грошових зобов'язань (мита та ПДВ) ТОВ «САНТАНА ТРЕЙД», адже результати перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи за митною декларацією, яка була об'єктом перевірки на предмет обґрунтованості та законності отримання пільг і звільнення від оподаткування, показали, що преференційне походження товару не підтверджене у встановленому порядку.
Верховний Суд в постанові від 04.10.2023 по справі №380/2869/22 зауважив, що підставою для висновку про заниження суб'єктом господарювання податкових зобов'язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.
Як слідує з матеріалів справи, контролюючим органом було призначено перевірку та обґрунтування її висновків здійснювалось на підставі документів уповноважених органів іноземної держави, які перекладені на українську мову, що підтверджується матеріалами справи.
Так, копії документів, отримані від митних органів Республіки Польща, на підставі яких відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість, мита на нафтопродукти, транспортні засоби та шини є належними доказами у даній адміністративній справі, оскільки перекладені на державну мову, а тому вказане дає можливість зробити обґрунтовані висновки щодо їх змісту.
Наявність офіційного перекладу та відповідної дипломатичної або консульської легалізації/апостилю в даному випадку не є обов'язковим, адже відповідно до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, підписаної 05.10.1961, до якої Україна приєдналась 10.01.2022, на адміністративні документи, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій апостиль не проставляється.
При вирішенні спору суд також враховує позицію Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №380/2397/22. Так, Верховний Суд виснував, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, стосовно країни походження при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов'язання платника на підставі відомостей, зазначених у таких документах, безвідносно до завершення митного оформлення товару та їх виписку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно донарахував позивачу грошові зобов'язання відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень у зв'язку з надходженням від уповноважених органів іноземної держави документально підтверджених відомостей, які не підтверджують преференційне походження ввезеного товару.
За сталою позицією Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах “Салов проти України» (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), “Проніна проти України» (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та “Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Інші доводи позивача не спростовують встановлених обставин справи.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що митниця як суб'єкт владних повноважень правомірно прийняла податкові повідомлення-рішення від 25.02.2025 №UA205000202532, №UA205000202531, відтак позовні вимоги позивача є безпідставними, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову ТОВ «САНТАНА ТРЕЙД» слід відмовити повністю.
З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “САНТАНА ТРЕЙД» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “САНТАНА ТРЕЙД» (43000, Волинська область, м. Луцьк, вулиця Карбишева, 1, код ЄДРПОУ 45104866).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).
Суддя Т.М. Димарчук