за результатами вирішення заяви про самовідвід судді
28 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/12280/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Смокович В.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про самовідвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2025 справа № 140/12280/25 була розподілена судді Смокович В.І. та передана для розгляду.
28.10.2025 суддя Смокович В.І. подала заяву про самовідвід з тих підстав, що суддею Смокович В.І. як фізичною особою подано позовну заяву до суду щодо оскарження рішення ГУ ПФУ у Київській області (ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 року справа №140/10506/25), що є відповідачем у даній справі. Зазначена обставина є самостійною підставою для здійснення самовідводу у справі № 140/12280/25 на підставі пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя під час вирішення питання про наявність підстав для самовідводу судді виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не уявляється за можливе винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до статей 1, 2, 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з'їзду суддів України від 22.02.2013, суддя: як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді; має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя; має уникати конфлікту інтересів, проявляти стійкість до будь-якого тиску або втручання у діяльність, пов'язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним у процесі прийняття рішень; не може використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб.
Суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом.
У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід.
Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.
За змістом Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу (самовідводу).
Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у ст. 36 КАС України.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною 1 ст. 40 КАС України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Підстави для відводу (самовідводу) судді є за своєю суттю певними юридичними фактами, які надають підстави для сумнівів щодо об'єктивності, неупередженості та безсторонності судді під час розгляду конкретної справи.
Згідно зі ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачено право на справедливий суд.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як вбачається з поданої суддею заяви про самовідвід, до Волинського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
У справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об'єктивному розгляді справи.
У справі П'єрсак проти Бельгії Європейський суд з прав людини, встановивши порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду.
На переконання суду, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Саме тому існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр. Судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви у його об'єктивності.
Після вивчення матеріалів адміністративної справи № 140/12280/25 суддею встановлено обставини, що виключають можливість розгляду ним вказаної справи.
Зокрема, суддею Смокович В.І. як фізичною особою подано позовну заяву до суду щодо оскарження рішення ГУ ПФУ у Київській області (ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 року справа №140/10506/25), що є відповідачем у даній справі.
Беручи до уваги викладене та обставини, наведені у заяві про самовідвід, з метою виключення будь-яких сумнівів щодо дотримання судом принципів законності, неупередженості та об'єктивності за результатами розгляду цієї справи, суддя вважає, що подана заява судді Смокович В.І. про самовідвід є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Заяву судді Смокович В.І. про самовідвід задовольнити.
Відвести суддю Смокович В.І. від розгляду справи № 140/12280/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Адміністративну справу № 140/12280/25 передати для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя В.І.Смокович