28 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/10214/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІКА-РАДЕХІВ» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІКА-РАДЕХІВ» (далі - ТзОВ «ТЕХНІКА-РАДЕХІВ») звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування: 1) рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2025/000060/2 від 07.08.2025, 2) картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.08.2025 №UA205030/2025/000269.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТзОВ «ТЕХНІКА-РАДЕХІВ» у якості покупця та фірмою N AGRO SERVICE SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (Республіка Польща) у якості продавця було укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів №7.05.042025 від 07.04.2025 (далі - контракт).
Згідно п. 1.1. контракту продавець зобов'язався поставити покупцю очищувач-навантажувач буряків ROPA MAUS 4, VIN 8F1184, 2015 Р.В., НОМЕР ДВИГУНА: 926 970-С-1063639 (далі - товар) у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар згідно рахунка-проформи, які є невід'ємною частиною цього контракту.
За п. 2.1. контракту ціна товару, що продається за цим контрактом, встановлюється в євро і приймається на умовах зазначених у рахунку-проформі які є невід'ємною частиною цього контракту. П. 2.2. контракту загальна вартість товару, що продається за цим контрактом, становить 75 000,00 євро.
На виконання умов контракту та з метою митного оформлення товарів польським контрагентом була передана позивачу відповідний рахунок-проформа №FP 1/05/2025 від 02.05.2025, якою між сторонами була узгоджена поставка товару за цим контрактом на суму 75 000,00 євро.
З метою митного оформлення товару декларант позивача подав до Волинської митниці митну декларації (далі - МД) від 01.08.2025 №25UA205030011425UO. Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2025/000060/2 від 07.08.2025, визначивши митну вартість за резервним методом. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.
На підставі такого рішення про коригування митної вартості була прийнята картка відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.08.2025 №UA205030/2025/000269.
Позивач не погоджується із такими рішеннями та зазначає, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару уповноваженою ним особою були подані передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) необхідні документи, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України (тобто чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця), у зв'язку з чим давали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом). При цьому, відсутність у поданих документах усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та наявність в цих документах розбіжностей є надуманою відповідачем обставиною, яка не могла бути підставою для витребування додаткових документів.
Відтак, позивач вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву від 07.10.2025 представник відповідача заперечує проти позовних вимог, в обґрунтування своєї позиції вказує, що всупереч вказаному декларантом не надано в повному обсязі всіх документів на підтвердження транспортних витрат, які останній мав би подати самостійно митниці. Відповідно договору (контракту) про перевезення №130623-3 від 13.06.2023 організація перевезення здійснюється згідно із Заявками, однак Заявки не подано до митного оформлення.
Зауважено, що у відповідності до ч.6 ст.53 МК України, документами, що подаються на підтвердження митної вартості товару, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Вказане зумовлює обов'язок подання декларантом до митного оформлення всіх документів, які наявні у декларанта на підтвердження складових митної вартості.
Представник відповідача зазначила, що транспортні витрати є важливою складовою митної вартості товару, а їх не підтвердження декларантом унеможливлює визначення митної вартості за першим методом - за ціною договору, адже як передбачено у ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні).
Також вказано, що надана платіжна інструкція в іноземній валюті №4JBKLP5 від 07.05.2025 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить: - обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, зокрема підпису(ів) [власноручного(их)/електронного(их)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.
За результатами опрацювання додаткових документів встановлено, що висновок експерта №117/25 від 06.08.2025 не містить інформації щодо пошкоджень даного товару, які наведено у інвойсі та у Дефектовці euroMaus4 8E1184 від 31.07.2025. Таким чином, додатково надані документи містять неточності щодо підтвердження заявленої митної вартості товару.
Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.
Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості від 07.08.2025 №UA205030/2025/000060/2, згідно якого митну вартість визначено за резервним методом із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом вартості товару: митна декларація №25UA209170059942U4 від 11.07.2025 - «Самохідна машина для очищення та завантаження цукрових буряків ROPA Maus 3 (euro-Maus), б/в, 2011р.в., 1 шт. Двигун дизельний. Дані з робочого монітора по наробітку: мотогодини - 8154:34год.; години поочищенню-перевантаженню - 3864:18год. При візуальному огляді видно сліди зношеності техніки, що зафіксовано на зроблених фото при завантаженні. Поставляється на відкритій платформі в зібраному стані. В своєму складі не містить радіопередавачів і приймачів. Не військового призначення. Торговельна марка ROPA, Виробник ROPA Fahrzeug-und Maschinenbau GmbH, Країна виробництва DE» - 3,01 євро/кг, з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Коригування на обсяги партії та комерційні рівні не здійснювалось.
Згідно абз.2 п.7.1 Порядку №631 картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
Відповідно до п.7.2. Порядку №631 у картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Таким чином, вищенаведене слугувало беззаперечною підставою для написання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2025/000269.
З урахуванням наведеного вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є такими, що відповідає вимогам митного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими.
Крім того, 07.10.2025 позивач подав клопотання у якому просив розглядати судову справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Щодо клопотання про здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів частин п'ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.
Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачав підстав для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Між ТзОВ «ТЕХНІКА-РАДЕХІВ» у якості покупця та фірмою N AGRO SERVICE SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (Республіка Польща) у якості продавця було укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів №7.05.042025 від 07.04.2025.
Згідно п. 1.1. контракту продавець зобов'язався поставити покупцю товар у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар згідно рахунка-проформи, які є невід'ємною частиною цього контракту.
За п. 2.1. контракту ціна товару, що продається за цим контрактом, встановлюється в євро і приймається на умовах зазначених у рахунку-проформі які є невід'ємною частиною цього контракту.
П. 2.2. контракту Загальна вартість товару, що продається за цим контрактом, становить 75 000.00 євро.
Розділ 3 контракту зазначає, що країна відправки товару є Польща (п. 3.1.).
Країна походження товару Німеччина (п. 3.2.).
Продавець проводить поставку товару до 30.05.2025 (п. 3.3.).
Продавець поставляє покупцеві товар на умовах FCA місто 89-100 Naklo nad Notecia, Poland, згідно з правилами Інкотермс 2020 (п. 3.4.).
Розділ 5 контракту вказує, що покупець здійснює оплату товару перерахуванням коштів на рахунок продавця за передоплатою (п. 5.1.).
Валютою платежу є євро(п. 5.2.).
Платежі за товар здійснюються відповідно до рахунку-проформи, які є невід'ємною частиною нього контракту (п. 5.3.).
Форма оплати - банківський переказ на рахунок продавця, вказаний у п. 14 цього контракту (п. 5.4.).
За п. 6.1. контракту кількість товару, що поставляється, становить 1 (одна) одиниця.
На виконання умов контракту та з метою митного оформлення товарів польським контрагентом була передана позивачу відповідний рахунок-проформа №FP1/05/2025 від 02.05.2025, якою між сторонами була узгоджена поставка товару за цим контрактом на суму 75 000,00 євро.
У цьому з документі міститься інформація про те, що покупець має сплатити таку суму у строк до 30.05.2025.
Також, польським контрагентом був переданий позивачу рахунок-фактура (інвойс) №1/05/2025 від 02.05.2025 з аналогічними даними, що і в фактурі проформі.
В свою чергу, позивач, відповідно до умов оплати за контрактом, повністю оплатив грошову суму за такою поставкою, що зазначена у вищевказаних рахунку-проформі та інвойсі, а саме 08.05.2025 у розмірі 75 000.00 євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті (SWIFT) №4 .
Надалі, з метою митного оформлення товару та для підтвердження його митної вартості, представником позивача відповідачу були подані всі документи перелік яких передбачений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Так, до Волинської митниці було подано декларацію митної вартості від 01.08.2025 №25UA205030011425UO, зовнішньоекономічний контракт, рахунок-проформа, інвойс, платіжна інструкція в іноземній валюті (SWIFT), автотранспортна накладна від 29.07.2025, декларація про походження товару, договір про перевезення, договір про надання послуг митного брокера, довідка про транспортні витрати, дефектовка товару та рахунок до неї №6492 від 01.08.2025, митна декларація країни відправлення, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів.
У відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №651, ст. 257 Митного кодексу України, для митного оформлення позивачем було подано МД від 01.08.2025 №25UA205030011425UO на одну товарну позицію.
Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів за МД від 01.08.2025 №25UA205030011425UO встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, не дають можливості перевірити розрахунок числового значення митної вартості та містять розбіжності, а саме:
- пошкодження товару, вказані у інвойсі №1/05/2025 від 02.05.2025, не відповідають згідно документу - Дефектовка euroMaus4 8E1184 від 31.07.2025;
- згідно договору про перевезення №130623-3 від 13.06.2023 передбачено заявку на перевезення, однак її не надано до митного оформлення ;
- надане платіжне доручення №4JBKLP5 від 07.05.2025 не містить обов'язкових реквізитів, а саме підпис(и) власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216.
Згідно вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» та згідно ст.53 та ст.54 МКУ декларанту запропоновано надати в 10- денний термін наступні документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) транспортні (перевізні) документи; 3) банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг (за наявності оплати); 4) банківські платіжні документи, що стосуються товару (за наявності оплати); 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Відповідно до ч.6 ст. 53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
На письмову вимогу декларантом 04.08.2025 надано:
- підтвердження вивозу №25CC599C-P2178891;
- заявку №2 від 16.07.2025;
- висновок експерта №117/25 від 06.08.2025;
- лист від 06.08.2025 про відсутність інших додаткових документів.
За результатами опрацювання додаткових документів встановлено, що висновок експерта №117/25 від 06.08.2025 не містить інформації щодо пошкоджень даного товару, які наведено у інвойсі та у Дефектовці euroMaus4 8E1184 від 31.07.2025. Таким чином, додатково надані документи містять неточності щодо підтвердження заявленої митної вартості товару.
Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, тому відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.08.2025 №UA205030/2025/000269 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2025/000060/2 від 07.08.2025, в якому митну вартість товару визначено за резервним методом із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом вартості товару: митна декларація №25UA209170059942U4 від 11.07.2025 - «Самохідна машина для очищення та завантаження цукрових буряків ROPA Maus 3 (euro-Maus), б/в, 2011р.в., 1 шт. Двигун дизельний. Дані з робочого монітора по наробітку: мотогодини - 8154:34год.; години поочищенню-перевантаженню - 3864:18год. При візуальному огляді видно сліди зношеності техніки, що зафіксовано на зроблених фото при завантаженні. Поставляється на відкритій платформі в зібраному стані. В своєму складі не містить радіопередавачів і приймачів. Не військового призначення. Торговельна марка ROPA, Виробник ROPA Fahrzeug-und Maschinenbau GmbH, Країна виробництва DE» - 3,01 євро/кг, з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Коригування на обсяги партії та комерційні рівні не здійснювалось.
В подальшому, декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД 25UA205030011839U0 від 07.08.2025, з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.
Уважаючи таке рішення відповідача разом із карткою відмови протиправними, позивач звернувся з позовом до суду про їх оскарження.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Так, до МД 01.08.2025 №25UA205030011425UO, декларант позивача подав наступні документи: зовнішньоекономічний контракт, рахунок-проформа, інвойс, платіжна інструкція в іноземній валюті (SWIFT), автотранспортна накладна від 29.07.2025, декларація про походження товару, договір про перевезення, договір про надання послуг митного брокера, довідка про транспортні витрати, дефектовка товару та рахунок до неї №6492 від 01.08.2025, митна декларація країни відправлення, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів.
На думку суду, подані позиваечм відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так контрактом №7.05.042025 від 07.04.2025 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов'язання продавця та покупця.
На виконання умов контракту та з метою митного оформлення товарів польським контрагентом була передана позивачу відповідний рахунок-проформа №FP1/05/2025 від 02.05.2025, якою між сторонами була узгоджена поставка товару за цим контрактом на суму 75 000,00 євро.
У цьому з документі міститься інформація про те, що покупець має сплатити таку суму у строк до 30.05.2025.
Також, польським контрагентом був переданий позивачу рахунок-фактура (інвойс) №1/05/2025 від 02.05.2025 з аналогічними даними, що і в фактурі проформі.
Ціна товару в інвойсі №1/05/2025 від 02.05.2025 (75 000,00) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД 01.08.2025 №25UA205030011425UO (графа 22).
Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД 01.08.2025 №25UA205030011425UO фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в комерційному інвойсі №1/05/2025 від 02.05.2025. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.
Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.
Щодо аргументів відповідача у спірному рішенні: «пошкодження товару, вказані у інвойсі №1/05/2025 від 02.05.2025, не відповідають згідно документу - Дефектовка euroMaus4 8E1184 від 31.07.2025», суд зазначає наступне.
Технічний стан техніки, що була у використанні (у даному випадку транспортного засобу, що ввозився позивачем на митну територію України та заявлявся для митного оформлення) є одним з визначальних характеристик ціни товару та впливає на визначення митної вартості.
У зв'язку із чим, у всіх товаросупровідних документах, які надавались позивачем для митного оформлення товару, і які не містять жодних розбіжностей між собою, зокрема і щодо опису та стану товару, міститься інформація про те, що дана самохідна машина для підбирання очищення та завантаження цукрових буряків торговельної марки ROPA EURO MAUS 4, серійний номер НОМЕР_1 , 2015 року випуску - потребує ремонту електроніка, гідравліка, трансмісія, має дефекти.
Зазначене кореспондується і з відомостями, що зазначені в інвойсі №1/05/2025 від 02.05.2025.
Далі для деталізації інформації про технічні несправності даного товару, позивачем під час його митного оформлення було надано відповідачу Дефектовку EuroMaus4 8г1184, що видана ТзОВ «РОПА Україна» (офіційний представник виробника даного товару в Україні).
Разом з тим, суд зауважує, що в інвойсі зазначаються лише в загальному основні технічні вузли транспортного засобу (товару), які потребують ремонту та заміни, оскільки інвойс за своєю юридичною природою це міжнародний комерційний документ (рахунок-фактура), який продавець виставляє покупцеві для оплати товарів чи послуг. Він містить детальний перелік позицій (назва, кількість, ціна), інформацію про відправника та отримувача, а також загальну суму до оплати. Інвойс підтверджує факт продажу, слугує підставою для оплати, використовується в податковому обліку та при митному контролі.
Тобто, інвойс не є тим технічним документом, який чітко, детально та вичерпно встановлює найменування та кількість деталей, які підлягають заміні чи ремонту під час технічного обслуговування транспортного засобу, такий документ лише фіксує, що товар є бувшим у використанні та має несправності, які підлягають ремонту чи заміні з зазначенням лише основних технічних вузлів, що підлягають ремонту.
Поряд з цим, саме вищезазначена Дефектовка, що видана офіційним представником виробника даного товару в Україні - ТзОВ «РОПА Україна», а також виставлений на його підставі рахунок на оплату №6492 від 01.08.2025, який надавався позивачем митному органу під час здійснення митного оформлення товару є тими документами, які встановлюють вичерпний перелік деталей транспортного засобу, що підлягають заміні при ремонті такого транспорту, а також встановлюють вартість цих деталей.
З урахуванням наведеного вбачається, що дана твердження відповідача є безпідставним, оскільки дані документи не мають між собою жодних розбіжностей, а один документ лише конкретизує та розкриває зміст іншого документа.
Стосовно зауваження відповідача про те, що згідно договору про перевезення №130623-3 від 13.06.2023 передбачено заявку на перевезення, однак її не надано до митного оформлення, суд зазначає наступне.
Позивач до митного органу надав додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, серед яких була і заявка на перевезення №2 від 16.07.2025, що є додатком до договору про перевезення №130623-3 від 13.06.2023.
Згідно змісту такої заявки сторони договору погодили всі необхідні умови для здійснення перевезення товару, а саме: адресу та дату завантаження: «26-27.07.2025 року у Naklo nad Notecia, Польща», місце митного очищення: «Ягодин», адресу вивантаження: «м. Радехів, Львівська область», вантаж та його вагу: «Навантажувач цукрового буряку Ropa Maus 4, 3200 кг, вартість і умови оплати: «7900 Євро в день вивантаження, по курсу НБУ на дату вивантаження» та інші необхідні умови, такі як вимоги до автомобіля, його номер та номер напівпричіпу тощо.
Отже суд вважає, що такий недолік, що полягає в ненадані митному органу заявки на перевезення вантажу був усунений позивачем під час митного оформлення товару та наразі такий аргумент відповідача не може братись до уваги на обґрунтування законності винесення відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару і така обставина після усунення недоліків не могла слугувати для відповідача підставою для винесення оскаржуваного рішення.
Щодо розбіжності зазначеного у графі 33 рішення про те, що надане платіжне доручення №4JBKLP5 від 07.05.2025 не містить обов'язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний (і)/електронний(i)]відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, суд зазначає наступне.
Під час митного оформлення товару до митного органу було надано платіжну інструкцію №4JBKLPS від 07.05.2025. Зі змісту такого платіжного документа вбачається, що 07.05.2025 позивач зі свого банківського рахунку, відкритого у АТ КБ «ПриватБанк» перерахував на банківський рахунок фірми N AGRO SERVICE SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA вказаному у зовнішньоекономічному договорі грошові кошти у розмірі 75 000,00 євро - сумі, що складає ціну такого договору.
Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 №216 (далі - положення), на яке посилається митниця в обґрунтування невідповідності поданих платіжних документів, визначено, що положення, серед іншого, визначає обов'язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, вимоги щодо її оформлення (п. 2 розділу I) та установлює порядок прийняття до виконання, порядок зарахування суми коштів за платіжною операцією в іноземній валюті або банківських металах (п. 3 розділу I).
Вимоги цього положення поширюються на ініціаторів, надавачів платіжних послуг і обов'язкові для виконання ними (п. 5, Розділ I).
Ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі.
Разом з тим, надана до митного оформлення платіжна інструкцію №4JBKLP5 від 07.05.2025, містить проставлену печатку АТ КБ «Приватбанк» та графічний підпис надавача послуг (співробітника банку) а також в графі «Підпис платника» містить інформацію про те, що такий документ підписано платником з використанням електронного підпису.
Відповідно до п. 6 розділу І положення форма та порядок надання платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах визначаються умовами договору про надання платіжних послуг між користувачем і надавачем платіжної послуги.
Згідно з п. 11 Розділ І платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах оформляється, приймається, виконується, повертається та відкликається відповідно до порядку, визначеного нормативно-правовим актом Національного банку з питань здійснення безготівкових розрахунків у національній валюті користувачів платіжних послуг, з урахуванням особливостей.
Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов?язкові реквізити, як, зокрема, номер документа для ініціювання платіжної операції (п.п. 1, п. 14 Розділу II); дату складання документа для ініціювання платіжної операції (п.п. 1, п. 14 Розділу II); підпис(и) [власноручний (і)/електронний(i)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(i) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації (п.п. 13, п. 14, Розділ II).
Надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу ІІ цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів (п. 26, Розділ III).
Згідно з п. 29 Розділ III платник має право ініціювати платіжні операції в іноземній валюті або банківських металах за допомогою платіжного застосунку, який пропонується надавачем платіжних послуг платника, у порядку, визначеному в договорі з надавачем платіжних послуг платника.
Відповідно до п. 30, Розділ IV банк зараховує суму платіжної операції на рахунки банку, розрахункові рахунки небанківських надавачів платіжних послуг та рахунки отримувачів на підставі отриманих SWIFT-повідомлень.
SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications, англ. Товариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій) міжнародна міжбанківська система передачі інформації та здійснення платежів. Фактично SWIFT це месенджер між банками, система передає повідомлення, котрі містять інструкції щодо платежу, від банку-емітента (платника) до банку-ремітента (бенефіціара/ одержувача). Перекази SWIFT проводяться через систему дистанційного обслуговування «Інтернет-Клієнт-банк» з використанням електронних розрахункових документів.
Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, яка затверджена Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 №163, серед іншого визначає порядок ініціювання та виконання платіжних операцій за рахунками користувачів платіжних послуг, які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку та обов'язкові реквізити платіжної інструкції, вимоги щодо їх заповнення, платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції (пп. 15 п. 6 Розділ I).
Відповідно до п. 9 Розділ І ініціатор має право оформити платіжну інструкцію електронній або паперовій формі. Форма, порядок надання платіжної інструкції, засоби дистанційної комунікації для ініціювання платіжних операцій визначаються умовами договору між користувачем і надавачем платіжної послуги.
Згідно з п. 12 Розділ І надавач платіжних послуг приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію за умови, що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті.
З зазначеного вбачається, що платіжна інструкція, яка надається ініціатором (платником) надавачу платіжних послуг (банку) створюється в паперовій або електронній формі та має містити всі реквізити, що передбачені як положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах так і інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, зокрема, підпис платника.
Так, платіжна інструкція №4JBKLP5 від 07.05.2025, яка подана до митного оформлення створена надавачем платіжних послуг (банком) в електронній формі як підтвердження проведеної валютної операції оскільки містить дату складання (створення) ініціатором (платником) - 07.05.2025, дату одержання банком 07.05.2025, дату валютування - 08.05.2025 та дату і час виконання операції - 07.05.2025 17:11, також містить печатку АТ КБ «Приватбанк», графічний підпис надавача послуг (співробітника банку) і підтвердження того, що такий документ підписаний платником з використанням електронного підпису та код для перевірки платежу - JSVU2LQOG50QHOMOEKK.
Таким чином, прийнятий до виконання та виконаний банком платіжний документ, виданий відповідно до внутрішніх документів банківської установи, є належним та допустимим доказом оплати за товар.
Враховуючи вищенавелдене вбачається, що твердження відповідача про те, що у наданій платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах №4JBKLP5 від 07.05.2025 відсутній підпис особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком, що є порушенням вимог постанови Правління НБУ №216 від 28.07.2008, є безпідставним, оскільки постанова визначає реквізити платіжної інструкції, яка подається до банку ініціатором, як розпорядження на проведення платіжної операції (SWIFT-повідомлення), та не є доказом оплати, тоді як платіжна інструкція, подана до митного оформлення, створена надавачем послуг (банком), є підтвердженням проведеної платіжної операції та містить всі необхідні реквізити.
З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Суд зазначає, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).
Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.
Ненадання додаткових документів (каталоги, специфікації, прайс-листи) не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.
З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеним. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також в поданих до митного оформлення документах ціна товару визначена за одиницю товару (за штуку), тоді як митний орган у спірному рішенні визначив відкориговану митну вартість товару не за одиницю товару, а за кілограм. Більше того, не дивлячись на те, що за однією митною декларацією оформлялися інші товари, спірне рішення прийняте тільки стосовно коригування митної вартості товару №1, хоч їх оформлення здійснювалося за тим ж самими документами. Таким чином, відповідач вибірково скоригував митну вартість товару без наведення при цьому обґрунтування такого коригування, не довівши підстав для таких дій.
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2025/000060/2 від 07.08.2025 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв'язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення належить задовольнити.
Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Отже, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.08.2025 №UA205030/2025/000269 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2025/000060/2 від 07.08.2025, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 6 056,00 грн, сплачений згідно платіжними інструкціями від 03.09.2025 №1200, від 16.09.2025 №1206.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205030/2025/000060/2 від 07 серпня 2025 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07 серпня 2025 року №UA205030/2025/000269.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІКА-РАДЕХІВ» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у розмірі 6 056,00 грн (шість тисяч п'ятдесят шість гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІКА-РАДЕХІВ» (80271, Львівська область, Радехівський район, село Радванці, вулиця Лесі Українки, 33, код ЄДРПОУ 38446431).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).
Суддя В.В. Дмитрук