28 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/10522/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) з наступними позовними вимогами:
1. визнати протиправною бездіяльність щодо ненадання відповіді на запит на інформацію від 13.05.2025, отриманий ним 15.05.2025.
2. зобов'язати надати відповідь на запит на інформацію від 13.05.2025, отриманий відповідачем 15.05.2025.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області.
13.05.2025 позивач надіслала відповідачу рекомендованим поштовим відправленням (листом) №4500800159528 запит на інформацію, в якому просила поінформувати її, де знаходиться рішення про призначення і перерахунок пенсії за віком за заявою від 30.06.2023, зареєстрованою за вхідним номером 3267, яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.
15.05.2025 відповідач отримав запит на інформацію, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №4302608311239 та роздруківкою відстеження пересилання (трекінгу) рекомендованого листа №4500800159528, однак відповіді позивачу не надано.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 07.10.2025 представник відповідача позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з огляду на те, що позивач неодноразово зверталась до ГУ ПФУ у Волинській області зі зверненнями з приводу отримання інформацію щодо даного рішення та оскаржувала, на її думку неправомірні дії відповідача щодо не надання інформації про прийняте рішення ГУ ПФУ у Волинській області №907550149046 від 06.07.2023.
16.05.2025 до відповідача надійшла заява позивача зареєстрована за вх. №30/11, щодо отримання інформації з приводу рішення Головного управління №907550149046 від 06.07.2023.
Листом ГУ ПФУ у Волинській області від 20.05.2025 вих. №0300-0202-8/33719 надано відповідь позивачу з приводу порушеного у зверненні питання, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Отже, ГУ ПФУ у Волинській області не визнає адміністративний позов у зв'язку із відсутністю підстав для його задоволення, а тому просить відмовити в задоволенні адміністративного позову про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії повністю.
14.10.2025 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій зазначила, що мав місце запит на інформацію в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», а не звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян», як зазначає відповідач, що не є тотожним і розглядається по-різному.
Лист від 20.05.2025 №0300-0202-8/33719 ні від якого Головного управління на адресу позивача не надходив. Відповідач не вказав номера поштового відправлення, яким нібито було надіслано мені вказаний лист, а також не надав доказів вручення його мені або відмови від отримання.
Разом з тим, додатком №2 до відзиву на адміністративний позов відповідач зазначив копію листа від 20.05.2025 №0300-0202-8/33719. Однак, до надісланого позивачу примірника відзиву вищезазначеного листа відповідач не додав.
Просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач перебувала на обліку в Головному управлінні як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до норм Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
30.06.2023 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління з заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) з урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Мін'юсті України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок).
З 30.06.2023 на підставі заяви, позивача переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
В подальшому позивач неодноразово зверталась до ГУ ПФУ у Волинській області із зверненнями з приводу отримання інформацію щодо про прийнятого рішення Головного управління №907550149046 від 06.07.2003.
13.05.2025 позивач надіслала відповідачу рекомендованим поштовим відправленням (листом) №4500800159528 запит на інформацію, в якому просила поінформувати її, де знаходиться рішення про призначення і перерахунок її пенсії за віком за заявою від 30.06.2023, зареєстрованою за вхідним номером 3267, яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги спеціалістами ГУ ПФУ у м. Києві.
15.05.2025 відповідач отримав запит на інформацію, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №4302608311239 та роздруківкою відстеження пересилання (трекінгу) рекомендованого листа №4500800159528.
20.05.2025 вих. №0300-0202-8/33719 надано відповідь позивачу з приводу порушеного у зверненні питання. Дану відповідь додано відповідачем до відзиву на позову заяву.
Проте, позивач стверджує, що жодної відповіді від відповідача не отримувала. Крім того, дану відповідь не було додано до примірника відзиву на позовну заяву, який був надісланий позивачу.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не надання відповідь на запит на інформацію від 13.05.2025, позивач звернувся до суду за захистом свого права із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати i передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади i незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету i безсторонності суду i є необхідними в демократичному суспільстві.
Згідно статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Частиною 2 статті 6 Закону України «Про інформацію» передбачено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Частиною другою статті 7 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (надалі - Закон №2939-VI).
Статтею 1 цього Закону визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до положень статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Статтею 13 Закону визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: інформацією про стан довкілля; інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією). На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.
Частина третя статті 23 Закону №2939-VI передбачає, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на адресу ГУ ПФУ у Волинській області 12.05.2025 направлено запит про надання публічної інформації з приводу рішення Головного управління №907550149046 від 06.07.2023.
Однак, суд зауважує, що запитувана позивачем інформація щодо знаходження рішення про призначення і перерахунок пенсії за віком за заявою від 30.06.2023, стосується конкретної фізичної особи та містить персональні дані, доступ до яких обмежено законом.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про інформацію» та статей 5, 6, 7 Закону України «Про захист персональних даних», відомості про особу, зокрема дані щодо її соціального та пенсійного забезпечення, належать до конфіденційної інформації. Розповсюдження таких даних можливе лише за згодою цієї особи або в інших випадках, передбачених законом.
Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це інформація, що відображена та задокументована будь-якими засобами і отримана або створена суб'єктами владних повноважень у процесі виконання ними своїх повноважень, крім інформації з обмеженим доступом.
Таким чином, інформація щодо пенсії конкретної особи не є публічною.
Тобто, дані заяви розглядаються відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Частиною першою статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР) встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Частиною третьою статті 7 Закону № 393/96-ВР встановлено, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Згідно статті 15 зазначеного Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки (частина 2 статті 15 Закону № 393/96-ВР).
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (стаття 20 Закону №393/96-ВР).
Отже, чинним законодавством закріплений прямий обов'язок органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян надати належну та обґрунтовану відповідь на звернення громадян у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Водночас, цим же законодавством передбачено й інший обов'язок, встановлений частиною третьою статті 7 Закону №393/96-ВР, - якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ним за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
16.05.2025 до відповідача надійшла заява позивача зареєстрована за вх. №30/11, щодо отримання інформації з приводу рішення Головного управління №907550149046 від 06.07.2023.
Листом ГУ ПФУ у Волинській області від 20.05.2025 вих. №0300-0202-8/33719 надано відповідь позивачу з приводу порушеного у зверненні питання. Проте, підтвердження що даний лист був направлений ОСОБА_1 , суду не надано.
Разом з тим, позивач стверджує, що жодної відповіді від відповідача не отримувала. Крім того, дану відповідь не було додано до примірника відзиву на позовну заяву, який був надісланий позивачу.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду належними та допустимими доказами що позивачу був надісланий лист від 20.05.2025 вих. №0300-0202-8/33719, враховуючи надані статтею 245 КАС України повноваження, позовні вимоги належить задовольнити частково шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не надсилання відповіді на запит на інформацію від 13.05.2025; зобов'язання відповідача надіслати відповідь на запит на інформацію від 13.05.2025.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати згідно статті 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243-246,262 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо надсилання ОСОБА_1 відповіді на запит про надання інформації від 13 травня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області надіслати ОСОБА_1 відповідь на запит про надання інформації від 13 травня 2025 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя В.В. Дмитрук