м. Вінниця
29 жовтня 2025 р. Справа № 120/17058/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно акту №050071 від 04.09.2024 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт інспектором зазначено про виявлене під час перевезення порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: внутрішні перевезення виконувались без товарно-транспортної накладної, в результаті чого було застосовано адміністративно-господарський штраф згідно оскарженої постанови.
Відповідач у відзиві на позов заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що згідно Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник зобов'язаний оформлювати ТТН, яка повинна знаходитися у водія. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт". Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 22.10.2024 №ПШ050089.
На переконання представника відповідача, вказаний акт індивідуальної дії у повній мірі відповідає положенням Закону №2311-ІІІ, зокрема, абзацу 3частини 1 статті 60.
Крім того, звернуто увагу на тому, що з 01.10.2021 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю" від 03.06.2021 №1534-ІХ, яким абзац 3 частини 1 статті 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" викладено у новій редакції, відповідно до якої : перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також, представник відповідача просить суд звернути увагу на те, що у позовній заяві позивач вказує на ту обставину, що ніби то під час перевірки у водія була наявна товарно- транспортна накладна на вантаж, однак вказане спростовується поясненнями водія під час проведення рейдової перевірки, а саме ТТН знаходиться у директора.
Позивач скористався своїм правом та подав до суду відповідь на відзив згідно якої просить позов задовольнити.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
04.09.2024 посадові особи Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області здійснили рейдову перевірку транспортного засобу марки VOLVO державний номер НОМЕР_1 та причіпом MEGA державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 .
Під час перевірки транспортного засобу було виявлено, що внутрішні перевезення вантажів водієм ОСОБА_2 виконувались без ТТН або іншого визначеного законодавством документа, що є порушенням статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Про виявлене порушення складено акт №050071 на підставі якого постановою №ПШ050089 від 22.10.2024 на позивача покладена відповідальність у вигляді сплати адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00грн.
Позивач непогоджується із таким рішення відповідача, а тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон України № 2344-ІІІ).
Статтею 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення визначеністаттею 48 Закону № 2344-III. Зокрема, цією статтею регламентовано, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до положень ст. 1 Закону № 2344-III товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до пункту 15 "Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок - № 1567) під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Згідно з положеннями статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Так, абзацом 3 частини 1 цієї статті визначено, що за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У зв'язку з цим під час здійснення перевезень у водія має бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.
Крім того, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено "Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі - Правила).
Відповідно до п. 11.1 цих Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Розділом І вказаних Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Згідно з абзацом 2 пункту 11.1 Правил товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Таким чином, положеннями чинного законодавства визначений перелік документів, які повинні мати автомобільні перевізники та водії для здійснення внутрішніх перевезень, одним із яких є товарно-транспортна накладна, яку законодавець визначив як єдиний та основний документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені Законом № 2344-ХІІІта Правилами № 363.
Тому відсутність такого документа під час перевірки уповноваженим органом є підставою для притягнення перевізника до відповідальності, установленої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III.
Виключенням з цього правила є лише випадки якщо перевезення здійснюється фізичною особою за рахунок власних коштів та для власних потреб (ст. 1 Закону № 2344-III).
Отже, законодавець чітко окреслив межі, за яких настає відповідальність, передбачена абзацом 3 частини 1статті 60 Закону 2344-III, тому саме у випадку відсутності товарно-транспортної накладної у паперовій та/або електронній формі або її обов'язкових реквізитів, для перевізника настають наслідки передбачені цією нормою у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу.
Відповідно до положень ст. 48 Закону 2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Крім того слід врахувати і те, що Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджені Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).
Абзацом 27 глави 1 Правил № 363 визначено, що товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Пунктом 8.26 Правил № 363 визначено, що вантаження і розвантаження вважаються закінченими після надання водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, оформлених у паперовій та/або електронній формі, на навантажений або вивантажений вантаж.
Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Згідно пункту 11.3. Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладно підписом.
Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних е-ТТН, мають відповідати вимогам Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» та забезпечувати захист інформації відповідно до Законів України «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».
Відповідно до пункту 11.5 Правил № 363 у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
Таким чином, водій повинен мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, зокрема, ТТН. Відсутність документів на вантаж під час проведення перевірки має наслідком застосування визначений законом адміністративно-господарський санкцій до перевіника.
Між тим, Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21, з-поміж іншого зазначив, що в цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
Оскільки водій автомобільного перевізника під час здійснення внутрішніх перевезень вантажів не мав при собі документів, передбачених законодавством, зокрема Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385, вважається, що перевезення здійснювалося за відсутності документів, передбачених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке (за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статей 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт") встановлена абзацом 3 частини 1 статі 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стосовно доводів позивача про те, що він на момент проведення перевірки не надавав послуг вантажних перевезень, а перевезення, яке стало предметом оскарженої перевірки, здійснювалось для власних потреб, суд зазначає, що такі твердження позивача є помилковими.
За приписами статті 1 вказаного закону автомобільний перевізник - це фізична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.
Тобто, вказаною нормою передбачено надання статусу автомобільного перевізника як для осіб, що здійснюють договірні перевезення, так і для осіб, які здійснюють перевезення для власних потреб.
Аналіз зазначеної норми дає підстави вважати, що перевезення на комерційній основі означає надання послуг, а перевезення за власний кошт - перевезення для власних потреб. При цьому, визначення особи перевізником не залежить від обраного та зареєстрованого ним КВЕД. Тобто, дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб - автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж для власних потреб чи надають послугу перевезення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою п-підприємцем з 09.06.2022 та одним із видом його діяльності є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
Так, доводи позивача спростовуються наданою до суду копією ТТН від 04.09.2024, яка не була надана до перевірки. Так, у зазначеній ТТН перевізником значиться ФОП ОСОБА_1 , вантажовідправник - РГ "Родюча Нива 2013", в той час вантажоодержувачем є ТОВ Гайсинський міжгосподарський комбікормовий завод.
Таким чином, суд підсумовує, що наявність товарно-транспортної накладної в даному випадку мала бути обов'язковою.
Отже, покликаючись на обставини, які, на думку позивача, доводять його невинуватість у вчиненні порушення законодавства про автомобільний транспорт, позивач на підтвердження цих обставин не надав жодних доказів.
Суд дійшов висновку, що посадові особи Відділу державного нагляду (контролю) при проведені та оформленні результатів рейдової перевірки, при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу за оскаржуваною постановою, діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений законом, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, неупереджено, добросовісно та розсудливо.
Зважаючи на те, що матеріали справи не містять пред'явлення позивачем зазначених у статті 48 цього Закону документів під час проведення перевірки, що в свою чергу свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845)
Суддя Комар Павло Анатолійович