28 жовтня 2025 р. Справа № 120/15890/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САФАРІ ПЛЮС" до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови
До суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "САФАРІ ПЛЮС", яка подана його представником - адвокатом Чайкою Р.О., до Державної служби України з безпеки на транспорті та Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність винесеної постанови відповідача №ПШ 050188 від 07.11.2024 про застосування до ТОВ "САФАРІ ПЛЮС" адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн. за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Ухвалою суду вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, які були усунуті його представником шляхом уточнення суб'єктного складу відповідачів, а саме визначено якості відповідача лише Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті та надання доказів сплати судового збору.
Надалі, ухвалою судом відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачам строк на подання відзиву.
В межах встановленого строку до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову у повному обсязі.
Мотивуючи свій відзив відповідач зазначає, що ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідач вказує, що актом №АР059204 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.09.2024 встановлено, що під час перевірки було виявлено, що у водія транспортного засобу MAN (д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 , були відсутні протокол перевірки технічного стану транспортного засобу та щоденний реєстраційний листок режимів та праці водія (тахокарта) за 19.09.2024, що є порушенням ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Як наслідок, за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт відносно позивача була прийнята постанова від 07.11.2024 №ПШ050188.
Також відповідач зазначає, що під час проведення рейдової перевірки 19.09.2024 водієм було надано товарно-транспортну накладну в графі автомобільного перевізника якої було вказано позивача, про що і зазначено в акті перевірки від 19.09.2024 №АР059204, жодних заперечень водієм вказано не було.
За таких обставин, як переконує відповідач, при прийнятті спірної постанови він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Інших заяви по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, встановив наступне.
Посадових осіб Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області направлено для проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортних засобів, що підтверджується направленням від 12.09.2024 №000038.
19.09.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, під час якої виявлено, що водій ОСОБА_1 на транспортному засобі MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював перевезення вантажу. В ході проведення перевірки водій ОСОБА_1 на вимогу посадових осіб Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті надав наступні документи: посвідчення водія видане ОСОБА_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, тахокарту за 04.08.2024 та товарно-транспортну накладну від 18.09.2024 №35.
Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт від 19.09.2024 №АР059204, в якому серед іншого зазначено, що транспортний засіб MAN належить ОСОБА_2 та ТОВ "САФАРІ ПЛЮС".
Відповідно до наданої товарно-транспортної накладної від 18.09.2024 №35 перевезення здійснювалося на транспортному засобі MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобільним перевізником вказано ТОВ "САФАРІ ПЛЮС", вантажовідправником, вантажоодержувачем та замовником, також зазначено ТОВ "САФАРІ ПЛЮС", водієм є ОСОБА_1 .
Таким чином перевіряючими зроблено висновок про порушення автомобільним перевізником ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", що полягає у відсутності на момент проведення перевірки визначених ст. 48 цього Закону документів, а саме: протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу та щоденного реєстраційного листка режимів та праці та відпочинку водія за 19.09.2024.
Вказані матеріали для розгляду передано за належністю до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області.
Надалі, листом від 11.10.2024 позивача було запрошено на розгляд справи за порушення абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт» на підставі акту від 19.09.2024 №АР059204 на 24.10.2024, на яке позивач не з'явився.
Надалі листом від 24.10.2024 позивача було повторно запрошено на розгляд справи на 07.11.2024.
Втім, 07.11.2024 позивач на розгляд справи вдруге не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце її розгляду.
За результатами розгляду справи відповідачем прийнято постанову №ПШ050188 від 07.11.2024 про застосування до ТОВ "САФАРІ ПЛЮС" адміністративно-господарського штрафу на підставі абз. 3 ч. 1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт» у сумі 17 000 грн.
Позивач з постановою №ПШ 050188 від 07.11.2024 не погоджується, вважаючи її протиправною та такою що підлягає скасуванню.
Зокрема, у позовній заяві позивач вказує, що під час рейдової перевірки водієм ОСОБА_1 було надано свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 на транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 , що і відображено в акті перевірки від 19.09.2024 №АР059204.
Позивач зазначає, що в акті перевірки від 19.09.2024 №АР059204 в графі "найменування автомобільного перевізника, його місцезнаходження" посадові особи відповідача зазначили двох суб'єктів яким належить транспортний засіб: ОСОБА_2 та ТОВ "САФАРІ ПЛЮС", однак постанова про застосування адміністративного-господарського штрафу була винесена саме на позивача, який на його думку не є транспортним перевізником.
Щодо змісту товарно-транспортної накладної від 18.09.2024 №35 позивач вказує, що з двох боків вказаної ТТН відсутні підписи директора ТОВ "САФАРІ ПЛЮС" Шевчука С.М., тому, на думку позивача, в акті перевірки від 19.09.2024 №АР059204 посадові особи відповідача невірно визначили його як автомобільного перевізника.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що постанова відповідача №ПШ 050188 від 07.11.2024 є протиправною та такою, що винесена з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак просить її скасувати.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України від 05.04.2001 за №2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-ІІІ), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Згідно із пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Статтею 48 Закону №2344-ІІІ встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно - господарські штрафи, зокрема за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону - у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд зазначає, що склад порушення за вчинення якого позивач притягнутий до відповідальності полягав у здійсненні перевезення вантажу за відсутні у водія протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу та щоденного реєстраційного листка режимів та праці та відпочинку водія (тахокарта) за 19.09.2024.
Втім, позивач не оспорує відсутність протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу та щоденного реєстраційного листку режимів та праці водія (тахокарта) за 19.09.2024, а зазначає, що він не є автомобільним перевізником, тому суд оцінює наявні у справі докази й відповідні їм правовідносини виключно в аспекті наявності у позивача статусу автомобільного перевізника у спірних правовідносинах.
Дійсно, матеріалами справи підтверджується, що позивач не є власником транспортного засобу MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що свідчить відповідне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 .
Однак, відповідно до наданої під час рейдової перевірки товарно-транспортної накладної від 18.09.2024 №35 перевезення здійснювалося на транспортному засобі MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобільним перевізником вказано ТОВ "САФАРІ ПЛЮС", замовником та вантажовідправником також зазначено ТОВ "САФАРІ ПЛЮС".
Відповідно змісту ст. 48 Закону № 2344 товарно-транспортна накладна є обов'язковим для водія, який здійснює перевезення, документом. Окрім цього товарно-транспортна накладна, яка заповнюється вантажовідправником обов'язково містить реквізити автомобільного перевізник, зокрема, повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення.
В межах цієї справи вантажовідправником, замовником та автомобільним перевізником в товарно-транспортної накладної від 18.09.2024 №35 вказано саме ТОВ "САФАРІ ПЛЮС".
Тобто, позивач заповнював вищевказану товарно-транспортну накладну, оскільки він є вантажовідправником, що підтверджується наявним відтиском печатки юридичної особи, окрім того, позивач визначив себе автомобільним перевізником, а водієм ОСОБА_1 , який і надав товарно-транспортну накладну від 18.09.2024 №35 посадовим особам відповідача.
Відповідно до ст. 51-1 Закону № 2344 відповідальність за правильність та достовірність заповнення товарно-транспортної накладної покладається на вантажовідправника.
Водночас ст. 49 Закону № 2344 зобов'язує водія мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень, у тому числі й товарно-транспортну накладну.
Як вже було зазначено судом, при проведенні рейдової перевірки водій ОСОБА_1 надав посадовим особам відповідача, окрім інших документів, товарно-транспортну накладну від 18.09.2024 №35 та відповідно абз. 4 ст. 48 Закону № 2344 цього було достатньо для визначення ТОВ "САФАРІ ПЛЮС" у якості автомобільного перевізника.
Суд критично оцінює твердження позивача щодо відсутності особистого підпису директора ТОВ "САФАРІ ПЛЮС" ОСОБА_3 , оскільки як вже було зазначено, Закон №2344-III покладає обов'язок із заповнення ТТН та зазначення необхідних відомостей на вантажовідправника, яким позивач являється
Отже, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області правомірно застосовано до позивача, як автомобільного перевізника, відповідальність, яка передбачена статтею 60 Закону №2344-III, як за відсутність документів які водій зобов'язаний мати та надати посадовим особам, відповідно до ст. 48 Закону №2344-III.
За таких обставин суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваної постанови.
При цьому, при прийнятті такого рішення судом взято до уваги правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №120/554/23.
За змістом положень статей 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року (пункт 29) статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Також суд враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Таким чином, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та ключовим доводам сторін, суд доходить до переконання, що заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати згідно ст. 139 КАС України присудженню на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд,
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 28.10.25.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “САФАРІ ПЛЮС» (вул. Острозького, 55, офіс 102, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ: 34420996);
Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Василя Порика, 29, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 39816845).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович