про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
29 жовтня 2025 р. Справа № 120/14790/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Томчук Андрій Валерійович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.
Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв'язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
В свою чергу, частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про їх порушення не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Щодо відліку строку звернення до адміністративного суду, то суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в частині 2 статті 122 КАС України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. Відтак при визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Звернувшись до суду з цим позовом 21.10.2025, позивач заявив вимоги про зобов'язання відповідача здійснити з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01.03.2022.
Тобто, фактично спірні правовідносини виникли у березні 2022 року, у березні 2023 року, у березні 2024 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що індексація у 2022-2024 роках позивачу не нараховувалася, тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.
Отже в даному випадку застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України.
Слід вказати, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.01.2025 по справі № 160/28752/23 у аналогічних правовідносинах.
Додані до позову матеріали не містять відомостей про те, що, отримуючи з 01.03.2022 року пенсійні виплати у розмірі, який позивач вважає неналежним, позивачем без зволікань та протягом розумного строку вчинялись будь які активні дії, спрямовані на з'ясування інформації щодо підстав визначення її розміру, що не може бути визнано як розумний строк для захисту порушеного права.
Також слід зазначити, що отримання листа у відповідь на заяву щодо пенсійного забезпечення або про перерахунок пенсії не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Така ж позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 04.07.2023 у справі № 320/2938/21, від 21.02.2024 у справі № 240/27663/23.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак, в порушення зазначених вище положень, до матеріалів позовної заяви не додано клопотання про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.
Отже, позивачу необхідно подати заяву із зазначенням поважних причин пропуску строку на звернення до суду, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.
Відповідно до частини 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Так, пунктом 1 частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
При цьому за нормами частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3028 грн.
Позивач в прохальній частині позову просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнти у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796 для забезпечення індексації пенсії починаючи з 01.03.2022.
Відтак, позивачем заявлено три вимог немайнового характеру, а саме:
- про визнання протиправною бездіяльністі відповідача щодо відмови у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14 та зобов'язання повести перерахунок та виплату індексації із коефіцієнтом збільшення 1,14;
- про визнання протиправною бездіяльністі відповідача щодо відмови у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та зобов'язання повести перерахунок та виплату індексації із коефіцієнтом збільшення 1,197;
- про визнання протиправною бездіяльністі відповідача щодо відмови у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 та зобов'язання повести перерахунок та виплату індексації із коефіцієнтом збільшення 1,0796;
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 ЗУ "Про судовий збір").
Отже, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1211,20 грн (за кожну немайнову вимогу).
При цьому, ставка судового збору за подання адміністративного позову із однією вимогою немайнового характеру з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору становить 968,96 грн.
Разом з тим, позивачем фактично заявлено три основних позовних вимог немайнового характеру та три похідних від них вимоги зобов'язального характеру.
Тобто при зверненні до адміністративного суду з вказаними позовними вимогами розмір судового збору становить 2906,88 грн (968,96 х 3).
До позовної заяви не додано документа про сплату судового збору у вищезазначеному розмірі на відповідний розрахунковий рахунок.
Разом з тим, представник позивача подала клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору. Мотивуючи вказане клопотання представник зазначила, що відповідно до положень статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд, враховуючи майновий стан особи та інші обставини, має право своєю ухвалою звільнити позивача від сплати судового збору повністю або частково. Позивач є батьком зниклого безвісті військовослужбовця, який пропав безвісті під час виконання бойового завдання, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України. Враховуючи зазначені обставини, ОСОБА_1 втратив зв'язок з сином внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що на думку представника позивача беззаперечно свідчить про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору з гуманних міркувань.
Визначаючись щодо поданого клопотання, суддя зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з пунктами 1-3 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд, враховуючи майновий стан сторони, за її клопотанням може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує п'яти відсотків річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік. Таке право застосовується, зокрема, у справах, предметом позову яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав або відшкодування шкоди здоров'ю.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Варто зазначити, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду і застосовується лише за наявності підстав, передбачених Законом України "Про судовий збір", з урахуванням майнового стану особи та інших обставин.
У поданому клопотанні представник позивача посилається на "гуманні міркування", зокрема на те, що позивач є батьком зниклого безвісти військовослужбовця, загально посилаючись на положення статті 8 Закону України "Про судовий збір", в той же час у клопотанні не наведено конкретних фактичних обставин, даних про майновий стан позивача або інших підтверджувальних документів, що дозволяли б судді об'єктивно оцінити наявність підстав для застосування права на звільнення від сплати судового збору. Таке загальне посилання на закон не створює достатніх правових підстав для звільнення особи від сплати судового збору, оскільки законодавством передбачено, що звільнення від сплати збору має здійснюватися лише за наявності об'єктивно підтверджених обставин.
В контексті викладеного також виходжу з того, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення, розстрочення) від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Отже, з огляду на викладене та беручи до уваги, що представник позивача не підтвердила належними доказами свої доводи про неможливість сплати судового збору позивачем, а також не надала достатнього правового обґрунтування застосування положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір", доходжу до висновку про відсутність достатніх правових та фактичних підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
За правилами визначеними частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення вказаних в цій ухвалі недоліків позовної заяви у спосіб надання до суду:
- обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду, в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 01.03.2022 по 21.04.2025 включно;
- додатково обґрунтованого клопотання про звільнення від сплати судового збору з посиланням на відповідну частину та пункт статті 8 Закону України "Про судовий збір" та/або надати документ, який підтверджує сплату судового збору в розмірі 2906,88 грн. за такими реквізитами: ГУК у Він. обл./м.Вінниця/22030101; код ЄДРПОУ: 37979858; банк: Казначейство України (ЕАП); рахунок: UA028999980313181206084002856; призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Запропонувати позивачу у 7-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Томчук Андрій Валерійович