іменем України
24 жовтня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 748/939/25
Головуючий у першій інстанції - Кухта В. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1566/25
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,
із секретарем Зіньковець О.О.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Новобілоуська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Чернігівська районна державна нотаріальна контора, Чернігівська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Новобілоуської сільської ради Чернігівського району та області про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами та визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, в якому просила: встановити, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є її батьком; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) по КСГП «Нива» розміром 3,63 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться в с. Роїще, Чернігівського району та області, яке належало ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), виданого відповідно до рішення № 330 Чернігівської РДА від 29 липня 1996 року, і яке позивачка успадкувала після смерті батька.
Заявлені вимоги мотивувала тим, що після смерті матері відкрилась спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай) площею 3,63 га, яке на підставі сертифікату належало ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Із заявою про прийняття спадщини звернувся її чоловік та батько позивачки - ОСОБА_2 , який отримав правовстановлюючі документи на частину спадкового майна, проте не отримав свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер і позивачка, як спадкоємиця першої черги за законом, реалізувавши право на спадкування, отримала свідоцтва про право на спадщину щодо частини спадкового майна. Проте нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) розміром 3,63 в умовних кадастрових гектарах, мотивуючи це тим, що сертифікат на право на пай виданий на ім'я ОСОБА_3 після її смерті, тобто після припинення у спадкодавиці цивільної дієздатності, що зумовило звернення з цим позовом.
Позивачка вважала необхідним встановити у судовому порядку факт родинних відносин між нею та померлим батьком, зважаючи на наявність розбіжностей у написанні по батькові ОСОБА_2 у свідоцтві про її народження та правовстановлюючих документах на його ім'я.
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 червня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Новобілоуської сільської ради Чернігівського району та області про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами та визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , пославшись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги є аналогічними з доводами позову із наведенням тотожних за змістом обставин справи. Позивачка зазначає, що відповідно до рішення загальних зборів членів СВК «Нива» від 30 січня 2001 року, яке оформлено протоколом № 2, було внесено додатковий список членів СГВК, які мають право на сертифікат на земельну частку (пай) і які померли в період від видачі Державного акту 08 вересня 1995 року до моменту видачі сертифікатів на руки. У цьому списку відображено прізвище ОСОБА_3 , що не враховано судом першої інстанції при вирішенні спору.
Скаржниця вважає, що з огляду на зміст постанови Чернігівської районної державної нотаріальної контори, якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) розміром 3,63 га, а також, зважаючи на роз'яснення постанов Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року та «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року, наявні правові підстави для судового захисту її невизнаного права шляхом встановлення факту родинних відносин та визнання за нею права на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті батька.
Відповідачем та третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Чернігівською районною державною нотаріальною конторою, Чернігівською РДА, ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області відзиви на апеляційну скаргу у встановлений строк не подавалися.
Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що сертифікат на право на земельну частку (пай) був виданий на ім'я померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 вже після її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто після припинення у останньої цивільної правоздатності та дієздатності. Суд зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази перебування ОСОБА_3 у членах КСП на час видачі державного акта на право колективної власності на землю КСГП «Нива», тобто того, що на час цієї передачі вона була жива та отримала право на земельну частку (пай). Отже, на час смерті ОСОБА_3 не набула права на земельну частку (пай) по КСГП «Нива», розміром 3,63 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), тому це право не увійшло до спадкової маси та не було успадковане ОСОБА_2 та, відповідно, позивачкою.
Районний суд відхилив доводи ОСОБА_1 про неправильність застосування державним нотаріусом при вирішенні питання про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) положень ЦК України (в редакції 2004 року), які не регулювали ці правовідносини на момент смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , пославшись на те, що ст. 9, 11 ЦК УРСР прямо закріплено ті ж норми, на які посилався нотаріус, зокрема ст. 25, 30 ЦК України, у обґрунтуванні відмови щодо вчинення нотаріальних дій.
Суд вважав, що відсутні підстави для встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зазначивши, що встановлення цього факту необхідно позивачці для визнання за нею права на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яке, як встановлено судом, він не успадковував.
Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
У справі встановлено, що ОСОБА_4 являється дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про народження (а.с. 11).
Після реєстрації шлюбу 23 серпня 1969 року позивачка взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_5 », що підтверджується копією свідоцтва про одруження (а.с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що засвідчено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 49).
01 серпня 1996 року на ім'я ОСОБА_3 був виданий сертифікат серії РН № 958419 на право на земельну частку (пай) по КСГП «Нива», розміром 3,63 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Сертифікат видано на підставі рішення Чернігівської РДА від 29 липня 1996 року № 330 та зареєстровано 05 серпня 1996 року в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 839 (а.с. 14-15).
Відповідно до повідомлення Державного нотаріального архіву Чернігівської області 28 березня 1997 року Чернігівською районною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 180/1997 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (а.с. 47). Із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернувся її чоловік - ОСОБА_2 (а.с. 48).
28 березня 1997 року ОСОБА_2 видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом, які зареєстровані в реєстрі за № 2-1405, № 2-1408, № 2-1409 (а.с. 54, 54 зворот, 55). Спадкове майно, на яке були видані ці свідоцтва, складається: з жилого будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 ; компенсаційної виплати за рахунок коштів ФРН в розмірі 560 ДМ, виданої Українським національним фондом «Взаєморозуміння та примирення»; грошового внеску з відповідними відсотками та сумами компенсацій, що зберігається у філіалі Чернігівського відділення ощадного банку № 7903/025 с. Роїще Чернігівського р-ну на рахунку № НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 59).
Згідно з довідкою начальника Чернігівського районного відділу земельних ресурсів від 19 травня 2000 року ОСОБА_2 належить сертифікат серії ЧН № 0070654 на право на земельну частку (пай) в колективній власності КСГП «Нива» Роїщенської сільської ради розміром 3,63 в умовних кадастрових гектарах, виданий на підставі рішення Чернігівської РДА від 29 липня 1996 року № 330 (а.с. 59 зворот-60).
Відповідно до повідомлення Державного нотаріального архіву Чернігівської області 20 травня 2000 року Чернігівською районною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 5618/2000 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.56). Із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася його дочка - ОСОБА_1 (а.с. 57).
20 травня 2000 року та 17 липня 2007 року на ім'я ОСОБА_1 видано свідоцтва про право на спадщину за законом, які зареєстровані в реєстрі за № 2-1616, № 2-1617, 2-2504 (а.с. 60 зворот, 62). Спадкове майно, на яке видано свідоцтва, складається: з права на земельну частку (пай) у колективній власності КСГП «Нива» розміром 3,63 в умовних кадастрових гектарах, яке належало спадкодавцю на підставі сертифікату від 01 серпня 1996 року серії ЧН № 0070654; грошового внеску з відповідними відсотками та сумами компенсацій, що зберігається у філіалі Чернігівського відділення ощадного банку № 7903/025 с. Роїще Чернігівського р-ну на рахунку № НОМЕР_4 , належного спадкодавцю на праві особистої власності; грошового внеску з відповідними відсотками та сумами компенсацій, що зберігається у філіалі Чернігівського відділення ощадного банку № 7903/025 с. Роїще Чернігівського р-ну на рахунку № НОМЕР_2 ; житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .
28 лютого 2025 року державним нотаріусом Чернігівської районної державної нотаріальної контори Деркач Н.Б. на ім'я позивачки скеровано письмову відповідь про неможливість оформлення її спадкових прав та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , зокрема, на право на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності КСГП «Нива» с. Роїще, розміром 3,63 в умовних кадастрових гектарах, яке входило до складу спадщини та належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (а.с. 8). Мотивуючи таке рішення, нотаріус, пославшись на ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про нотаріат», указала, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН № 958419 був виданий на ім'я померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 вже після її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто, після припинення у особи цивільної дієздатності, що суперечить нормам чинного законодавства.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Пунктами 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року встановлено, що ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Отже спірні відносини, що виникли між учасниками справи, регулюються нормами ЦК УРСР та ЦК України.
Правовідносини щодо здійснення паювання землі регулюються Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95, згідно з п. 2 якого право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що надається до державного акту на право колективної власності на землю.
Таким чином, особа набуває право на земельну частку (пай) за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акту.
Статтею 1 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією (ч. 1 ст. 2 указаного Закону).
Частиною 9 ст. 5 ЗК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частину землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому ч. 6, 7 ст. 6 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 22, ч. 2 ст. 23 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 24 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року, член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Стаття 524 ЦК УРСР визначає можливість спадкоємства за законом і за заповітом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 9, 11 ЦК УРСР здатність мати цивільні права і обов'язки (цивільна правоздатність) визнається в однаковій мірі за всіма громадянами Української РСР та інших союзних республік. Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю. Здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки (цивільна дієздатність) виникає у повному обсязі з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку. Аналогічні норми закріплені у ст. 25, 30 ЦК України.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи у сукупності, колегія суддів доходить переконання, що висновок районного суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за наявністю для цього законних підстав ґрунтується на матеріалах справи, відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Указ Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» за № 720/95 видано 08 серпня 1995 року.
За матеріалами справи встановлено, що матір позивачки - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
01 серпня 1996 року на ім'я ОСОБА_3 видано сертифікат серії РН № 958419 на право на земельну частку (пай) по КСГП «Нива», розміром 3,63 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Сертифікат видано на підставі рішення Чернігівської РДА від 29 липня 1996 року № 330 та зареєстровано 05 серпня 1996 року в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 839. Зазначене рішення Чернігівської районної адміністрації та додатки до нього у виді списків осіб, що мають право на пай, у справі відсутні.
Як правильно зазначив суд першої інстанції у рішенні, яке оскаржується, матеріали цієї цивільної справи не містять також доказів перебування ОСОБА_3 у членах КСП на час видачі Державного акту на право власності на землю КСГП «Нива».
На підтвердження того, що ОСОБА_3 була членом КСП «Нива», стороною позивача до апеляційної скарги додано копію листа за підписом директора ТОВ «Нива» та сільського голови, скерованого на ім'я голови Чернігівської районної державної адміністрації, у якому з посиланням на рішення загальних зборів членів СВК «Нива» від 30 січня 2001 року, протокол № 2, відображено прохання внести в додатковий список членів СГВК, що мають право на сертифікат на земельну частку (пай), які померли у період від видачі 08 вересня 1995 року Державного акту до моменту видачі сертифікатів на руки. У списку ОСОБА_3 зазначена під № 18 (а.с. 103).
У справі відсутні докази того, що такий додатковий список розпорядженням Чернігівської РДА затверджувався.
Відповідь в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 29 липня 2025 року свідчить про те, що додаток до Державного акту на право колективної власності на землю, виданого КСП «Нива» с. Роїще із списком членів КСП, у місцевому архіві документації із землеустрою відсутній (а.с. 104). Проте, наданий ОСОБА_1 лист за підписом голови ТОВ «Нива» та сільського голови лише підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 на час видачі Державного акту на право власності на землю КСГП «Нива» у списках осіб, що є членами КСП та мають право на земельну частку (пай), була відсутня. Як видно з цього листа, питання щодо внесення ОСОБА_3 до додаткового списку постало лише в 2001 році, тобто майже через 6 років після її смерті.
Предметом доказування у цій справі є не лише належність матері позивачки до членів КСГП, а і реалізація нею права на отримання сертифікату на земельну частку (пай).
ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , навіть за умови її включення до рішення Чернігівської РДА від 29 липня 1996 року № 330 та на підставі якого, як свідчить копія сертифікату на право на земельну частку (пай), його видано на ім'я померлої, не набула права на земельну частку (пай), оскільки її правоздатність припинилась у зв'язку зі смертю.
Отже, хоча ОСОБА_3 померла після набрання чинності Указом Президента від 08 серпня 1995 року, яким здійснювалось правове врегулювання розпаювання земель в Україні, проте, з огляду на хронологію подій, є очевидним, що отримати сертифікат ОСОБА_3 за життя не могла. За змістом п. 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України лише отримані громадянами сертифікати на право на земельну частку (пай) вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сам по собі запис у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 839 про виготовлення на ім'я ОСОБА_3 сертифікату на земельну частку (пай) правового значення для правильного вирішення спору не має.
Відтак права на земельну частку (пай), що посвідчено сертифікатом, ОСОБА_3 не набула у зв'язку зі смертю, отже суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що оскільки таке право не увійшло до спадкової маси після смерті матері ОСОБА_1 , його не успадкував ОСОБА_2 та, відповідно, позивачка.
Таким чином, суд першої інстанції, ретельно перевіривши обставини, що мають значення для вирішення справи, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 за життя не набула права на земельну частку (пай), у зв'язку з чим обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги про визнання за позивачкою права на земельну частку в умовних кадастрових гектарах у порядку спадкування.
Звернувшись з вимогою про встановлення юридичного факту, ОСОБА_1 просила встановити, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є її батьком, указуючи на розбіжності у написанні по батькові батька у свідоцтві про її народження та інших правовстановлюючих документах на ім'я батька. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки право на земельну частку (пай) після смерті дружини ОСОБА_2 не успадкував, то встановлення факту родинних відносин з метою визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) в порядку спадкування для позивачки юридичних наслідків не створить. При цьому, за матеріалами справи ОСОБА_1 , звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , надавала документи, які підтверджують родинні відносини з батьком, як спадкоємець першої черги за законом, та отримала свідоцтва про право на спадщину на частину спадкового майна на своє ім'я. Отже, не встановлено, що у ОСОБА_1 при реалізації права на спадкування після смерті ОСОБА_2 виникли труднощі, пов'язані із доведенням родинних відносин з батьком, що утруднило/унеможливило спадкування та потребує відповідного судового врегулювання.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла до переконання, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги цього висновку суду не спростовують і не дають підстав для скасування судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону.
Керуючись ст. 367, 374, ст. 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 червня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 жовтня 2025 року.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.Є. Мамонова