28 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 687/612/25
Провадження № 22-ц/820/2231/25
Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Заворотна А.В.
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №687/612/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах адвокатом Тисячник Рузанною Робертівною, на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 25 серпня 2025 року (суддя Борсук В.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
Звертаючись до суду із позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») вказувало, що 08 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3949581, за яким йому було надано фінансовий кредитний у сумі 10 000 грн з умовою його повернення та сплати відсотків за користування. Кредитний договір було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
18 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 77-МЛ, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 3949581 від 08 червня 2021 року перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Позивач вказує, що у зв'язку з невиконання відповідачем належним чином кредитних зобов'язань, станом на 26 червня 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 41 905 грн, з яких: 9 000 грн - основний борг, 31 905 грн - проценти, 1 000 грн - комісія.
Посилаючись на те, що в добровільному порядку ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором не погасив, позивач просив позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 41 905 грн заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 25 серпня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 3949581 від 08.06.2021 у розмірі 41905 грн та судові витрати по справі в сумі 2422,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тисячник Р.Р., оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так відповідач вказує, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (правонаступник ТОВ «Мілоан») не надало доказів належного укладення кредитного договору № 3949581 від 08.06.2021, адже Анкета-заява не містить підпису відповідача, а використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію») не підтверджено логами системи чи іншими доказами.
Також, з доводів апеляційної скарги слідує, що факт видачі кредитних коштів також не доведено належними первинними документами, оскільки, на думку відповідача, платіжне доручення ТОВ «Мілоан» не є банківським документом, а виписка АТ КБ «ПриватБанк» не підтверджує зарахування коштів саме від кредитора та належність картки відповідачу.
Поміж того, відповідач зауважує, що позивачем не доведено набуття права вимоги за договором факторингу № 77-МЛ від 18.10.2021, тому що відсутній повний та підписаний реєстр боржників щодо боргу відповідача.
Також, Товариством не надано доказів, що наданий ним розрахунок заборгованості є обґрунтованим, оскільки сума стягнутих відсотків (41905 грн) значно перевищує договірну суму (4500,00 грн), а нарахування здійснювалось після спливу строку кредитування (з 08.06.2021 по 21.09.2021) та не враховує часткових оплат.
Окрім того, відповідач зазначає про неспівмірність і завищення стягнутих судом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн, оскільки справа є типовою і незначної складності, що суперечить критеріям розумності, справедливості та співмірності, визначеним ст. 137 ЦПК України.
Оскільки позивачем не надано жодного належного, достатнього та допустимого доказу, який підтверджує факт укладення між кредитором та ОСОБА_1 кредитного договору, відтак позовні вимоги, на думку останнього, є необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тисячник Р.Р., просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову ТОВ "ФК «Кредит-Капітал»" в задоволенні позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу, «ФК «Кредит-Капітал» погоджується із висновками суду першої інстанції та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вказує, що заперечення ОСОБА_1 щодо неукладення договору є необґрунтованими, оскільки судом встановлено факт укладення кредитного договору № 3949581 від 08.06.2021 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора. Наявність ідентифікатора в електронному оригіналі, а не на паперовій копії, є технічною особливістю і не нівелює його юридичної сили, відповідно до Законів України «Про електронні документи» та «Про електронну ідентифікацію».
Також, з доводів відзиву слідує, що факт перерахування кредитних коштів на картковий рахунок позичальника підтверджений належним доказом - випискою АТ КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку ОСОБА_1 , витребуваною судом, що відповідає практиці Верховного Суду.
Поміж того, позивач зауважує, що ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений з Правилами та Паспортом споживчого кредиту, що підтверджується умовами кредитного договору, з якими відповідач погодився, а Правила ТОВ «Мілоан» є невід'ємною частиною договору.
Також, «ФК «Кредит-Капітал» вважає розрахунок заборгованості та строк нарахування відсотків законними та обґрунтованими, оскільки нарахування відсотків здійснювалося відповідно до умов договору, який передбачав можливість пролонгації на пільгових (з 09.07.2021 по 23.07.2021 р.) та стандартних (з 24.07.2021 по 21.09.2021 р.) умовах, і не припиняється автоматично закінченням строку дії договору. Факт часткового погашення боргу відповідачем (1605 грн, 1000 грн комісії, 1000 грн тіла) підтверджує визнання останнім боргу.
Щодо права вимоги, позивач стверджує, що воно набуте належним чином і підтверджене сукупністю доказів: Договором факторингу № 77-МЛ від 18.10.2021 року, витягом із реєстру боржників, актом приймання-передачі та платіжною інструкцією. Надання витягу з реєстру замість повного реєстру обумовлене необхідністю захисту банківської таємниці третіх осіб.
Окрім того, позивач зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн є незавищеними, обґрунтованими та співмірними зі складністю виконаної роботи і відповідають принципам справедливості та розумності.
На думку «ФК «Кредит-Капітал», кредитні кошти було отримано відповідачем, а відтак є необхідність виконання останнім своїх зобов'язань.
Справа розглядається в порядку статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Положеннями частини 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно положень частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 08 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №3949581, за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній пунктом 1.2 договору, на строк, визначений пунктом 1.3, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості (п. 1.4), а також виконати інші зобов'язання у повному обсязі та на умовах і в строки, передбачені договором.
Згідно з пунктом 1.2 договору, загальний розмір кредиту становить 10 000 грн. Строк кредитування встановлено 30 днів з 08.06.2021 (п. 1.3), з можливістю продовження на пільгових або стандартних (базових) умовах (пункти 2.3.1.1 та 2.3.1.2). Термін повернення кредиту та сплати комісії й процентів визначено 08.07.2021 (п. 1.4).
Орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування становить 15 500 грн (п. 1.5). Комісія за надання кредиту - 1 000 грн, нараховується одноразово за ставкою 10 % від суми кредиту (п. 1.5.1). Проценти за користування кредитом - 4 500 грн, нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2). Стандартна (базова) процентна ставка - 5 % (п. 1.6). Тип процентної ставки - фіксована, а особливості її нарахування визначені п.п. 2.2-2.3 (п. 1.7).
Кредит надається шляхом переказу на картковий рахунок позичальника (п. 2.1), який сплачує комісію та проценти у розмірах, зазначених у пп. 1.5.1-1.5.2, у строки, визначені п. 1.4 (п. 2.2-2.2.1). У разі продовження строку кредитування позичальник додатково сплачує комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2, або стандартною ставкою п. 1.6, відповідно до п. 2.3.
Проценти нараховуються за базовою ставкою, визначеною п. 1.6 договору, протягом всього строку кредитування, за винятком випадків, коли на первісний строк кредитування визначена пільгова ставка п. 1.5.2, нижча за базову. Після завершення первісного строку або строку на пільгових умовах проценти за пролонгацією на стандартних умовах нараховуються за базовою ставкою (п. 2.3.1.2).
Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства (п. 6.1), а прийняття пропозиції про укладення договору передбачає погодження з усіма його додатками та невід'ємними частинами (п. 6.3), а укладення договору в електронній формі є юридично еквівалентним підписанню власноруч (п. 6.4). Договір набуває чинності з моменту укладення (п. 7.1).
Кредитодавець має право відступати, передавати та іншим чином відчужувати права за договором на користь третіх осіб без згоди позичальника (п. 3.2.6). Невід'ємними частинами договору є Графік платежів (Додаток №1) та Паспорт споживчого кредиту (Додаток №2).
Як вбачається із довідки ТОВ «Мілоан», позичальник ОСОБА_1 , як клієнт, з яким укладено договір 3949581 від 08.06.2021, пройшов ідентифікацію у ТОВ «Мілоан» та отримав одноразовий ідентифікатор для підписання договору в електронній формі (U78008) (а.с.16 зворот).
Відповідно до даних виписки за договором б/н за період 08.06.2021 -08.07.2021 по рахунку № НОМЕР_1 (клієнт ОСОБА_1 ), наданих АТ КБ «ПриватБанк» від 08.08.2025 №20.1.0.0.0/7 - 250801/31027-БТ (а.с. 66-70) слідує, що 08.06.2021 на вказаний рахунок надійшли кошти в розмірі 10000 грн і в графі «деталі операції» зазначено виплата займу Мілоан.
18.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №77-МЛ, у рамках якого права за кредитним договором №3949581 перейшли до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Згідно платіжної інструкції від 19.10.2021 №47756 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало кошти ТОВ «Мілоан» у сумі 3 104 629,65 грн. Витяг з Реєстру боржників за договором №77-МЛ фіксує заборгованість відповідача в розмірі 41 905 грн (тіло - 9 000 грн, проценти - 31 905 грн, комісія - 1 000 грн).
Задовольняючи позов та стягуючи кредитну заборгованість, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, і заборгованість, нарахована відповідно до умов договору та яку просить стягнути позивач, підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Згідно частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом частин 1, 2 статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Саме такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, в статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України, подані учасниками справи докази, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_1 , уклавши договір №3949581 від 08.06.2021 в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором U78008, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, а тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
І доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження підписання відповідачем договору про надання кредиту електронним цифровим підписом є такими, що не заслуговують на увагу.
Так, матеріалами справи та судом першої інстанції належним чином встановлено, що договір про споживчий кредит № 3949581 від 08.06.2021 із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідача, в тому числі паспортних даних, ідентифікаційного коду, місця проживання, а також інформації щодо умов кредитування, містить електронний підпис із одноразовими ідентифікаторами U78008, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Оскільки кредитний договір укладений шляхом накладення електронного підпису відповідача, який ідентифікує його особу, тому договір вважається укладеним.
Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт Товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
При цьому договір про споживчий кредит №3949581 від 08.06.2021, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ОСОБА_1 в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.
Матеріали справи не містять і відповідач не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.
Отже, на підтвердження укладання договору про споживчий кредит № 3949581 з ТОВ «Мілоан» (правонаступник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»), позивачем було надано електронний доказ в паперовій формі, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора U78008, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми позики, строку позики, розміру відсотків за користування позикою та порядку їх сплати і уклали в належній формі Кредитний договір.
Аргументи апеляційної скарги щодо не надання позивачем належних доказів на підтвердження переказу коштів за кредитним договором саме ОСОБА_1 відхиляються судом, як голослівні і спростовуються наступним.
Так, факт перерахування ТОВ «Мілоан» кредитних коштів у безготівковій формі на банківський рахунок відповідача підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 за період з 08.06.2021 по 08.07.2021 (клієнт ОСОБА_1 ) та даними листа АТ КБ «ПриватБанк» від 08.08.2025 (а.с. 66-70).
З наведених письмових доказів слідує, що Банком проведено операцію з перерахування коштів від позивача (деталі операції - «виплата займа Мілоан») на картку № НОМЕР_2 , емітовану на ім'я ОСОБА_1 .
Цими доказами підтверджується ідентифікація платежу №48266833 за договором №3949581 від 08.06.2021 у сумі 10000 грн, здійсненого 08.06.2021 на банківську картку № НОМЕР_3 , яка, відповідно до умов кредитного договору, належить ОСОБА_1 і була зареєстрована ним у особистому кабінеті як номер особистого електронного платіжного засобу згідно з Правилами надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан».
Разом з тим, голослівно заперечуючи факт отримання кредитних коштів за вказаним договором, відповідач в порушення вимог частини 1 статті 81 ЦПК України не надав суду належних і допустимих доказів того, що такі кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок або що зазначений рахунок на час укладення кредитного договору 08.06.2021 йому не належав.
Також не заслуговують на увагу аргументи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, про ненадання позивачем суду первинних доказів здійснення банківських операцій з грошовими коштами клієнта як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог. Адже Товариство не є банківською установою, а має статус фінансової установи, основним видом економічної діяльності якої є 64.92 - інші види кредитування, у тому числі надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення) Відповідно, воно не володіє і не може надати первинні банківські документи. (а.с. 32 на звороті-33).
Суд першої інстанції, оцінивши відповідно до вимог статті 89 ЦПК України надані позивачем та витребувані за клопотанням позивача докази, а саме: відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором 3949581 ОСОБА_1 , лист АТ КБ «ПриватБанк» від 08.08.2025 та виписку по рахунку № НОМЕР_2 за період з 08.06.2021 по 08.07.2021 (клієнт ОСОБА_1 ), дійшов обґрунтованого висновку про доведеність перерахування ТОВ «Мілоан» на виконання умов кредитного договору кредитних коштів ОСОБА_1 , а також про наявність і розмір кредитної заборгованості останнього.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтовано високого розміру відсотків не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки ОСОБА_1 не надано будь якого свого розрахунку відсотків за Договором про споживчий кредит №3949581 від 08.06.2021 (надалі - Договір), а наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсотками відповідає погодженим між сторонами умовам договору.
Так, з Договору вбачається, що ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 погодили умови щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
Відповідно до пункту 1.5.2 Договору, проценти за користування кредитом становлять 4500 грн, що нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно з пунктами 2.3.1, 2.3.1.1 Договору, строк кредитування може продовжуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах. Для продовження на пільгових умовах позичальник має виконати вимоги, визначені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту й частину заборгованості. У цьому разі проценти нараховуються за ставкою, визначеною у пункті 1.5.2 Договору.
Позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом подальшого користування кредитом після спливу строку кредитування (з урахуванням усіх пролонгацій), але загалом не більше ніж на 60 днів. Якщо позичальник продовжує строк кредитування на стандартних (базових) умовах, проценти нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.6 Договору (п. 2.3.1.2).
Первісний строк кредитування складав 30 днів - з 08.06.2021 до 08.07.2021. Тип процентної ставки - фіксована (пп. 1.3, 1.4, 1.6 Договору).
Зі змісту відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №3949581 вбачається, що ОСОБА_1 здійснив пролонгацію договору: на 15 днів на пільгових умовах (з 09.07.2021 по 23.07.2021) та на 60 днів на стандартних (базових) умовах (з 24.07.2021 по 21.09.2021). Таким чином, загальний період кредитування тривав з 08 червня по 21 вересня 2021 року.
Як убачається з позовної заяви ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просив стягнути з відповідача нараховані відсотки у сумі 31 905 грн, що визначені станом на 21 вересня 2021 року, тобто в межах строку виконання зобов'язання з урахуванням всіх пролонгацій.
Оскільки умови щодо сплати відсотків були погоджені сторонами у договорі, відсотки нараховані в межах строку виконання зобов'язання, а до позивача перейшли права первісного кредитора (Договір відступлення прав вимоги №77-МЛ від 18.10.2021, Акт приймання - передачі Реєстру боржників від 18.10.2021 до Договору відступлення прав вимоги №77-МЛ від 18.10.2021, витяг з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №77-МЛ від 18.10.2021, платіжне доручення №47756 від 19.10.2021) колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про відсутність законних підстав для стягнення з відповідача відсотків у розмірі 31905 грн та відсутності у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги щодо стягнення із ОСОБА_1 кредитної заборгованості є безпідставними.
Разом з тим слід зазначити, що відповідач прийшов до помилкового висновку про стягнення із нього на користь позивача саме процентів в розмірі 41905 грн, адже судом стягнуто кредитну заборгованість в розмірі 41905 грн, що включає: 9000 грн заборгованості за кредитом, 31095 грн - заборгованості за відсоткам та 1000 грн заборгованості за комісією.
Також апеляційний суд відхиляє посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на завищення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки такі доводи не підтверджені доказами і не доведено неспівмірність зазначених витрат зі складністю справи чи обсягом наданих адвокатом послуг, як того вимагає стаття 137 ЦПК України.
Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 ґрунтуються на власному тлумаченні і розумінні відповідачем спірних правовідносин та положень законодавства, однак вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не підтверджують порушення районним судом норм процесуального права та/або неправильного застосування норм матеріального права. І апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги відсутні.
З огляду на наведене відсутні підстави, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, для перерозподілу судового збору.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Тисячник Рузанною Робертівною, залишити без задоволення.
Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 25 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 28 жовтня 2025 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай