29.10.25
33/812/395/25
Єдиний унікальний номер судової справи 467/621/25
Номер провадження 33/812/395/25 Головуючий у місцевому суді: Кологрива Т.М.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В.
29 жовтня 2025 року місто Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,
за участю:
захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Шубіна О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 травня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №313503, який надійшов на розгляд до Арбузинського районного суду Миколаївської області та був складений 27 квітня 2025 року, зазначено, що 27 квітня 2025 року о 19 год. 29 хв. в селищі Костянтинівка по вулиці Центральній біля будинку №53, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки та моделі Chery Elara, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою спеціального технічного приладу Drager, про що свідчить тест огляду номер 339. Від проходження огляду на стан сп'яніння у найближчому медичному закладі водій відмовився. Вказаним останній порушив вимоги пп.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн. 60 коп.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки останній керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Не погодившись із судовим рішенням, 26 серпня 2025 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 травня 2025 року та закрити провадження в справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою, та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права і не відповідає фактичним обставинам справи.
Суд першої інстанції, у порушення вимог ст.ст.7,9 КУпАП, допустив спрощений підхід при розгляді справи, всебічно не з'ясувавши всіх обставин справи, внаслідок чого викладені в постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи й не відповідають фактичним обставинам справи.
Крім того, звернуто увагу на те, що суд першої інстанції розглянув справу та виніс постанову за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушуючи тим самим його процесуальні права.
В судове засідання, призначене на 29 жовтня 2025 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином шляхом направлення судової повістки про виклик до суду засобами поштового зв'язку, а також за допомогою sms-повідомлення та телефонограми.
У відповідності до ч.6 ст.294 КУпАП неявка особи, яка подала апеляційну скаргу та інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за їх відсутністю в судовому засіданні.
Отже, з урахуванням диспозиції вищевказаної норми та відсутності у законі застережень щодо обов'язків заслуховування думки учасників справи за цими обставинами, апеляційний суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні брав участь захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Шубін О.П., який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.
Також в судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Шубін О.П. додатково звертав увагу на те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проведений поліцейськими з порушенням встановленого законом порядку, оскільки працівники поліції не направили його для проведення огляду на стан сп'яніння до медичної установи.
Зазначав, що поліцейський мав би в обов'язковому порядку запитати у водія, чи згоден він з результатами технічного приладу Drager, однак дана вимога закону, як вбачається із матеріалів справи, працівниками поліції виконана не була. З огляду на таке, відсутність в матеріалах справи зафіксованої згоди (незгоди) водія з результатами проведеного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу суперечить вимогам ст.266 КУпАП та приписам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.
Також, звернуто увагу на те, що як вбачається з відеозапису, що міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 погоджувався пройти огляд за допомогою технічного пристрою на місці зупинки транспортного засобу, але, в той же час, на відеозаписі відсутня обов'язкова вимога, а саме: відсутня підготовка приладу Drager до проведення огляду (не здійснювався контрольний забір повітря, який вказує на відсутність алкоголю).
Захисник зазначив, що із матеріалів справи не вбачається, що водій ОСОБА_1 допустив будь-які порушення ПДР, за які його треба було зупиняти. За такого, зупинка транспортного засобу ОСОБА_1 працівниками поліції була безпідставною та незаконною згідно з положеннями ст.35 Закону України «Про національну поліцію».
До того ж, аналізуючи зміст протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що фабула протоколу не містить чіткого викладення суті адміністративного правопорушення.
За вищевказаного, захисник ОСОБА_1 - адвокат Шубін О.П. вважав, що наявні в матеріалах справи докази, на які суд першої інстанції посилався у своїй постанові, не дають підстав поза розумним сумнівом дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно зі ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
За змістом ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч.3 ст.7 КУпАП).
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами (ч.4 ст.7 КУпАП).
Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
За правилами ч.ч.2,3,5,6 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1103 (далі - Порядок, в редакції, який діяв на час складання протоколу).
Відповідно до п.п.2,3,6,7 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень п.1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
За п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог пп.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Обґрунтовуючи висновки щодо доведеності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, районний суд послався на фактичні дані, що містяться в матеріалах адміністративного провадження, зокрема в протоколі про адміністративне правопорушення.
Так, як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, серія ЕПР1 №313503, який надійшов на розгляд до Арбузинського районного суду Миколаївської області та був складений 27 квітня 2025 року, встановлено, що 27 квітня 2025 року о 19 год. 29 хв. в селищі Костянтинівка по вулиці Центральній біля будинку №53, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки та моделі Chery Elara, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою спеціального технічного приладу Drager, про що свідчить тест огляду номер 339. Від проходження огляду на стан сп'яніння у найближчому медичному закладі водій відмовився. Вказаним останній порушив вимоги пп.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху.
Дії водія ОСОБА_1 кваліфіковані поліцейським за ч.1 ст.130 КУпАП.
Зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст 268 КУпАП.
Відповідно до п.2 Розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
Вказаний протокол водій підписав без зауважень, зазначивши, що пояснення надасть у суді.
Виправлень протокол про адміністративне правопорушення не містить.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення, який складений щодо водія ОСОБА_1 , сумніву не викликає, оскільки складений відповідно до вимог ст.ст.254,256 КУпАП, тому є належним доказом у даній справі.
А тому доводи захисника про те, що фабула протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 27 квітня 2025 року відносно ОСОБА_1 , не відповідає обставинам справи, є необґрунтованими.
Відповідно до наявної у справі роздруківки тестування на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу Газоаналізатора Drager Alcotest 6820, результат тесту становив 0.58‰. Вказану роздруківку водій ОСОБА_1 підписав без зауважень.
Також працівниками поліції складено Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що огляд проведений у зв'язку з виявленими у водія ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя) та зазначено в ньому результати огляду на стан сп'яніння 0.58‰. В графі з результатами згоден ОСОБА_1 написав згоден та поставив свій підпис без зауважень.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до діючого законодавства, водій самостійно вирішує чи погоджується він з результатом, який отримано при проведенні огляду поліцейським за допомогою спеціального технічного приладу або не погоджується з отриманим результатом.
У тому разі, якщо водій не погоджується з результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, то огляд на стан сп'яніння повинен бути проведений у закладі охорони здоров'я. При цьому, водій самостійно на власний розсуд вирішує це питання і не зобов'язаний вказувати причини з яких він не погодився з отриманим результатом.
Разом з тим, згода водія з позитивним результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, фактично свідчить про визнання водієм факту перебування у стані алкогольного сп'яніння.
До того ж, згода водія з позитивним результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу також свідчить про відсутність правових підстав для подальшого доведення цього факту у встановленому законом порядку, а саме для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
При цьому, водій ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу незгоди з показниками Газоаналізатора Drager Alcotest 6820 не висловлював.
Вказані обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції.
Дослідивши зазначений відеозапис встановлено, що на ньому зафіксовано як поліцейськими було зупинено транспортний засіб - автомобіль марки та моделі Chery Elara, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейськими було виявлено у водія ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим працівниками поліції було запропоновано водію пройти огляд на визначення стану сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що він погодився. Результат тесту показав 0.58 проміле. Незгоди з показниками тесту водій не висловив.
З наявного у справі відеозапису також, вбачається, що під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 жодного разу заперечень щодо факту керування ним транспортним засобом не висловлював, та вчиняв дії, які притаманні особі, яка керує транспортом та несе за це відповідальність.
До того , відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити особу водія, додаткові обставини, які прямо вказують на останнього, як на особу, який керував транспортним засобом та обставини щодо проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу.
При цьому, фіксація правопорушення була здійснена працівниками поліції технічними засобами відеофіксації відповідно до вимог ч.2 ст.266 КУпАП, а сам відеозапис, який приєднаний до протоколу про адміністративне правопорушення у справі, сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації, тому відеозапис є належним та допустимим доказом у справі.
Вказана відеозйомка здійснювалась працівниками поліції на законних підставах у відповідності до вимог ст.40 Закону України «Про Національну поліцію». Отже, зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та підтверджує обставини, що мають значення для справи, та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами. Саме з цих підстав апеляційний суд не бере до уваги посилання захисника щодо безперервності відеозапису.
Доводи апеляційної скарги, щодо порушення процедури огляду на стан сп'яніння апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані.
Так, незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного поліцейським огляду на стан алкогольного сп'яніння повинна бути здійснена безпосередньо після проведення такого огляду шляхом активних дій та висловлена в категоричній чіткій формі. Водночас, матеріали справи не містять беззаперечних доказів незгоди водія ОСОБА_1 саме з результатом такого огляду, що вказує на те, що процедура огляду проведена поліцейськими належним чином.
Також, апеляційний зауважує, що доводи захисника про те, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, не можна визнати обґрунтованими, оскільки із долученого відеозапису вбачається, що працівниками поліції було роз'яснено права водія та останній погодився з результатом огляду, який проводився за допомогою спеціального технічного приладу Газоаналізаторі Drager Alcotest 6820. Будь-яких зауважень чи заперечень стосовно результату він не заявляв, а тому направлення останнього до закладу охорони здоров'я для проходження огляду не здійснювалась.
Щодо правомірності зупинки поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , то апеляційний суд звертає увагу на те, що питання поважності чи неповажності причин зупинки транспортного засобу поліцейськими як і законність дій поліцейських при цьому не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, а правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння та законністю його результатів.
Також суду не надано доказів встановлення незаконності дій працівників поліції і їх протиправної поведінки. Зокрема, після зупинки транспортного засобу водію поліцейські пояснили причину такої зупинки.
До того ж, положення ст.266 КУпАП щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення (ст.256 КУпАП), Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена наказом Міністерства юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, не передбачають долучення до протоколу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, доказів законності зупинки поліцейським транспортного засобу.
Інші доводи зазначені захисником в судовому засіданні є безпідставними, висновків судді першої інстанції не спростовують і на їх правильність не впливають.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що районним судом правильно встановлено, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги пп.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху, оскільки керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За таких обставин ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Щодо посилань ОСОБА_1 на те, що розгляд справи був здійснений судом у його відсутність, то апеляційний суду вважає, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути почутим судом були забезпечені в суді апеляційної інстанції, шляхом поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та надання можливості викласти позицію на захист останнього.
Окрім того, зазначені вище обставини розгляду справи без участі сторони відповідно до положень КУпАП не є самостійною підставою для скасування постанови за умови правильності викладених в ній висновків по суті справи, що і було встановлено у цій справі.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію особи, яка подала апеляційну скаргу, щодо незаконності постанови суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, який підтверджений проведеним оглядом на стан сп'яніння. Будь-яких доказів протилежного матеріали справи не містять.
Отже, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що районний суд правильно оцінив наявні в даній справі докази, відповідно до вимог ст.251 КУпАП та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог пп.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху, а також, що його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.130 КУпАП, як керування транспортним засобами особою в стані алкогольного сп'яніння.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції в межах її оскарження, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
При накладенні адміністративного стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано врахував характер вчиненого правопорушення, а також те, що водій ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення призначено ОСОБА_1 відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
За такого, підстав для скасування постанови Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 травня 2025 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Щодо доповненої апеляційної скарги, яка була подана безпосередньо до апеляційного суду 24 жовтня 2025 року, то слід зазначити наступне.
Положеннями ч.2 ст.7, ч.3 ст.8 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
За змістом ч.ч.2,3 ст.294 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, а апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не клопоче про поновлення цього строку. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Виходячи із положень норми ст.294 КУпАП законом не передбачено подачі доповненої апеляційної скарги під час апеляційного оскарження постанови місцевого суду у справі про адміністративне правопорушення. Оскарження постанови має відбутись протягом десяти днів з дня винесення оскаржуваної постанови.
Між тим захисником особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, після своєчасного оскарження постанови районного суду у встановленому законом порядку, поза межами строку на апеляційне оскарження подано доповнену апеляційну скаргу, подача якої не передбачена положеннями ст.294 КУпАП, та яка подана нею безпосередньо до суду апеляційної інстанції в порушення вимог ст.294 КУпАП.
За наведеного, доповнена апеляційна скарга захисника Шубіна О.П., подана на постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 травня 2025 року, підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Доповнену апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Шубіна Олега Петровича на постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 травня 2025 року - повернути особі, яка її подала.
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Т.В. Серебрякова