21.10.25
22-ц/812/1697/25
Справа №490/64/24
Провадження № 22-ц/812/1314/25
Провадження № 22-ц/812/1517/25
Провадження № 22-ц/812/1697/25
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
21 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів:Базовкіної Т.М.,Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,
за участі представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції
апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг»
на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 22 травня 2025 року
та апеляційні скарги
ОСОБА_2 ,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг»
на додаткове рішення від 16 липня 2025 року, ухвалені у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Кривенко О.В., дата складання повного тексту рішення та додаткового рішення не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Меліоратор-Агро Юг» про стягнення заборгованості за договорами оренди земельної ділянки,
04 січня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліоратор -Агро Юг" (далі - ТОВ "Меліоратор -Агро Юг") про стягнення заборгованості за договорами оренди земельної ділянки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що позивачеві належать на праві приватної власності земельні ділянки з кадастровими номерами 4822784600:02:000:0696, площею 7,43 га та 4822784600:01:000:0480, площею 0,52 га.
Зазначені земельні ділянки позивач передав в оренду ТОВ “Меліоратор-Агро Юг » на підставі договору оренди земельної ділянки від 04 квітня 2005 року, який зареєстровано 08 грудня 2006 року за №040601300444.
В подальшому Договір №040601300444 змінено та його дію продовжено до 31 грудня 2027 року додатковими угодами від 14 лютого 2012 року та від 03 жовтня 2017 року.
За чинними умовами Договору №040601300444 орендар зобов'язаний здійснити розрахунок з орендодавцем до 31 грудня поточного року в натуральної форми шляхом видачі: зернові (пшениця, ячмінь) - 6200 кг.; соняшник - 600 кг. або в іншій формі за домовленістю сторін.
Проте, 01 січня 2021 року орендар допустив прострочення платежу за 2020 pік, 01січня 2022 року- за 2021 рік та 01 січня 2023 рік- за 2022 рік.
Крім того, ОСОБА_3 належали на праві власності земельні ділянки: кадастрові номери 4822784600:02:000:0694 площею 3,18 га та 4822784600:01:000:0478 площею 0,26 га, які були передані в оренду відповідачеві на підставі договору оренди земельної ділянки від 04 квітня 2005 року, який зареєстровано 08 грудня 2006 року за №040601300432.
В подальшому Договір №040601300432 змінено та його дію продовжено до 31 грудня 2020 року додатковою угодою від 03 лютого 2012 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а право власності на зазначені земельні ділянки набув позивач як спадкоємець на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом.
В подальшому Договір №040601300432 змінено та його дію продовжено до 31 грудня 2027 року додатковими угодами від 01 червня 2016 року та від 03 жовтня 2017 року.
За чинними умовами Договору №040601300432 орендар зобов'язаний здійснити розрахунок з орендодавцем до 31 грудня поточного року в натуральній формі шляхом видачі: зернові (пшениця, ячмінь) - 3100 кг.; соняшник - 300 кг. або в іншій формі за домовленістю сторін.
Проте, 01 січня 2021 року орендар допустив прострочення платежу за 2020 pік, 01січня 2022 року- за 2021 рік та 01 січня 2023 року - за 2022 рік.
Відповідно до умов договорів №040601300444 та №040601300432 орендар зобов'язався своєчасно сплачувати орендодавцю орендну плату у встановленому договором розмірі до 31 грудня поточного року, однак, орендар не виконав належним чином свої зобов'язання та не сплатив у встановлений строк орендну плату за 2020-2022 роки, у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість перед позивачем.
Позивач неодноразово звертався в усній формі до відповідача протягом 2021-2022 років з вимогою сплатити заборгованість, проте посадові особи відповідача відмовляли йому, посилаючись на відсутність коштів, а потім на воєнний стан.
Позивачем була направлена 23 вересня 2022 року до ТОВ "Меліоратор Агро Юг" письмова претензія з вимогою, зокрема, здійснити повний розрахунок по заборгованості з орендної плати за користування вищезазначеними земельними ділянками за 2020 і 2021 роки протягом трьох днів з дня отримання цієї претензії. Протягом жовтня-грудня 2022 року позивач неодноразово приходив за адресою Вознесенський район с. Маринівка, вул. Гагаріна, 1, проте уповноважені особи відповідача були відсутні, на телефоні дзвінки не відповідали.
12 грудня 2022 року позивач надіслав на адресу відповідача засобами поштового зв'язку звернення з вимогою повідомити суму заборгованості за кожен рік окремо, проте поштове відправлення не було вручено.
Під час судового розгляду про розірвання договорів оренди по справі 475/843/22 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Меліоратор - Агро Юг» відповідач у відзиві визнав зобов'язання з орендної плати у розмірі - пшениця 6200, соняшник- 600кг - по договору № 040601300444, пшениця- 3100 кг, соняшник - 300 кг по договору № 040601300432.
Також представником відповідача на підтвердження розміру орендної плати надано копії видаткових накладних.
26 грудня 2023 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію (досудову вимогу) з вимогою здійснити повний розрахунок по заборгованості. Із відповіді відповідача вбачається пропозиція здійснити розрахунки в грошовій формі, проте відповідні переговори сторони не проводили та не узгоджували суму для виплати.
Оскільки орендар допустив прострочення платежу в натуральній формі за період 2020 -2022 роки, то сукупний розмір заборгованості за вказаний період складає: пшениці - 27900 кг (18600 (6200 х 3) за Договором №040601300444 та 9300 кг (3100 х 3) за Договором №040601300432); соняшника - 2700 кг (1800 (600 х 3) за Договором №040601300444 та 900 кг (300 х 3) за Договором №040601300432), яка відповідачем не погашена, що обґрунтовує необхідність звернутись до суду за захистом майнових прав позивача шляхом стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з ТОВ «Меліоратор - Агро Юг» заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 04 квітня 2005 року, який зареєстровано у Доманівському реєстраційному окрузі 08 грудня 2006 року за №040601300444 за 2020 - 2022 роки у розмірі 18 600 кг пшениці та 1 800 кг соняшника; заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 04 квітня 2005 року, який зареєстровано у Доманівському реєстраційному окрузі 08 грудня 2006 року за №040601300432 за 2020 - 2022 рокиу розмірі 9 300 кг пшениці та 900 кг соняшника,та судового збору.
Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 22 травня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Меліоратор - Агро Юг» на користь ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 04 квітня 2005 року, який зареєстровано у Доманівському реєстраційному окрузі 08 грудня 2006 року за №040601300444 за 2020 рік, 2021, 2022 рік в розмірі 18 600 кг пшениці та 1 800 кг соняшника; за договором оренди земельної ділянки від 04 квітня 2005 року, який зареєстровано у Доманівському реєстраційному окрузі 08 грудня 2006 року за №040601300432 за 2020 рік, 2021, 2022 рік в розмірі 9 300 кг пшениці та 900 кг соняшника.
Стягнуто з ТОВ «Меліоратор - Агро Юг» на користь держави - 2 518 грн. 23 коп. судового збору.
Додатковим рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Кермача А.І. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Меліоратор-Агро Юг», на користь ОСОБА_2 на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді першої в розмірі 20 000 грн.
Ухвалюючи рішення по суті спору від 22 травня 2025 року суд першої інстанції зазначав, що оскільки доказів сплати орендної плати позивачеві з 2020 по 2022 роки відповідачем до суду не надано, то суд розцінює цю обставину як підтвердження порушення ТОВ "Меліоратор -Агро Юг" обов'язку по сплаті орендної плати на користь позивача за цей період.
Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ТОВ "Меліоратор - Агро Юг" намагалось виконати свій обов'язок зі своєчасної виплати орендної плати ОСОБА_2 за 2020 по 2022 роки, а позивач відмовлявся її отримувати. Лише посилання на пояснення позивача, що він не хотів отримувати оренду плату зерном, не може слугувати беззаперечним доказом та не підтверджує відмову позивача отримувати орендну плату.
Відомостей про надсилання відповідачем повідомлень позивачу про необхідність отримання орендної плати матеріали справи не містять, як і відсутні докази того, що сторонами була досягнута домовленість щодо отримання позивачем орендної плати за певною адресою у певний час.
Також не надано відповідачем і доказів того, що ОСОБА_2 відмовлявся прийняти належне виконання (орендну плату), запропоноване ТОВ "Меліоратор-Агро Юг", тоді як позивачем ці обставини не визнавалися.
При цьому, саме на відповідача у справі покладено обов'язок доказування відсутності вини у невиконанні зобов'язання за договором оренди з внесення орендної плати або ж доведення факту виконання ним цього зобов'язання. Твердження відповідача про те, що позивач свідомо уникав отримання орендної плати для того, щоб створити підстави для розірвання договору, а відповідач здійснив усі можливі заходи для вручення йому орендної плати належними та достатніми доказами не підтверджено.
Окрім того, заява відповідача про застосування позовної давності до вимог про нарахування та стягнення є безпідставною, оскільки позивач просив про стягнення орендної плати за 2020-2022 роки, а відповідно до п.12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (СOVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановами Кабінету Міністрів України (від 11 березня 2020 року №211 початок дії карантину та від 25 квітня 2023 року №651 закінчення дії карантину) дія карантину в Україні тривала з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.
Додаткове рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2025 року мотивовано тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини надання позивачу професійної правничої допомоги.
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 80 000 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: договір про надання правової допомоги від 23травня 2022 року, акт надання-приймання послуг від 23 травня 2025 року, а також Акт надання-приймання послуг від 26 травня 2025 року, з детальним описом робіт, виконаних адвокатом, ордер серії ВТ №1032326.
Суд першої інстанції враховуючи необхідність здійснення адвокатам робіт, зазначених у актах, їх обсяг, складність та значимість таких дій у справі, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, заперечення представника відповідача щодо стягнення цих витрат, характер виконаної адвокатом роботи,той факт, що деякі подані адвокатом заяви за змістом є аналогічними (зокрема про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції), дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції до 20 000 грн.
Надання у суді першої та суді апеляційної інстанції позивачу по справі про розірвання договорів оренди правничої допомоги, не позбавляє права позивача про стягнення витрат за правничу допомогу по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ “Меліоратор-Агро Юг» про стягнення заборгованості за договорами оренди земельної ділянки.
Суд першої інстанції також не прийняв до уваги посилання адвоката Прутяна О.А. та те, що в договорі зазначено лише щодо права власності, оскільки вказане не спростовує отримання позивачем послуг професійної правничої допомоги від адвоката Кермача А.І. та відмовив у задоволенні клопотання адвоката Прутяна О.А. щодо притягнення адвоката ОСОБА_1 до відповідальності у виді штрафу.
В апеляційній скарзі ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та посилаючись на те, що його ухвалено у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, на невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, просили про його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Так, вказували на те, що суд першої інстанції відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_2 , попри те, що позивачем не було належно сплачено судовий збір за двома вимогами майнового характеру - стягнення орендної плати.
Також позивачем не було виконано свого обов'язку згідно частини 5 статті 177 ЦПК України щодо долучення до позовної заяви доказів, що підтверджували обставини, на яких ґрунтувалися позовні вимоги та мало бути наслідком залишення позовної заяви без руху, повернення заяви, проте станом на дату постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, недоліки позовної заяви не було усунуто.
Зазначають, що суд у порушення вимог частини 1 статті 212 ЦПК України після закриття підготовчого провадження (ухвала суду від 09 січня 2025 року) та визнання явки позивача обов'язковою задовольняв його заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, що вказує на упередженість суду.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ухвалою суду від 20 вересня 2024 року безпідставно, без наведення мотивів, чому суд вважає такі докази неважливими або недосяжними, було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача від 18 липня 2024 року про зобов'язання позивача протягом 5 днів надати суду та відповідачу докази його неодноразового звернення до ТОВ "Меліоратор Агро Юг" у 2021-2022 роках з посиланням на дату і час кожного такого звернення, місце звернення (адреса), предмет звернення та форму заборгованості по орендній платі, ПІБ і посада посадових осіб ТОВ "Меліоратор Агро Юг" до яких ОСОБА_2 звертався і хто саме із посадових осіб відмовив у видачі орендної плати із яких підстав. Тоді як це клопотання стосувалося ключових фактів, на які посилається позивач, а саме - твердження про нібито неодноразові звернення щодо отримання орендної плати. Відсутність підтвердження таких звернень, або відмова суду встановити їх наявність, прямо впливає на правову кваліфікацію обставин щодо належного або неналежного виконання зобов'язання відповідачем.
Вказують, що судом досліджено, але взагалі не надано оцінку письмовим відповідям ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» ОСОБА_2 від 07 жовтня 2022 року в яких відповідач повідомляє позивача, що проводиться видача орендної плати із зазначенням адреси та прохання її отримати, що виключає порушення прав позивача на отримання орендної плати та звернення до суду за захистом.
Судом витребувано з Доманівського районного суду архівну копію фонограми запису судового засідання у справі 475/843/22 в частині допиту свідка ОСОБА_2 досліджено, але не надано оцінку його показам де він вказував, що йому необхідні лише грошові кошти та відмовлявся від отримання орендної плати у натуральній формі, що виключає порушення умов договору з боку відповідача, та виключає звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.
У цій справі представник позивача адвокат Кермач А.І. діяв на підставі ордера Серії ВТ № 1032326 виданий 14 січня 2023 року на підставі Договору про надання правової допомоги № Б/Н від 23 травня 2022 року, проте як виявилося після ухвалення судового рішення, адвокат у цій справі був неуповноваженим представником позивача, який без повноваження вів справу в суді та здійснював від імені ОСОБА_2 його процесуальні права та обов'язки, однак відповідно до умов договору про надання правничої допомоги, йому було надано повноваження виключно на представництво у справах, пов'язаних із порушенням права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки. Справа ж стосується орендних правовідносин, а відтак виходить за межі зазначених повноважень.
Таким чином, в суді інтереси позивача представляла особа без належних повноважень, що є порушенням вимог цивільного процесуального законодавства, а також принципів змагальності та рівності сторін у процесі (ст. 12 ЦПК України), та порушує право відповідача на ефективний захист (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Звертає увагу, що судом першої інстанції до Електронної справи не внесені протоколи судових засідань, створених у підсистемі відеоконференцзв'язку з доданими відеофайлами запису судового, що позбавило відповідача права згідно пункту 4 частини 1 статті 43 ЦПК України, ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти, а також порушенням права передбаченого ч.1 ст.249 ЦПК України, ознайомитися із технічним записом судового засідання, протоколом судового засідання та протягом п'яти днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх запису (заяви відповідачем подані до суду 17 березня 2023 року, 14 та 18 березня 2025 року), проте судом цьому не було надано оцінку.
Судом першої інстанції в порушення вимог статті 126 та частини 8 статті 259 ЦПК України задоволено клопотанням неуповноваженого представника позивача Кермача А.І. від 19 березня 2025 року про долучення електронних доказів та відхилено заперечення представника відповідача від 21 березня 2025 року.
Також судом першої інстанції не було надано належної оцінки умовам договору зокрема пунктам п.14.1. та 14.2., а саме те, що усі спори, пов'язані із цим договором, його укладенням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього Договору вирішуються шляхом переговорів.
При недосягненні згоди спори вирішуються в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку, визначеному відповідним чинним в Україні законодавством.
Тож позивач мав не лише право на отримання орендної плати, а й обов'язок її отримання, тож без безпосередньої присутності позивача або його уповноваженого представника ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» не могло з цих причин здійснити розрахунок, враховуючи, що розрахунок був погоджений сторонами лише у натуральній формі.
Крім того, відповідач звертає увагу, що заборгованість і не отримання орендної плати є різними поняттями.
Відповідач не порушував зобов'язання, оскільки: орендна плата була готова до передачі у натуральній формі згідно з договором, що підтверджувалося видатковими накладними складеними відповідно до п.4.3. Договору та містили перелік продукції натуральної форми визначеними сторонами, та є первинними документами бухгалтерського обліку господарських операцій, складені у паперовій формі і мали обов'язкові реквізити відповідно до частин 1, 2 та 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і підтверджували, що відповідач приступив до виконання зобов'язання про видачу орендної плати у натуральній формі.Орендодавець свідомо не з'являвся для її отримання і не подавав жодних претензій протягом тривалого часу (3 роки).
Наголошували, що ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» було готове передати орендну плату у натуральній формі, як передбачено договором.
Не є порушенням, якщо інша сторона відмовляється її приймати або не з'являється.
Зазначали, що вказані договори були укладені 04 квітня 2005 року і позивач безперешкодно протягом 15 років отримував орендну плату, проте у 2020 році його поведінка змінилася. Окрім того, позивач не ініціював жодного врегулювання спору протягом кількох років. Відсутність запитів, листів, телеграм, претензій, позовної заяви, що підтверджує відсутність фактичного спору до моменту подачі цього позову.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2025 року апелянт ТОВ «Меліоратор - Агро Юг» просили скасувати додаткове рішення і ухвалити нове рішення про повернення адвокату Кермачу Андрію Івановичу заяви про розрахунок судових витрат та їх стягнення від 27 травня 2025 року.
Визнати дії адвоката Кермача А.І. щодо подання заяви про розрахунок судових витрат та їх стягнення від 27 травня 2025 року зловживанням процесуальними правами.
Застосувати до адвоката Кермач А.І. захід процесуального примусу у виді штрафу в розмірі 3 (трьох) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, стягнувши з адвоката Кермач А.І., в дохід державного бюджету штраф у сумі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за зловживанням процесуальними правами.
Звертали увагу, що судом першої інстанції за клопотанням відповідача (п.1 прохальної частини заперечення від 01 червня 2025 року на заяву про стягнення судових витрат) безпідставно не витребувано від Доманівського районного суду Миколаївської області матеріали справи № 475/843/22 та не досліджено в судовому засіданні, що призвело до формального розгляду.
Зазначали, що у цій справі адвокатом Кермачем А.І. на підтвердження своїх повноважень як представника позивача було надано суду ордер серія ВТ № 1032326 виданий 14 січня 2023 року (далі - Ордер) на підставі Договору про надання правової допомоги № Б/Н від 23 травня 2022 року (далі - Договір).
Вказували, що суд першої інстанції отримавши 07 травня 2025 року від адвоката Кермача А.І. договір, який був долучений до справи лише разом із заявою про розрахунок судових витрат та їх стягнення, мав переконатися про відсутність належних повноважень адвоката як представника позивача в межах предмету спору, оскільки договір від 23 травня 2022 року охоплює лише спори щодо здійснення права власності, а не оренди земельних ділянок, отже витрати на правничу допомогу, пов'язані з виконанням дій, не охоплених предметом договору, не можуть бути стягнуті з відповідача.
Крім того, предмет договору про надання правничої допомоги прямо обмежений представництвом у спорах щодо здійснення права власності на земельні ділянки. Справа ж № 490/64/24 стосується орендних відносин і стягнення орендної плати, що є окремим видом зобов'язальних правовідносин і не охоплюється предметом договору. Таким чином, адвокат Кермач А.І. діяв поза межами повноважень, визначених письмовим договором.
Позивач ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях зазначив, що визнає повноваження адвоката Кермача А.І. у справі № 490/64/24, посилаючись на договір про правничу допомогу від 23 травня 2022 року. Проте такий суб'єктивний намір не змінює вимог процесуального закону щодо належного підтвердження представництва.
Факт того, що позивач намагався розширити предмет договору через письмові пояснення, не усуває обов'язку дотримання вимог процесуального представництва. Адвокат зобов'язаний діяти виключно в межах наданих документально підтверджених повноважень.
Заява позивача щодо представника, подана після ухвалення рішення судом по суті справи, не може створити чи легалізувати представництво заднім числом. Навіть якщо позивач після рішення суду підтвердить, що «визнає цього адвоката своїм представником», це не створює зворотної сили.
Адвокат Кермач А.І., діючи без підтверджених повноважень у справі № 490/64/24, подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу. Вважають, що такі дії мають ознаки зловживання процесуальними правами, оскільки наявне повторне стягнення витрат за той самий обсяг правничої допомоги, так, як у справі №475/843/22 вже було стягнуто 30.000 грн витрат на правничу допомогу на користь ОСОБА_2 на підставі того самого договору від 23 травня 2022 грн, а у справі №490/64/24 адвокат просить ще 80000 грн, не обґрунтовуючи окремого обсягу нових послуг.
Тож, це є спробою подвоїти компенсацію за ту саму діяльність, що порушує принцип добросовісності у процесі.
Стверджують, що на момент подання заяви адвокат Кермач А.І. не був належним представником не мав довіреності, не було судової ухвали про підтвердження повноважень.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення апелянт ОСОБА_2 просить змінити додаткове рішення, заяву ОСОБА_2 про стягнення судових витрат по справі задовольнити повністю, стягнути з ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000 грн та судові витрати по справі на стадії апеляційного провадження.
Апелянт зазначав, що судом в додатковому рішенні не враховано висновки Верховного Суду в постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 щодо застосування у подібних правовідносинах норм частин 4, 5, 6 статті 137 ЦПК України та неправомірно зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу з 80000 грн до 20000 грн без передбачених законом підстав. Зазначений аргумент є основним для зміни оскаржуваного додаткового рішення з підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України, а саме порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Крім того, звертає увагу що судом не враховано вимоги частин 5, 6 статті 137 ЦПК України, а саме відсутність з боку ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» обґрунтованих заперечень щодо заявленої до стягнення суми 80000 грн. витрат на професійну правничу допомогу; судом не встановлено та не оцінювались критерії, визначені частини 4 статті 137 ЦПК України, а саме не встановлено та не надано оцінку обсягу наданих адвокатом послуг (виконаних робіт) та їх вартості, витрачений адвокатом час. Відповідні висновки за результатами оцінки в додатковому рішення суду відсутні. Як наслідок зі змісту оскаржуваного додаткового рішення суду не зрозуміло, яким чином судом розраховано та на підставі яких доказів зроблено висновок, що стягнення судових витрат у розмірі 80000 грн не відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру і справедливості, та яким чином судом отримана сума 20000 грн, яку суд вважає справедливою до відшкодування.
Так, з аналізу акту надання-приймання послуг від 26 травня 2025 року (Додаток №9 до Договору) вбачається, що адвокат Кермач А.І. фактично витратив 106 годин свого робочого часу в межах досудової підготовки та судового провадження в суді першої інстанції по справі №490/64/24, що дорівнює 212000 грн згідно тарифікації 2000 грн/год. робочого часу адвоката (пункт 1.1. акту). Згідно пункту 3.3.3 Договору, розмір гонорару Адвоката залишається незмінним незалежно від більшого або меншого фактично витраченого робочого часу порівняно з розрахунковим. На вимогу Клієнта Адвокат може надати розрахунок фактично витраченого робочого часу у визначених межах наданих послуг/виконаних робіт. Отже, враховуючи умови договору, відповідно до якого розмір гонорару в межах досудової підготовки та судового провадження суду першої інстанції є фіксованим та складає 80000 грн, сторони погодили зазначену суму в актах надання-приймання послуг від 23 травня 2025 року (Додаток №8 до Договору) та від 26 травня 2025 року (Додаток №9 до Договору).
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» без задоволення, стягнути з ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 120000 грн.
Ухвалою суду від 16 жовтня 2025 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції
У час призначений для розгляду справи апеляційний суд забезпечив проведення судового засідання в режимі відеоконференції з позивачем ОСОБА_2 та його представником адвокатом Кермачем А.І. Однак, у зв'язку з виникненням у позивача ОСОБА_4 технічних проблем із аудіо- та відео-зв'язком, провести судове засідання у режимі відео конференції за участі останнього не виявилося можливим.
Оскільки в ухвалі від 16 жовтня 2025 року суд попередив позивача ОСОБА_2 , що відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, апеляційний суд вважав за можливе провести судове засідання без участі належним чином повідомленого позивача та за участі його представника адвоката Кермача А.І.
Від представника відповідача до суду апеляційної інстанції надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, апеляційні скарги підтримує та просить про їх задоволення.
Зважаючи на викладене, розгляд справи за відсутності позивача та представника відповідача, не суперечить приписам частини 2 статті 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №002681, виданого 05 листопада 2004 року належить земельна ділянка площею 7.95 га у межах території Щасливської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, яка складається із двох ділянок:№1 площею 7,43 га з кадастровим номером 4822784600:02:000:0696 та №2 площею 0,52 га з кадастровим номером 4822784600:01:000:0480, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 08.08.2022 року та копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №002681( т.1 а.с.8).
04 квітня 2005 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Меліоратор - Агро Юг" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,95 га, розташованої в межах території Щасливської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 6 років і діє до 31 грудня 2010 р. Договір зареєстровано у Доманівському реєстраційному окрузі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 08 грудня 2006 року за №040601300444.
Відповідно до додатку до договору орендна плата визначена у натуральній та відробітковій формі, про що сторони погодили шляхом підписання даного додатку. Сторонами підписано і акт прийому передачі від 04 квітня 2005 року ( т.1 а.с.9-11,12,13).
14 лютого 2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Меліоратор - Агро Юг" було укладено додаткову угоду до договору №040601300444 ( щодо обох земельних ділянок), якою крім іншого, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2020 р.( п.3.1 Договору) та пункт 4.1. договору щодо орендної плати викладено у новій редакції - орендна плата встановлюється у розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки( паю), визначеної відповідно до законодавства, що на момент укладання договору становить 3800 грн на рік, і виплачується власнику земельної ділянки щорічно до 31 грудня в грошовій, натуральній або відробітковій формі.
Якщо орендні платежі передбачені цим договором у натуральному вигляді, то визначається перелік продукції, її якісні показники, місце і строки їх надання, їх вартість.
Якщо орендні платежі передбачені цим договором у відробітковому вигляді, то визначаються види послуг, обсяги і строки їх надання, їх вартість.
При поєднанні різних форм виплати орендних платежів орендна плата здійснюється у порядку, що визначений вище для кожного з цих видів платежів.
За несвоєчасну сплату орендної плати орендар несе відповідальність згідно чинного законодавства України.
Також до договору зміни до пунктів 1.2, 4.5, 5.2, 5.3,7.1 та договір оренди доповнено п.15.5. всі інші умови договору залишилися незмінними.
Відповідно до додатку до додаткової угоди до договору орендна плата визначена у натуральній та відробітковій формі, про що сторони погодили шляхом підписання даного додатку.
Додаткову угоду до договору підписано сторонами та зареєстровано у відділі Держкомзему у Доманівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 29 грудня 2012 р. за № 482270004003208. ( т.1 а.с.14,15).
Додатковими угодами від 03 жовтня ( окремо по кожній земельні ділянці) та 12 жовтня 2017 року, укладених між сторонами, які є ідентичними, було продовжено строк дії цього договору оренди до 31 грудня 2027 року ( п.3.1 Договору). Крім того, п.4.1 Договору викладено у новій редакції: Орендна плата встановлюється в розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (паю), визначеної відповідно до законодавства і виплачується власнику земельної ділянки до 31 грудня в грошовій, натуральній або відробітковій формі.
Якщо орендні платежі передбачені цим договором у натуральному вигляді, то визначається перелік продукції, її якісні показники, місце і строки їх надання, їх вартість.
Якщо орендні платежі передбачені цим договором у відробітковому вигляді, то визначаються види послуг, обсяги і строки їх надання, їх вартість.
При поєднанні різних форм виплати орендних платежів орендна плата здійснюється у порядку, що визначений вище для кожного з цих видів платежів.
За несвоєчасну сплату орендної плати орендар несе відповідальність згідно чинного законодавства України.
Крім того, до договору внесені зміни до пунктів 1.2, 4.5, 5.2, 5.3 та договір оренди доповнено п.15.5.
Відповідно до додатку до додаткової угоди до договору орендна плата визначена у натуральній та відробітковій формі, про що сторони погодили шляхом підписання даного додатку ( т.1 а.с.16,17,18,19).
ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №002679, виданого 05 листопада 2004 року належала земельна ділянка площею 3.44 га у межах території Щасливської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, яка складається із двох ділянок: №1 площею 3.18 га з кадастровим номером 4822784600:02:000:0694 та №2 площею 0,26 га з кадастровим номером 4822784600:01:000:0478, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується ( т.1 а.с.20).
04 квітні 2005 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Меліоратор Агро Юг" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,44 га, розташованої в межах території Щасливської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 6 років та зареєстрований у Доманівському реєстраційному окрузі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 08 грудня 2006 р. за № 040601300462. Відповідно до додатку до договору орендна плата сторонами визначена у натуральній та відробітковій формі, про що свідчать підписи сторін. Сторонами підписано акт прийому- передачі від 04 квітня 2005 року ( т.1 а.с.21-23,24,25).
03 лютого 2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Меліоратор- Агро Юг" була укладена додаткова угода (щодо обох земельних ділянок), відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року( пункт 3.1 Договору) та пункт 4.1. договору щодо орендної плати викладено у новій редакції - орендна плата встановлюється у розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки( паю), визначеної відповідно до законодавства, що на момент укладання договору становить 1900 грн на рік, і виплачується власнику земельної ділянки щорічно до 31 грудня в грошовій, натуральній або відробітковій формі. Додаткову угоду до договору підписано сторонами та зареєстровано у відділі Держкомзему у Доманівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 29 грудня 2012 р. за № 482270004003126.
Згідно додатку до договору оренди до додаткової угоди від 03 лютого 2012 року, підписаного сторонами, розмір орендної плати в натуральній формі: зернові - 2500 кг, соняшник - 300 кг., відробіткова змінено на - ритуальні послуги та вказані додаткові послуги ( т.1 а.с.26,27).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія та номер 1-1211 на земельну ділянку з кадастровим номером 4822784600:02:000:0694, площею 3.1849 га та свідоцтво про право на спадщину за заповітом,серія та номер 1-1217 на земельну ділянку з кадастровим номером 4822784600:01:000:0478, площею 0.2621 га, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за останнім ( т.1 а.с.28,29).
01 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Меліоратор - Агро Юг" укладено додаткові угоди до договору, зареєстрованому за №040601300432 на оренду земельної ділянки площею 0.2621 га та 3.1849 га, відповідно до яких продовжено дію договору до 31 грудня 2020 року ( п.3.1 Договору). Крім того, п.4.1 Договору викладено у новій редакції: Орендна плата встановлюється в розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (паю), визначеної відповідно до законодавства і виплачується власнику земельної ділянки до 31 грудня в грошовій, натуральній або відробітковій формі.
Якщо орендні платежі передбачені цим договором у натуральному вигляді, то визначається перелік продукції, її якісні показники, місце і строки їх надання, їх вартість.
Якщо орендні платежі передбачені цим договором у відробітковому вигляді, то визначаються види послуг, обсяги і строки їх надання, їх вартість.
При поєднанні різних форм виплати орендних платежів орендна плата здійснюється у порядку, що визначений вище для кожного з цих видів платежів.
За несвоєчасну сплату орендної плати орендар несе відповідальність згідно чинного законодавства України.
Крім того, до договору внесені зміни до пунктів 1.2, 4.5, 5.2, 5.3 та договір оренди доповнено п.15.5. інші умови договору залишили без змін.
Право оренди земельних ділянок зареєстровано 02 вересня 2016 року, номери запису про інше речове право 16243593 та 16243385, про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( т.1 а.с.36-37).
03 жовтня та 09 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Меліоратор - Агро Юг" укладено додаткові угоди до договору №040601300432 на оренду земельної ділянки площею 3.1849 га та 0,2621 га, відповідно до яких строк дії договору продовжено до 31 грудня 2027 року. Крім того, п.4.1 Договору викладено у новій редакції: Орендна плата встановлюється в розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (паю), визначеної відповідно до законодавства і виплачується власнику земельної ділянки до 31 грудня в грошовій, натуральній або відробітковій формі.
Якщо орендні платежі передбачені цим договором у натуральному вигляді, то визначається перелік продукції, її якісні показники, місце і строки їх надання, їх вартість.
Якщо орендні платежі передбачені цим договором у відробітковому вигляді, то визначаються види послуг, обсяги і строки їх надання, їх вартість.
При поєднанні різних форм виплати орендних платежів орендна плата здійснюється у порядку, що визначений вище для кожного з цих видів платежів.
За несвоєчасну сплату орендної плати орендар несе відповідальність згідно чинного законодавства України.
Крім того, до договору внесені зміни до пунктів 1.2, 4.5, 5.2, 5.3 та договір оренди доповнено п.15.5. Інші умови договору залишили без змін.
Відповідно до додатку до додаткової угоди до договору орендна плата визначена у натуральній та відробітковій формі, про що сторони погодили шляхом підписання даного додатку ( т.1 а.с.32,33,34,35).
Отже, враховуючи умови договорів про оренду земельної ділянки від 04 квітня 2005 року, з наступними змінами, внесеними додатковими угодами, та додатків до них вбачається, що сторони погодили порядок та форму нарахування та виплати орендної плати за користування земельними ділянками у виді натуроплати, тобто розрахунок орендної плати визначений видачею зернової продукції.
Згідно додатків до додаткових угод до Договорів №040601300444 та №040601300432 в редакції, чинній на теперішній час, сторони погодили розмір натуральної форми виплати орендних платежів: пшениця 6200 кг., соняшник 600 кг - для Договору №040601300444; пшениця 3100 кг.; соняшник 300 кг. - для Договору №040601300432.
Так, позивач ОСОБА_2 23 вересня 2022 року надіслав на адресу відповідача письмові претензії (досудову вимогу), в яких просив здійснити розрахунок по заборгованості з орендної плати за 2020 та 2021 роки, надати копії додаткових угод від 09 та 12 жовтня 2012 року та від 01 червня 2016 року ( т.1 а.с.23,44).
Відповідач, надав відповідь на претензію, а саме листами від 07 жовтня 2022 року запропонував позивачу звернутися в бухгалтерію ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» село Маринівка, вул. Гагаріна, 1 та отримати орендну плату згідно договору( т.1 а.с.47,48).
12 грудня 2022 року позивач направив письмове звернення та просив повідомити суму заборгованості за кожен рік окремо, порядок розрахунку заборгованості, яке залишилося без відповіді ( т.1 а.с.51).
26 грудня 2023 року позивач ОСОБА_2 надіслав на адресу відповідача претензію (досудову вимогу) з вимогою здійснити повний розрахунок по заборгованості, яка залишилася без відповіді ( т.1 а.с.69).
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 червня 2024 року у справі 475/843/22 розірвано договір оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 4822784600:02:000:0696 4822784600:01:000:0480,укладений 04 квітня 2005 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Меліоратор - Агро Юг",зареєстрований у Доманівському реєстраційному окрузі 08 грудня 2006 року за №040601300444 та договір оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 4822784600:02:000:0694 та 4822784600:01:000:0478, укладений 04 квітні 2005року між ОСОБА_3 , правонаступником якого ж ОСОБА_2 , та ТОВ "Меліоратор - Агро Юг", зареєстрований у Доманівському реєстраційному окрузі 08 грудня 2006 року за № 040601300462( т.3 а.с.80-84,85-90).
Підставою для розірвання договорів оренди, судом апеляційної інстанції встановлено - систематична несплата орендної плати позивачу за 2020-2021 роки.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав їх обґрунтованими, обставини не виконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати доведеними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.
Згідно із статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до норм частини 1 статті 93 ЗК України, статті 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та інших видів діяльності.
За змістом статті 13 Закону України "Про оренду землі", під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її виплати.
Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (стаття 21 Закону).
Згідно з статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, орендар - своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами частини 2 статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
Згідно зі статтею 410 ЦК України землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування землею.
Так, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ст. 612 ЦК України).
Таким чином, умовою, за якої боржник звільняється від негативних наслідків невиконання зобов'язання, є прострочення кредитора.
Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ч. 1 ст. 613 ЦК України).
Відповідно до договору оренди землі від 04 квітня 2005 року,укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Меліоратор - Агро Юг" та додатковими угодами до цього договору від 14 лютого 2012 року, 03 та 12 жовтня 2017 року та договору оренди землі від 04 квітні 2005року, укладеному між ОСОБА_3 та ТОВ "Меліоратор Агро Юг" та додаткових угод до цього договору від 03 лютого 2012 року, 01 червня 2016 року та 03 та 09 жовтня 2017 року, п.4.1 договору передбачено, що орендна плата встановлюється у розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної відповідно до законодавства, що діє на момент укладення договору і виплачується власнику земельної ділянки щорічно до 31 грудня в грошовій, натуральній або відробітковій формі.
Згідно п.8.1 Договорів оренди - орендодавець має право вимагати від орендаря-своєчасне внесення орендної плати.
Пунктом 8.4 Договорів оренди зазначено обов'язки орендаря - своєчасно сплачувати орендну плату.
Відповідно до п.12.1 договорів за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції констатував, що відповідачем ні доказів сплати позивачеві орендної плати з 2020 по 2022 роки, ні доказів на підтвердження того, що ТОВ "Меліоратор - Агро Юг" намагалось виконати свій обов'язок зі своєчасної виплати орендної плати ОСОБА_2 за 2020 по 2022 роки, а останній відмовлявся її отримувати, ні доказів надсилання відповідачем повідомлень позивачу про необхідність отримання орендної плати, ні доказів того, що сторонами була досягнута домовленість щодо отримання позивачем орендної плати за певною адресою у певний час суду надано не було. Суд першої інстанціїрозцінив вказані обставини як підтвердження порушення ТОВ "Меліоратор Агро Юг" обов'язку по сплаті орендної плати на користь позивача за цей період.
При цьому, саме на відповідача у справі покладено обов'язок доказування відсутності вини у невиконанні зобов'язання за договором оренди з внесення орендної плати або ж доведення факту виконання ним цього зобов'язання.
Доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів. Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності.
Матеріально-правовий зміст обов'язку подавати докази полягає в тому, що у разі його невиконання суб'єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим чи, навпаки, як це має місце при використанні презумпції, - існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що мала місце несплата орендної пости з 2022 по 2024 роки. Наявність заборгованості з орендної плати є підставою для її стягнення.
Відповідач не заперечував факт несплати орендної плати позивачеві за користування його земельними ділянками, проте посилався на не вчинення позивачем дій направлених на отримання орендної плати.
Зважаючи на те, що сторони договорів оренди погодили строки орендної сплати, саме щорічно до 31 грудня, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що орендна плата, яку відповідач повинен був сплатити ОСОБА_2 за 2020 рік, вважається простроченою з 01 січня 2021 року, за 2021 рік - з 01січня 2022 року, за 2022 рік та з 01 січня 2023 року.
Оцінивши в сукупності наявні по справі докази, та погодження сторонами додатків до додаткових угод до Договорів №040601300444 ті №040601300432 в редакції, чинній на теперішній час, щодо розмірів натуральної форми виплати орендних платежів: пшениця 6200 кг., соняшник 600 кг. - для Договору №040601300444; пшениця 3100 кг.; соняшник 300 кг. - для Договору №040601300432, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по орендній платі за договорами оренди земельних ділянок у натуральній формі.
Більш того, враховуючи, що договори оренди, були розірвані за вище приведеним судовим рішенням, розірвання договору не звільняє орендаря від зобов'язань по сплаті орендної плати за 2020 - 2022 роки.
Той факт, що відповідач у своєму листі-відповіді від 07 жовтня 2022 року на претензію позивача запропоновував останньому отримати орендну плату не свідчить про дії, які б перешкоджали відповідачеві виконати умови договорів оренди землі у строки, погоджені сторонами.
Доводи апеляційної скарги про недобросовісну поведінку орендодавця, який з 2020 року змінив свою поведінку і перестав отримувати орендну плату та яка спрямована на штучне створення умов для розірвання договору оренди з підстав систематичної несплати орендної плати, свідчить про відсутність вини відповідача, який був готовий до передачі у натуральній формі позивачеві орендної плати та на підтвердження чого посилається на видаткові касові ордери не заслуговують на увагу та є безпідставними, оскільки вказане не звільняє відповідача від обов'язку виконувати умови договору оренди землі в частині сплати погодженого розміру орендної плати.
Більш того надані копії видаткової накладної № РН-0000123 від 02 грудня 2020 р. ОСОБА_2 ТОВ "Меліоратор Агро Юг" нараховано до виплати орендна плата у виді пшениці в кількості 6,300 кг на суму 23 625,00 грн., ячмінь фуражний 3 кл. в кількості 3,000 кг на суму 11 250,00 грн., соняшник в кількості 0,900 кг. на суму 6 375,00 грн., всього на суму 49 500,00 грн, копії видаткової накладної № РН-0000016 від 01 грудня 2021 р. ОСОБА_2 нараховано до виплати орендна плата у виді пшениці в кількості 6,300 кг на суму 30 712,00 грн., ячмінь фуражний 3 кл. в кількості 3,000 кг на суму 14 625,00 грн., соняшник в кількості 0,900 кг. на суму 10 125,00 грн., всього на суму 66 555,00 грн, копії видаткової накладної № РН-0000180 від 10 серпня 2022 р. ОСОБА_2 нараховано до виплати орендна плата у виді пшениці в кількості 6,300 кг на суму 14750 грн., ячмінь фуражний 3 кл. в кількості 3,000 кг на суму 17023.84 грн., соняшник в кількості 0,900 кг. на суму 7425 грн., всього на суму 35038.80 грн. за відсутності підпису про отримання орендної плати ОСОБА_2 не свідчать про отримання позивачем орендної плати.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «Меліоратор - Агро Юг» щодо порушення судом норм процесуального права.
Відповідно до частини 5 статті 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Поряд з цим, за змістом статей 13, 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови у задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною.
При вирішенні питання про прийняття позовної заяви суддя лише перевіряє, чи має заявник, відповідно до статті 4 ЦПК України право на порушення справи, чи відповідають форма і зміст заяви вимогам, чи дотримані правила підсудності та чи не має інших, встановлених законом перешкод для порушення справи в суді.
За такого доводи апеляційної скарги, що позивачем не було виконано свого обов'язку згідно частини 5 статті 177 ЦПК України щодо долучення до позовної заяви доказів, що підтверджували обставини, на яких ґрунтувалися позовні вимоги та мало бути наслідком залишення позовної заяви без руху, повернення заяви, проте станом на дату постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, недоліки позовної заяви не було усунуто, не заслуговують на увагу.
Частиною 1 статті 212 ЦПК України визначено, що учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
Частиною 2 статті 258 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 від 17 серпня 2021 року затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке набуло чинності 05 жовтня 2021 року.
Відповідно до пункту 50 глави 3 розділу ІІІ Положення суд ухвалює рішення про можливість проведення засідання в режимі відеоконференції за умови наявності в суді відповідної технічної можливості (наявність обладнання та можливість його використання у визначені день і час).
Отже, з огляду на вказані норми суд повинен постановляти ухвалу за результатами розгляду клопотання сторони чи представника сторони про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Більш того, залишення без своєчасного розгляду заяви представника позивача про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, не повідомлення останнього про результат розгляду цієї заяви фактично призвело б до порушення порядку належного повідомлення про місце судового засідання, вимог статті 212 ЦПК України та принципу рівності сторін.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 904/5816/20, від 26 вересня 2023 року по справі № 922/1163/22.
Звернення з таким клопотанням до суду першої інстанції можливо на будь-якій стадії цивільного процесу і не свідчить про упередженість суду.
За такого аргументи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції приписів частини 1 статті 212 ЦПК України про задоволення клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції після закриття підготовчого провадження колегією суддів відхиляються, оскільки є надуманими стороною відповідача та викликають подив, адже представник відповідача після закінчення підготовчого провадження, протягом усього часу розгляду справи постійно звертався до суду з такими клопотання, які судом розглядалися.
Доводи апеляційної скарги про безпідставну відмову у задоволенні клопотання відповідача від 18 липня 2024 року про зобов'язання позивача протягом 5 днів надати суду та відповідачу докази його неодноразового звернення до ТОВ "Меліоратор Агро Юг" у 2021-2022 роках з посиланням на дату і час кожного такого звернення, місце звернення (адреса), предмет звернення та форму заборгованості по орендній платі, ПІБ і посада посадових осіб ТОВ "Меліоратор Агро Юг" до яких ОСОБА_2 звертався і хто саме із посадових осіб відмовив у видачі орендної плати із яких підстав, не заслуговують на увагу, оскільки колегія суддів не вважає відмову безпідставною.
Вирішуючи вказане клопотання, суд першої інстанції в ухвалі від 20 вересня 2024 року посилався на те, що всі докази на які позивач посилався у своєму позові додано до позовної заяви, більш того позивач не заперечував проти надання усних пояснень у судовому засіданні з приводу невиплати орендної плати. В той же час в клопотанні не обґрунтовано, в якій формі має бути подано усний доказ звернення до відповідача( т.2 а.с. 54-56,78-79).
Посилання представника відповідача на те, що суд першої інстанції не дав оцінку показанням ОСОБА_2 , допитаного як свідка у справі 475/843/22 де він вказував, що йому необхідні лише грошові кошти та відмовлявся від отримання орендної плати у натуральній формі, що виключає порушення умов договору з боку відповідача, та виключає звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав, є безпідставними, оскільки не спростовують виконання відповідачем обов'язку по виплаті орендної плати за період з 2020 по 2022 роки.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем не було сплачено судовий збір при зверненні до суду з цим позовом. Не було ухвалено судом і окреме судове рішення щодо його клопотання про звільнення від сплати судового збору ( т.1 а.с.76-77), проте такі дії суду не свідчать, що розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи є неправильним.
Аргументи апелянта про те, що судом не внесені до електронної справи протоколи судових засідань, створених у підсистемі відеоконференції з доданими відео файлами запису судового засідання, що позбавило відповідача знайомитися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити них копії та подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх записку, при цьому посилався на подані ним заяви 15 березня 2023 року, 14 та 18 березня 2025 року, колегією суддів відхиляються оскільки всі протоколи судових засідань внесені до електронної судової справи. Більш того, у матеріалах справи наявна лише одна заява відповідача від 14 березня 2025 року в якій він лише просив про внесення протоколів до електронної справи, при цьому не вказав чому вимагає їх внесення до електронного суду (через відсутність доступу до повного тексту протоколу або через наявність помилок).
Письмових зауважень щодо неповноти або неправильності їх запису у порядку частини 1 статті 249 ЦПК України заявлено представником не було.
Беручи до уваги зазначене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки воно є законним та обґрунтованим.
Щодо оскарження додаткового рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2025 року.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 80 000 грн. представником позивача ОСОБА_2 - адвокатом Кермачем А.І. до матеріалів справи надано копії: договору про надання правової допомоги від 23.05.2022 року, акт надання-приймання послуг від 23.05.2025 р., а також Акт надання-приймання послуг від 26.05.2025 р., з детальним описом робіт, виконаних адвокатом, ордер серії ВТ №1032326.
Згідно пункту 1.2. Договору, правова допомога надається з питань: «Представництва Клієнта у відносинах з будь-ким щодо здійснення права власності земельними ділянками номерами 4822784600:02:000:0694, з кадастровими 4822784600:01:000:0478, 4822784600:02:000:0696, 4822784600:01:000:0480, в межах досудової підготовки та судового провадження в судах першої, апеляційної, касаційної інстанції».
Згідно підпункту 3.2. Договору, розмір гонорару за цим Договором в межах досудової підготовки та судового провадження суду: першої інстанції складає 80000,00 (вісімдесят тисяч) грн.; апеляційної інстанції складає 120000,00 (сто двадцять тисяч) грн.; касаційної інстанції складає 160000,00 (сто шістдесят тисяч) грн.
Згідно пункту 3.3. Договору, Сторони погодили, що розмір гонорару є фіксованим та
розрахований виходячи із вартості однієї години робочого часу Адвоката в межах досудової підготовки та судового провадження у відповідній судовій інстанції помноженої на мінімальну, розрахункову кількість часу, необхідну Адвокату для належного виконання своїх зобов'язань за цим Договором (далі - тарифікація).
Згідно пункту 3.3.1. Договору, тарифікація складає: 2000,00 грн./год. помноженої на 40 годин розрахункового робочого часу в межах досудової підготовки та судового провадження в суді першої інстанції; 4000,00 грн./год. помноженої на 30 годин розрахункового робочого часу в межах досудової підготовки та судового провадження в суді апеляційної інстанції; 8000,00 грн./год. помноженої на 20 годин розрахункового робочого часу в межах досудової підготовки та судового провадження в суді касаційної інстанції.
Згідно Акту надання-приймання послуг від 26 травня 2025 року (Додаток №9 до Договору), на виконання умов пункту 3.3.3. розділу 3 Договору, на вимогу Клієнта Адвокат надає, а Клієнт приймає розрахунок фактично витраченого робочого часу Адвоката в межах досудової підготовки та судового провадження в суді першої інстанції по справі №490/64/24 за наступним переліком послуг та їх фактичної вартості згідно тарифікації, де загально витрачений час (фактичний) за переліком послуг складає 106 годин, що дорівнює 212000,00 грн. (пункт 1.1.).
Сторони погодили зміст цього Акту, зауважень та доповнень не має (пункт 1.2.). Клієнт зобов'язується здійснити оплату послуг відповідно до умов пункту 3.2., підпункту 3.3.3. Договору у фіксованому розмірі - 80000,00 (вісімдесят тисяч) гривень 00 коп., та в порядку, визначеному пунктом 3.4. Договору (пункт 1.3.).
Від представника відповідача адвоката Прутяна О.А. надійшло заперечення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, в якому останній зауважує, що адвокат Кермач А.І. не зазначив на жодну обставину про здійснення ним виконання професійної правничої допомоги в межах досудової підготовки судового провадження, які по'вязані із цією справою, намагається повторно стягнути витрати на правову допомогу за договором про надання правової допомоги від 23 травня 2022 рок, оскільки на підставі нього Миколаївським апеляційним судом додатковою постановою у справі 457/843/22 було стягнуто з відповідача на користь позивача 33000 грн витрат за надання правничої допомоги, тому з цих підстав просив відмовити у повному обсязі в задоволенні вимоги.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності втілено, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку тільки тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції враховуючи складність справи, суть спору, результат розгляду справи, характер наданих послуг, участь адвоката під час розгляду справи у суді першої інстанції, витрачений час на консультацію та представництво інтересів позивача, а також оцінивши необхідність понесених витрат, які мають бути компенсовані за рахунок другої сторони, заперечення представника відповідача, прийшов до висновку, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу підлягав відшкодуванню в сумі 20 000 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що воля сторін щодо розміру гонорару була визначена ними в договорі, а за відсутності клопотання про зменшення розміру судових витрат суд не в праві самостійно вирішувати таке питання є необґрунтованими.
Так, в додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
В постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 зазначено, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Посилання апелянта ОСОБА_5 на те, що суд не мав права зменшити суму правничих витрат з власної ініціативи, оскільки заявником не заявлялось клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Не заслуговують на увагу посилання адвоката Прутяна О.А. на те, що в договорі зазначено лише щодо права власності, оскільки вказане не спростовує отримання позивачем послуг професійної правничої допомоги від адвоката Кермача А.І.
Не можуть бути прийняті до уваги і твердження апеляційної скарги представника відповідача про те, що представник позивача приймає участь у розгляді справи без підтвердження своїх повноважень, оскільки спростовується наданими до суду письмовими доказами.
Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
За частиною 2 статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Відповідно до частини 3 статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання
Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеженні прав інших учасників провадження, перешкоджанні діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішенні справ чи висловленні явної неповаги до суду чи учасників справи.
В той же час зі змісту апеляційної скарги представника відповідача не вбачається дій, які можуть бути визнано зловживанням процесуальними правами з боку представника позивача.
А тому відсутні підстави для відмови у задоволені заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та застосуванні до адвоката заходів, передбачених частиною 4 статті 44 ЦПК України.
Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до незгоди з висновками суду при вирішенні питання щодо стягнення витрат за надання правничої допомоги.
З вищевикладеного вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення не допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, висновки суду стосуються лише питання стягнення судових витрат за надання правничої допомоги адвокатом, які не були вирішені судом при ухваленні рішення по суті розглянутих позовних вимог.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду та додаткове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційні скарги позивача та представника відповідача на рішення та додаткове рішення суду підлягають залишенню без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду - залишенню без змін.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро ЮГ» та апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 22 травня 2025 року та додаткове рішення цього суду від 16 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 29 жовтня 2025 року.