Справа № 446/1448/25 Головуючий у 1 інстанції: Котормус Т. І.
Провадження № 33/811/1462/25 Доповідач: Партика І. В.
22 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Оприска Миколи Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Оприска Миколи Васильовича на постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 вересня 2025 року, щодо ОСОБА_1
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 09 червня 2025 року о 01:10:00 год. по вулиці Шевченка, 5 в місті Кам'янка-Бузька, керувала транспортним засобом марки «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_1 , із явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі - відмовилася, чим порушила п. 2.5. ПДР України.
Такими діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Оприск М.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, висновки суду суперечать матеріалам справи.
Наголошує, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Повідомляє, що працівниками поліції безпідставно зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , оскільки вона не порушила ПДР України, не повідомлено їй причини зупинки транспортного засобу, не роз'яснено права та обов'язки, процедури проходження огляду на стан сп'яніння, можливості пройти такий огляд в медичному закладі.
Патрульними порушено її право на захист, безпідставно їй запропонували пройти огляд на стан сп'яніння.
Звертає увагу, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, повідомляла патрульних, що поспішає до військової частини, оскільки в інших областях оголошено повітряну тривогу, а після оголошення тривоги у Львівській області вона має прибути до військової частини.
Наголошує, що у водія ОСОБА_1 не було виявлено ознак сп'яніння, її поведінка відповідала обстановці, координація рухів не була порушена, вона чітко та послідовно відповідала на питання працівників поліції.
Повідомляє, що 02 червня 2025 року ОСОБА_1 було проведено блеферопластику повік, у зв'язку із чим вона вживала лікарські препарати та не могла вживати алкоголю, окрім того зазначає, що їй не було вручено направлення для проведення огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, не відсторонено її від керування транспортним засобом.
Звертає увагу, що огляд ОСОБА_1 потрібно було проводити відповідно до вимог ст. 266-1КУпАП, оскільки вона є діючим військовослужбовцем.
Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналіз представлених матеріалів свідчить про те, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №356022 від 9 червня 2025 року (а.с. 3), відповідно до якого ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Опель Астра», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (поведінка, яка не відповідала обстановці, почервоніння очей, запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, у встановленому законом порядку - відмовилася;
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №4926590 від 9 червня 2025 року (а.с. 4), з якої вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.1 ПДР України ;
- інформацією із направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 5), з якого встановлено, що у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (поведінка, яка не відповідала обстановці, почервоніння очей, запах алкоголю з порожнини рота), у зв'язку із чим їй запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі від якого вона відмовилася;
- рапортом старшого сержанта поліції О. Ратича (а.с. 7), з якого встановлено, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , у зв'язку із порушенням комендантської години, під час опитування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, поведінка, що не відповідала обстановці), на підставі чого їй було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі від якого вона відмовилася;
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який досліджений судом апеляційної інстанції, на якому зафіксовано, рух та зупинку транспортного засобу «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , опитування водія, під час якого їй повідомлено причину зупинки транспортного засобу, після чого в неї було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду, незважаючи на це вона відмовилася від проходження огляду. Патрульними ознайомлено ОСОБА_1 з правами та обов'язками, адміністративними матеріалами, відсторонили її від керування транспортним засобом.
Доводи апелянта, що працівниками поліції безпідставно зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.
Наказом голови М. Козицького від 25 лютого 2022 року, зі змінами, запроваджено комендантську годину на території Львівської області з 24 до 5 год..
Під час комендантської години забороняється всім громадянам, на яких це правило поширюється, перебувати в громадських місцях протягом певного періоду часу (як правило, уночі).
Як вбачається, з відеозапису, долученого до матеріалів справи, працівниками поліції зупинено транспортний засіб «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , у зв'язку із порушенням комендантської години.
Твердження апелянта, що патрульні не повідомили їй причини зупинки, не роз'яснили права та обов'язки, процедури проходження огляду на стан сп'яніння, можливості пройти такий огляд в медичному закладі, спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 було повідомлено патрульними причину зупинки транспортного засобу, роз'яснено права та обов'язки, порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, зокрема і роз'яснено можливість проходження такого огляду в медичному закладі.
Усі дії працівників поліції відповідали вимогам ст. 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 та ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію».
Аргументи апелянта про порушення її права на захист та безпідставність пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння є необґрунтованими, оскільки згідно з матеріалами справи працівники поліції виявлено у ОСОБА_1 характерні ознак алкогольного сп'яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, що об'єктивно зумовила необхідність пропозиції пройти відповідний огляд. Тому дії патрульних були правомірними, а право апелянта на захист не порушене.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не виявляла бажання та не повідомляла працівників поліції, що вона бажає скористатися правовою допомогою адвоката.
Покликання апелянта на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, повідомляла патрульних, що поспішає до військової частини, оскільки в інших областях оголошено повітряну тривогу, а після оголошення тривоги у Львівській області вона має прибути до військової частини, апеляційний суд відхиляє, оскільки ОСОБА_1 не надала жодних даних, які б підтверджували, що її викликали на службу 9 червня 2025 року.
Твердження апелянта, що ОСОБА_1 не могла вживати алкоголь, оскільки вона вживала ліки, апеляційний суд розцінює критично, оскільки водіям забороняється керувати транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, жодних даних, які саме ліки вона вживала особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не надала суду апеляційної інстанції.
Пунктом 12 розділу 2 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
З аналізу норм вказаної Інструкції вбачається, що скерування особи до медичного закладу з метою проведення огляду на стан сп'яніння оформляється працівником поліції направленням за встановленою формою, водночас вказаною Інструкцією не передбачено, що таке направлення вручається водієві та долучається до матеріалів справи.
Аргументи апелянта, що ОСОБА_1 не відсторонено від керування транспортним засобом, спростовуються відеозаписом, описаним вище за текстом.
Доводи апеляційної скарги про порушення порядку огляду, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а огляд осіб які проходять військову службу повинен здійснюватись відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП, тобто не працівниками поліції, а посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, на увагу не заслуговують, оскільки положення ст. 266-1 КУпАП не розповсюджуються на осіб, які керують транспортним засобом.
Положення ст. 266-1 КУпАП застосовуються для тих військовослужбовців, які виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин.
Доказів виконання ОСОБА_1 обов'язків військової служби під час зупинки транспортного засобу матеріали справи не містять.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Оприска М.В. є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 10 вересня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Оприска Миколи Васильовича - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.