Справа № 465/6131/25 Головуючий у 1 інстанції: Чорний І. Я.
Провадження № 33/811/1540/25 Доповідач: Партика І. В.
22 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Янчишин Тетяни Іванівни, представника потерпілої - адвоката Федірко Ірини Ігорівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу адвоката Янчишин Тетяни Іванівни на постанову Франківського районного суду м. Львова від 3 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень 00 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 01 травня 2025 року близько 15:48, за адресою АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно колишньої цивільної дружини ОСОБА_2 1987 р.н. без нанесення тілесних ушкоджень, а саме, залякував, висловлювався нецензурною лексикою, шарпав, штовхав, внаслідок чого була завдана шкода психічному та психологічному здоров'ю потерпілої, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Окрім цього, 01 травня 2025 близько 15:48, за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно колишньої цивільної дружини ОСОБА_2 1987 р.н., у присутності неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без нанесення тілесних ушкоджень, а саме, залякував, висловлювався нецензурною лексикою, шарпав, штовхав, внаслідок чого була завдана шкода психічному та психологічному здоров'ю потерпілої, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст.173-2 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Янчишин Т.І, в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Окрім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Франківського районного суду м. Львова від 3 вересня 2025 року, оскільки копію повного тексту було виготовлено 5 вересня 2025 року та направлено на її електронну пошту лише 12 вересня 2025 року.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконною та необґрунтованою, оскільки вина ОСОБА_1 не була доведена належними та допустимими доказами.
Наголошує, що з протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається в чому саме полягало психологічне насильство, яка саме шкода була завдана потерпілій, із матеріалів справи не можливо встановити в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
Звертає увагу, що судом першої інстанції не взято до уваги пояснень ОСОБА_1 , щодо обставин справи, не оцінено доказів долучених захисником, не перевірено наявні докази на їх належність та допустимість.
Повідомляє, що дії, які вчиняв ОСОБА_1 , та відображені на відеозаписі, спрямовані на його бажання спілкуватися з сином, а не вчинення домашнього насильства.
Наголошує, що дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності можливо кваліфікувати лише як конфлікт, щодо опіки над дитиною та поділу спільного майна.
20 жовтня 2025 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшли заперечення адвоката Федірко І.І., в яких вона просить апеляційну скаргу сторони захисту залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Наголошує, що доводи апеляційної скарги сторони захисту є надуманими, безпідставними, такими, що спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Зазначає, що судом повно та об'єктивно з'ясовано всі обставини справи, а висновок суду викладений у постанові є обґрунтований та відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними доказами.
Зазначає, що в протоколах про адміністративні правопорушення зазначено в чому саме виразилося насильство, вид шкоди завданої потерпілій та малолітньому сину. Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою та не містить істотних недоліків.
ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання апеляційного суду, призначене на 22 жовтня 2025 року, не прибули, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи не подавали, адвокати Янчишин Т.І . та ОСОБА_4 просили проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та потерпілої.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та клопотання адвокатів Янчишин Т.І . та Федірко І.І., які просили проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та потерпілої, суддя апеляційного суду вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що адвоката Янчишин Т.І. отримала повний текст постанови 12 вересня 2025 року, а виготовлення апеляційної скарги потребує значного часу, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.
Вислухавши доповідь судді, пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, пояснення представника потерпілої на заперечення аргументів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
Частиною 7 ст. 294 КУпАП встановлено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Частиною 2 ст. 173-2 КУпАП, передбачено відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, -
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки можливість настання, чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Зокрема, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно з п. 14 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Пунктом 14 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст.173-2 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, зокрема даними, що містяться у:
-протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №454663 від 15 липня 2025 року (а.с. 1), з якого встановлено, що ОСОБА_1 , 01 травня 2025 року близько 15:48 год., за адресою АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно колишньої цивільної дружини ОСОБА_2 1987 р.н. без нанесення тілесних ушкоджень, а саме, залякував, висловлювався нецензурною лексикою, шарпав, штовхав, внаслідок чого була завдана шкода психічному та психологічному здоров'ю потерпілої;
-інформацією з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №454662 від 15 липня 2025 року (а.с. 32) відповідно до якої 01 травня 2025 близько 15:48 год., за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно колишньої цивільної дружини ОСОБА_2 1987 р.н., у присутності неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без нанесення тілесних ушкоджень, а саме, залякував, висловлювався нецензурною лексикою, шарпав, штовхав, внаслідок чого була завдана шкода психічному та психологічному здоров'ю потерпілої;
-рапортом майора поліції Б. Шадурської (а.с. 2), з якого вбачається, що 5 травня 2025 року надійшло звернення ОСОБА_2 , щодо неправомірних дій її колишнього співмешканця ОСОБА_1 , щодо заявниці та малолітнього сина, в ході перевірки звернення знайшло своє підтвердження;
-доповідною запискою (а.с. 4-7), з якої встановлено, що факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 знайшов своє документальне підтвердження;
-заявою від 5 травня 2025 року (а.с. 8-11), з якої вбачається, що 1 травня 2025 року близько 16 год. за адресою м. Львів, вул. Сахарова, 80, поблизу школи Джерельце, коли ОСОБА_2 забирала свого сина ОСОБА_3 після занять, їм на зустріч почав бігти ОСОБА_1 , який вдарив її в руку, коли вона закривала двері автомобіля, у якому знаходився її син, почав проникати в автомобіль, у зв'язку із чим її син злякався. Усі ці дії супроводжувалися залякуванням, висловлюваннями нецензурною лексикою, шарпаниною та штовханиною;
-поясненнями ОСОБА_2 від 5 травня 2025 року (а.с. 12-13) в яких вона зазначала, що 1 травня 2025 року близько 16 год. коли вона забирала сина з школи, рухалася до свого автомобіля на зустріч почав бігти ОСОБА_1 , він кричав погрожував їм, перешкоджав руху, нецензурно висловлювався, погрожував;
-письмовими поясненням ОСОБА_5 від 9 травня 2025 року (а.с. 14-15), з яких вбачається, що ОСОБА_2 постійно звертається в опікунську раду та ювенальну поліцію, щодо сімейного конфлікту. Дитина не бажає бачити батька, оскільки була свідком насильства, яке вчиняв батько над мамою.
-відеозаписом, який було досліджено судом апеляційної інстанції, на якому зафіксовано, як ОСОБА_1 , біжить на зустріч ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 , та конфлікт який відбувся поблизу автомобіля, а саме як особа, яка притягується до адміністративної відповідальності відштовхує потерпілу від автомобіля в якому знаходиться, їхній син та шарпається з нею, щось кричить, після чого покидає місце події.
Доводи апелянта про те, що з протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається, у чому саме полягало психологічне насильство, яка саме шкода була завдана потерпілій, та що з матеріалів справи неможливо встановити наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, апеляційний суд розцінює критично.
Із протоколів про адміністративні правопорушення серії ВАД №454663 від 15 липня 2025 року та ВАД №454662 від 15 липня 2025 року (а.с. 1, 32) вбачається, що у них чітко зазначено конкретні дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме: залякування, використання нецензурної лайки, шарпанину та штовханину, які виразилися у фізичному та психологічному насильстві. Також у протоколах вказано, що шкоду завдано фізичному та психологічному здоров'ю потерпілої та її неповнолітнього сина, зазначені обставини підтверджуються відеозаписом на яких зафіксовано подія, яка відбулася 1 травня 2025 року.
Окрім того, з пояснень ОСОБА_5 (а.с. 44-45) встановлено, що син ОСОБА_3 не бажає бачитися з батьком ОСОБА_1 , оскільки був свідком насильства, яке вчинив батько над мамою.
Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не взято до уваги пояснення ОСОБА_1 щодо обставин справи, не оцінено докази, долучені захисником, та не перевірено наявні докази на їх належність і допустимість, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно дослідив усі надані докази, у тому числі пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також документи, подані стороною захисту, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.
Аргументи апелянта, що дії які вчиняв ОСОБА_1 , які відображені на відеозаписі спрямовані на його бажання спілкуватися з сином, а не вчинення домашнього насильства, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Доводи апелянта про те, що дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, можна кваліфікувати лише як конфлікт щодо опіки над дитиною та поділу спільного майна, апеляційний суд вважає необґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що поведінка ОСОБА_1 виходила за межі звичайного сімейного конфлікту, оскільки супроводжувалася погрозами, нецензурною лайкою, шарпаниною та штовханиною, тобто мала ознаки психологічного і фізичного насильства. Такі дії створювали для потерпілої психологічний тиск, приниження та небезпеку для її здоров'я, що відповідає об'єктивній стороні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, а тому не можуть розцінюватися як звичайний побутовий чи майновий спір.
Усі інші доводи апеляційної скарги сторони захисту судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, з урахуванням даних про особу, тривалості конфлікту, й інших обставин справи.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Янчишин Т.І., є необґрунтованими, у зв'язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
поновити адвокату Янчишин Тетяні Іванівні строк на апеляційне оскарження постанови Франківського районного суду м. Львова від 3 вересня 2025 року.
Постанову Франківського районного суду м. Львова від 3 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Янчишин Тетяни Іванівни - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.