Справа № 453/344/25 Головуючий у 1 інстанції: Ясінський Ю. Є.
Провадження № 33/811/1464/25 Доповідач: Партика І. В.
21 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Водопийко Христини Тарасівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Водопийко Христини Тарасівни на постанову Сколівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2025 року, щодо ОСОБА_1
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 25 лютого 2025 року, о 21 год. 35 хв., в м. Сколе по вул. Кн. Святослава, 17, Стрийського району Львівської області, керував автомобілем «Mерседес Бенц», н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у лікарні м. Стрий за допомогою приладу «Алкофор-205» результат -1, 54 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9(а) Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Водопийко Х.Т., в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що з висновком суду першої інстанції сторона захисту не погоджується.
Наголошує, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено жодних свідків, які б були очевидцями події. ОСОБА_1 не заперечував факту порушення ПДР України, однак категорично заперечує факт перебування в стані сп'яніння.
Зазначає, що ОСОБА_1 перебував у несвідомому стані після ДТП, йому надавали медичну допомогу, його приводили до свідомості за допомогою нашатирного спирту, він не пам'ятав як було проведено огляд на стан сп'яніння, також зазначає, що він був госпіталізований до медичного закладу.
Наголошує, що працівниками поліції не здійснювалася відеофіксація події. Долучений до матеріалів справи відеозапис, містить лише пояснення ОСОБА_1 , які було в нього відібрано наступного дня у медичному закладі.
Окрім того, рапорт працівника поліції є неналежним доказом.
21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав клопотання про допит свідка ОСОБА_2 , оскільки дана особа, може підтвердити те, що він приводив водія до свідомості за допомогою спирту.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 , про виклик свідка, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що подане клопотання не містить достатніх обґрунтувань щодо необхідності виклику зазначеного вище свідка. Зважаючи, що матеріали справи містять достатні дані щодо обставин адміністративного правопорушення, яке мало місце 25 лютого 2025 року, окрім того до матеріалів справи долучено відеозапис, який є чіткими та зрозумілим, відтак суд не вбачає доцільності у виклику зазначеного свідка, а тому у задоволенні такого клопотання слід відмовити.
Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9 а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналіз представлених матеріалів свідчить про те, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №257110 від 26 лютого 2025 року (а.с. 13), відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mерседес Бенц», н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у лікарні м. Стрий, результат 1,54 проміле;
- відповіддю ОСОБА_3 від 26 лютого 2025 року (а.с. 9), з якої встановлено, що ОСОБА_1 було доставлено бригадою ЕМД у ВН(е)МД 25 лютого 2025 року до медичного закладу, проведено його огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Алкофор-205» результат 1,54 проміле;
- інформацією рапорту від 26 лютого 2025 (а.с. 7), з якого встановлено, що 26 лютого 2025 року на лінію 102 надійшло повідомлення про те, що за адресою м. Сколе, вул. Князя Святослава, відбулося ДТП, після ДТП було доставлено ОСОБА_1 до медичного закладу з діагнозом струс головного мозку, закритий перелом лівої променевої кістки , забій грудної клітини, носа та лівого гомілкоступеневого суглоба, алкогольне сп'яніння, госпіталізовано в травматологічне відділення;
- копією схеми до протоколу ДТП (а.с.6), на якій відображено місце події дорожня обстановка;
- інформацією з фототаблиці (а.с.7-8), з якої вбачається, що автомобіль «Mерседес Бенц», н.з. НОМЕР_1 , знаходиться в пошкодженому стані в результаті ДТП;
- копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1№257126 від 26 лютого 2025 року (а.с. 12), з якого встановлено, що 25 лютого 2025 року ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Mерседес Бенц», н.з. НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 12.1 ПДР України, у зв'язку із чим вчинив ДТП;
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який було досліджено судом, на якому зафіксовано опитування водія в медичному закладі, під час якого його було повідомлено про відеофіксацію, повідомлено про результати проведено огляду на стан алкогольного сп'яніння 1,54 проміле, ознайомлено його з протоколами про адміністративні правопорушення.
Доводи апелянта, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено жодних свідків, окрім того ОСОБА_1 не заперечував факту порушення ПДР України, однак категорично заперечує факт перебування в стані сп'яніння, апеляційний суд розцінює критично, оскільки працівниками поліції здійснювалася фіксації події відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП.
Також апеляційний суд зазначає, що у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я, у зв'язку із чим учасники ДТП зобов'язані пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння відповідно до вимог статті 266 КУпАП та пункту 2.5 Правил дорожнього руху України та п. 8 розділу «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Як встановлено апеляційним судом ОСОБА_1 не заперечував факту ДТП, яка відбулася за адресою м. Сколе, вул. Князя Святослава, у зв'язку із чим його було доставлено до медичного закладу та проведено огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Твердження апелянта, що ОСОБА_1 перебував у несвідомому стані після ДТП, йому надавали медичну допомогу, його приводили до свідомості за допомогою нашатирного спирту, у зв'язку з чим в нього було діагностовано стан алкогольного сп'яніння, апеляційний суд відхиляє, оскільки відповідно п.13 розділу III , «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, якщо водій - учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження сечі (іншого біологічного середовища в разі неможливості взяття сечі) та крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений.
Як вбачається з відповіді ОСОБА_3 від 26 лютого 2025 року (а.с. 9), огляд водія було проведено за допомогою приладу «Алкофор -205».
Окрім того, апеляційний суд зазначає, що нашатирний спирт не містить етилового спирту та не може викликати стан алкогольного сп'яніння. Його застосування має виключно місцеву подразнювальну дію та використовується для стимуляції дихального центру з метою короткочасного приведення до тями.
Твердження апелянта, що працівниками поліції не здійснювалася безперервна відеофіксація події, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі мають формальний характер та не впливають на кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 , який не заперечував в суді апеляційної інстанції, що він був учасником ДТП, у зв'язку із чим було проведено огляд на стан алкогольного сп'яніння.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Водопийко Х.Т. є необґрунтованими, у зв'язку з чим її апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
постанову Сколівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Водопийко Христини Тарасівни - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.