Справа № 466/12109/24 Головуючий у 1 інстанції: Федорова О.Ф.
Провадження № 22-ц/811/574/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
29 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Цокало Тетяни Михайлівни на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 20 січня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
29.11.2024 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 10.01.2025 року просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №27.05.2024-100003073 від 27.05.2024 року у розмірі 38 100 грн 00 коп. та судові витрати.
Позов позивач обгрунтовував тим, що 27.05.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №27.05.2024-100003073, згідно якого позикодавець надав позичальнику кредит у розмірі 15 000 грн строком на 98 днів. 27.05.2024 року ОСОБА_1 отримав кредитні кошти. Таким чином, ТОВ «Споживчий центр» виконало покладені на позикодавця зобов'язання за договором кредиту в повному обсязі. У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором кредиту належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 01.09.2024 року у нього виникла заборгованість у розмірі 45600 грн, з яких 15000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 22050,00 грн - заборгованість по процентах, 1050,00 грн - комісія, 7500,00 грн - неустойка. Просив позов задоволити.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №27.05.2024-100003073 від 27.05.2024 року у розмірі 38100 /тридцять вісім тисяч сто/ гривень 00 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму сплаченого судового збору у розмірі 2422 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ гривні 40 копійок.
Рішення суду в частині стягнення 7350 грн заборгованості за кредитним договором оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Вважає оскаржуване рішення в цій частині незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначив, що кредитний договір №27.05.2024-100003073 було укладено 27.05.2024 року, тобто після набрання чинності п. 4, 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно якої розмір відсотків за один день користування кредитом розраховується за наступною формулою: 15000,00 грн (тіло кредиту) х 1,00 % = 150,00 грн - розмір відсотків за один день. Враховуючи невідповідність наданого позивачем розрахунку вимогам закону та умовам кредитного договору, відповідач надав власний розрахунок щодо заборгованості за кредитним договором №27.05.2024-100003073 від 27.05.2024 року. Так, 98 днів (строк, на який надається кредит) х 150,00 грн (1 % за один день користування) = 14700,00 грн - правомірно нарахований сукупний розмір відсотків за користування кредитом. Отже, реальна заборгованість за кредитним договором від 27.05.2024 року становить: 1050,00 грн (комісія) + 14700,00 грн (відсотки) + 15000,00 грн (тіло кредиту) = 30750,00 грн. Однак, суд не врахував наведені відповідачем доводи щодо відсутності у позивача права нараховувати відсотки в розмірі більш ніж 1% за користування кредитом та прийшов до невірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі, тобто на суму 22050,00 грн. Висновок суду про правильність нарахування відповідачем відсотків у розмірі 1,5 % денної процентної ставки починаючи з 23.04.2024 року до 20.08.2024 року не відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», який набув чинності 24.12.2023 року та в якому чітко визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % для кредитних договорів, укладених після цієї дати. Суд в оскаржуваному рішенні невірно тлумачить та розуміє зміст п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», згідно якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %, оскільки виходив з того, що кредитний договір укладено в період з 23.04.2024 року до 20.08.2024 року, тому застосовується саме 1,5 % за користування кредитом, що не відповідає вимогам закону.
Просить рішення суду змінити, зменшивши розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 з 38100,00 грн до 30750,00 грн. Стягнути з ТзОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,0 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 519,07 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У пункті 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що 27 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 27.05.2024-100003073 шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (акцепта).
Пунктом 2.2 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) передбачено, що електронний кредитний договір складається з наступних документів, які містять його істотні умови:
2.2.1. дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця, у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодаця;
2.2.2. заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення кредитодавцем;
2.2.3. відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
Відповідно до п. 3.1. пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитодавець зобов'язувався надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Спосіб надання позичальнику кредитних коштів у рахунок кредиту - перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-62ХХ-ХХХХ-1531 (п. 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)).
У пункті 3.3. пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) зазначено, що умови, на яких позичальнику надається кредит встановлюються у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Пунктом 2 заявки кредитного договору № 27.05.2024-100003073 передбачено, що сума кредиту становить 15000, 00 грн.
Строк, на який надається кредит - 98 днів з дати його надання (п. 3 заявки кредитного договору № 27.05.2024-100003073).
Відповідно до п. 4 заявки кредитного договору № 27.05.2024-100003073 дата повернення (виплати) кредиту - 01 вересня 2024 року.
У пункті 5 заявки кредитного договору № 27.05.2024-100003073 зазначено, що процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5 % за один день користування кредитом, яка встановлюється протягом всього строку, на який надається кредит.
Встановлено, що на виконання умов кредитного договору № 27.05.2024-100003073 ОСОБА_1 перераховано кошти в розмірі 15 000 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією від 27 травня 2024 року.
Отже, за умовами кредитного договору № 27.05.2024-100003073 від 27 травня 2024 року відповідач отримав у користування кредитні кошти, однак не повернув їх, що ним визнається в заяві про часткове визнання позовних вимог від 26.12.2024 року.
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 27.05.2024-100003073 від 27 травня 2024 року, така становить 45 600, 00 грн, з яких 15 000, 00 грн - заборгованість за основним боргом, 22 050, 00 грн - заборгованість за процентами, 1 050, 00 грн - заборгованість за комісією, 7500 грн - неустойка.
Аналіз наданого позивачем розрахунку заборгованості свідчить про те, що проценти за користування кредитними коштами нараховані в межах строку кредитного договору за період з 27 травня 2024 року по 01 вересня 2024 року та за процентною ставкою, що становить 1.5 % в день, яка передбачена його умовами.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 частково визнав позовні вимоги позикодавця на суму заборгованості у загальному розмірі 30 750 грн, з яких 15 000 грн - заборгованість за сумою кредиту, 14 700, 00 грн - проценти за кредитом, 1 050 грн - комісія.
Визнаючи частково позовні вимоги, відповідач покликався на те, що проценти за користування кредитними коштами не можуть перевищувати 1 % за один день користування, оскільки це суперечить ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування, а відтак такі підлягають стягненню в розмірі 14700, 00 грн (15 000 грн х 1 % х 98 днів = 14700 грн).
10.01.2025 року ТзОВ «Споживчий центр» подало заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 27.05.2024-100003073 від 27 травня 2024 року в розмірі 38100,00 грн, з яких 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22050,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитним коштами та 1050,00 грн - комісія.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором № 27.05.2024-100003073 від 27 травня 2024 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в розмірі 38 100 грн, з яких 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22050,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитним коштами та 1050,00 грн - комісія.
Однак, з таким висновком суду колегія суддів не може повністю погодитися, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.
Положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.
Так, пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Враховуючи встановлений ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, за період з 27 травня 2024 року по 19 серпня 2024 року кредитодавцем правомірно нараховувалися проценти за користування кредитними коштами за процентною ставкою -1,5 % в день, що становить в сумі 19 125 грн (15 000 грн х 1,5 % х 85 днів = 19125 грн).
Однак, починаючи з 20 серпня 2024 року розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1 %, тому за період з 20 серпня 2024 року по 01 вересня 2024 року ОСОБА_1 підлягали нарахуванню проценти за користування кредитними коштами за процентною ставкою -1 % в день, що в сумі становить 1950 грн (15 000 грн х 1 % х 13 днів = 1950 грн).
Відтак, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором № 27.05.2024-100003073 від 27 травня 2024 року за період з 27 травня 2024 року по 01 вересня 2024 року становить 21 075 грн (19125 грн + 1950 грн = 21075 грн.).
Таким чином, розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 27.05.2024-100003073 від 27 травня 2024 року становить 37125 грн, з яких 15 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21075 грн - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, 1050 грн - комісія
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Споживчий центр» слід стягнути судовий збір, сплачений відповідачем за подачу позовної заяви в розмірі 2360,39 грн.
Разом з тим, враховуючи, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Цокало Т.М. задоволено частково, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги в розмірі 93,02 грн.
Частиною 10 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи наведене, з урахуванням ч. 10 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2267,37 грн (2360,39 грн - 93,02 грн = 2267,37 грн).
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 29 жовтня 2025 року.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 20 січня 2025 року змінити.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 27.05.2024-100003073 від 27 травня 2024 року в розмірі 37125 грн, з яких 15 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21075 грн - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, 1050 грн - комісія.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2267,37 грн судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 29 жовтня 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра