Справа № 463/6725/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/2727/25 Доповідач: ОСОБА_2
27 жовтня 2025 року суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відео конференції апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави ОСОБА_7 , підозрюваному у кримінальному провадженні №42024142400000023 від 12 квітня 2024 року за ч. 5 ст. 191 КК України, -
за участю прокурора: ОСОБА_8
захисника: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
органом досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 квітня 2024 року за №42024142400000023.
Старший слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_9 , звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб з утриманням у ДП «Львівська установа виконання покарань №19». У разі визначення застави просить визначити таку у сумі не менше 20368528 (двадцять мільйонів триста шістдесят вісім тисяч п?ятсот двадцять вісім) гривень, а також покласти обов'язки, передбачені п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 191 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2025 року таке клопотання задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід тримання під вартою. Строк тримання під вартою ОСОБА_7 ухвалено рахувати з часу фактичного затримання 8 жовтня 2025 року. Строк дії ухвали становить 60 (шістдесят днів), тобто до 6 грудня 2025 року включно. Визначено підозрюваному ОСОБА_7 заставу в розмірі 6630 (шість тисяч шістсот тридцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 20075640 (двадцять мільйонів сімдесят п'ять тисяч шістсот сорок) гривень. У випадку внесення застави на відповідний рахунок покладено на підозрюваного ОСОБА_7 такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; не відлучатися за межі Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення. Контроль за виконанням ухвали покладено на слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_9 .
Своє рішення слідчий суддя мотивував обґрунтованістю підозри вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177КПК України, врахувавши обставини у справі, особу підозрюваного, а також те що ОСОБА_7 підозрюється в заволодінні разом із спільниками грошовими коштами, виділеними державою для будівництва взводно-опорних пунктів, в загальному розмірі 74543445 грн. При цьому дії ОСОБА_7 в очах громадськості дискредитують діяльність ЛОВА та державних інституцій в цілому, підривають обороноздатність держави у воєнний час.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави ОСОБА_7 , підозрюваному у кримінальному провадженні №42024142400000023 від 12 квітня 2024 року за ч. 5 ст. 191 КК України; ухвалити нову ухвалу, якою задоволити апеляційну скаргу та обрати підозрюваному ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою та покласти на підозрюваного виконання обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України; визначити підозрюваному ОСОБА_7 розмір застави у максимальному значенні, передбаченому п.3 ч.5 ст. 182 КПК України у вигляді 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень; розгляд апеляційної скарги провести за обов'язкової участі підозрюваного та його захисника.
Вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Наголошує, що кримінальне провадження не підслідне слідчим органів Державного бюро розслідувань, а тому досудове розслідування у ньому проводиться слідчими Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові, за процесуального керівництва прокурорів відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, незаконно, з грубим порушенням процесуальних вимог КПК України щодо підслідності, внаслідок чого порушена і підсудність розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Звертає увагу на те, що оголошена ОСОБА_7 підозра є повністю необґрунтованою, а заявлені ризики - не підтверджені належними доказами.
Стверджує, що стороною обвинувачення недоведена та непідтверджена жодними доказами недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Заявляє, що визначений розмір застави є явно неспівмірний із діями які ставляться в вину ОСОБА_7 , виходить за межі максимального розміру застави, визначеного КПК України для застосування при обранні запобіжного заходу за вчинення особливо тяжкого злочину4 не враховано майновий стан ОСОБА_7 та інші обставини щодо особи підозрюваного.
Зазначає про те, що протягом останніх трьох місяців, та станом на момент подання та розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 ні його процесуальний статус, ні кваліфікація його дій органом досудового розслідування, ні процесуальна поведінка не змінилися. Будь-які нові докази, які б свідчили про наявність та реальність ризиків, про які йдеться в оскаржуваній Ухвалі, слідчим та прокурором слідчому судді надані не були. Також, в оскаржуваній ухвалі не наведено жодних обґрунтувань та доказів на підтвердження будь-яких передумов та появи ризиків, що свідчили б чи могли б обумовлювати будь-яку зміну процесуальної поведінки чи відповідно появи ризиків. ОСОБА_7 протягом усього періоду досудового розслідування свої процесуальні обов'язки виконує належно та вчасно, процесуальними правами користується добросовісно. При цьому, стороною обвинувачення не надано жодних доказів негативної процесуальної поведінки ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді, виступ підозрюваного ОСОБА_7 та захисника - адвоката ОСОБА_6 , на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який таку заперечив, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно із положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 1 ст. 29 Конституції України визначено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Як видно із ухвали слідчого судді та матеріалів судової справи, Другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснює досудове розслідування кримінального провадження №42024142400000023 від 12 квітня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.
У межах цього досудового провадження, ОСОБА_7 08 жовтня 2025 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.
Провівши системний аналіз матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про обґрунтованість продовження застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Матеріалами справи доводиться обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.
Зокрема, докази, на які посилається слідчий у поданому клопотанні є фактичними даними, отриманими органом досудового розслідування шляхом проведення слідчих дій, які свідчать, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинних дій та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що свідчить про необхідність застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Наведене в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» поняття «обґрунтована підозра», означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Крім того, Європейський суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення. А слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності існування обставин на підтвердження обгрунтованості підозри, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення» (рішення ЄСПЛ від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria) У справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), рішення від 28.10.1994, заява № 14310/88) ЄСПЛ зокрема зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу».
Отже, на початковій стадії розслідування, оцінка обґрунтованості підозри чи зміни підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що захисник ОСОБА_6 у своїх апеляційних доводах просить надати оцінку пред'явленій підозрі та висловитися по суті пред'явленого обвинувачення, що може зробити тільки суд при розгляді справи по суті, прийнявши законне та обґрунтоване рішення, встановивши вину або невинуватість підозрюваного ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому дій. Слідчий суддя, здійснюючи судовий розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу, не уповноважений досліджувати та оцінювати докази, що стали підставою для повідомлення ОСОБА_7 про його підозру у вчиненні кримінального правопорушення та надавати юридичну кваліфікацію діям підозрюваної особи.
Що ж стосується доводів захисника підозрюваного - в частині зменшення розміру застави, то такі колегія суддів вважає необгрунтованими, з наступних підстав.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених Кодексом.
Відповідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Поряд із тим, при визначенні розміру застави до уваги може братися розмір шкоди, що спричинив підозрюваний (справа «Мангурас проти Іспанії», рішення від 28 вересня 2010 року).
Тому, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
З урахуванням суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, міри покарання, яка може бути застосована до підозрюваного в разі доведеності його вини та наявністю визнаних судом ризиків, розміру завданої шкоди, його майнового стану, застава у розмірі 6630 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (20 075 640 грн.) відповідає меті застосування запобіжного заходу. Саме такий розмір застави, на думку колегії суддів, слугуватиме достатнім стимулюючим фактором, який підозрюваний та/або заставодавець боявся б втратити у разі невиконання покладених процесуальних обов'язків.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні застави слідчим суддею надано оцінку відповідним обставинам, враховано майновий стан підозрюваного, особу підозрюваного, розмір завданої шкоди 74543445 грн.. наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Доводи сторони захисту про непомірний розмір застави для підозрюваного колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки чинне законодавство України не покладає можливість внесення застави виключно на підозрюваного, але вимагає забезпечення дієвості провадження, тобто співмірності застави не лише матеріальному стану особи, а й забезпеченню виконання покладених на особу процесуальних обов'язків.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків слідчого судді.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування чи зміни ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави підозрюваному ОСОБА_7 , постановлена з дотриманням вимог ст.ст. 177, 178, 182, 183 КПК України, є обґрунтованою та вмотивованою й підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави ОСОБА_7 , підозрюваному у кримінальному провадженні №42024142400000023 від 12 квітня 2024 року за ч. 5 ст. 191 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4