Справа № 308/6236/25
Іменем України
29 жовтня 2025 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого Собослоя Г.Г.,
суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою адвокатки Бухтоярової Оксани Василівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2025 року про відмову у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом: Виконавчий комітет Ужгородської міської ради як Орган опіки та піклування, про встановлення графіку побачень та проживання з дитиною,
У травні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
17.06.2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про встановлення графіку побачень та проживання з дитиною, зобов'язання спільно здійснити програму адаптації. Доцільність об'єднання та спільного розгляду даних позовів обґрунтовує тим, що це відповідає якнайкращим інтересам дитини.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2025 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про встановлення графіку побачень та проживання з дитиною, зобов'язання спільно здійснити програму адаптації.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Бухтоярова О.В., подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати вказану ухвалу суду, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом не враховано, що первісний позов та зустрічний позов є взаємопов'язані, а тому їх спільний розгляд є доцільним.
Вважає, що мають місце всі альтернативні ознаки для спільного розгляду позовних заяв, оскільки позивачка просить визначити місце проживання дитини за місцем проживання матері, а апелянт просить встановити йому відповідний графік побачень та проживання з дитиною. Після програми адаптації час із дитиною розподіляється порівну та без присутності матері, і це означає, що розподілення порівно часу з дитиною без присутності матері і є проживанням з дитиною 50 на 50.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на такі мотиви.
Згідно з положеннями ст. 367 ч. 1 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені у статті 16 Цивільного кодексу України.
У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (частина друга статті 193 ЦПК України).
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (частина третя статті 194 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 522/9011/19 (провадження № 61-6642св21) зазначено, що «згідно з частиною другою статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. При цьому вищевказаною нормою процесуального закону визначено дві альтернативні ознаки зустрічного позову: або взаємопов'язаність первісного та зустрічного позовів, що зумовлює їх спільний розгляд, зокрема, коли обидва позови виникають з одних правовідносин; або їх взаємовиключність, коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічний позов, який прийнятий судом для спільного провадження з первісним позовом, повинен знайти вирішення у виді загального рішення, яке має містити відповідь на обидві заявлені вимоги (як позивача, так і відповідача). Задоволення зустрічного позову спричиняє відмову в задоволенні первісного позову, однак не виключає можливості як задоволення обох вимог, так і однієї повністю, а іншої частково».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2023 року в справі № 459/1490/21 (провадження № 61-12807 св 22) вказано, що:
«відповідно до частин першої, другої та третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним.
Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
За своєю сутністю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.
Умовами пред'явлення зустрічного позову є: взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред'явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред'явлення зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним; взаємопов'язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин.
Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483 цс 19).
Ураховуючи викладене, взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному та правильному вирішенню спору, взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за зустрічним та первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково».
Як вбачається із змісту первісної позовної заяви позивачкою заявлено вимогу про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за будь-яким постійним чи тимчасовим місцем проживання її матері - ОСОБА_2 .
Із змісту зустрічного позову вбачається, що відповідачем заявлено вимоги про встановлення графіку побачень та проживання з дитиною, зобов'язання спільно здійснити програму адаптації.
Аналізуючи зміст вказаних позовних заяв, суд приходить до висновку, що первісний позов та зустрічний позов є взаємопов'язаними та ґрунтуються на нормах сімейного права і їх спільний розгляд є доцільним і необхідним для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи і ухвалення законного та справедливого рішення.
Вказаного суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у прийнятті зустрічного позову.
Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття до спільного розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 .
Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 368, 374, 379, 381-384, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бухтоярова Оксана Василівна, задовольнити.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2025 року про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 скасувати та направити справу для вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 жовтня 2025 року.
Головуючий
Судді: