Справа № 303/206/23
Іменем України
09 жовтня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Собослоя Г.Г.
суддів: Джуги С.Д., Мацунича М.В.
з участю секретаря судового засідання: Ормош О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 березня 2025 року, постановлену головуючим суддею Монич В.О., у справі за заявою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" до ОСОБА_1 про видачу судового наказу
встановив:
У січні 2023 року Мукачівським міськрайонним судом видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача Акціонерного товариство «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 14328,77 гривень та 268,40 грн сплаченого судового збору.
06 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суд з заявою про скасування вище вказаного судового наказу.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику без розгляду.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування скарги посилається на те, що суд безпідставно повернув заяву про скасування судового наказу без розгляду з тих підстав, що заявником не додано документу, що посвідчує особу боржника та пропущено строк на її подання. Однак, ним дотримані вимогами ст. 170 ЦПК України щодо форми і змісту заяви про скасування судового наказу та строк на подання такої. Так, судовий наказ він отримав 28.02.2025 та подав заяву про скасування судового наказу 06.03.2025.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 січні 2023 року Мукачівським міськрайонним судом видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача Акціонерного товариство «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 14328,77 гривень та 268,40 грн сплаченого судового збору.
Матеріали справи містять поштовий конверт, який повернувся на адресу суду без вручення судового наказу боржнику з відміткою «адресат відмовився».
Копію судового наказу від 18.01.2023 ОСОБА_1 отримав 28.02.2025 про що свідчить його особистий підпис на заяві про видачу копії судового наказу.
06 березня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про скасування вище вказаного судового наказу.
Нормами статті 170 ЦПК України визначені форма і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах «Каньєте де Хоньї проти Іспанії», «Гору проти Греції», «Михолапа проти Латвії»).
Також ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі "Шишков проти Росії").
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно ч.ч. 3, 5 ст. 170 ЦПК України, заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.
До заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
Судовий наказ щодо стягнення із ОСОБА_1 заборгованості було видано 18.01.2023, тоді як із заявою про скасування судового наказу боржник звернувся 06.03.2025. При цьому заявник не просить поновити строк на подання заяви про скасування судового наказу.
Суд першої інстанції, ухвалою від 07 березня 2025 року повернув заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу без розгляду, у відповідності до вимог ч. 2 ст.171 ЦПК України, з тих підстав, що заявником не подано клопотання про поновлення строку.
При цьому судом першої інстанції роз'яснено заявнику про можливість повторного звернення до суду із заявою про скасування судового наказу, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.
Отже, судом першої інстанції у відповідності до вимог процесуального закону, вірно дійшов висновку про повернення заяви про скасування судового наказу ОСОБА_1 , без розгляду.
Відтак, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального закону і доводи апеляційної скарги не вбачають підстав для її скасування.
Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 367, 368, 375, 381-384, апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 березня 2025 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді