Справа № 139/386/25
Провадження № 22-ц/801/2139/2025
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ліщина Т. П.
Доповідач:Рибчинський В. П.
29 жовтня 2025 рокуСправа № 139/386/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати
у цивільних справах:
судді-доповідача Рибчинського В.П.,
суддів Голоти Л.О., Міхасішина І.В.,
за участі секретаря судового засідання Литвин Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Майструк Наталії Романівни на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 31 липня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
У травні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, мотивуючи тим, що 04.02.2012 вона зареєструвала шлюб з відповідачем, який розірвано на підставі рішення суду від 15.05.2014. В шлюбі у подружжя народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з нею та виключно вона здійснює його утримання.
За таких обставин просила суд стягнути з ОСОБА_1 аліменти на її користь на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, з дня подання позовної заяви до суду.
Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 31 липня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі (однієї чверті) заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 травня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення в частині стягнення суми платежу (аліментів) на користь ОСОБА_2 за один місяць з 21 травня 2025 року по 21 червня 2025 року допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись з такими рішеннями суду представник ОСОБА_1 - адвокат Майструк Н.Р. подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, змінити розмір стягуваних аліментів з частки до 1/6 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 травня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що 04.02.2012 зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Даний шлюб розірвано на підставі рішення суду від 15.05.2014 у справі № 640/4499/14-ц.
В шлюбі у подружжя народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .
Заявою ОСОБА_1 від 16.02.2022, справжність підпису на якій нотаріально засвідчений, підтверджується, що він надав згоду на виїзд за кордон у Швейцарську Конфедерацію свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в супроводі матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Довідкою про місце проживання підтверджується, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживає в Швейцарській Конфедерації.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував те, що діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу, а тому вважає, що ОСОБА_1 може сплачувати на свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше ніж мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину відповідного віку, до досягнення нею повноліття.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За змістом частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі статтями 150, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).
Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач є особою працездатного віку, має задовільний стан здоров'я, а тому взмозі сплачувати аліменти у визначеному судом першої інстанції розмірі.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач на утриманні має дитину від другого шлюбу - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 20.11.2019 і до досягнення повнолітнього віку дитини. Також на його утриманні перебуває дитина від третього шлюбу - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував перебування на утриманні ОСОБА_1 ще двох неповнолітніх дітей від інших шлюбів є безпідставними, оскільки місцевий суд при визначенні розміру аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , врахував, що з відповідача стягуються аліменти на утримання іншого неповнолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а присудження аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_3 в меншому розмірі ніж іншій дитині призведе до дисбалансу інтересів дітей.
Водночас суд зауважує, що діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. Такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 21 липня 2021 року у справі №691/926/20.
Колегія суддів звертає увагу на те, що законодавчо визначена необхідність утримувати обох дітей, на яких з позивача стягуються аліменти обумовлює перегляд їх розміру щодо обох утриманців позивача, адже протилежні висновки поставили б дітей у нерівне становище - одна дитина отримуватиме більший розмір аліментів на утримання, ніж інша.
Зменшення розміру аліментів з частки до 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу), які стягуються на утримання сина відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за умови, що розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , був незмінним на час пред'явлення позову та на час оскарження рішення, може призвести до дисбалансу інтересів дітей, оскільки діти позивача опиняться у нерівному матеріальному становищі. При цьому, суд не може допустити зменшення розміру стягуваних аліментів на користь однієї дитини в порівнянні з іншою.
Відтак, наведені доводи в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновком суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 31 липня 2025 року залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Майструк Наталії Романівни залишити без задоволення.
Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 31 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 29 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський
Судді: Л.О. Голота
І.В. Міхасішин