Справа № 127/25141/25
Провадження № 33/801/1066/2025
Категорія: 289
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гайду Г. В.
Доповідач: Сопрун В. В.
29 жовтня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Сопрун В.В., з участю секретаря судового засідання Закерничної А.О., за участю прокурора Павельської О.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвоката Левківського С.В., розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Левківського Сергія Васильовича на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 15 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.172-6 КУпАП,
встановив:
ОСОБА_1 , будучи звільненим 23.03.2023 з посади головного спеціаліста відділу організаційного та правового забезпечення Вінницької обласної прокуратури, являючись згідно пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом відповідальності за порушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 та п. 2-7 Розділу XIII прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за (при звільнені за період 01.01.2023 - 23.03.2023) в чому вбачаються ознаки адміністративного правопорушення пов'язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КпАП України та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. Стягнуто з нього на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Не погодившись із зазначеною постановою представник ОСОБА_1 - адвокат Левківський С.В. подав апеляційну скаргу, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, тому просив постанову суду скасувати та закрити провадження у справі.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що Управлінням стратегічних розслідувань у Вінницькій області було виявлено правопорушення ще 01 квітня 2024 року та виявлено особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, а тому вважає, що днем закінчення передбаченого ч.4 ст.38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення слід вважати 01 квітня 2024 року. Крім того, зазначив, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.172-6 КУпАП.
ОСОБА_1 та його адвокат Левківський С.В. підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній, просили скасувати постанову суду першої інстанції, закрити провадження по справі.
Прокурор Павельської О.В., заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційний суд, згідно з вимогами статті 294 КпАП України, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, що досліджувалися судом першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Згідно зі статтею 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями частин 1, 2 статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КпАП України відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Однак, визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладаючи на нього адміністративне стягнення, суд першої інстанції всупереч вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином не встановив чи підлягає дана особа адміністративній відповідальності, не з'ясував всіх фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, та не звернув уваги на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 547 від 06 серпня 2025 року, ОСОБА_1 , будучи звільненим 23.03.2023 з посади головного спеціаліста відділу організаційного та правового забезпечення Вінницької обласної прокуратури, являючись згідно пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом відповідальності за порушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 та п. 2-7 Розділу XIII прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за (при звільнені за період 01.01.2023 - 23.03.2023) в чому вбачаються ознаки адміністративного правопорушення пов'язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_1 несвоєчасно без поважних причин лише 18 березня 2024 року подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за період неохоплений раніше поданими деклараціями.
Тобто, ОСОБА_1 мав подати декларацію при звільненні (за період з 01 січня 2023 року по 01 травня 2023 року) перед тим, як 31 січня 2024 року подав декларацію кандидата на посаду за 2023 рік.
Згідно з п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 , є суб'єктом декларування та зобов'язаний подавати декларації відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».
Пунктом 2-2 Роз'яснення від 13.11.2023 № 4, визначені типи декларацій та строки їх подачі для осіб, які звільнились у період з 01.01.2023 до 11.10.2023 зокрема: декларацію при звільнені за період, не охоплений раніше поданими деклараціями - до 31.01.2024.
Таким чином, у ОСОБА_1 виник обов'язок подати декларацію за період не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) до 31.01.2024.
З роздруківки з публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій, вбачається, що ОСОБА_1 подав декларацію за період не охоплений раніше поданими деклараціями лише 18.03.2024 о 12:26 год, тобто несвоєчасно.
Розглянувши справу по суті, встановивши вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та наклавши на останнього відповідне стягнення, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що строк притягнення до адміністративної відповідальності по справі сплинув 18 вересня 2024 року.
Так, частиною четвертою статті 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
З даної норми слідує, що строк накладення стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, має відраховуватися з дня його виявлення.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчились строки, передбачені статтею 38 КУпАП.
Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення. Керуючись принципом верховенства права і дотримуючись букви закону варто наголосити, що моментом виявлення порушення, пов'язаного з корупцією, є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими особами (посадовою особою чи органом державної влади). При цьому складання протоколу про вчинення порушення, пов'язаного з корупцією - є лише окремою процесуальною дією, вчиненою на підставі виявленого факту порушення, пов'язаного з корупцією (факт виявлення порушення - це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення).
Якщо до уповноваженого органу чи посадової особи надійшло повідомлення про вчинення особою порушення, пов'язаного з корупцією, - то моментом виявлення порушення є час надходження цього повідомлення до відповідного уповноваженого органу, а якщо ідентичні повідомлення надійшли до різних органів, чи посадових осіб, уповноважених складати такі протоколи, - моментом виявлення вважається перше (за часом отримання) надходження такого повідомлення до уповноваженого (органу чи особи). Будь-якого продовження перебігу строків накладення адміністративних стягнень КУпАП не передбачено, тому в разі їх закінчення провадження у справі закривається.
З огляду на положення ч. 4 ст. 38 КУпАП шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, сплинув 18 вересня 2024 року.
У свою чергу, постанова по справі про адміністративне правопорушення, якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення, винесена судом 15 вересня 2025 року.
Під час розгляду даного адміністративного матеріалу суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, з вимогою, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
На підставі наведеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.38, ст.247, ст.277, ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Левківського Сергія Васильовича задовольнити.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 15 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Сопрун