Провадження № 1-кп/742/659/25
Єдиний унікальний № 742/5150/25
іменем України
28 жовтня 2025 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки Чернігівської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025270330000741 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Стасівщина Прилуцького району Чернігівської області, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах, працюючого в ТОВ ВК «Агропереробка» вантажником, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України,
Суд - орган, що здійснює правосуддя у формі розгляду і вирішення цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних та інших категорій справ у встановленому законом конкретної держави процесуальному порядку.
Судочинство - встановлений законом або звичаєм порядок і форма вчинення судових дій у межах завдань судів у здійсненні правосуддя.
Правосуддя - самостійна галузь державної діяльності, яку здійснює суд шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
13 листопада 2024 року постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області (провадження №3/742/2724/24, єдиний унікальний №742/6248/24) ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Постанова суду набрала законної сили 26.11.2024.
14 січня 2025 року постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області (провадження №3/742/107/25, єдиний унікальний №742/6420/24) ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років. Постанова суду набрала законної сили 04.02.2025.
ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13.11.2024 року (провадження №3/742/2724/24, єдиний унікальний №742/6248/24), якою його позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік та яка набрала законної сили 26.11.2024, а також постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14.01.2025 (провадження №3/742/107/25, єдиний унікальний №742/6420/24), якою його позбавлено права керування транспортними засобами строком на 5 років та яка набрала законної сили 04.02.2025, діючи умисно, з метою невиконання постанов суду, що набрали законної сили щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднання на всій території України, 01.09.2025 року о 08 год. 47 хв. в м.Прилуки по вул. Пирятинській Чернігівської області керував транспортним засобом марки «Opel Kadett» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом, тобто умисно не виконав постанови суду, що набрали законної сили.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю. Пояснив, що не маючи прав на керування транспортними засобами, керував автомобілем та неодноразово був зупинений працівниками поліції, про що складалися протоколи про вчинення адміністративних правопорушень. Був обізнаний про розгляд справ про притягнення до адміністративної відповідальності в суді. Ухвалені постанови суду отримував, був обізнаний про прийняті рішення, в тому числі й про позбавлення права керування транспортними засобами. Проте, легковажно продовжував керувати авто. Щиро кається у скоєному, просить суд суворо не карати. Вказав на недопущення подібного в майбутньому.
Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України в судовому засіданні визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які його характеризують. Зміст цих обставин вірно розуміються обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження, сумнівів стосовно добровільності їх позиції у суду не має, та роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при ухваленні вироку.
Судом створено необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов'язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист.
Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_4 у судовому засіданні не добуто.
Сукупністю добутих в судовому засіданні доказів, суд знаходить винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення повністю доказаною, і його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, судом визнано щире каяття обвинуваченого.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є за ч.1 ст. 382 КК України нетяжким злочином, вчинив його умисно, особу винного та його позицію до вчиненого, який за місцем проживання характеризується посередньо, згідно довідки КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради від 04/09/2025 за №549, на диспансерному обліку не числиться і за медичною допомогою не звертався, згідно довідки КНП «Прилуцька центральна районна лікарня» від 09.09.2025 за №254, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра, з середньою освітою, перебуваю чого у фактичних шлюбних відносинах, працюючого в ТОВ ВК «Агропереробка» вантажником, раніше не судимого, наявність обставини, що пом'якшує його покарання, та відсутності обставин, що обтяжують таке, і вважає за можливе призначити йому покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі в межах санкції даної статті.
При цьому, суд, враховуючи позицію прокурора, який вважає що перевиховання та виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_4 є можливим застосувати статтю 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
Долю речових доказів по кримінальному провадженню необхідно вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні, відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 в ході досудового розслідування та в ході судового розгляду, не обирався.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.349,370-371,374 КПК України суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.75КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю в 1 рік, якщо засуджений протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст.76КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу, не обирати.
Речові докази по кримінальному провадженню після набрання вироком законної сили:
- відеозаписи вилучені з відеореєстраторів - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня проголошення даного вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_5