Справа № 341/87/25
Провадження № 33/4808/493/25
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції ВАСИЛЬЦОВА Г. А.
Суддя-доповідач Васильєв
24 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю захисника адвоката Дениса Т.Д.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Дениса Т.Д. на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 (однієї) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, стягнуто 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок, -
Судом першої інстанції встановлено, що 15 січня 2025 року о 08:43 в м. Галич, по вул. С.Чорноти, ОСОБА_1 керував автомобілем СITRОEN JUMPU, державний номер НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'янінню здійснювався на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Алкофор 507, тест 0,43 проміле, тест 000044. Водій не погодився із результатом огляду, тому в подальшому, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився в медичному закладі. Висновок лікаря - перебуває в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив, чим порушив п.п. 2.9 а ПДР України.
В апеляційній скарзі захисник адвокат Денис Т.Д. просить постанову Галицького районного суду від 27.05.2025 року скасувати та закрити провадження щодо ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, внаслідок чого за відсутності належних та допустимих доказів, прийшов до безпідставного висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Вважає, що ОСОБА_1 не порушував правил дорожнього руху, які б стали причиною зупинки транспортного засобу, даний факт не зафіксовано відеозаписами, долученими до матеріалів справи. Крім того, вказує, що не було дотримано процедури проходження огляду на стан сп'яніння. Зазначає, що ОСОБА_1 не було забезпечено на місці допомогу адвоката та не вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення. Стверджує, що ОСОБА_2 не був водієм транспортного засобу.
В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явився, хоча в установленому законом порядку повідомлялись про розгляд апеляційної скарги.
Зі змісту доводів захисника адвоката Дениса Т.Д. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності.
Апеляційний суд враховує, що особа, яка притягається до відповідальності самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішують питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).
Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення його становища у зв'язку з чим участь особи, яка притягається до відповідальності та його захисника в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що розгляд апеляційної скарги може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності адвокат Денис Т.Д., підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)
Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів.
Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.
Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх захисник адвокат Денис Т.Д. посилаються на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №221378 від 15.01.2025 (а.с. 1) ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 15.01.2025 року о 08 год. 43 хв. в м. Галич по вул.. Чорноти, 25 керував транспортним засобом CITROEN JUMPU д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння здійснювався на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Алкофор 507. Результат 0,43 проміле. Тест 000044, водій не згідний, в подальшому огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився в медичному закладі, висновок лікаря стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9.а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Зі змісту доводів апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 заперечує факт керування ним транспортним засобом.
Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що він звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол складений уповноваженою особою - поліцейським відділення поліції №3 (м. Галич) Івано-Франківського РВП ГУНП в Івано-Франківській області сержантом поліції Шаюком Є.А. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, підписаний уповноваженою особою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був присутній при його складанні, ознайомлений із його змістом, йому були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено що останній відмовився від надання пояснень, згідно ст. 63 Конституції України.
Додатково в протоколі зазначено про те, що у водія не було вилучене посвідчення водія.
На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення містить достатні дані про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя за допомогою газоаналізатора Алкофор 507, результати огляду на стан сп'яніння - 0,43 проміле. (а.с. 2).
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.01.2025 року (а.с. 3), ОСОБА_1 перебуває в стані сп'яніння, що підтверджується результатами тестування 0,37-0,39% проміле.
Відповідно до роздруківки приладу «Алкфор 507», огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проведений 15.01.2025 о 08:47 год., прилад №IUN3F0152, останнє калібрування 14.05.2024 року, результат - 0,43 проміле. Роздруківка приладу «Алкофор 507" підписана поліцейським, особа від підпису відмовився та свою копію не отримував.(а.с. 4)
Згідно рапорту поліцейського СРПП ВП №3 (м. Галич) сержанта поліції Шаюка Є. (а.с. 8) від 15.01.2025, згідно з яким в м.Галич по вул. Чорноти було зупинено транспортний засіб марки CITROEN JAMPU д.н.з. НОМЕР_2 який мав технічну несправність, під керуванням водія гр. ОСОБА_1 . Під час спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, після чого водію було запропоновано пройти освідчення на факт вживання алкогольних напоїв на місці зупинки на сертифікований прилад «Алкофор 507» на, що водій гр. ОСОБА_1 погодився тест №044 результат позитивний 0,43 проміле із результатом водій не погодився Водієві гр. ОСОБА_1 також було запропоновано проїхати в медичний заклад для проходження такого тесту, на що останній погодився, та був доставлений в «Галицьку ЦРЛ» та в подальшому було взято висновок у лікаря, що останній перебуває в стані алкогольного сп'яніння. В подальшому йому було роз'яснено права згідно ст. 63 Конституції та ст. 268 КУпАП, та складено адміністративний протокол серії ЕПР1 №221378 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та адміністративну постанову серії ЕНА №3860840. Дана подія знята на нагрудну бодікамеру №10. Від керування Т3 водія відсторонено.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказані рапорти працівників поліції за своїм правовим змістом є службовими документами, якими поліцейські інформують керівництво про законність своїх дій.
Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення.
Також до матеріалів справи долучені: копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки та копія декларації про відповідність продукції вимогам технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (а.с. 5), копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3860840 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП (а.с. 6).
Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 9-10).
Відеозаписом із відео реєстратора службового автомобіля працівників поліції, зафіксовано рух транспортного засобу Сітроєн, д.н.з. НОМЕР_1 із несправною передньою фарою.
Відеозаписом зафіксовано, як ОСОБА_1 перевіряє герметичність упакування мундштука та згодом проходить тест за допомогою приладу Алкофор 507 результат якого виявився позитивним та склав 0,43% проміле. Працівник поліції повідомив водія, що той знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, останній не погодився з даним твердженням ,а тому не заперечував проти огляду на стан сп'яніння у медичному закладі. У медичному закладі лікар запитала чи готовий водій здати кров на аналіз. Він погодився, після цього медсестра відібрала у нього кров на аналіз. Згодом водій пройшов повторний огляд за допомогою спеціального приладу, результат 0.37 % проміле. Через деякий час водій повторно пройшов огляд за допомогою спец приладу, результат 0.39% проміле. Після цього лікарем було складено висновок щодо огляду на стан сп'яніння, його вручили працівнику поліції. Згодом водію ОСОБА_1 було роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Водію повідомили, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, щодо даної ситуації ОСОБА_1 пояснень не надав. Далі працівник поліції через реєстр встановив, що у водія відсутній страховий поліс для транспортного засобу, а тому його повідомили, що відносно нього буде винесено постанову про адміністративне правопорушення. Після цього водій разом з працівниками поліції повернувся на місце зупинки транспортного засобу. Далі працівник поліції складає відповідні адміністративні матеріали. Від надання пояснень водій відмовився. Після цього водія ознайомили зі складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, повідомили, що розгляд справи відбудеться в Галицькому районному суді та отримав копію протоколу.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту вищевказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом та саме як водій транспортного засобу погодився пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу поліцейським на місці зупинки транспортного засобу.
Дані відеозапису повністю узгоджуються із даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи стосовно того, що ОСОБА_1 не може бути суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки не керував транспортним засобом.
Суд, дослідивши сукупність доказів та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення відеоматеріали, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 виявивши в останнього ознаки алкогольного сп'яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній добровільно погодився, пройшов такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу та не заперечував правильність отриманого позитивного результату.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Апеляційний суд неодноразово зазначав, що результати огляду на стан сп'яніння не можуть вважатися беззаперечним доказом, який має заздалегідь встановлену силу, оскільки суд приходить до висновку про винуватість у вчиненні правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх наявних у справі доказів.
Апеляційний суд приймає до уваги, що огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я проводиться у відповідності до вимог ст.266 КУпАП з метою відсторонення водія транспортного засобу від керування цим транспортним засобом.
За таких обставин, результати огляду на стан сп'яніння, який був проведений поліцейським або висновок лікаря медичного закладу щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів не можуть бути визнані єдиним та достатнім доказом, який поза розумним сумнівом доводить перебування водія транспортного засобу у стані сп'яніння, оскільки це питання вирішується судом внаслідок дослідження сукупності всіх доказів по справі.
Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що питання щодо доведеності факту перебування водія транспортного засобу у стані сп'яніння повинно бути вирішено судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, на підставі об'єктивної оцінки сукупності зібраних доказів з погляду їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд перевіряє доведеність висунутого обвинувачення шляхом об'єктивного з'ясування всіх обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду стосовно їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані відеозаписи у сукупності з іншими належними та допустимими доказами по справі повністю поза розумним сумнівом доводять факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що право на захисника, яке передбачено ст.268 КУпАП виникає у особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення, тільки після складання стосовно неї відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що водій транспортного засобу не має права вимагати участі адвоката під час проведення огляду водія на стан сп'яніння, оскільки за своїм правовим змістом проведення такого огляду є виконанням обов'язків водія відповідно до Правил дорожнього руху України.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння пов'язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян.
Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
При накладенні стягнення судом першої інстанції враховано характер вчиненого та його суспільну небезпеку, особу правопорушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого.
З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника адвоката Дениса Т.Д. залишити без задоволення.
Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2025 року, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв