Справа № 342/1266/24
Провадження № 22-ц/4808/1329/25
Головуючий у 1 інстанції Андріюк І. Г.
Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.
28 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мальцевої Є.Є.
суддів: Девляшевського В.А., Максюти І.О.,
секретар Гудяк Х.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2025 року, ухвалене судом у складі головоючого судді Андріюк І.Г. у м. Городенка, повне судове рішення виготовлено 02 липня 2025 року, у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення боргу кредитором спадкодавця,
10 жовтня 2024 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просив стягнути у рівних частках з відповідачів на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 213 433,39 грн та судові витрати.
Вимоги позову обґрунтовано тим, що 05.06.2008 року між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ «Приватбанк» (перейменовано у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступник - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») укладено кредитний договір №IFG2GA0000000974, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 77 423,79 грн в обмін на зобов'язання щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, які передбачені умовами договору. Сторони узгодили сплату відсотків за користування кредитними коштами, термін їх повернення - 05.06.2028. 05.06.2008 у забезпечення виконання зобов'язань за договором між позивачем - іпотекодержателем та ОСОБА_5 - іпотекодавцем укладено договір іпотеки, предметом якого є надання іпотекодавцями в іпотеку належне на праві власності майно - житловий будинок по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер. 09.06.2020 позивачем направлено претензію кредитора до Городенківської районної ДНК та 01.07.2020 отримано відповідь про заведення спадкової справи у приватного нотаріуса Яшана Р.Р. 30.09.2020 позивачем направлена претензія кредитора до приватного нотаріуса Яшана Р.Р.
Спадкоємцями, які постійно проживали разом з позичальником на час відкриття спадщини, є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , які зареєстровані у будинку АДРЕСА_2 . Також відповідачі належать до першої черги спадкоємців.
25.05.2021 та 20.08.2024 позивач направив претензію спадкоємцям, проте на даний час заборгованість не погашена та становить 213 433,39 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 61 942,50 грн, заборгованість за процентами - 98 965,25 грн, заборгованість за комісією - 20 942,16 грн, заборгованість за пенею - 31 583, 48 гривень.
Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу.Вважає, що воно прийняте без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 05.06.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №1FG2GA0000000974, підписаний позичальником власноручним підписом. Згідно розрахунку заборгованості заборгованість ОСОБА_4 на 03.09.2024 становить 213 433,39 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 61 942,50 грн, заборгованість за процентами - 98 965,25 грн, заборгованість за комісією - 20 942,16 грн, заборгованість за пенею - 31 583, 48 гривень Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Стрільченської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області 02.07.2018 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стверджує, що згідно з матеріалами спадкової справи №128/2019 щодо майна ОСОБА_4 , ОСОБА_2 16.08.2019 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка, що підтверджується копією витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі від 16.08.2019, № витягу 57249346. Разом з тим підтверджено наявність спадкового майна, а саме спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з транспортного засобу марки LDV, модель 400 CONVOY, який належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Також до матеріалів справи представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» долучено інформацію щодо ринкової вартості аналогічного транспортного засобу та довідка про оціночну вартість житлового будинку АДРЕСА_1 .
Позивач вважає, що доведено наявність та вартість спадкового майна.
Письмова вимога про повернення боргу може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк встановлений ст. 1281 ЦК України приймає претензії кредиторів спадкодавця.
19.05.2020 AT КБ «Приват Банк» відповідно до ч. 2 ст. 1281 Цивільного кодексу України, надіслало претензію кредитора до Городенківської районної нотаріальної контори, в якій просило повідомити чи відкривалась спадкова справа після померлого ОСОБА_4 включити його кредиторські вимоги в спадкову масу, повідомити інформацію стосовно осіб, які подали заяву про прийняття спадщини, відмовилися від прийняття спадщини після смерті боржника, а також щодо осіб, які вже прийняли спадщину та повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком. Наголошує, що до травня 2020 року позивачу не було відомо про смерть ОСОБА_4 . Доказів про те, що спадкоємці повідомляли кредитора спадкодавця про відкриття спадщини раніше, матеріали справи не містять.
Також про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 банку стало відомо лише із матеріалів спадкової справи №128/2019 під час судового розгляду позову кредитора, оскільки приватний нотаріус Яшан Р.Р. повідомив АТ КБ «ПРИВАТБАНК» лише про прийняття до уваги претензії кредитора щодо майна ОСОБА_4 та зазначив, що такі будуть в подальшому враховуватись при видачі свідоцтв про право на спадщину на майно, яке належало померлому, згідно вимог законодавства.
Про видачу свідоцтва про право на спадщину повідомлено не було.
Згідно з матеріалами справи вимога кредитора пред'явлена через нотаріуса в строк передбачений ст. 1281 ЦК України, а саме 19.05.2020, тобто до спливу шестимісячного строку з дня, коли банк дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Проте суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог до відповідачів, посилаючись на недотримання позивачем передбаченого ст. 1281 ЦК України строку пред'явлення вимоги, при цьому датою пред'явлення вимоги безпідставно вважав 13.05.2021.
Отже, висновок суду першої інстанції щодо пропуску строку, як підстави для відмови в задоволенні позову, є неправильним, грунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини сторін у справі.
Просить скасувати заочне рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у повному обсязі. Стягнути з відповідачів судові витрати в рівних частках.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідачі до апеляційного суду не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» Рокетську С.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, вимоги та доводи апеляційної скарги апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 05.06.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №IFG2GA0000000974, підписаний позичальником власноручним підписом.
За умовами договору Банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 05.06.2008 по 05.06.2028 включно у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 77 423,79 грн на наступні цілі: у розмірі 60 000 грн на споживчі цілі, у розмірі 1800 грн на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 443, 99 грн - страхування майна, 300 грн - особисте страхування, а також у розмірі 14879,8 грн - на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 договору зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,67% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 5,04% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.7.2 даного Договору. Період сплати - з 10 по 15 число щомісяця.
Згідно з умовами договору іпотеки від 05.06.2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», забезпечено виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором №IFG2GA0000000974, укладеним між іпотекодержателем та позичальником. Предметом договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна - житлового будинку загальною площею 74,7 кв.м, житлова площа - 55,6 кв.м, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 12.06.2001 року виконкомом Стрільченської сільської ради на підставі виконкому Стрільченської сільської ради від 27.03.2001 року за №25 та зареєстрованого у Коломийському МБТІ 12.06.2001 в реєстрову книгу за №21, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.
Ухвалою Городенківського районного суду від 21 серпня 2014 року, що набрала законної сили 22.08.2014 року, у відкритті провадження за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено, оскільки відповідач помер на час подачі позову до суду, а його правонаступники не зазначені.
Згідно з розрахунком банку заборгованість ОСОБА_4 на 03.09.2024 становить 213 433,39 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 61 942,50 грн, заборгованість за процентами - 98 965,25 грн, заборгованість за комісією - 20 942,16 грн, заборгованість за пенею - 31 583, 48 гривень
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
19.05.2020 року АТ КБ «ПриватБанк» направив до Городенківської районної державної нотаріальної контори претензію кредитора в порядку ст.1281 ЦК України на підставі кредитного договору, зобов'язання по якому не виконано, вказавши, що заборгованість становить 394 089,29 грн. В претензії представник зазначив, що Банку відомо, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просив включити кредиторські вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у спадкову масу, про що зробити запис у книзі обліку спадкових справ; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед Банком у розмірі 394 089,29 грн; повідомити АТ КБ «ПРИВАТБАНК», чи зверталися спадкоємці із заявами про прийняття спадщини, відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржника, відомості про видані свідоцтва про право на спадщину та осіб, які такі свідоцтва отримали.
09.09.2020 АТ КБ «ПриватБанк» направив до приватного нотаріуса Яшана Р.Р. претензію кредитора, в порядку ст.1281 ЦК України, просив включити кредиторські вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у спадкову масу, про що зробити запис у книзі обліку спадкових справ; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед Банком у розмірі 394 089,29 грн; повідомити АТ КБ «ПРИВАТБАНК», чи зверталися спадкоємці із заявами про прийняття спадщини, відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржника, відомості про видані свідоцтва про право на спадщину та осіб, які такі свідоцтва отримали.
У жовтні 2020 приватний нотаріус Яшан Р.Р. надіслав АТ КБ «ПРИВАТБАНК» лист про прийняття до уваги претензії кредитора щодо майна ОСОБА_4 . Кредиторські вимоги внесено у книгу обліку спадкових справ за №246 від 06.10.2020 та зазначено, що такі будуть в подальшому враховуватись при видачі свідоцтв про право на спадщину на майно, яке належало померлому згідно вимог законодавства.
13.05.2021 АТ КБ «ПриватБанк» направило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 1282 ЦК України лист-претензію про добровільне погашення кредитної заборгованості ОСОБА_4 , що на дату смерті становить 384 455,95 грн.
Повторно, 29.07.2024 АТ КБ «ПриватБанк» направило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 1282 ЦК України лист-претензію про добровільне погашення кредитної заборгованості ОСОБА_4 , що на дату смерті становить 213 433, 39 грн.
На зазначені вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відреагували та доказів отримання ними вказаної претензії у матеріалах справи немає.
Згідно з матеріалами спадкової справи №128/2019 щодо майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 16.08.2019 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_4 , що підтверджується копією витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі від 16.08.2019, № витягу 57249346.
Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з транспортного засобу марки LDV, модель 400 CONVOY, тип - бортовий малотоннажний-В, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска), № VIN НОМЕР_2 , колір - білий, р.н. НОМЕР_3 , який належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого Коломийським ВРЕР при УДАІ УМВС в Івано-Франківській області 07.10.2008 року.
За даними перевірки чинності полісу внутрішнього страхування на ТЗ № НОМЕР_3 від 16.12.2024 поліс не знайдено.
Також до матеріалів справи представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» долучено інформацію щодо ринкової вартості аналогічного транспортного засобу.
Представник АТ КБ «ПриватБанк» надав суду довідку про оціночну вартість житлового будинку АДРЕСА_1 , яка становить 1 904 089,02 грн, земельної ділянки - 258,78 грн.
Згідно з довідкою Управління «Центр надання адміністративних послуг» від 07.11.2024 №70 на дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - дружина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - дочка. Наведене підтверджується також даними довідки від 28.10.2024 №20-182 Стрільченського страростинського округу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що АТ КБ «ПриватБанк» пропустили визначений ст.1281 ЦК України строк на пред'явлення своїх вимог до спадкоємця, а тому в силу приписів ч.4 ст.1281 ЦК України банк позбавлений права вимоги до спадкоємців,оскільки відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця настає лише за умови додержання кредитором вимог ст.ст.1281,1282 ЦК України,які ним не дотримані.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини.
Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
За змістом частини першої статті 1297 ЦК України (в редакції на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 ) спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Отже відсутність у спадкоємця, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину, не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.
Верховний Суд у постановах від 18 вересня 2019 року в справі № 640/6274/16, від 22 листопада 2023 року в справі № 296/10420/21 звертав увагу, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15 зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, тому умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.
Частиною другою статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 1281 ЦК України, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Недотримання кредитором передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення вимог (які є присічними, преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Аналізуючи наведені норми права, можна дійти висновку, що хоча стаття 1281 ЦК України не конкретизує способів пред'явлення вимоги кредитором до спадкоємців боржника, проте, по-перше, за формою наведене звернення банку має бути саме певною вимогою майнового характеру, а, по-друге, така вимога має бути пред'явлена до конкретних перелічених суб'єктів - спадкоємців, які прийняли спадщину.
Виходячи зі змісту статті 1281 ЦК України, можливі два способи пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців: 1) безпосередньо до спадкоємців; 2) опосередковано - через нотаріуса. Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.
Згідно з пунктом 2.1 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі, зокрема, претензії кредиторів.
Отже, на відміну від пред'явлення вимоги безпосередньо до спадкоємців, кредитор, скеровуючи претензію нотаріусу, не зобов'язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву (претензію) незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого виконавчим комітетом Стрільченської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області 02.07.2018 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
19.05.2020 року АТ КБ «ПриватБанк» направило до Городенківської районної державної нотаріальної контори, в порядку ст. 1281 ЦК України, претензію кредитора, в якій просило повідомити чи відкривалась спадкова справа після померлого ОСОБА_4 , включити його кредиторські вимоги в спадкову масу, повідомити інформацію стосовно осіб, які подали заяву про прийняття спадщини або відмовилися від прийняття спадщини після смерті боржника, а також щодо осіб, які вже прийняли спадщину та повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком на суму 394 089,29 грн. Така ж претензія була направлена також 09.09.2020 року.
При цьому в тексті претензії банк не вказує дату, коли саме та з яких джерел дізнався про смерть ОСОБА_4 , зазначає тільки, що банку стало відомо про такі обставини (т.2 а.с. 148-149).
У жовтні 2020 приватний нотаріус Яшан Р.Р. надіслав АТ КБ «ПРИВАТБАНК» лист про прийняття до уваги претензії кредитора щодо майна ОСОБА_4
13.05.2021 року та повторно 29.07.2024 року з претензією кредитора банк звернувся до відповідачів, як спадкоємців померлого позичальника, про сплату заборгованості позичальника станом на дату його смерті у розмірі 384 455,95 грн.
При цьому колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а банк звернувся із претензією кредитора у травні 2020 року, саме позивач має довести дотримання строку, передбаченого частиною другою статті 1281 ЦК України.
У зв'язку із необхідністю перевірки доводів апеляційної скарги представником банку апеляційному суду надано інформацію про те, що свідоцтво про смерть ОСОБА_4 було отримано банком 28.01.2020 року, дана обставина підтверджується скріншотом екрану з програмного комплексу, де зазначено, що саме 28.01.2020 року було створено відповідний документ.
Однак колегія суддів критично ставиться до такого доказу, зауважує, що дату отримання вказаного документу та джерело його походження перевірити безсумнівно не вбачається можливості. Адже з поданої інформації не зрозуміло, що собою становить даний програмний комплекс, неможливо точно встановити, яким чином було створено відповідний документ - свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , та чи саме ІНФОРМАЦІЯ_6 , який орган направив його, і кому. Більш того, самого свідоцтва про смерть на даному скріншоті немає.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з положеннями статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд доходить висновку, що підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Враховуючи все викладене, колегія суддів не приймає в якості доказу наданий позивачем скріншот, з якого неможливо достовірно встановити дату і факт інформування банку про смерть позивальника ОСОБА_4 , і який не відповідає стандартам доказування цивільного судочинства.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України і доводами скарги не спростовується, судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 жовтня 2025 року.
Судді Є.Є. Мальцева
В.А. Девляшевський
І.О. Максюта