Справа № 716/1902/25
29.10.2025 місто Заставна
Заставнівський районний суд Чернівецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12025262020002093 від 10.06.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Василів Заставнівського району Чернівецької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, військовозобов'язаного, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Василів Заставнівського району Чернівецької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовозобов'язаного, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.121 ч.2, 296 ч.4 КК України.
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
22.10.2025 до Заставнівського районного суду Чернівецької області надійшов затверджений обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025262020002093 від 10.06.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.121 ч.2, 296 ч.4 КК України, разом з реєстром матеріалів до судового розслідування, розписками про отримання копій обвинувального акту обвинуваченими, захисниками.
Ухвалою судді від 23.10.2025 у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 111:30 годину 29.10.2025.
27.10.2025 до суду надійшло клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 , ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, посилаючись на те, що ризики переховування від суду, впливу на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, які слугували для обрання запобіжного заходу, не зменшилися та не зникли, а інший, більш м'який запобіжний захід наразі не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
Заслухавши думку обвинувачених та їх захисників, які заперечували проти клопотання прокурора з огляду на суворість запобіжного заходу, не відповідності його особам обвинувачених, які раніше не судимі, мають родини та постійне місце проживання, а ОСОБА_4 - дитину на утриманні та співпрацював зі слідством, позитивну характеристику ОСОБА_3 за місцем попереднього ув'язнення, які і вважали, що інший більш м'який запобіжний захід буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, суд приходить до наступного.
Так, ухвалою слідчого судді Заставнівського районного суду Чернівецької області від 04.09.2025 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів до 03.11.2025 року.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.177 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Злочини, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , передбачені ст.ст.121 ч.2, 296 ч.4 КК України, відповідно до ст.12 КК України, є тяжкими, є злочинами проти життя та здоров'я особи, проти громадського порядку та моральності та передбачають покарання виключно у виді позбавлення волі строком до десяти років.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (справа «Ілійков проти Болгарії»), зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (справа «Летельє про Франції»).
У будь-якому випадку, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Під час підготовчого судового засідання встановлено, що ОСОБА_3 є особою молодого віку, не судимий, не одружений, не навчається та не працює, постійного доходу не має, проживає разом з батьками.
Обвинувачений ОСОБА_4 є особою молодого віку, не судимий, не одружений, не навчається та не працює, постійного доходу не має, має на утриманні малолітньою дитину, з якою не проживає, а проживає разом з вітчимом.
Вказані обставини не свідчать про наявність у обвинувачених сталих соціальних зв'язків.
А отже, перебуваючи на волі, з огляду на тяжкість покарання, відсутність інших стримуючих чинників обвинувачені можуть переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
В ході підготовчого провадження сторона захисту заявила про наявність перемовин із потерпілим з приводу відшкодування шкоди, що свідчить про те, що наразі шкода потерпілому не відшкодована навіть частково.
Крім того, потерпілий, свідки кримінального правопорушення наразі судом не допитані, що також може спонукати обвинувачених, перебуваючи поза межами установи попереднього ув'язнення, здійснювати вплив на них з метою спотворення показань потерпілих, свідків на свою користь, як засобами телефонного зв'язку, так і використовуючи застосування насильства, бо злочини, у вчиненні яких вони обвинувачуються пов'язані із застосуванням насильства до потерпілого.
Враховуючи вищевикладене, а саме тяжкість інкримінованих обвинуваченим злочинів, дані про їх особу, суд приходить до висновку, що ризики, передбачені п.п.1, 3, 4, ч.1 ст.177 КПК України, які існували на момент застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, продовжують існувати, оскільки є певна ступінь ймовірності того, що особи вдадуться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду.
На думку суду, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обставинами, що підтверджують наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, є те, що інкриміновані обвинуваченим злочини вчинені групою осіб, посягають на суспільні відносини, що охороняють життя та здоров'я особи, які відповідно до ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю, громадський порядок та моральність.
Суд вважає, що обраний відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особам обвинувачених, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що їм інкримінуються, не дає можливості перешкоджати правосуддю, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які у своєму клопотанні наводить прокурор та які підготовчого провадження не зменшилися.
Зміна запобіжного заходу на інший більш м'який ніж тримання під вартою наразі не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, усунути ризики, які існують. Існує значна ймовірність того, що перебуваючи під домашнім арештом обвинувачені порушуватимуть покладені на них процесуальні обов'язки.
Наявність у обвинувачених постійного місця проживання та відсутність попередніх судимостей, не спростовують і не зменшують ризики, передбачені ст.177 КПК України, оскільки ці обставини існували і на момент вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень, та жодним чином не виступили стримуючим фактором в їх поведінці.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст. 183 КПК України, - не встановлено.
Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 під вартою та недостатнім застосування щодо них більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
З огляду на те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочинів, пов'язаних із застосуванням насильства, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави, як умови звільнення обвинувачених з-під варти.
У зв'язку з неявкою в судове засідання потерплого, участь якого під час підготовчого провадження відповідно до ст.314 КПК України є обов'язковою, підготовче судове засідання слід відкласти, повторити виклик потерпілого.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 27.12.2025 року включно.
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 , запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 27.12.2025 року включно.
Копію ухвали після проголошення негайно вручити прокурору, обвинуваченим, захисникам та направити для виконання начальнику ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор», де утримуються обвинувачені.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення до Чернівецького апеляційного суду.
Підготовче судове засідання відкласти для виклику потерпілого на 11:00 годину 19.11.2025.
Повний текст ухвали проголошено 29.10.2025 о 16:00 год.
Суддя ОСОБА_1