Справа № 644/10024/25
Провадження № 3/644/2268/25
про закриття провадження у справі
про притягнення до адміністративної відповідальності
29 жовтня 2025 р. м.Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді Паляничко Д.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Костильова О.В.,
законного представника потерпілого ОСОБА_1 - Пустовіт Я.П.,
потерпілої - ОСОБА_2 ,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3 ,
розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та 2 ст.173-2 КУпАП ,
23 жовтня 2025 року на адресу Індустріального районного суду м. Харкова з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності надійшли адміністративні матеріали за вих. № 1779гб/41/14/02-2025 та 1780гб/41/14/02-2025 від 16.10.2025 стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі за текстом - ОСОБА_3 ), про скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та 2 ст.173-2 КУпАП (т. 1 а.с. 9, т. 2 а.с. 9).
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 23.10.2025 справа № 644/10024/25 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г. (т. 1 а.с. 10).
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.10.2025 справа № 644/10026/25 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г. (т. 2 а.с. 10).
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 138791від 12.10.2025 (надалі за текстом - Протокол № 138791), ОСОБА_3 11.10.2025 близько 22 год 30 хв за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив у відношенні свого сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство психологічного характеру, а саме: вчинив домашнє насильство у відношенні своєї співмешканки психологічного та фізичного характеру у присутності сина ОСОБА_1 , внаслідок чого могло бути завдано шкоди психологічного характеру потерпілому, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (т. 1 а.с. 1-2).
Окрім вказаного, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 987298від 12.10.2025 (надалі за текстом - Протокол № 987298), 11.10.2025 о 22 год 30 хв ОСОБА_3 за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив стосовно своєї співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме: умисні дії фізичного та психологічного характеру, які полягали в нанесенні ударів по обличчю та тулубі, в образах потерпілої, нецензурною лайкою, чим завдав їй фізичного болю та психологічних страждань, унаслідок чого могло бути завдано шкоди фізичному та психологічному здоров'ю ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (т.2 а.с. 1).
Постановою Індустріального районного суду м. Харкова від 29.10.2025 справи про скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та 2 ст. 173-2 КУпАП, стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , об'єднано в одне провадження за № 3/644/2268/25 з єдиним унікальним номером справи 644/10024/25 (т. 1 а.с. 24, т. 2 а.с. 18).
Частиною 1 ст. 276 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно з протоколами серії ВАД № 138791 та ВАБ № 987298 від12.10.2025 про адміністративні правопорушення, місцем вчинення адміністративних правопорушень зазначено адресу: АДРЕСА_2 , що належить до територіальної юрисдикції Орджонікідзевського районного суду м. Харкова на підставі ст.276 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є співмешканкою ОСОБА_3 та матір'ю їх спільного сина - малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснила, що 12.10.2025 між ними відбувся звичайний побутовий конфлікт із взаємними образами та застосуванням нецензурної лексики, який не мав реальної загрози ні для її життя, ні здоров'я, жодної шкоди моральної чи фізичної завдано не було.
Наразі вони із ОСОБА_3 примирились, жодних конфліктів не мають, претензій до нього немає, вони продовжують вести спільний сімейний побут, мають спільного сина, якого виховують разом, проживаючи за адресою: АДРЕСА_2 , та просила суд закрити провадження про притягнення до адміністративної відповідальності її співмешканця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, про що надала відповідні заяви (т. 1 а.с. 19, т. 2 а.с. 17).
ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що фактично між ним та його співмешканкою відбувся звичайний побутовий конфлікт із взаємними образами та застосуванням нецензурної лексики, який не мав реальної загрози життю ОСОБА_2 , ні її здоров'ю, жодної шкоди моральної чи фізичної завдано не було. Будь-яких дій стосовно свого сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які б мали форму психологічного чи фізичного насильства він не вживав, жодної шкоди життю або ж здоров'ю дитини, моральної чи фізичної завдано ним не було та не могло бути, дитина просто стала свідком побутового конфлікту між батьками. Наразі вони з ОСОБА_2 примирились, жодних конфліктів не мають, продовжують вести спільний сімейний побут, спільно виховують їх сина, проживаючи за адресою: АДРЕСА_2 , та просив суд закрити провадження у справі стосовно нього, про що надав відповідну заяву (т. 1 а.с. 19).
Розглянувши справи про адміністративні правопорушення, дослідивши докази, що містяться в матеріалах адміністративних справ, суд дійшов такого висновку.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 та 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен надати належну оцінку.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 07.12.2017 № 2229-VIII (надалі за текстом - Закон № 2229-VIII) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Отже, психологічне насильство це умисні дії, коли особа прагне спричинити шкоду, порушити права і свободи людини.
За приписами п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
19.12.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 22.05.2024 № 3733-IX, яким ч.1 ст.173-2 КУпАП викладена в новій редакції, в якій зазначено, що вчинення домашнього насильства - це умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, відповідальність за скоєння домашнього насильства наразі настає виключно у випадку, якщо в результаті вчинення такого діяння мали місце наслідки у вигляді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, що повинно бути вказано у протоколі, який за своєю суттю є процесуальним документом обвинувачення.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого (матеріальний склад).
Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП діяння, передбачене ч. 1 цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Суд звертає увагу, що у протоколах серії ВАД № 138791 та ВАБ № 987298 про адміністративні правопорушення не розкрито наслідків домашнього насильства вчинених стосовно неповнолітнього ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 , оскільки зазначено, що ОСОБА_3 вчинено домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, внаслідок чого могло бути завдано шкоди психологічного характеру потерпілому ОСОБА_1 , чим вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (т. 1 а.с. 1-2), та, унаслідок чого могло бути завдано шкоди фізичному та психологічному здоров'ю ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (т.2 а.с. 1).
Суд зауважує, що в матеріалах справи також відсутні будь-які докази, що внаслідок умисних дій ОСОБА_3 , власне була завдана шкода психічному чи фізичному здоров'ю потерпілого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та причинно-наслідковий зв'язок між умисними діями ОСОБА_3 та наслідками для потерпілих, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та 2 ст. 173-2 КУпАП.
З форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 12.10.2025 стосовно ОСОБА_3 вбачається, що рівень небезпеки низький (т. 1 а.с. 4, т. 2 а.с. 3).
Виходячи зі змісту ст. 7, 254, 279 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування відповідно до ст. 251 КУпАП, у будь-якому випадку повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення це документ, складений на відповідному бланку з неухильним дотриманням вимог щодо процедури та об'єму заповнення, який містить склад інкримінованого особі діяння (адміністративного правопорушення), та в межах якого відповідна посадова особа розглядає справу про адміністративне правопорушення.
Отже, предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП та ч. 2 ст. 251 КУпАП покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
Суд розглядає справу в межах висунутого в протоколі обвинувачення і не вправі самостійно його змінювати, оскільки це не відноситься до його компетенції.
Водночас, забезпечення доведеності вини є складовою частиною однієї із засад судочинства відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Конституції України.
Суд дійшов переконання, що нецензурні, образливі висловлювання не формують собою домашнє насильство. Так, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є наявним лише у тому випадку, коли такі словесні образи, погрози, приниження тощо спрямовані на обмеження волевиявлення особи, і якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілому, зокрема й неповнолітньому потерпілому (матеріальний склад) ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі (матеріальний склад).
Отже, у справах про домашнє насильство обов'язково необхідно встановлювати, які саме негативні наслідки завдано фізичному або психічному здоров'ю постраждалої особи, внаслідок дій кривдника, з урахуванням положень Закону № 2229-VIII.
У зазначеному випадку в протоколі про адміністративне правопорушення фактично не розкрита об'єктивна сторона правопорушення, зокрема, у ньому не конкретизовано та не доведено в чому саме полягало завдана шкода потерпілим, хоча це прямо випливає з диспозицій ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з положеннями ст. 279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
У силу вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України»). Приймаючи до уваги рішення у цій справі, суд керується насамперед цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06.12.1998 Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
З огляду на вищенаведене, з урахуванням практики ЄСПЛ та відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушень за обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення, та того, що суд не наділений повноваженням збирати докази вини чи невинності особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що факт вчинення останнім правопорушень, передбачених ч.1 та 2 ст. 173-2 КУпАП, недоведений.
Згідно з ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Проаналізувавши вказані вище документи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини події, суд дійшов переконання, що не доведено факт вчинення інкримінованих ОСОБА_3 діянь, передбачених ч. 1 та 2 ст. 173-2 КУпАП, та його вину.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та 2 ст.173-2 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом, у зв'язку із чим провадження у цій об'єднаній справі підлягає закриттю за відсутності у діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення.
Отже, на підставі викладеного вище, керуючись ч. 1, 2 ст. 173-2, 247, 280, 283, 284, 287 КУпАП, суд
Закрити провадження у об'єднаній справі № 644/10024/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 та 2 ст. 173-2 КпАП України на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст. 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Суддя Д. Г. Паляничко