Тарутинський районний суд Одеської області
Справа № 514/1565/25
Провадження по справі № 3/514/800/25
28 жовтня 2025 року с-ще Бессарабське
Суддя Тарутинського районного суду Одеської області Тончева Н.М., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця села Виноградівка Тарутинського району Одеської області, громадянина України, проживаючого в будинку АДРЕСА_1 , не працюючого, не притягувався до адміністративної відповідальності,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП,
З відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ІНФОРМАЦІЯ_3 на розгляд до Тарутинського районного суду Одеської області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Зазначені матеріали відповідно до розділів ІІ, ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року №814 були зареєстровані в АСДС та розподілені судді Тарутинського районного суду Одеської області Тончевій Н.М.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №010194Е від 01 жовтня 2025 року встановлено, що 01 жовтня 2025 року о 20 годині 25 хвилин прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку Надрічне (Україна) - Бессарабяска (РМ) на відстані 2000 м від лінії Державного кордону в районі прикордонного знаку №0721 було виявлено ОСОБА_1 , який спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснили спробу незаконного перетину Державного кордону України поза пунктом пропуску у пішому порядку.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, 12 ЗУ «Про державний кордон України», за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутністю.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, приходжу до наступного.
До матеріалів адміністративної справи були додані наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №010194Е від 01 жовтня 2025 року; рапорт старшого зміни прикордонних нарядів віпс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » головного сержанта ОСОБА_4 від 01 жовтня 2025 року; заява ОСОБА_1 ; копія паспорта ОСОБА_1 .
Інших доказів на момент розгляду справи суду не надано.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Частина 2 ст. 204-1 КУпАП передбачає відповідальність зокрема за спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинену групою осіб.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).
Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізичні осудні особи, які досягли 16-річного віку).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Згідно ст.9 Закону України « Про Державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Крім того, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року «Про порядок перетину Державного кордону України громадянами України» перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
Однак, матеріали справи не містять схеми правопорушення, на якій чітко зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, місця розташування, маршрут руху порушника та лінію державного кордону; не вказані свідки, які могли б підтвердити чи спростувати факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на причетність ОСОБА_1 до інкримінованого йому правопорушення.
Наявними в матеріалах справи про адміністративне правопорушення доказами, факт перетинання кордону ОСОБА_1 не зафіксовано, і у матеріалах справи відсутні об'єктивні дані, які б беззаперечно вказували на те, що було вчинено адміністративне правопорушення та ОСОБА_1 винний в його вчиненні.
Відповідно до п. 8, 9 Інструкціїз оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення від 09.12.2020 року затверджену Міністерством юстиції України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, що передбачає відповідальність за це правопорушення; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, адреса місця проживання або перебування, місце роботи, посада, реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер і серія (за наявності) паспорта для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті громадянина України); інформація про роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності її прав і обов'язків, передбачених статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу; прізвища, імена, по батькові, адреси місця проживання або перебування свідків, прізвище викривача (за його письмовою згодою) (якщо такі є); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Особа, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, має право надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які вносяться до протоколу і засвідчуються підписом зазначеної особи. Пояснення може додаватись до протоколу окремо, про що робиться запис у протоколі.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі.
Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №010194Е від 01 жовтня 2025 року не конкретизовано, в чому саме полягає спроба незаконного перетину державного кордону ОСОБА_1 , не зазначено місце та спосіб у який він намагався перетнути кордон.
Протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки за своєю суттю протокол є процесуальним документом, який складений уповноваженим органом щодо вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП та який є підставою для подальшого провадження у справі. Обставини, викладені в протоколі, підлягають перевірці та оцінці за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Однак, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №010194Е від 01 жовтня 2025 року працівником прикордонної служби не була розкрита об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 .
Отже, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, а тому всі сумніви і припущення стосовно наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення повинні тлумачитися на його користь.
Отже, об'єктивних доказів того, що ОСОБА_1 намагався незаконно поза пунктом пропуску перетнути кордон з України в Республіку Молдову, як про те зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №010194Е від 01 жовтня 2025 року, матеріали справи не містять.
У п. 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), сформовано висновок згідно якого «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Виходячи зі змісту ст. 62 Конституції України, принцип презумпції невинуватості особи полягає в тому, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначене в своїй сукупності дає підстави дійти висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставини в справі відсутні належні докази, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, а тому провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 204-1, ст.ст. 245, 280, 283, 284 КУпАП, -
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 провадженням закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.204-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Одеського апеляційного суду з дня її проголошення.
Суддя Н.М. Тончева