Слобідський районний суд міста Харкова
Провадження № 3/641/1688/2025Справа №: 641/6039/25
29 жовтня 2025 року м.Харків
суддя Слобідського районного суду міста Харкова Щепелева Г.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, місце роботи не відоме, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
-про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
До Слобідського районного суду міста Харкова надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 420323 від 12.08.2025 року, водій ОСОБА_1 12.08.2025 року о 04 годині 33 хвилин, в м. Харкові по пр. Аерокосмічному, 49 керував електросамокатом Kugoo (KGKM20231229260), з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора драгер та у закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ водій відмовився.
ОСОБА_1 в судовому засіданні від 01.09.2025 вину не визнав, зазначив, що він не перебував у стані алкогольного сп?яніння, керував електросамокатом, який не транспортним засобом. Після його зупинки інспекторами поліції він не відмовлявся від проходження огляду у медичному закладі охорони здоров?я. Окрім того, під час складання протоколу було порушено його право на захист, оскільки інспектора поліції не дочекалися приїзду його захисника.
В судове засідання 29.10.2025 ОСОБА_1 не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду не надав.
Враховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_1 в судовому засіданні 01.09.2025 виклав свою позицію у справі, з урахуванням положень ч. 2 ст. 268 КУпАП, згідно із якими присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді даної категорії справ не є обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 статті ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №18 від 19.12.2008, при розгляді адміністративних справ, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст.121 КУпАП, п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №13-06 (далі - ПДР України).
Статтею 121 КУпАП визначено, що під транспортними засобами, зокрема у частинах першій - четвертій статті 130 КУпАП, слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно пункту 1.10 ПДР України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
У постанові Верховного Суду по справі №127/5920/22 від 15.03.2023, касаційна інстанція зазначила, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Окрім того, відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначено поняття електричного колісного транспортного засобу - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю, яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Суб'єктами правопорушень, передбачених ст.130 КУпАП, зокрема, є водії транспортних засобів, а тому слід зазначити, що вказана норма закону передбачає відповідальність водіїв транспортних засобів, а не лише механічних транспортних засобів.
Отже, у відповідності до діючого законодавства електросамокат, яким керував ОСОБА_1 , відноситься до транспортних засобів.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, така вина повністю підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених судом доказів, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР 1 № 420323 від 12.08.2025, складеним стосовно ОСОБА_1 , яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП як щодо змісту, так і щодо форми; протокол містить підписи ОСОБА_1 та пояснення, де зазначено: «не керував транспортним засобом; не знаходився у стані алкогольного сп?яніння; право на захист порушено; протокол складено не уповноваженою особою»;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що звужують увагу та швидкість реакції від 12.08.2025 та актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до яких огляд не проводився у зв'язку із відмовою;
- відеозаписами з портативних відеореєстраторів на нагрудних камерах поліцейських, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення, з яких вбачається, що працівники поліції підійшли до транспортного засобу ОСОБА_1 пропонували йому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, від якого він відмовився;
- рапортом інспектора УПП в Харківській області щодо обставин подій, зафіксованих у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 420323 від 12.08.2025.
Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та визнання її винуватості, зважаючи на наступне.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року (далі - Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно із п. 7 розділу Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 7 Порядку саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Тобто, у разі виявлення поліцейським ознак сп'яніння у водія транспортного засобу, він повинен вжити відповідних заходів для того, щоб провести огляд водія на стан сп'яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп'яніння.
Переглянувши у судовому засіданні долучені до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи (БК № 475961, 473211) суд встановив, що на них видно, як працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 причину зупинки транспортного засобу (рух під час комендантської години) та просить пред?явити документи, що посвідчують особу та посвідчення водія. Під час спілкування поліцейський декілька раз пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або у закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ, вказуючи на наявність ознак такого сп?яніння у водія, роз?яснює ОСОБА_1 його права та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп?яніння. Водій ОСОБА_1 вказує на намір викликати адвоката, зазначає шо електросамокат не є транспортним засобом, чітко висловлює відмову від проходження огляду. Працівник поліції оглядає транспортний засіб на предмет наявності електродвигуна, роз'яснює, що електросамокат є транспортним засобом, надає ОСОБА_1 можливість переглянути відеозапис, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 електросамокатом і складає протокол про адміністративне правопорушення, який водій ОСОБА_1 підписує.
Суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об'єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.
Враховуючи наявність зафіксованих портативними відеореєстраторами поліцейських відомостей, у суду відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів дані протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об'єктивність.
Як було зазначено вище, відповідно до п.п. 2, 4 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З матеріалів справи, зокрема даних протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що поліцейським у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; поведінка, що не відповідає обстановці.
Вирішення питання щодо наявності чи відсутності вищевказаних ознак відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальновизнаними критеріями оцінки зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в наркотичному сп'янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак такого сп'яніння.
Отже, доводи ОСОБА_1 про відсутність у нього ознак алкогольного сп'яніння носять суб'єктивний характер. Твердження ОСОБА_1 про те, що він не перебував у стані алкогольного сп'яніння суд відхиляє, враховуючи, що у протоколі серія ЕПР 1 № 420323 від 12.08.2025 зафіксовані відомості про відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а не про керування транспортними засобами особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Стосовно доводів ОСОБА_1 про складання протоколу не уповноваженою особою, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №420323 від 12.08.2025 року зазначені посада, найменування підрозділу поліції, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка його складала, та його підпис. Також, зі змісту протоколу вбачається, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Виправлень протокол про адміністративне правопорушення не містить.
Положеннями ст.255 КУпАП встановлено, що складання протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП, віднесено до компетенції, зокрема, органів Національної поліції.
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те посадовою особою, як передбачено приписами статті 255 КУпАП, та відповідає вимогам статті 256 КУпАП, а тому посилання ОСОБА_1 на те, що протокол складений не уповноваженою особою, є безпідставними.
Окрім того, ОСОБА_1 стверджує, що поліцейські, порушуючи його права, склали протокол про адміністративне правопорушення, не надавши можливість останньому користуватися допомогою захисника.
Оцінюючи зазначені доводи ОСОБА_1 суд бере до уваги, що у силу до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичною особи.
Так, фіксація порушення п. 2.5 ПДР та складення протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є розглядом справи про адміністративне правопорушення, а тому, на думку суду, право на захист ОСОБА_1 порушено не було, крім того працівники поліції тривалий час перебували на місці події, але захисник прибув вже після підписання адміністративного протоколу ОСОБА_1 . Водночас при розгляді цієї справи судом ОСОБА_1 було роз'яснено право користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, останній для свого захисту захисника не залучив.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, що узгоджуються між собою, є допустимими, належними та достатніми, та всі встановлені обставини, що мають значення для вирішення справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом, погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі відповідно до встановлених норм закону.
Згідно зі ст. 34, 35 КУпАП обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, судом не встановлено.
Що стосується позбавленням права керування транспортними засобами суд зазначає таке.
Як вбачається з довідки інспектора УПП в Харківській області, ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 02.07.2021.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд бере до уваги характер скоєного правопорушення, дані про особу, що притягається до адміністративної відповідальності, безальтернативність стягнення, передбаченого санкцією статті 130 КУпАП та вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Суд зауважує, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає безальтернативне застосування стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, а тому суд не вбачає підстав для не застосування такого стягнення.
Відповідно до п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, та відповідно має пільги, що стверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .
Отже, ОСОБА_1 підлягає звільненню від сплати судового збору як учасник бойових дій.
Керуючись ст. ст. 23, 33, 130, 283 КУпАП, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Штраф необхідно перерахувати за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК Харківська обл./Харківобл/21081300; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37874947; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО):899998; рахунок отримувача: UA168999980313020149000020001; Населений пункт: Харківська область/м.Харків; призначення платежу - адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Роз'яснити, що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, до нього може бути застосоване подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
У разі несплати штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Суддя - Г. М. Щепелева