Справа № 513/685/25
Провадження № 3/513/490/25
Саратський районний суд Одеської області
29 жовтня 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді - Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Филипчук Л.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 1 Білгород-Дністровського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 03 березня 2006 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
19 травня 2025 року о 10 годині 25 хвилин в с. Сарата, вулиця Мельнична, Білгород-Дністровського району Одеської області, водій керував транспортним засобом мопед KANUNI, без реєстраційного номеру, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння, зі згоди водія, установленому законом порядку із застосуванням приладу Драгер 0105, результат огляду позитивний 0,37 проміле. Від проходження на стан сп'яніння в медичному закладі відмовився під запис на бодікамеру, чим порушив п.2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.
30 червня 2025 року від адвоката Кочурова А.О. через систему «Електронний суд» надійшли письмові заперечення проти протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 335101 від 19 травня 2025 року, яких адвокат Кочуров А.О. просить суд закрити провадження у справі №513/685/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Заперечення обґрунтовані тим, що фактичним документом, що підтверджує зазначені обставини є лише складений протокол. В протоколі також зазначено, що свідків та потерпілих немає. Технічний запис на відеозапису: бодікамеру. До протоколу додається: рапорт поліцейського, показання технічного засобу, акт тимчасового вилучення ПВ. Інших доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення немає. Про інші докази (в тому числі номер та (або) серія носія відеозапису), які б додавались до оскаржуваної постанови, чи на які посилається поліцейський, відсутні, і не зазначені в самому протоколі. Ознайомленням з матеріалами справи про адміністративне правопорушення захисником встановлено, що до справи дійсно долучено носій інформації у вигляді ДВД-диску, на якому містяться три відео файли. При цьому, два відео файли з бодікамери поліцейського, третій з невстановленого пристрою. 19 травня 2025 року близько 10.00 години, ОСОБА_1 , здійснював рух по вулиці Мельнична в селищі Сарата на мопеді. Прямував до магазину за хлібом до сніданку. Під час руху ОСОБА_1 раптом позаду став їхати автомобіль марки RENAULT, зовнішньо схожий на патрульний автомобіль національної поліції, який подав сигнал про зупинку. ОСОБА_1 зупинився на узбіччі дороги цієї вулиці. З автомобіля вийшов чоловік зовнішньо схожий за одностроєм на працівника поліції, який не назвавши причину зупинки, запитуючи анкетні відомості ОСОБА_1 . Зазначений чоловік також одразу, запитав, що ОСОБА_1 , не бачить, де їде, нібито він не надав перевагу у русі патрульному автомобілю на перехресті. Відсутність шолому та реєстрації транспортного засобу, однак ОСОБА_1 не вчиняв таких правопорушень, що підтверджується відсутністю складених поліцейським інших протоколів або постанов про притягнення до адміністративної відповідальності. Поліцейський належним чином не встановив особу водія, жодний документ не був оглянути перед початком проведення огляду на стан сп'яніння (на відео). Насправді, ОСОБА_1 взагалі не вживає алкоголь, оскільки страждає віковими серцево-судинними захворюваннями (особі 84 роки). В той день 19 травня 2025 року він вранці випив ліки у вигляді крапель, які за запахом мають схожий запах до спирту (алкоголю).
Водночас, ОСОБА_1 наполягає, що технічний пристрій Драгер невірно відобразив стан повітря, яке він видихав. В матеріалах справи відсутні сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки «Drager». мінімальна межа вмісту алкоголю, для визначення стану алкогольного сп'яніння відповідно до норм міжнародного права повинна становити 0,25 мг на літр повітря, що видихається, а саме - 0,5 ‰ (проміле). Тому покази алкотестера 0.37 проміле не є станом алкогольного сп'яніння, як помилково вважав поліцейський. Поліцейський не повідомив ОСОБА_1 причину зупинки транспортного засобу, не назвав своєї посади та прізвища, не пред'явив жетон та службове посвідчення, та не повідомив, що відбувається відео фіксація. На пропозицію поліцейського ОСОБА_1 пройшов огляд на місці і не погодився з результатами показників Драгеру. На місці ОСОБА_1 наполягав на проведенні огляду на стан сп'яніння у медичному закладі. Натомість, патрульний перекрутив відповідь ОСОБА_1 , схиляючи його до відмови від проходження огляду в медичному закладі, перепитуючи одне й те саме, декілька разів (що підтверджується відеозаписом). В подальшому поліцейський почав складати протокол за результатами проведеного тесту на місці При цьому поліцейський Пономаренко С.О. не повідомляв, що на ОСОБА_1 буде складений протокол за ст. 130 КУпАП, а сказав, що буде складено акт та буде суд (зазначено на відеозаписі). Процедура складання протоколу не зафіксована. На оглянутих відеозаписах чітко видно, що ОСОБА_1 перебуває у адекватному стані, поведінка та його реакція відповідає ситуації, ОСОБА_1 не відмовлявся ознайомлюватись з результатами огляду засобом Драгер та підписувати його.
У справі відсутні докази відсторонення водія ОСОБА_2 від керування транспортним засобом (відсутність акта тимчасового затримання транспортного засобу). У матеріалах справи відсутнє направлення на проходження огляду на стан сп'яніння. В даному випадку стан сп'яніння водія не встановлено належним чином, відмову водія від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі не зафіксовано. У матеріалах справи відсутнє направлення поліцейського на проходження огляду водія в медичному закладі, яке є обов'язковим згідно встановленої процедури. Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не було роз'яснено його права та обов'язки належним чином. ОСОБА_1 не було надано можливості скористатись правовою допомогою адвоката. Процедура складання самого протоколу відсутня на відеозаписі, наданому в суд разом з протоколом, поліцейський порушив порядок пропонування особі пройти огляд в медичному закладі, не виконав вимоги, обов'язкові для процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, згідно відеозапису жодного доставлення ОСОБА_1 поліцейським Пономаренко С.О. до закладу охорони здоров'я не відбулось. Таким чином, посадовою особою поліцейським Пономаренко С.О. вчинені значні порушенням під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення. Поліцейський не зазначає яким чином вони «зупиняли» транспортний засіб, чи порушив водій такого транспортного засобу правила дорожнього руху, чи були підстави для зупинки шляхом подання відповідного сигналу, і зазначає в рапорті відверту брехню, що не відповідає дійсності. Також неправдою є те, що поліцейський повідомив гр. ОСОБА_1 про початок відео зйомки. На відеозаписі такого немає. В протоколі, роздруківці результатів огляду та акті є розбіжності в модифікації технічного засобу Драгер, яким здійснювався огляд на стан сп'яніння, а саме: в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та протоколі від 19.05.2025 року зазначений алкотестер «ДРАГЕР 0105», а в роздруківці тестування на алкоголь до протоколу ЕПР1 № 335101 зазначений DRAGER ALCOTEST 6820, а тому такі докази, подані разом з протоколом, не можуть бути належними і допустимими доказами у цій справі. Невідомо, яким все ж таки пристроєм здійснювався огляд на стан сп'яніння.
30 червня 2025 року від захисника адвоката Кочурова А.О. через канцелярію суду надійшла заява про виклик свідків, а також заява про долучення документів, а саме копію виписки з медичної карти стаціонарного терапевтичного відділення № 276/1208 від 19 червня 2025 року.
У судовому засіданні 30 червня 2025 року захисник Кочуров А.О. підтримав надані ним заперечення щодо протоколу з підстав викладених у них.
У судовому засіданні 30 червня 2025 року ОСОБА_1 пояснив, що з адміністративним протоколом він не погоджується, в той день, він спустився з гірки по вулиці, і потихеньку поїхав в Сарату, щоб купити хліба, потім поліцейська машина зупинила його. Він продув Драгер, який показав результат 0,37 %. Перед тим як сісти за кермо, він випив ліки від серця, приблизно за п'ятнадцять хвилин до виїзду. Працівник поліції з приводу того, щоб їхати в лікарню, йому нічого не казав.
У судовому засіданні 11 вересня 2025 року свідок ОСОБА_3 пояснив, що він часто зустрічав ОСОБА_4 біля кладовища, вони спілкувались. Одного разу, десь у кінці травня цього року, він сказав що несправедливо з ним вчинили поліцейські. Розповів, що він був зупинений працівниками поліції по вул. Мельничній, заставили його дихнути і тест показав що він має алкогольне сп'яніння. Він спілкувався з ОСОБА_5 , їхав ОСОБА_6 на мопеді, зупинився, і він не відчув ніякого запаху алкоголю. Коли саме бачив ОСОБА_6 не пам'ятає, кінець травня, це був ранок, між 09:00 та 10:00 годинами. У цей день відбулась розмова. У ОСОБА_6 був звичайний стан.
27 жовтня 2025 року до канцелярії суду від ОСОБА_1 надійшла письмова заява, в якій він вину визнав повністю, просив суд справу розглядати без його участі. У зв'язку з тяжким матеріальним становищем, просив розстрочити йому виплату штрафу на десять місяців, та врахувати що він є інвалідом другої групи, та не стягувати з нього судовий збір. На підтвердження цього надав суду копію довідки МСЕ № 004056 серії 2-18ОБ від 01 лютого 2005 року.
28 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» від захисника адвоката Кочурова А.О. надійшла заява про виключення даних представника з матеріалів справи, у зв'язку з тим, що договір про надання правничої допомоги між захисником адвокатом Кочуровим А.О. та ОСОБА_1 достроково припинено, відсутні підстави для подальшого представництва інтересів останнього в суді в цій справі.
Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд враховує таке.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.п. 2.5, 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306 водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, що притягається до адміністративної відповідальності будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених Правил не дотримався, так як його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу, в тому числі й відео записом з місця події, на якому зафіксовано проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер 0105, а також відмова від проходження такого огляду в медичному закладі, чеком Драгер № 318 від 19 травня 2025 року, результат якого становить 0,37 % проміле, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, та іншими матеріалами справи.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У судовому засіданні ОСОБА_7 повідомив, що перед тим як сісти за кермо мопеда він вжив ліки Трикардін. Суд звертає увагу, що відповідно до інструкції до медичного застосування препарату «Трикардін» водію після прийому лікарського препарату не рекомендується сідати за кермо.
Як вбачається із дослідженого відеозапису, на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_7 не висловлював незгоду із результатом огляду, відмовився їхати до медичного закладу на пропозиції працівника поліції, а також від письмових пояснень.
Свідок ОСОБА_3 що жодним чином не спростовує результат огляду який становить 0,37 % проміле та не вказував на порушення під час проведення такого огляду.
У своїй заяві від 28 жовтня 2025 року ОСОБА_7 вину визнав, просив розглядати справу за його відсутності.
Як вбачається з даних, що містяться в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті від 23 грудня 2005 року № 14, судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі О'Голлоран та Франціс проти Сполученого королівства від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завадити серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілем та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
На підставі наведеного, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Вирішуючи питання про обрання ОСОБА_1 виду адміністративного стягнення суд, враховує вимоги ст. 23 КУпАП, які передбачають, що адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Крім того, враховуючи характер вчиненого правопорушення, наявні дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, обставини, що пом'якшують відповідальність, та те, що санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП передбачено єдине адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, суд вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортним засобом. Тому суд дійшов до висновку про необхідність накладення на нього адміністративного стягнення у виді адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керувати транспортним засобом.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Отже, з урахуванням вимог п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», ОСОБА_1 підлягає звільненню від сплати судового збору за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 є інвалідом ІІ групи.
Згідно зі ст. 304 КУпАП питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Відповідно до ч. 2 ст. 301 КУпАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Згідно копії медичного висновку № 488 лікарсько-консультативної комісії КП «Саратський ЦПМСД, ОСОБА_1 має діагноз гідронефрос другого ступеню обох нирок.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, є інвалідом другої групи, хворіє, та потребує постійного лікування.
За вимогами ч. 1 ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом 3-х місяців з дня винесення. У разі відстрочки виконання постанови перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Отже, враховуючи складне матеріальне становище ОСОБА_1 , який на даний час є пенсіонером, має мінливий матеріальний дохід, додатково ніде не працює, іншого доходу окрім пенсії не має, є інвалідом другої групи, постійно хворіє та потребує лікування, суд дійшов до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про розстрочення сплати суми штрафу.
Керуючись ст.ст.130, 24, 283, 284 КУпАП, суд
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнення проводити на користь держави на розрахунковий рахунок № UA848999980313080149000015001, код за ЄДРПОУ отримувача - 37607526, отримувач коштів - ГУК у Одеській області (Одеська обл.) 21081300, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), вид платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Розстрочити виконання постанови в частині накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн на 10 (десять) місяців, з дня ухвалення даної постанови, встановивши суму виплати штрафу рівними частинами по 1 700,00 грн (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок щомісячно, починаючи з дня набрання постанови законної сили.
Зобов'язати ОСОБА_1 повідомляти суд про сплату штрафу, шляхом пред'явлення відповідного документу (квитанції).
Строк пред'явлення до примусового виконання постанови в частині накладання адміністративного стягнення у виді штрафу рахувати протягом трьох місяців, з моменту закінчення строку встановленої відстрочки.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення (ч.1 ст.307 КУпАП).
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КУпАП).
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законом (ч.3 ст.307 КУпАП).
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя К. Ю. Рязанова