Слобідський районний суд міста Харкова
Номер провадження 1-кп/641/755/2025 Справа № 641/5556/25
29 жовтня 2025 року
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження №12025220000000773 від 16.06.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Арциз, Арцизського району, Одеської області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, не одружена, не працює, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,
установив:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
16.06.2025 приблизно о 18:35 ОСОБА_6 , керуючи технічно-справним автомобілем «FORD FUSION», р.н. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_8 , не маючи відповідних документів на право керування таким транспортним засобом, рухалася по вул. Георгія Тарасенка в напрямку вул. Храмової від вул. Польової м. Харкова. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого поблизу буд. 77 по вул. Георгія Тарасенка в м. Харкові, ОСОБА_6 проявила неуважність, діючи необережно, не переконалася в безпеці своїх дій, своєчасно не зменшила швидкість руху, не зупинила керований нею автомобіль та не надала дорогу пішоходам ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які в цей час переходили проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу з права на ліво по ходу руху автомобіля, чим порушила вимоги п.п. 12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для других учасників руху об'їзду перешкоди»; п. 18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитись, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», та здійснила наїзд на пішоходів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які в наслідок дорожньо-транспортної події загинули.
Внаслідок дорожньо-транспортної події, згідно з висновком судово - медичної експертизи, причиною смерті ОСОБА_9 явилася сукупна тупа травма тіла, не сумісна з життям. Таким чином між тілесними ушкодженнями, отриманими ОСОБА_9 в умовах дорожньо-транспортної пригоди, та причиною смерті є причинний зв'язок.
Внаслідок дорожньо - транспортної події, згідно з висновком судово - медичної експертизи, причиною смерті ОСОБА_10 явилася важка сукупна травма із ушкодженням внутрішніх органів та перелом кісток скелету, яка ускладнилася декомпенсованим безповоротнім травматичним шоком, що і стало безпосередньою причиною смерті. Наявний причинний зв'язок між отриманим комплексом ушкоджень, що встановлений у ОСОБА_10 , який утворився внаслідок дорожньо-транспортної події, та настанням її смерті.
Відповідно до висновку комплексної транспортно-трасологічної, автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису у даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «FORD FUSION», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 є невідповідності вимогам п. 12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.
Отже, ОСОБА_6 своїми необережними діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель двох осіб - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286 КК України.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_6 вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнала повністю, розкаялася у скоєному, погодилася із кваліфікацією органом досудового розслідування у вчиненому нею діянні, не оспорювала встановлених в ході розслідування фактичних обставин справи, на підставі яких їй пред'явлене обвинувачення. Пояснила, що в той день на автомобілі «FORD FUSION», р.н. НОМЕР_1 , який належить знайомому, їхала до поштового відділення, щоб відправити ліки в Одеську область, для прийомного тата, якого готували до операції. Пішоходів, які переходили дорогу, побачила перед самим зіткненням, коли вони були вже безпосередньо біля автомобіля, до цього їх закривав, ймовірно, автомобіль, що рухався поруч. Після дорожньо-транспортної пригоди відразу підбігла до потерпілих жінок, по черзі намагалася з'ясувати їхній стан, відразу викликала бригаду швидкої медичної допомоги та патрульних, чекала на їхній приїзд біля потерпілих жінок.
Показання ОСОБА_6 є послідовними, логічними, чіткими, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.
Потерпілий ОСОБА_11 в судове засіданні не з'явився, подав суду заяву, в якій просив проводити судове зсідання без його участі, проти здійснення судового розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України не заперечує. Просить притягнути ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності із застосуванням ст.69 та 75 КК України, тобто звільнити від відбування покарання з випробуванням. В матеріалах справи також містить нотаріально посвідчена заява потерпілого про те, що він отримав від ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної, моральної, фізичної, психологічної, емоційної шкоди у розмірі 100000 грн. Матеріальних, моральних, фізичних, психологічних, емоційних претензій до обвинуваченої не має, надалі мати не буде.
Потерпілий ОСОБА_12 в судове засіданні не з'явився, подав суду заяву, в якій просив проводити судове зсідання без його участі, проти здійснення судового розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, не заперечує. Просить притягнути ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності із застосуванням ст. 69 та 75 КК України, звільнити від відбування покарання з випробуванням. В матеріалах справи також міститься нотаріально посвідчена заява потерпілого про те, що він отримав від ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної, моральної, фізичної, психологічної, емоційної шкоди у розмірі 100000 грн. Матеріальних, моральних, фізичних, психологічних, емоційних претензій до обвинуваченої не має, надалі мати не буде.
Потерпілий ОСОБА_13 в судове засіданні не з'явився, подав суду заяву, в якій просив проводити судове зсідання без його участі,проти здійснення судового розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, не заперечує. Просить притягнути ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності із застосуванням ст. 69 та 75 КК України, звільнити від відбування покарання з випробуванням. В матеріалах справи також міститься нотаріально посвідчена заява потерпілого про те, що він отримав від ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної, моральної, фізичної, психологічної, емоційної шкоди у розмірі 100000 грн. Матеріальних, моральних, фізичних, психологічних, емоційних претензій до обвинуваченої не має, надалі мати не буде.
В матеріалах справи також міститься заява сина загиблої ОСОБА_9 - ОСОБА_14 та його нотаріально посвідчена заява про те, що він отримав від ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної, моральної, фізичної, психологічної, емоційної шкоди у розмірі 100000 грн. Матеріальних, моральних, фізичних, психологічних, емоційних претензій до обвинуваченої не має, надалі мати не буде.
Прокурор та захисники не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин.
Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
При цьому суд переконався у правильності розуміння ОСОБА_6 обвинувачення, у добровільності її позиції, а також з'ясував позиції інших учасників судового провадження і належно роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
У зв'язку з викладеним, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують її особу.
Порушення Правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов'язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог Правил дорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 286 КК України, полягає в: а) порушенні Правил безпеки руху чи експлуатації транспорту, тобто в порушенні конкретного правила, передбаченого конкретним пунктом правил; б) настанні суспільно небезпечних наслідків заподіяння смерті чи тілесних ушкоджень учасникам дорожнього руху і в) причинному зв'язку між порушенням правил безпеки руху чи експлуатації транспорту та спричиненими наслідками.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини, що визначається характером ставлення до наслідків. Сама ж дія або бездіяльність при порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту можуть бути як умисними, так і вчиненими з необережності.
Отже, з урахуванням показів обвинуваченої, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті, суд вважає доведеною поза розумним сумнівом вину ОСОБА_6 у недотриманні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель двох осіб, і правову кваліфікацію її дій за ч. 3 ст. 286 КК України вважає правильною.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання
До пом'якшуючих покарання обвинуваченої ОСОБА_6 обставин суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди потерпілим в добровільному порядку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання
Прокурор під час судових дебатів просила призначити обвинуваченій покарання в межах мінімальної санкції ч. 3 ст. 286 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки, з покладенням обов'язків, передбачених ч.1 ст. 76 КК України; та призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк два роки.
Обвинувачена просила призначити їй мінімальне покарання з іспитовим строком.
Захисник просив застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши від відбування призначеного покарання з іспитовим строком.
У поданих суду заявах потерпілі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 просили притягнути ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч.3 ст. 286 КК України, із застосуванням ст. 69 та 75 КК України, тобто звільнити від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
При призначенні покарання обвинуваченому слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.
За змістом п. 20, 21 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, та особу винного.
Згідно зі ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Відповідно до роз'яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 (із змінами та доповненнями) «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
Суд дослідив дані про обвинувачену ОСОБА_6 . Так, обвинувачена є особою молодого віку, не одружена, має зареєстроване місце проживання на території Одеської області та фактично проживає за договором оренди житлового приміщення в місті Харкові (на дату ухвалення вироку фактично проживає в Харківській області на території Харківського району), раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягалася, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні, обвинувачена також має прийомних батьків, які мають інвалідність, прийомний батько потребує постійного стороннього догляду, на дату ухвалення вироку обвинувачена вагітна другою дитиною.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 286 КК України покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, конкретні обставини його вчинення, тяжкі та незворотні наслідки - загибель двох людей, дані про особу винної, яка повністю визнала вину у вчиненні злочину, раніше до адміністративної, кримінальної відповідальності не притягувалася, має на утриманні малолітню дитину, яку виховує одна, вагітна другою дитиною, має міцні соціальні зв'язки, щиро розкаялася. Водночас суд при призначені покарання ОСОБА_6 бере до уваги, що обвинувачена бажає стати на шлях виправлення, оскільки вона щиро шкодує про вчинене, її щире каяття, поведінку обвинуваченої після дорожньо - транспортної пригоди та процесуальну позицію обвинуваченої, яка не залишила місце пригоди, сама викликала бригаду швидкої допомоги та поліцію, повністю відшкодувала моральну шкоду потерпілим.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, обставини, що пом'якшують, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, негативне ставлення ОСОБА_6 до вчиненого, позицію прокурора щодо можливості звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, а також вимоги ст. 50 КК України, згідно з якою метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, призначити покарання у виді позбавлення волі в межах мінімальної санкції ч. 3 ст. 286 КК України.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально - вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Водночас, суд ураховує, що обвинувачена ОСОБА_16 в судовому засіданні негативно оцінила власну поведінку, висловила щирий жаль з приводу вчиненого, розкаялася, а також подальшу позитивну поведінку обвинуваченої. Одночасно суд ураховує і позицію потерпілих, що не є визначальною і оцінюється у сукупності з іншими обставинами справи, які підтверджують відшкодування шкоди обвинуваченою, стверджують, що матеріальних, моральних, фізичних, психологічних, емоційних претензій до обвинуваченої не мають та просять звільнити від відбування покарання з випробуванням. На переконання суду наведені вище обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та свідчать про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченої, попередження вчинення нею нових злочинів не застосовуючи до неї надто суворого покарання. Окрім цього, на утриманні ОСОБА_6 перебуває малолітня дитина - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у випадку призначення його матері - ОСОБА_6 реального строку відбування покарання залишиться без батьківського піклування.
Зважаючи на викладені вище обставини, суд вважає за можливе звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На думку суду, призначене покарання відповідає характеру та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також є достатнім для виправлення ОСОБА_6 та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
На період іспитового строку суд покладає на ОСОБА_17 обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Таке покарання, на переконання суду, має бути справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_6 , попереджати вчинення нею кримінальних правопорушень та відповідати його меті, гуманності, справедливості і не потягнути за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
У висновку об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 04 вересня 2023 року (справа № 702/301/20, провадження № 51-944 кмо 23), вказано, що особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
З огляду на вказані висновки та враховуючи, що внаслідок порушень обвинуваченою вимог Правил дорожнього руху загинуло двоє осіб, життя яких є найбільшою соціальною цінністю, що встановлено ст. 3 Конституції України, суд призначає обвинуваченій додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк два роки, що буде відповідати його особі та обставинам вчиненого нею кримінального правопорушення. Вказане додаткове покарання сприятиме виправленню обвинуваченої в частині суворого дотримання нею в подальшому Правил дорожнього руху України, що виключить можливість становити загрозу для оточуючого суспільства.
Запобіжний захід
Термін дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби з покладенням на обвинувачену обов'язків, встановлених ст.195 КПК України, сплив 05 жовтня 2025 року. Прокурор з клопотанням про продовження цих обов'язків не звертався.
Вирішуючи питання щодо обрання міри запобіжного заходу ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили, суд враховує те, що ОСОБА_6 засуджується до покарання з іспитовим строком, отже, суд не знаходить підстав для обрання обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Суд встановив, що 16.06.2025 ОСОБА_6 затримано за підозрою у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18.06.2025 обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14.08.2025. Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 07.08.2025 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів до 05 жовтня 2025 року включно, у певний час доби, з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Враховуючи викладене, слід зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком строк попереднього ув'язнення ОСОБА_6 , починаючи з 16.06.2025 до 07.08.2025 включно, виходячи з того, що відповідно до ст. 72 КК України одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі, а строк відбуття покарання обвинуваченій слід рахувати з дня набрання вироком законної сили
Цивільний позов у кримінальному провадженні
Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлені.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Долю речових доказів необхідно вирішити згідно з вимогами ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати по справі, пов'язані з проведенням експертиз, згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, слід покласти на обвинувачену.
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_6 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення ОСОБА_6 період з 16.06.2025 по 07.08.2025 включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Початок іспитового строку обчислювати з дня проголошення вироку.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз:
- за проведення судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу від 03.07.2025 №СЕ-19/121-25/16635-ІТ в сумі 5348,4 (п'ять тисяч триста сорок вісім грн 40 коп.) грн;
- за проведення комплексної транспортно - трасологічної, автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису від 21.07.2025 №9331/9332/9333/9334 в сумі 38167,20 (тридцять вісім тисяч сто шістдесят сім грн 20 коп.) грн.
Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18.06.2025 на автомобіль «FORD FUSION», р.н. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_8 .
Речові докази:
- автомобіль «FORD FUSION», р.н. НОМЕР_1 , - повернути власнику ОСОБА_8 ;
- флеш картку «Extreme PRO 32 GB» з трьома відеофайлами - залишити в матеріалах справи.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Вирок суду у частині встановлення обставин справи, дослідження яких судом визнано недоцільним у порядку ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1