Провадження № 2/641/255/2025 Справа № 641/7077/23
29 жовтня 2025 року м . Харків
Слобідський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді Онупко М.Ю.,
за участю секретаря Ткач О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання шлюбу недійсним,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання шлюбу недійсним.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . В період з 12.01.2021 року по 22.01.2021 року його батько проходив лікування в Національному інституті терапії Л. Малої, та після лікування він був виписаний для продовження лікування вдома. Про обставини того, що у його батька погіршився стан здоров'я і його забрала швидка він дізнався вже після його смерті. 07.03.2021 року йому зателефонувала ОСОБА_2 , яка представилася дружиною його батька, вона повідомила про смерть батька, і про те, що поховання відбудеться 10.03.2021 року на Безлюдівському цвинтарі № 18.
Так після поховання його батька ОСОБА_2 почала уникати всіх контактів з ним. Пізніше йому стало відомо, що його батько та ОСОБА_2 11.02.2021 року уклали шлюб. 03.04.2021 року він звернувся до Сьомої Харківської державної контори з заявою про прийняття спадщини після померлого батька.
Також вказав, що перелік усіх діагнозів його батька, які у нього були на час реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , наявність рекомендацій Інститут медрадіології та онкології щодо приймання наркоанальгетиків свідчить про те, що у такому важкому фізичному стані у нього могли бути відсутні наміри для утворення сім'ї з відповідачем, та набуття прав та обов'язків подружжя. До укладення шлюбу його батька з відповідачем, він був єдиним спадкоємцем першої черги після смерті батька ОСОБА_3 , однак після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 також набула статусу спадкоємця першої черги. Посилався на фіктивність шлюбу у зв'язку з укладенням його без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя та відсутність вільної згоди на укладення шлюбу.
Враховуючи вищевикладене, позивач був вимушений звернутися з даним позовом до суду для захисту своїх прав та інтересів.
Ухвалою Комінтернівського районного суд м. Харкова від 20.11.2023 року по цивільній справі № 641/7077/23 призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.
01.02.2024 року ухвалою Комінтернівського районного суд м. Харкова закрито підготовче провадження у справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання шлюбу недійсним та призначено справу до судового розгляду та задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про виклик свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; витребувано від Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції копію заяви про реєстрацію шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та доданих до неї документів, копію актового запису про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та від КНП «Міська клінічна лікарня № 27» Харківської міської ради інформацію щодо перебування на обліку ОСОБА_3 , 1967 р.н., за період з січня 2021 року по 06 березня 2021 року, встановленого йому діагнозу, проведеного лікування, та копії медичної документації. Витребувано від Лікувально-діагностичного центру «ЛОРИТОМ» інформацію щодо перебування на лікуванні ОСОБА_3 , встановленого йому діагнозу, проведеного лікування, та копії медичної документації.
Ухвалою Комінтернівського районного суд м. Харкова від 11.06.2024 було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції було задоволено.
Ухвалою Комінтернівського районного суд м. Харкова від 23.10.2024 року було залишено без задоволення клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про витребування доказів.
Ухвалою Комінтернівського районного суд м. Харкова від 20.01.2025 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Печерським районним судом м. Києва за участі свідка ОСОБА_7 .
Ухвалою Комінтернівського районного суд м. Харкова від 27.01.2025 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Солом'янським районним судом м. Києва за участі свідка ОСОБА_7 .
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 25.06.2025 року було задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 та витребувано від Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції оригінали письмових доказів для огляду їх в судовому засіданні.
Позивач та представник позивача ОСОБА_8 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили їх задовольнити.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 пояснила, що вона знаймо з ОСОБА_3 з 2000 року, оскільки вона була свідком на його весіллі. У 2005 році у неї народився син, якого охрестив ОСОБА_3 , та з цього часу вони почали спілкуватися більше. У 2011 році він розлучився та переїхав мешкати до батьків. У 2008 році помер батько ОСОБА_3 , а у 2014 році його мати. Між ними з Соболєвим ҐОлександром склалися близькі стосунки.
У 2015 році він запропонував їй мешкати разом у цивільному шлюбі на що вона погодилася, та вони почали мешкати як родина. Вони проводили час разом, їздили разом з сестрами ОСОБА_3 у відпустки. Також вказала, що її чоловік мав задовільний стан здоров'я, мав інвалідність, однак працював майже до моменту смерті.
З приводу укладення шлюбу з ОСОБА_3 зазначила, що шлюб був укладений вдома 11.02.2021 року. У день укладення шлюбу ОСОБА_3 почувався добре, був в ясному розумі, та будь-яких наркоанальгетиків не вживав. Також пояснила, що за їх спільною домовленістю, з метою укладення шлюбу вона поїхала до РАЦС, де заповнила відповідну заяву. Крім того вказала, що особистий підпис на заяві про реєстрацію шлюбу ставив ОСОБА_3 , вказану дію він вчинив, мабуть вдома. За реєстраційній дії щодо укладення шлюбу сплачувала вона.
20.02.2021 року стан ОСОБА_3 різко погіршився та їх спільний товариш допоміг ушпиталити його до медичного центру «Лоритом». А ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер, про що вона повідомила його сестер та сина про день та місце поховання. Після того, як відбулося поховання, син ОСОБА_3 почав їй погрожувати. Також вказала, що син ОСОБА_3 познайомився зі своїми тітками на похоронах батька, та тільки з вказаного часу вони почали спілкуватися., та саме від них позивач дізнався про деталі життя свого батька.
В подальшому до судового засідання позивач не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
В наданому до суду відзиві на позов зазначила, що з осені 2015 року вона разом ОСОБА_3 почали мешкати однією сім'єю, вели сумісно господарство. На момент укладення шлюбу жодних перешкод передбачених діючим законодавством України у них з ОСОБА_3 не було.
За час спільного проживання з ОСОБА_3 , позивач жодного разу не приходив до них додому. Позивач не цікавився справами його батька, не вітав його з днем народження. Також вказала, що на її думку, єдина мета позивача це відновлення його порушених інтересів у питанні спадкування після смерті ОСОБА_3 .
Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі та посилався на обставини викладені у відзиві на позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до судового засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, в наданих до суду письмових поясненнях просила справу розглядати за її відсутності, при ухваленні рішення покладалася на розсуд суду.
В наданих до суду письмових поясненнях представник третьої особи ОСОБА_9 зазначила, що проведеною перевіркою архівного фонду Відділу виявлено актовий запис № 317, складений 11.02.2021 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Актовий запис про шлюб складений відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 року № 502-р «Про запровадження реалізації пілотного проекту щодо державної реєстрації шлюбу» та засвідчений власними підписами наречених. Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заперечує щодо визнання шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 недійсним.
Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..
З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 21.07.1990 року батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 9).
Відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 від 01.04.2021 року виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 10).
Актовим записом про шлюб №317 від 11.02.2021 року підтверджується факт укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 та видано свідоцтво серія НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 114)
Згідно до свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_4 від 11.02.2021 року виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрували шлюб 11.02.2021 року, актовий запис № 317 (т. 1 а.с. 73).
Як вбачається з заяви про державну реєстрацію шлюбу подану до Харківському міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказано, що перешкод до державної реєстрації шлюбу у них немає. Виявляючи взаємну згоду на вступ до шлюбу, просили зареєструвати його в установленому законодавством порядку, 11.02.2021 року. Після державної реєстрації шлюбу бажали мати прізвище ОСОБА_12 (чоловік) та ОСОБА_13 (жінка). З умовами і порядком державної реєстрації шлюбу, а також з обов'язком повідомити один одного про стан здоров'я ознайомлені (т. 1 а.с. 109).
Відповідно до квитанції № 4_12 від 11.02.2021 року ОСОБА_2 було сплачено 0,90 грн., призначення платежу: «Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів» (т. 1 а.с. 110).
З форми заявки на проведення державної реєстрації шлюбу від 11.02.2021 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які є заявниками, які бажають зареєструвати шлюб 11.02.2021 року, місце проведення державної реєстрації шлюбу (поштова адреса): АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 111).
Відповідно до договору № 11022021-24/1 від 11.02.2021 року укладеного між КП «Щасливе місто» та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , вбачається, що за умовами вказаного договору виконавець зобов'язується надати замовнику послугу з організації проведення державної реєстрації шлюбу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказану послугу в передбачені цим договором строки та порядку. За вказаним договором послуга надається 11.02.2021 14:00:00 у приміщені за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 112).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що знайома з ОСОБА_2 , яка є її сусідкою. Вона була знайома із ОСОБА_3 , та вказала, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мешкали разом близько 5-6 років до його смерті. Також вказала, що ОСОБА_3 представляв ОСОБА_2 , як свою дружину. Вона бачила, як ОСОБА_3 постійно возив сина ОСОБА_2 на навчання. Крім того пояснила, що їй не відомо, чи перебували ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, але проживали однією родиною. Іноді вона бувала у ОСОБА_3 вдома, та бачила, що ОСОБА_2 мешкала разом з ним.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що позивач є її племінником, а ОСОБА_3 був її двоюрідним братом. З ОСОБА_2 вона познайомилась на поминках матері ОСОБА_15 , та їй було відомо, що вона була кумою її брата. Їй не було відомо про плани ОСОБА_15 укласти шлюб з ОСОБА_2 , та про факт укладення шлюбу вона дізналася вже під час похорону брата.
Окрім того вказала, що останній раз була у квартирі ОСОБА_3 у 2015 році, та в подальшому вони зустрічалися у їх сестри вдома. Відносини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вона може описати, як дружні, вона його підтримувала та допомагала. Можливо це були відносини як жінки з чоловіком, але вона не бачила щоб між ними були прояви подружніх відносин. ЇЇ брат ОСОБА_12 декілька разів приїздив з ОСОБА_13 до них на гостини. Також їй відомо, що ОСОБА_13 перед смертю ОСОБА_15 допомагала йому, а також вона спілкувалася з ОСОБА_13 з питань, що стосувалися лікування ОСОБА_12 . У неї склалося враження, що ОСОБА_3 сплачував ОСОБА_2 за надану допомогу.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_3 був її двоюрідним братом, та позивач ОСОБА_16 є її племінником. З ОСОБА_15 вони почали тісно спілкуватися починаючи з 2015 року, часто відпочивали разом та провидили час. ОСОБА_3 тісно спілкувався зі своїм сином. Також вказала, що познайомилася з ОСОБА_2 на 40-й день після смерті матері ОСОБА_15 . Вона зрозуміла, що ОСОБА_2 була кумою її брата. Пізніше до них в гості він приїздив з похресником - сином ОСОБА_13 , а іноді разом з ОСОБА_2 .
Крім того вказала, що після операції проведеної ОСОБА_15 у 2017 році вона доглядала його у лікарні вдень, а ОСОБА_2 доглядала його вночі. ОСОБА_15 говорив, що сплачує ОСОБА_2 кошти за надану допомогу по догляду. Про реєстрацію шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вона дізналася на похованні брата. Повідомлення про реєстрацію шлюбу між братом та ОСОБА_13 стало для неї новиною, так як він іноді приїздив до неї з іншими жінками.
Також пояснила, що з 2015 по 2020 роки вона 3-4 рази була в гостях у ОСОБА_15 , однак не бачила щоб він з кимось мешкав. Останній раз вдома у ОСОБА_3 вона була у листопаді 2020 року. При спілкуванні з померлим братом у грудні 2020 року останній повідомив їй про покращення стану свого здоров'я. Але в лютому 2021 року вона дізналася, що йому стало зле і він знаходився в лікарні.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що з ОСОБА_3 він знайомий з 1996 року, вони разом працювали та товаришували. З ОСОБА_2 він познайомився на другому весіллі ОСОБА_15 , та знав її як куму ОСОБА_12 . Також вказав, що до 2016 року він спілкувався з ОСОБА_3 майже щодня. ОСОБА_12 мешкав разом із матір'ю, а після її смерті мешкав самостійно. Починаючи з 2016 року було видно, що у ОСОБА_3 з'явилось особисте життя, та на його питання він повідомив, що ОСОБА_2 приходить до нього та допомагає. Пізніше ОСОБА_12 повідомив, що вони проживають разом з ОСОБА_18 та з ними мешкає син ОСОБА_19 . ОСОБА_3 розповідав йому про відносини із сином ОСОБА_2 , та зазначав, що ставиться до нього, як до сина. Також він сказав, що він та ОСОБА_2 перебувають у цивільному шлюбі починаючи з 2016-2017 років.
Також зазначив, що іноді зустрічав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у парку під час прогулянки. Йому не було відомо про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , однак ОСОБА_15 говорив йому у 2020 році про те, що має намір укласти шлюб з ОСОБА_2 .
В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснила, що вона працює лікарем - кардіологом у Інституті терапії ім. Л.Малої та була лікарем ОСОБА_3 з 2015 року. З 2017 році він перебував на лікуванні близько 2 місяців та відвідував лікарню у супроводі ОСОБА_2 . Під час його лікування ОСОБА_2 поводилася, як дружина, а саме купувала ліки, привозила харчування, опікувалася іншими питаннями пов'язаними з лікуванням ОСОБА_12 . У 2018 році ОСОБА_3 був прооперований у зв'язку із раком нирки, та її було запрошено в якості консультанта. Йому було призначено тривалу підтримуючу хіміотерапію. Вона продовжувала консультування ОСОБА_12 та призначала обстеження та лікування при зверненні ОСОБА_12 на прийомі в Інституті терапії. У 2020 році при зверненні ОСОБА_12 на консультацію за результатами обстеження було виявлено множинні метастатичні утворення. У бесіді він повідомив їй що не приймав призначене лікування, оскільки призначені препарати дуже дорогі, і він вирішив призупинити лікування щоб мати змогу сплачувати за навчання сина ОСОБА_19 .
Останній раз він звернувся до неї у січні 2021 року при цьому ОСОБА_3 , враховуючи його анамнез, був доволі активний, був у гарному настрої та перебував у ясному розумі та поводив себе адекватно. Пізніше він повідомив їй про те, що вони з ОСОБА_21 зареєстрували шлюб з чим просив їх привітати. Після проведеного лікування вона направила ОСОБА_12 для консультації до пульмонології 13 лікарні, та в подальшому їй відомо, що він був госпіталізований до лікарні «Лоритом».
Позивачем до суду було надано заяву ОСОБА_7 16.02.2024 року, зареєстровану в реєстрі за № 33 та посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коліжук О.О., вбачається, що вона з 2011 року по 2019 рік проживала в м. Харків, та з 2011 року по 2015 рік навчалася у Харківському національному університеті внутрішніх справ. Під час навчання вона познайомилась з ОСОБА_3 , який працював викладачем у вказаному університеті. З 2014 року по 2019 рік вони разом працювали у юридичній фірмі, яка здійснювала діяльність у м. Харкові, також протягом 2018-2019 років разом працювали викладачами у Харківському національному університеті внутрішніх справ. Так у 2015 році ОСОБА_3 познайомив її з ОСОБА_2 , про яку розповідав їй раніше. У 2015 році ОСОБА_3 розказував про те, що він та ОСОБА_2 мешкають разом у його квартирі, яка знаходиться по АДРЕСА_2 . Зі слів ОСОБА_3 їй було відомо, що у ОСОБА_2 є син, який мешкає разом з ними у квартирі ОСОБА_3 . Крім того пояснила, що після знайомства з ОСОБА_2 вони продовжили спілкування. Так в період лікування ОСОБА_3 ним опікувалася ОСОБА_2 . У 2016 році вона познайомилася із сестрою ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , яка перебувала у дружніх відносинах із ОСОБА_2 . Також вказала, що зі слів ОСОБА_3 , їй було відомо про те, що він має сина ОСОБА_16 , який поїхав до Америки. Вона жодного разу його не бачила, та після смерті ОСОБА_3 дізналася про те, що він постійно мешкав у м. Харкові.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини щодо визнання недійсним шлюбу, укладеного між відповідачем та батьком позивача, спірні правовідносини регулюються нормами Сімейного кодексу України.
У частині першій статті 1 СК України визначено засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до частини першої статті 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За статтею 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.
Сімейний союз жінки та чоловіка після реєстрації шлюбу породжує певні правовідносини між подружжям, породжує взаємні права і обов'язки. Виникають особисті немайнові та майнові відносини, наявність певних прав і обов'язків подружжя для забезпечення і реалізації прав членів сім'ї.
Відповідно до статті 38 СК України підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24-26 цього Кодексу.
Тлумачення норм СК України свідчить, що в цьому Кодексі закріплено три види недійсності шлюбу, який: (а) є недійсним в силу вказівки закону (стаття 39); (б) визнається недійсним за рішенням суду (стаття 40); (в) може бути визнаний недійсним за рішенням суду (стаття 41).
За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (частина перша статті 40 СК України).
Відповідно до частини другої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частина друга статті 41 СК України).
У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім'ї тощо. Саме з речей неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16-ц, на яку посилається заявниця.
Шлюб вважається фіктивним лише тоді, коли обидві сторони діяли свідомо і кожна з них не мала наміру створити сім'ю. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 761/11845/19, провадження № 61-10406св20.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що укладений між його батьком та відповідачкою шлюб є фіктивним відповідно до статті 40 СК України, оскільки він був зареєстрований між сторонами без наміру створення сім'ї та набуття прав і обов'язків подружжя та укладений без вільної згоди батька. При цьому в обґрунтування позовних вимог посилався на важкий фізичний стан батька, який мав онкологічне захворювання термінальної стадії та не міг мати намірів створювати родину, а також на корисливий мотив для реєстрації шлюбу з боку відповідача.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року у пункті 13 постанови № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов'язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (стаття 40 СК України).
Статтею 42 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність, якої обмежена.
Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за різними ознаками (частина перша та друга статті 24 Конституції України).
Частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов'язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.
У процесуальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
В постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа №757/1782/18) вказується, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов'язків.
Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами той факт, що його батько ОСОБА_3 та ОСОБА_11 уклали фіктивний шлюб, без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя, та що зазначений шлюб було укладено без вільної згоди жінки або чоловіка.
Так, щодо посилання позивача на відсутність підпису батька на заяві про державну реєстрацію шлюбу суд зазначає, наступне.
Згідно до наданої Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції копій заяви про реєстрацію шлюбу та договору № 11022021-24/1 від 11.02.2021 року про надання послуги з організації проведення державної реєстрації шлюбу та копії актового запису про шлюб №317 від 11.02.2021 року, вбачається, що у відповідних графах наречений / ОСОБА_3 та наречена / ОСОБА_11 містяться підписи.
Будь - яких доказів на підтвердження факту проставлення відповідачем у вищезазначених документах підпису від імені ОСОБА_3 до суду надано не було. Клопотання щодо призначення почеркознавчої експертизи сторонами під час розгляду справи не заявлялося.
Щодо посилання позивача як на підтвердження відсутності волі батька на укладення шлюбу, факту сплати саме ОСОБА_11 державного мита за реєстрацію шлюбу, суд критично оцінює такі твердження позивача зважаючи на відсутність законодавчо визначеного обов'язку визначення особи, якою повинна проводитися така сплата. Сплата зазначеного платежу нареченою, на думку суду, не може свідчити про відсутність вільної згоди нареченого чи наміру створити сім'ю.
Окрім того, згідно до пояснень представника третьої особи наданих до суду, актовий запис про шлюб №317 від 11.02.2021 року складений відповідно до розпорядження КМУ від 13.07.2016 року «Про запровадження реалізації пілотного проекту щодо державної реєстрації шлюбу» та засвідчено власними підписами наречених ОСОБА_3 та ОСОБА_11 в присутності представника Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків).
Також не підтверджено належними доказами, що ОСОБА_3 на час укладення шлюбу в силу свого хворобливого стану не маи наміру створити сім'ю з ОСОБА_11 та не в повній мірі розумів значення своїхвдій та не міг керувати ними.
Сам по собі хворобливий стан здоров'я батька позивача (наявність онкологічного захворювання) та можливе вживання на цьому грунті медичних препаратів із вмістом наркотичних речових (морфіну) для знеболювання, ще не є достатніми підставами для висновку про те, що у наслідок цих факторів ОСОБА_3 не усвідомлював значення своїх дій при реєстрації шлюбу та не міг керувати своїми діями, оскільки стороною позивача доказів на підтвердження факту перебування ОСОБА_3 під дією медичних препаратів надано не було, а також не заявлялося клопотання про призначення посмертної відповідної експертизи, хоча перешкод у тому не було та позивачу надавалася професійна правнича допомога.
Не доводять позовних вимог і надані до матеріалів справи копії медичної документації ОСОБА_3 .
Слід зазначити, що оспорюваний шлюб між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено 11.02.2021 року, а погіршення стану здоров'я, на яке посилався позивач, та у зв'язку з чим був ушпилений ОСОБА_3 , згідно до посмертного епікризу з історії хвороби №206 Лікувально- діагностичного центру «Лоритом» ОСОБА_3 надійшов на лікування до медичного центру 23.02.2021 року, тобто майже через два тижні після укладення шлюбу. При надходженні до медичного центру зазначено, що загальний стан важкий, свідомість ясна, мова збережена.
Також всі свідки, які були допитані судом першої інстанції зазначали про те, що між відповідачем ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_3 тривалий час існували дружні стосунки, відповідач доглядала за ОСОБА_3 під час його лікування та вони разом проводили час та приїздили на гостини до сестер померлого.
Окрім того, свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_17 та ОСОБА_20 зазначили, що ніж ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на протязі декількох років тривали подружні стосунки, про що їм було відомо також зі слів ОСОБА_3 , що також свідчить про тривалі стосунки між померлим та відповідачем.
При цьому суд критично сприймає надані відповідачем письмові показання свідка ОСОБА_7 та оцінює їх у сукупності з іншими письмовими доказами, оскільки такий свідок не був допитаний у судовому процесі відповідно до положень ЦПК України.
Посилання у позовній заяві позивачем на наміри ОСОБА_11 укласти шлюб з метою заволодіння майном його батька, беззаперечними та належними доказами також не доведені, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
На підставі викладеного, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані належними доказами та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання шлюбу недійсним - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.Ю.Онупко