Провадження № 2/641/3077/2025 Справа № 641/6097/25
20 жовтня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Маньковської О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Макарової А.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До суду надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в якій представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № 7725261 від 01.11.2019 року у розмірі 20400,00 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 01.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі - Товариство) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) укладено Договір про споживчий кредит №7725261 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти (далі - кредит) у розмірі 6000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а Позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений Договором. Проте, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, у зв'язку з чим у останнього склалась заборгованість в розмірі 20400 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 6000 грн.; заборгованості за процентами - 10800 грн.; заборгованості за комісією - 600 грн. заборгованості за штрафами/пенею - 3000 грн. ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», 17.01.2020 року уклали Договір відступлення прав вимоги №45-МЛ у зв'язку з чим у позивача виникло право на звернення до суду із вказаною позовною заявою.
Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що йому не було відомо про існування кредитного договору, зазначеного у позовній заяві, матеріали справи не містять доказів укладення ним кредитного договору № 772526. Вказав, що згідно Анкети-заяви на кредит № 7725261 від 01.11.2019 зробленої з сайту miloan.ua вбачається, що невідома особа від його імені створила кабінет, при цьому надавши електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 номер телефону НОМЕР_1 , які взагалі не належать позичальникові. Більш того, відповідно до цієї ж Анкети, невідома особа від імені позичальника вказала дані, які не відповідають дійсності щодо відповідача. Зазначив, що в Анкеті описаний процес оформлення та розгляду заяви, який розпочинається із заповнення заяви та закінчується верифікацією за телефоном, який не належить, ніколи йому не належав та не відомий. Вважав, що товариство уклало кредитний договір з особою, яка, використовуючи електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 та номер телефону НОМЕР_1 , зареєструвалась на сайті miloan.ua та подала анкету, зазначаючи його паспортні дані. При цьому, відповідно до положень Договору підписання останнього відбувалось шляхом надіслання одноразового ідентифікатора V37360 на номер телефону НОМЕР_1 , який не належав ані йому ані був відомий, як на час підписання цього Договору так і на сьогодні.
З приводу умов Договору та обрахунку заборгованості вказав, що сума кредиту становить 6000 грн. строком на 15 днів з 01.11.2019. Вважав, що сума процентів, нарахована поза межами строку дії кредитного договору, оскільки доказів, на підтвердження пролонгації договору - не надано. Щодо стягнення заборгованості за комісією в розмірі 600, 00 грн., посилався на Закон України «Про захист прав споживачів» та вважав стягнення незаконним. Крім того, вказав, що підпису, чи інформації про підпис сторонами, Договір не містить. Позивачем не надані докази щодо направлення досудової вимоги та отримання її відповідачем, що спростовує твердження позивача про направлення її. Також, вважав, заявлена сума судових витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат.
Представником позивача надано відповідь на відзив, в якому останній заперечував проти обгрунтування відзиву, наполягав на задоволенні позовних вимог, вказавши, що заперечення позивача є безпідставними. Вказав, що позивачем було надано до суду копію кредитного договору, який укладався в електронній формі. При відкритті цього договору в програмі для перегляду PDF-файлів (наприклад, Adobe Reader) чітко видно наявність одноразового ідентифікатора, який є електронним підписом відповідача. Факт того, що цей ідентифікатор не відображається при друкуванні документа, не нівелює його існування та юридичну силу в електронному. оригіналі. Паперова копія є лише візуальним відображенням електронного документа, а не його оригіналом, який зберігається в електронній формі. Одноразовий ідентифікатор наявний не лише в електронній формі договору, що зберігається у позивача, але й був направлений самому відповідачу при укладенні договору. Те, що цей ідентифікатор не відображається на паперовій копії електронного документа, є лише технічною особливістю і жодним чином не впливає на юридичну силу та дійсність електронного оригіналу договору. Всупереч твердженням відповідача, в матеріалах справи наявна довідка про ідентифікацію клієнта, яка підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з якою укладено договір №7725261 від 01.11.2019 р., отримала одноразовий ідентифікатор V37360 та вказано номер телефону, на який відправлено ідентифікатор. Крім того, у Довідці про ідентифікацію передбачено усі персональні дані Відповідача, зокрема РНОКПП та дату народження, що дає можливість його ідентифікувати. За вказаними у Довідці про ідентифікацію відомостями можна точно встановити, кому саме було надіслано одноразовий ідентифікатор та ким підписано кредитний договір № 5040137 від 15.06.2021 року. Це однозначно підтверджує, що відповідач був належним чином ідентифікований, отримав одноразовий ідентифікатор та використав його для підтвердження своєї згоди на умови договору. Крім того, вказав, що Законом України «Про споживче кредитування» не забороняється встановлювати в договорі комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Отже, до договору про споживче кредитування може бути включена умова щодо сплати комісії. Подібну думку висловлено у постанові Полтавського апеляційного суду у справі № 550/1233/23 від 06.03.2024 року. Крім того, представником позивача було додано низку документів на підтвердження надання професійної правничої допомоги, у зв'язку з чим вважав вимоги в цій частині доведеними.
Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 22.08.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Представник позивача подав письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, дату і час слухання справи повідомлений своєчасно і належним чином, причини неявки не повідомив, надав суду відзив.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності сторін.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Так, 01.11.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7725261 (а.с. 15-17) та підписано анкету -заяву на кредит № 7725261, в яких зазначені реквізити сторін (а.с. 13 зворотня сторона-14).
Згідно довідки про ідентифікацію визначено, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 7725261 від 01.11.2019 року ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) - V37360, 01.11.2019 13:09, номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 18).
Відповідно до умов кредитного договору, сума кредиту за договором становить 6 000 грн., строком на 15 днів з 01.11.2019 року, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 16.11.2019 року. Сукупна вартість кредиту складає 2850.00 грн. в грошовому виразі та 1,156.00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі. Комісія за надання кредиту: 600.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово; Проценти за користування кредитом: 2250.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від тактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.50 відсотків від тактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору. Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно п. 2.2 Договору Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти Позичальника, зареєстрованої Позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.
З інформації АТ «Приват Банк», вбачається, що на рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти 01.11.2019 року в сумі 6000,00 грн. на картку НОМЕР_3 , що також підтверджується копією платіжної інструкції 2898296 від 01.11.2019 року в сумі 6000 грн. на картку НОМЕР_4 , долученої до матеріалів справи про перерахування вказаної суми на кредитодавцем на рахунок ОСОБА_1 огли (а.с. 18 зворотня сторона).
17.01.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір про відступлення прав вимоги № 45-МЛ. Згідно вищевказаного договору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача за кредитним договором № 7725261 від 01.11.2019 року (а.с. 20).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 45-МЛ від 01.11.2020 року до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7725261 від 01.11.2019 року, сума наданого кредиту 6 000 грн, загальна сума заборгованості 20 400,00 грн., залишок по тілу кредиту 6 000 грн., залишок по відсотках 10 800,00 грн., залишок по комісії 600,00 грн., заборгованість по штрафам /пені - 3000 грн. (а.с. 24 зворотня сторона.)
12.08.2025 року відповідачу було направлено Досудову вимогу на предмет погашення кредитної заборгованості за вихідним номером 5577/372.
Відомостей щодо погашення суми заборгованості до суду не надано.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов такого висновку.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог надав відзив на позовну заяву, зазначивши, що йому не було відомо про існування кредитного договору, зазначеного у позовній заяві, матеріали справи не містять доказів укладення ним кредитного договору № 7725261. Зазначив, що позивачем у даній справі не надано будь-які підтвердження підписання саме ним будь-яких договорів. Не надані належні та допустимі докази щодо ідентифікації особи, яка підписала договори, які судом оцінюються критично, з наступних підстав.
Так, правовідносини у цій справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України, а також Закону України «Про електронну комерцію».
За змістом ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Із ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За положеннями ст. 627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Положеннями ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», визначено Порядок укладення електронного договору. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Положеннями частини 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» цієї статті передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису за ЗУ "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Мілоан» укладено Договір в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця та доступний через веб-сайт Кредитодавця miloan.ua. Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником, шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (СМС) на мобільний телефонний номер Позичальника або передається іншим чином засобами зв'язку вказаними Позичальником під час реєстрації особистого кабінету, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного до електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) в Особистому на сайті Товариства. Після укладення цей Кредитний договір розміщується в особистому Позичальника.
Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін, укладеного кредитного договору.
Тож, для підписання Кредитного договору було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.
Таким чином, вказаний кредитний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора.
В преамбулі Кредитного договору та анкеті-заяві, зазначено особисті дані ОСОБА_1 - реквізити паспортного документу, адреса місця реєстрації, РНОКПП.
Доказів про те, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП) були використані первісними кредитодавцями для укладення Кредитного договору, ОСОБА_1 до суду не надано. Відповідачем не зазначалось, що з даного приводу він звертався до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій, як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладених договорів.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" щодо нарахування за кредитним договором 7725261 від 01.11.2019 року суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором, суд виходить з наступного.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно анкети заяви на кредит № 7725261 від 01.11.2019 року, п.п. 1.3, 1.4, 1.5, 1.5.2, 1.6, 1.7, 2.2.1, 2.2.2 кредитного договору № 7725261 від 01.11.2019 року кредит надається загальним строком на 15 днів з 01.11.2019 до 16.11.2019. Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 2850,00 грн. в грошовому виразі та 1156,00 грн. відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі. Комісія за надання кредиту: 600.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом: 2250.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від тактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.50 відсотків від тактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору. Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту. У разі, якщо на дату пролонгації кредиту за Кредитним договором існує нарахована пеня, для продовження строку, позичальник має також сплатити пеню у повному розмірі.
У випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником умов цього Договору кредитодавець з дотриманням вимог законодавства має право стягнути заборгованість в примусовому порядку та/або звернути стягнення на майно, що належить позичальнику на праві власності.
Таким чином строк кредитування за кредитним договором № 7725261 від 01.11.2019 року спливав 16.11.2019 року. Додаткових угод, щодо продовження строку користування позикою, які повинні бути підписані між сторонами, суду не надано.
З огляду на вищевказане, у позикодавця - ТОВ "Мілоан" виникло право нарахування процентів за кредитним договором № 7725261 від 01.11.2019 року тільки у межах строку його дії - до 16.11.2019 року.
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), де зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Враховуючи вищезазначене, за кредитним договором № 7725261 від 01.11.2019 року на користь позивача з відповідача необхідно зменшити розмір стягуваної заборгованості за процентами за користування позикою з 10800,00 грн. до 2250 грн. (6000,00 грн.х 2,50% х 15 дн.).
Щодо стягнення заборгованості за комісією суд зазначає наступне.
У п.п. 1.5.1. п. 1 кредитного договору №7725261 від 01.11.2019року зазначено комісію за надання кредиту у розмірі 600,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово.
Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року, останній редакції до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
В підпункті 1.1 пункту 1 Кредитного договору 7725261 від 01.11.2019 року встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 встановлено плату за послуги позикодавця, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд приходить до висновку, що положення підпункту 1.1 пункту 1 кредитного договору, укладеного 01.11.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за комісією не підлягає задоволенню.
Таким чином, оскільки умови договору № 7725261 від 01.11.20199 року щодо обов'язку здійснення платежів за комісією є нікчемними, нарахована позивачем заборгованість за комісією в сумі 600 грн. стягненню не підлягає.
Що стосується нарахування позивачем пені в розмірі 3000,00 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи наведене, боржник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено пеню за порушення відповідачем грошового зобов'язання за кредитним договором №7725261від 01.11.2019 року в розмірі 3000,00 грн.
З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.
Заперечення відповідача щодо направлення позивачем Досудової вимоги від 12.08.2025 року на його адресу, судом оцінюються критично, оскільки в матеріалах справи міститься його копія та вказаний факт не позбавляє боржника обов'язку погашення боргу.
Крім того, при прийнятті рішення з приводу заявлених позовних вимог, судом приймається до уваги, що відповідач не заперечував факту несплати заборгованості за кредитними зобов'язаннями.
Всупереч умовам кредитного договору, після відступлення права грошової вимоги, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ані на рахунки ТОВ «Мілоан», ані на рахунки попереднього кредитора, що не заперечувалось й самим відповідачем у поданому ним відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 6000 грн. та процентами в розмірі 2250 грн.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Положеннями частин 1-6 статті 137ЦПКУкраїни визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, Акт № 1333 від 05.08.2025 року наданих послуг та детальний опис наданих послуг.
Верховним Судом зазначено в постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Разом з тим, згідно Постанови Верховного суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22, визначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи подане клопотання стороною відповідача щодо неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, оцінюючи обґрунтованість позовної заяви в частині стягнення витрат на правову допомогу, в контексті положення частини четвертої статті 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена позивачем сума є неспівмірною.
Так, суд враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру та приходить до висновку що розмір витрат на правову допомогу адвоката в суді, який підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача, підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 3 000,00 грн.
Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, в розмірі 968,96 грн. з розрахунку: 8250,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х100%/20400,00 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 40 % задоволених позовних вимог; 2422,40 грн (ставка судового збору) х 40 %/100% = 968,96 грн.
Керуючись ст.ст.11, 14, 16, 526, 530, 549, 611, 1050, 1054, 1055 ЦК України , ст.ст.12, 13, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 280-283, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит -Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит -Капітал» заборгованість за кредитним договором № 7725261 від 01.11.2019 року в розмірі 8250,00 грн., судовий збір в розмірі 968,96 грн. та витрати на професійно правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., а всього суму в розмірі 12218 (дванадцять тисяч двісті вісімнадцять) гривень 96 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит -Капітал», ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корпус, 4-й поверх.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Суддя О.О.Маньковська