Справа № 953/7217/20
Провадження № 1-кс/953/7048/25
27 жовтня 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
представника заявниці - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові заяву ОСОБА_4 про відвід слідчої судді ОСОБА_5 від розгляду скарги ОСОБА_4 на постанову старшого дізнавача СД Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 від 30.09.2025 року про закриття кримінального провадження №12019220490004890 від 24.10.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185, ст. 356 КК України,
У провадженні слідчої судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_5 перебуває скарга ОСОБА_4 на постанову старшого дізнавача сектору дізнання Харківського районного управління поліції № 1 (далі - СД Харківського РУП № 1) ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 від 30.09.2025 року про закриття кримінального провадження №12019220490004890 від 24.10.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185, ст. 356 КК України.
У судовому засіданні 23.10.2025 року ОСОБА_4 усно заявила відвід слідчій судді ОСОБА_5 і подала письмову заяву аналогічного змісту, в обґрунтування посилаючись на такі обставини. Вона є потерпілою у кримінальному провадженні №12019220490004890 від 24.10.2019 року за ч.1 ст. 185, ст. 356 КК України. 30.09.2025 року старший дізнавач СД Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 прийняв постанову про закриття цього кримінального провадження, яку ОСОБА_4 оскаржила до суду як незаконну і необґрунтовану. Слідчій судді ОСОБА_5 , визначеній для розгляду скарги за результатами автоматизованого розподілу справи, потерпіла не довіряє через помилку, раніше допущену нею в судовому акті у справі про оскарження іншого процесуального рішення дізнавача у цьому ж кримінальному провадженні. Зокрема, в ухвалі від 18.07.2025 року у справі № 953/7217/20, якою було закрито провадження з розгляду скарги ОСОБА_4 на постанову від 20.06.2025 про закриття кримінального провадження, неправильно зазначено його номер - 12019220000004890, замість 12019220490004890. Це ускладнило оскарження ОСОБА_4 подальших процесуальних рішень дізнавача. Наведене, на думку заявниці, викликає сумнів у неупередженості слідчої судді ОСОБА_5 під час розгляду її скарги.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 23.10.2025 року для розгляду заяви ОСОБА_4 про відвід було визначено суддю ОСОБА_1 .
Суддя ОСОБА_5 звернулася до суду з письмовою заявою про розгляд заяви про відвід без її участі у зв'язку із службовою зайнятістю, проти доводів заяви заперечила, посилаючись на відсутність передбачених у ст. 75 КПК України підстав для відводу судді.
ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, причин неприбуття не повідомила, про час і місце розгляду заяви про відвід була повідомлена належним чином.
Прокурор через канцелярію суду надав клопотання про розгляд вказаної заяви без його участі, у зв'язку зі службовою зайнятістю. В задоволенні заяви просив відмовити через відсутність підстав для відводу судді ОСОБА_5 .
За таких обставин неприбуття у судове засідання заявниці і прокурора з огляду на положення ч. 3 ст. 81 КПК України не перешкоджає розгляду заяви про відвід.
Представник потерпілої у судовому засіданні підтримала заяву з наведених у ній доводів і міркувань.
Розглянувши заяву і додані до неї матеріали, заслухавши доводи й аргументи представника потерпілої, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення відводу з огляду на таке.
Право людини на справедливий суд належить до фундаментальних прав людини у сучасній демократичній державі. Забезпечення справедливого правосуддя, що ґрунтується на верховенстві права, є міжнародним зобов'язанням України на підставі низки міжнародно-правових актів, які ратифіковані Україною і становлять частину національного законодавства. Одним із таких документів є Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікована Україною 17 липня 1997 року (далі - Конвенція).
Відповідно до статей 2, 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди під час розгляду справ застосовують як джерела права Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є обов'язковою для виконання.
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи під час розгляду будь-якого пред'явленого їй кримінального обвинувачення.
Одним зі способів забезпечення даного права є інститут відводу, що полягає у гарантованому кожному учаснику процесу праві за наявності передбачених законом обставин висловити недовіру судді чи складу суду і заперечити проти участі цього судді (суддів) у розгляді справи.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ безсторонність суду у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24.02.1993 р., п. п. 27, 28, 30; «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) від 21.12.2000 року, заява № 3958/96, п. 42).
Щодо суб'єктивного критерію, то особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справах: "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43; «Білуха проти України» від 09.11.2006 р., заява № 33949/02, п. 50).
Відповідно до сформованих Судом орієнтирів застосування п. 1 ст. 6 Конвенції з точки зору дотримання стандартів незалежності і безсторонності суду навіть зовнішні прояви мають певну важливість. Іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, має бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 р., п. 26). Адже йдеться про довіру, яку суди повинні викликати у громадськості у демократичному суспільстві (рішення у справах: «Ветштайн проти Швейцарії (Wettstein v. Switzerland), п. 42; "Кастілло Альгар проти Іспанії (Castillo Algar v. Spain) від 28.10.1998 р., п. 45).
Разом із тим, під час вирішення питання про те, чи є у конкретній справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати зазначені побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справах: "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; «Ферантеллі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy) від 07.08.1996 р., п. 58; «Білуха проти України», п. 52).
Перелік підстав для відводу судді у кримінальному судочинстві законодавець встановлює у ч. 1 ст. 75 КПК. Відповідно до цієї норми процесуального права суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за таких обставин: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Заява ОСОБА_4 не містить аргументованих доводів про існування жодної з наведених вище обставин, які могли б бути процесуальними підставами для відводу слідчої судді ОСОБА_5 .
Фактів, які могли би свідчити про особисту заінтересованість у кримінальному провадженні судді, членів її сім'ї чи близьких родичів, потерпіла у своїй заяві не наводить. Технічна помилка щодо номера кримінального провадження, допущена в ухвалі щодо скарги цієї ж потерпілої на попереднє подібне за змістом рішення дізнавача, на переконання суду, не є обставиною, яка би ставила під сумнів об'єктивність і неупередженість судді. Отже, побоювання ОСОБА_4 на предмет небезсторонності слідчої судді ОСОБА_5 не можна вважати обґрунтованими.
Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення заяви про відвід слідчої судді ОСОБА_5 від розгляду скарги ОСОБА_4 на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження.
Керуючись статтями 75, 80, 81 КПК України суд
У задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід слідчої судді ОСОБА_5 від розгляду скарги ОСОБА_4 на постанову старшого дізнавача СД Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 від 30.09.2025 року про закриття кримінального провадження № 12019220490004890 від 24.10.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ст. 356 КК України, відмовити
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею й оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1