Справа № 953/297/25
н/п 1-кс/953/7069/25
"28" жовтня 2025 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши в залі судового засідання в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 12024220000001440 від 23.12.2024 за ч.ч.4,5 ст. 191 КК України про скасування арешту майна, -
24.10.2025 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню № 12024220000001440 від 23.12.2024, за ч.ч.4,5 ст. 191 КК України, вилученого під час обшуку, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 25.03.2025.
В обґрунтування вказує, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 25.03.2025 було задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 12024220000001440, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.4,5 ст. 191 КК України про арешт майна - мобільного телефону Galaxy Note20 Ultra5G з імеі1: НОМЕР_1 ; імеі2 (eSim): НОМЕР_2 , з мобільними сім-картками з номерами: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 . Зазначає, що станом на теперішній час понад 7 місяців з часу арешту відпала потреба у арешті даного майна, оскільки за цей час органом досудового розслідування була отримана інформація з даного телефону і тому потреби у арешті немає.
28.10.2025 року до суду подана заява заявника, в якій просить розглядати у їх відсутність, скаргу підтримує, просить задовольнити.
Слідчий та прокурор про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлені судом своєчасно та належним чином, в судове засідання не з'явилися, від прокурора на адресу суду надійшла заява, в якій він просить розглядати клопотання без його участі та проти задоволення клопотання заперечує.
Відповідно до вимог ст. 174 КПК України неявка слідчого та прокурора не перешкоджає розгляду клопотання.
Дослідивши всі надані доводи заявників в обґрунтування заявленого клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Встановлено за представленими матеріалами, що в провадженні СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024220000001440 від 23.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.4,5 ст. 191 КК України.
Як встановлено, 14.03.2025 року на підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_3 та вилучено майно.
Постановою слідчого СУ ГУНП в Харківській області від 14.03.2025 року вилучено майно визнано речовим доказом по кримінальному провадженню № 12024220000001440 від 23.12.2024.
Згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 25.03.2025 року було накладено арешт на майно, належне ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон Galaxy Note20 Ultra5G з імеі1: НОМЕР_1 ; імеі2 (eSim): НОМЕР_2 , з мобільними сім-картками з номерами: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , шляхом заборони права користування, розпорядження та відчуження.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування (пункт 18 частини першої статті 3 КПК України), і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (статті 173 і 174 цього Кодексу).
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Накладаючи арешт та вказане вище майно, слідчий суддя виходив з того, що слідчий довів необхідність арешту тимчасового вилученого майна, оскільки воно відповідає критеріям речового доказу та є достатні підстави вважати, що воно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення або можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, задля збереження доказової інформації.
Статтею 16 КПК України передбачено недоторканість права власності як одну із засад кримінального провадження. Цією нормою передбачено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Із змісту вищезазначених норм убачається, що захист прав власника чи законного володільця майна, яке має значення для кримінального провадження, є пріоритетним, і ступінь втручання у право власності особи має бути співмірним потребам досудового розслідування
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Згідно ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження (ч. 1 ст. 7 КПК України).
Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.
В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
У справі Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994, в яких заявник скаржився на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).
Суд наголошує на необхідності підтримання «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе «особистий і надмірний тягар» (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) від 28.10.1999, п.78).
Слідча суддя під час вирішення даного питання враховує, що з моменту накладення арешту на майно ОСОБА_3 пройшло 7 місяців і вважаю, що у органу досудового розслідування було достатньо часу для отримання доказової інформації з вилученого телефону, а тому потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні повинні виправдовувати такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт майна заявників, зважаючи на строки позбавлення власників на володіння своїм майном.
Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, є розумність строків.
Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Враховуючи визначене, слідча суддя приходить до висновку про часткове задоволення клопотання та скасування арешту в частині права користування майном та поверненням цього майна власникові для користування, попередивши власника майна про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України щодо необхідності збереження арештованого майна.
В частині заборони права розпорядження та відчуження арештованого майна слідча суддя вважає за необхідне відмовити, зважаючи на хід досудового розслідування, визнання даного доказу речовим та необхідність сторони обвинувачення доводити обставини кримінального провадження, з пред*явленням доказів кримінального правопорушення в суді.
За таких обставин, клопотання представника власника майна підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 174, 309, 372, 376 ч.2 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання- задовольнити частково.
Скасувати арешт по кримінальному провадженню № 12024220000001440 від 23.12.2024, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 25.03.2025 по справі №953/29725 на майно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон Galaxy Note20 Ultra5G з імеі1: НОМЕР_1 ; імеі2 (eSim): НОМЕР_2 , з мобільними сім-картками з номерами: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , в частині заборони права користування, та передати дане майно його власникові на відповідальне зберігання, попередивши власника майна про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України щодо необхідності збереження арештованого майна.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя -