Справа № 510/1442/25
Провадження № 3/510/961/25
09 вересня 2025 року м. Рені
Суддя Ренійського районного суду Одеської області Бошков І.Д. розглядаючи матеріали, що надійшли від в/ч НОМЕР_1 впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , протягом року не піддавалась адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення за ч.1ст.204-1 КУпАП, зміст ст.268 КУпАП роз'яснено, клопотань не надходило,
за ч. 1 ст. 2041 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Як виходить з наданих матеріалів, 07.07.2025р. о 15:57 год. під час виконання службових обов'язків в прикордонному наряді «Перевірка документів» в міжнародному пункті пропуску «Орлівка» під час проходження прикордонного оформлення на виїзд з України в ОСОБА_2 , було встановлено, що громадянка України ОСОБА_1 намагалась незаконно перетнути державний кордон України в пункті пропуску без відповідних документів, а саме: під час проходження прикордонного контролю надала паспорт громадянки Р. Румунія (оформлений на його ж ім'я) не пред'явивши паспорт громадянки України. Таким чином, вважаючи, що ОСОБА_1 для перетинання Державного кордону України пред'явила на паспортний контроль невідповідний паспортний документ для перетинання державного кордону, чим порушив вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відносно неї було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КпАП України.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи.
Вивчивши матеріали справи, надані докази, суд прийшов до висновку, що провадження в даній справі слід закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення це протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Частина 1 ст. 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 07.07.2025р. намагалась перетнути державний кордон України пред'явивши для перетину держаного кордону України паспорт громадянки Р. Румунія, що кваліфіковано як незаконний перетин державного кордону України по невідповідному документу. Під час з'ясування наявності підстав для перетину Державного кордону України було з'ясовано, що ОСОБА_1 є також громадянкою України, має паспорт громадянки України.
Зокрема, відповідно до ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Частинами 2 та 3 ст. 6 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року за №1710-VI, який визначає умови перетинання державного кордону України, передбачено, що початком здійснення прикордонного контролю, зокрема, особи, є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України. Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.
Відповідно до положень ст. 7 вищенаведеного Закону паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону. У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.
Крім того, за п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного закону перевірка документів - дослідження уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України паспортного та інших документів фізичних осіб, які перетинають державний кордон, з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі, а також дослідження за результатами оцінки ризиків документів, що стосуються транспортних засобів, вантажів.
Однак, у протоколі про адміністративне правопорушення від 07.07.2025 року не наведено та матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження невідповідності документа, за яким перетинала державний кордон ОСОБА_1 не наведено жодного доказу на підтвердження недійсності даного документу, чи доказів на підтвердження того, що даний документ містить ознаки фальшування, підробки чи містить недостовірні відомості про особу ОСОБА_1 відповідно до приписів ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» та диспозиції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Крім того, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року «Про порядок перетину Державного кордону України громадянами України» перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
З аналізу об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, слідує, що відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП настає при перетинанні або спробі перетинання кордону особою без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу.
У розумінні п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 р. паспортний документ - виданий уповноваженими державними органами України чи іншої держави або статутними організаціями ООН документ, що підтверджує громадянство, посвідчує особу пред'явника, дає право на в'їзд або виїзд з держави і визнаний Україною.
ОСОБА_1 при перетинанні Державного кордону України в пункті пропуску пред'явив власний, дійсний закордонний паспорт громадянина Р. Румунія, який містив в собі усі необхідні реквізити і дані, при цьому доказів про те, що вказаний документ містив недостовірні відомості про особу в матеріалах справи відсутні. Тобто, ОСОБА_1 при перетинанні Державного кордону України у пункті пропуску пред'явила дійсний документ і цей документ не містить недостовірних відомостей про особу.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться у вину те, що вона на паспортний контроль пред'явила документ - паспорт громадянина Р. Румунія, маючи також і паспорт громадянина України, тобто вчинила спробу незаконного перетину державного кордону України по невідповідному документу, проте в протоколі про адміністративне правопорушення не вказується чому саме в даному випадку цей документ не дає йому право на перетин кордону.
Слід зазначити, що в Україні діє принцип єдиного громадянства (п. 1 ч. 2 Закону України «Про громадянство»), згідно з яким, якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Однак, відповідальності за подвійне громадянство законодавством України не передбачено.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставини в справі відсутні належні докази, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, а тому провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Крім того, суд зазначає, що виходячи з вищенаведеного, при зазначених обставинах, складання відповідного протоколу відносно ОСОБА_1 та направлення його до суду, фактично є спробою працівників Державної прикордонної служби України, із використанням положень ст.204-1 КУпАП, притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за наявність у неї подвійного громадянства, хоча така відповідальність діючим законодавством України не передбачена.
Керуючись ст.ст. 247 ч. 1 п. 1, 251, 252, 283 КУпАП, ст. ст. 1, 6, 7 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року за №1710-VI, ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991р., суд
У притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП - відмовити. Провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст.ст. 32, 321 КоАП України.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя І.Д. Бошков