Справа №766/1235/24
Пров. №2/766/2869/25
21 жовтня 2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Петішкін О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ "Перший Український Міжнародний банк" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідачки ОСОБА_1 , мотивуючи позов тим, що між банком та ОСОБА_1 26.08.2021 року на підставі кредитного договору №1001957033401 видано кредит в сумі 200001 грн. Відповідачка не виконала умови договорів та має заборгованість за кредитами та відсоткам за користування кредитами станом на 01.12.2023 року в загальній сумі 208718,05 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачки. Окрім того, просить стягнути на свою користь судові витрати у вигляді суми сплаченого судового збору в сумі 2504,62 грн.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.02.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.
23.10.2024 року представником відповідачки подано відзив на позов, у якому вказала, що з огляду на те, що метою отримання кредиту було споживчі цілі, то правовідносини сторін регулюються Законом України «Про споживче кредитування». Дійсно, відповідачка 26.08.2021 року звернулася до банку із заявою №1001957033401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, якою прийняла публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, із урахуванням умов надання усіх послуг щодо надання споживчого кредиту в розмірі 200001,00 грн. Платіжною інструкцією № TR.51721188.108998.13604 від 26 серпня 2021 року ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у сумі 200001,00 грн. Термін кредитування до 26 серпня 2024 року. Із наданого позивачем розрахунку про заборгованість за договором № 1001957033401 укладеного між Акціонерним Товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 26 серпня 2021 року, станом на 01 грудня 2023 року становить 208718,05 грн. боргу, що складається з тіла кредиту в сумі 169317,42 грн, заборгованість за відсотками в сумі 26,95 грн, заборгованість за комісією в сумі 39373,68 грн. Однак в зв'язку з військовим станом на території України, потребою в утриманні сім'ї та за станом здоров'я, Відповідач повернути кредит в передбачені строки не змогла. Зазначила, що матеріали справи не містять підтверджень, що відповідачка, підписуючи заяву за №1001957033401 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, ознайомилася, погодилася та розуміла саме той договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, роздруківка якого додана до позовної заяви. Вказала, що роздруківка публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на підтвердження укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб із сайту позивача, яка не підписана відповідачем, не є належним доказом наявної у сторони заборгованості із підстав, що викладені вище. Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості, за кредитним договором вона становить 208718,05 грн. боргу, що складається з тіла кредиту в сумі 169317,42 грн, заборгованість за відсотками в сумі 26,95 грн, заборгованість за комісією в сумі 39373,68 грн. У пункті 5 розділу «Споживчий кредит» заяви № 1001957033401 від 26.08.2021 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка підписана відповідачем визначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 1,99%. Розділ заяви «Графік платежів» містить відомості про те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 3980,02 грн щомісяця. Однак, оскільки, публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не підписана відповідачем, остання не може вважатись частиною договору приєднання, так і не містить чіткого переліку послуг, з яким ознайомилась відповідач та з яким остання погодилась. При цьому, як в заяві № 1001957033401 від 26.08.2021 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, так і в паспорті споживчого кредиту не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговування кредитної заборгованості (списання, зарахування кредитної заборгованості, розрахунково-касові операції, надання консультативних та інформаційних послуг) за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх із споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення заяви № 1001957033401 від 26.08.2021 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,99% на місяць є нікчемним, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Зазначила, що відповідно до матеріалів наявних в справі відповідачка по даному Кредитному договору отримала кредит в сумі 200001,00 грн та погасила 30683,58 грн. основного кредиту, 11,99 грн процентів та 19900,10 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості. В зв'язку з чим, заборгованість відповідачки за даним кредитним договором, складає тіло кредиту в сумі 169317,42 грн. та відсотки в сумі 26,95 грн. Зважаючи на все вище наведене, приймаючи до увагу переплату за комісію в сумі 19900,10 грн, позовна заява може бути задоволена лише частково в частині стягнення 169344,37 грн боргу за кредитним договором № 1001957033401 від 26.08.21р., з яких сума боргу за тілом кредиту в сумі в сумі 169317,42 грн та відсотки в сумі 26,95 грн. Крім того, просила звільнити від сплати судового збору, з огляду на те, що має дитину з інвалідністю. Просила відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, з огляду на скрутне матеріальне становище.
29.10.2024 року представником позивача через Електронний Суд подано відповідь на відзив, у якому вказав, що між Банком і Відповідачем було укладено у письмовій формі договір, згідно якого Відповідач отримав кредит. Відповідач зобов'язався сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредити в порядку та строки, обумовлені договором. Кредит наданий, а договір укладений шляхом підписання Заяви, яка містить усі суттєві умові, притаманні кредитному договору, згідно ЦК України. Окрім того, Відповідач, поряд із Заявою, підписав «Паспорт споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит» (копія додавалася до позовної заяви). Паспорт споживчого кредиту був підписаний до моменту підписання Відповідачем Заяви. Мета підписання Паспорту - ознайомлення Відповідача з детальними умовами кредитування. Паспорт споживчого кредиту був наданий Відповідачу на ознайомлення і підписання на виконання вимог ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування». У Паспорті споживчого кредиту зазначено детальну інформацію про кредитодавця, суму кредиту, строк кредитування; мета отримання кредиту; спосіб та строк надання кредиту; розмір реальної річної процентної ставки та інші умови. Паспорт споживчого кредиту був наданий Відповідачу попередньо в якості інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит в порядку ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування». Після ознайомлення з інформацією про споживчий кредит, яка наведена у Паспорті споживчого кредиту, Відповідач підписав Заяву. Умовами договору передбачено сплату відсотків за користування кредитом, а також комісії банку за обслуговування кредитної заборгованості. Позивач категорично заперечує проти задоволення вимоги відповідачки про надання їй відстрочки виконання рішення на 12 місяців. Так, всі доводи відповідача зводяться до того, що в неї просто немає коштів на сплату кредиту через складні життєві обставини та військову агресію. Разом з тим, позивач є банківською установою та також значно страждає від такої агресії, проте, його ніхто не звільняє від обов'язків сплачувати збори, податки тощо. Тим більше, що відповідач просить не розстрочити виконання, гарантуючи за цей час періодичні оплати, а просить саме відстрочити. Виникає питання для чого саме відстрочити? Відповідь очевидна, з метою уникнення відповідальності за невиконання зобов'язань перед банком. Відповідач не надав суду жодних доказів планування надходження коштів через 12 місяців, за рахунок яких вона сплачуватиме заборгованість, що також свідчить про відсутність підстав для відстрочення виконання. Отже, з огляду на викладене, відзив відповідача є безпідставним та необґрунтованим, а доводи, зазначені за його змістом, такими, що не заслуговують на увагу суду.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22.01.2025 року вирішено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження, призначене підготовче засідання.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.05.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду за суттю.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позову просив проводити розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка в судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини не явки суду не відомі, в матеріалах справи наявний відзив на позов.
За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
26 серпня 2021 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 , шляхом підписання останньою заяви №1001957033401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_1 просила надати їй споживчий кредит на наступних умовах: найменування кредитного продукту кредит на загальні цілі - GP X-sell ВСЕЯСНО1,99 (36) з довідкою - банківський переказ, цільове призначення загальні споживчі цілі, сплата разової комісії банку; сума 200001 грн, в тому числі на загальні споживчі цілі 200001,00 грн, для сплати разової комісії 0,00 грн, строк 36 місяців; розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 1,99%; розмір процентної ставки 0,01% річних; схема повернення кредиту ануїтентна (рівними платежами).
Крім того, вказана заява містить прохання ОСОБА_1 про надання пакету послуг «Кредитний Плюс» та відкрити їй поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні, тип картки MC WorldPayPassDebitInstantIssue та у відповідності з умовами Тарифами Банку, що є невід'ємною частиною ДКБО.
Відповідачкою підписано паспорт споживчого кредиту.
АТ «ПУМБ» свої зобов'язання за кредитним договором виконано в повному обсязі, а ОСОБА_1 тривалий час свої зобов'язання за договором не виконувала та станом на 01.12.2023 року має заборгованість в загальній сумі 208718,05 грн, з яких заборгованість за кредитом 169317,42 грн, заборгованість за процентами 26,95 грн, заборгованість за комісією 39373,68 грн.
01.12.2023 року за вих. №КНО-44.2.2/145 АТ «ПУМБ» на адресу відповідачки направлено вимогу (повідомлення) про усунення порушень, які виникли у зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, яка станом на 01.12.2023 року склала 208718,05 грн.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачкою в період з 26.09.2021 р. по 26.02.2022 року погашалась заборгованість в загальному розмірі 30683,58 грн, в період з 26.03.2022 р. по 26.08.2022 р. зазначено про кредитні канікули, а з 26.09.2022 року відповідачкою погашення заборгованості не здійснено, залишок непогашеної суми кредиту складає 82661,40 грн; надано розрахунок суми заборгованості по процентам, за яким відповідачкою в період з 26.09.2021 р. по 26.02.2022 року погашалась заборгованість по процентам, у квітні 2022 року погашено, загалом сплачено 11,99 грн, залишок непогашених процентів склав 26,95 грн; надано розрахунок по комісії, за яким відповідачкою в період з 26.09.2021 р. по 26.01.2022 р. погашалась комісія, в загальному розмірі внесені 19900,10 грн, залишок непогашеної комісії 39373,68 грн.
В той же час, позивачем до стягнення заявлена сума заборгованості за кредитом в розмірі 169317,42 грн, як з розрахунку заборгованості вбачається, що залишок неповернутої суми кредиту склав 86656,02 грн. Крім того, відповідачем надавались кредитні канікули з 26.03.2022 р. по 26.08.2022 р.
Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
Також згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до заяви № 1001957033401 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 26.08.2021, з умовами якої погодилася відповідачка, про що свідчить наявність його власноручного підпису в ній, визначено базову відсоткову ставку, розмір щомісячних платежів, розмір комісії, тощо.
Згідно з п. 2.2.1 Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ», договір вважається укладеним, а умови Публічної пропозиції (ДКБО) Акцептованими Клієнтом з моменту оформлення Заяви на приєднання до Договору за умови подання Клієнтом документів і відомостей, необхідних для з'ясування його особи, суті діяльності та фінансового стану, перелік яких визначається відповідно до вимог чинного законодавства України, якщо інший порядок не встановлений будь-якими іншими умовами Договору.
Пунктом 2.2.2. Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» датою набрання чинності Договору визначається Заявою на приєднання до Договору, якщо інше не передбачено умовами Договору та/або Заявою на приєднання до Договору.
Відповідно до п.2.2.5 Розділу I частини Публічної пропозиції АТ «ПУМБ», підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.
Відповідно до п. 5.1.4., п. 5.1.7. Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов'язаний своєчасно та повністю відшкодовувати Банку сплачені ним кошти; сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов'язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.
Таким чином, встановлено, що між відповідачкою та АТ «Перший Український Міжнародний Банк» укладено кредитний договір, згідно якого позивач надав відповідачці кредитні кошти, якими відповідачка користувалася, а також, що відповідачка була обізнана з умовами кредитного договору, що відображені у договорі комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1001957033401 від 26.08.2021 року, про що свідчить власноручний підпис відповідачки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості по сумі кредиту та по відсоткам.
Разом з тим, відповідачка заперечувала в частині стягнення комісії.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець, на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19, провадження № 61-7416св20.
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Такі висновки зроблені в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі №359/12165/14-ц.
Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених ст. 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер і в них поряд із приватно - правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно - правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно - правових нормах.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року в справі №613/1436/17.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Суд звертає увагу, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачці, та за які банком встановлена щомісячна комісія, також АТ «ПУМБ» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі №496/3134/19, зроблені наступні висновки: якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
Крім того, у п.п. 31.29, 32.8 Постанови Велика Палата Верховного Суду у справі № 496/3134/19 від 13 липня 2022 року зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Пунктом 5 заяви №1001957033401 від 26.08.2021 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту передбачена й п. 5.1.7 договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
При цьому, з аналізу змісту зазначеного пункту договору вбачається, що сплату відповідної комісії банк покладає на позичальника попри те, що дії, за які вона справляється, вчиняються на користь банку, зокрема, послуги щодо списання та зарахування коштів з метою повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування кредиту.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачці було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд вважає, що положення кредитного договору, укладеного між сторонами про зобов'язання позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,99% щомісячно є нікчемними.
Відтак, нарахування позивачем заборгованості по комісії за кредитним договором №1001957033401 від 26.08.2021 року в розмірі 39373,68 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.
В той же час, з розрахунку заборгованості вбачається, що банком при внесенні відповідачкою платежів сума розбивалась на погашення заборгованості, відсотків, комісії та на погашення комісії з відповідачки перераховано загальну суму в розмірі 19900,10 грн.
З огляду на те, що пункт кредитного договору щодо стягнення комісії судом визнано нікчемним, стягнута з відповідачки сума в розмірі 19900,10 грн. повинна бути зарахована в рахунок погашення основного зобов'язання.
Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 149417,32 грн заборгованість за тілом кредиту, 26,95 грн заборгованість за процентами, що разом складає 149444,27 грн, внаслідок чого позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідачкою подано клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з огляду на що вона є законним представником дитини з інвалідністю.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Як свідчать наявні матеріали, ОСОБА_1 є відповідачкою у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, що жодним чином не пов'язано та не стосується захисту інтересів дитини з інвалідністю та не потребує здійснення відповідачкою функцій представника дитини з інвалідністю.
Спірні правовідносини стосуються прав та обов'язків відповідачки як позичальника кредитних коштів, відтак її посилання на необхідність застосовування положень п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору, є помилковими.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційна задоволеним позовним вимогам. Позивач звернувся з позовом про стягнення 208718,05 грн., задоволено позов в сумі 149444,27 грн, що складає 71%, а тому з відповідачки підлягають стягненню судові витрати у вигляді оплаченого судового збору за подачу позовної заяви в сумі 2222,85 грн.
Щодо клопотання відповідачки про відстрочення виконання рішення суду.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч.1 ст.267 ЦПК України).
За приписами п.2 ч.7 ст.265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.
За змістом п.37 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» відповідно до статті 217 ЦПК визначення порядку виконання рішення суду, надання відстрочки або розстрочки виконання, вжиття заходів для забезпечення його виконання за наявності для цього підстав зазначається безпосередньо в рішенні суду при його ухваленні.
У відзиві на позовну заяву відповідачка просила, крім іншого, відстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців з підстав скрутного матеріального становища.
На підтвердження своїх доводів надала копію свідоцтва про народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , медичний висновок №624 від 26.01.2021 р., за яким ОСОБА_2 страждає дитячим церебральним паралічем, спастичний тетрапарез, стійкі тяжкі рухові порушення з переважним ураженням нижніх кінцівок, затримка психомовного розвитку, є дитиною інвалідом, посвідчення серії НОМЕР_2 від 05.04.2024 р., за якою ОСОБА_1 отримує державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю, документи на підтвердження знищення майна внаслідок обстрілів рф, форму ОК-5, з якої вбачається, що ОСОБА_1 в період за 2024 рік отримала дохід з УПЗСН Дніпровської районної у м. Херсоні ради та ТОВ «Південьенергоресурс» на загальну суму 52400,00 грн., податкові декларації про майновий стан та доходи, з яких вбачається відсутність доходів.
Враховуючи те, що внаслідок введення на території України воєнного стану майнове становище відповідачки погіршилось, та ОСОБА_1 через життєві обставини не має можливості працевлаштуватися, має на утриманні дитину з інвалідністю, її основним доходом є соціальна допомога на дитину та, як наслідок, погасити заборгованість, яка вже зафіксована судовим рішенням одним платежем, суд дійшов висновку про можливість відстрочення сплати зобов'язання на строк 10 місяців з врахуванням положень ч.5 ст. 435 ЦПК України.
Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.
Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.
Рішення в повному обсязі складено 15.09.2025 року.
Керуючись ст. 11, 14, 16, 526, 530, 611, 615, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. 141, 258, 259, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14282829) заборгованість за кредитним договором №1001957033401 від 26.08.2021 року в розмірі 149444 (сто сорок дев'ять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 27 (двадцять сім) коп.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14282829) судовий збір в розмірі 2222 (дві тисячі двісті двадцять дві) грн. 85 (вісімдесят п'ять) коп.
Відстрочити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 жовтня 2025 року по справі № 766/1235/24 за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 149444,27 грн. на 10 (десять) місяців з дня ухвалення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Херсонського апеляційного суду безпосередньо.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. В. Ус