Справа №639/5808/25
Провадження №2/639/2005/25
28 жовтня 2025 року
Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Рубіжний С.О.,
за участю секретаря - Чубенко О.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобаварського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути заборгованість за укладеним з ТОВ «Лінеура Україна» кредитним договором № 1486109 від 22.01.2021 в сумі 13120,00 грн., посилаючись на відступлення права вимоги первісним кредитором за вказаним договором і неналежне виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що відповідно до укладеного кредитного договору, відповідачем отримано суму кредиту в розмірі 4000,00 грн. на строк 30 днів з погодженою умовами договору процентною ставкою 1,9% в день. На підставі договору факторингу № 1-07092021 від 07.09.2021 укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та укладеного договору про відступлення права вимоги № 2-07/09/2021 від 07.09.2021 між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та позивачем, до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором № 1486109 від 22.01.2021, де відповідно до реєстру боржників заборгованість відповідача склала 13120,00 грн., з яких 4000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 9120,00 грн. сума заборгованості за відсотками. Тому з метою захисту прав нового кредитора, позивач просить задовольнити заявлені вимоги.
Вказана позовна заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».
Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 15.08.2025 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження. Призначено судове засідання.
15 вересня 2025 року зареєстрована заява, сформована представником позивача в системі «Електронний суд», відповідно до якого просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 вирати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн.
29 вересня 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Бєловою О.Є. сформовано клопотання сформоване в системі «Електронний суд» про зменьшення витрат на професійну правничу допомогу. Зазначає, що відповідач не погоджується з розрахунком витрат на професійну правничу допомогу, вважає дану суму значно завищеною. Зважаючи на незначну складність позоної заяви та усталеність судової практики у даних правовідносинах, вважають, що предстаником позивача надмірно завищено розмір понесених витрат на правову допомогу, оскільки така не потребує значних зусиль з боку адвоката про підгтовці типової позовної заяви. Просить зменшити розмір витрат до 2000,00 грн.
В судове засідання 28.10.2025 року учасники справи не з'явились, представник позивача Пархомчук С.В., який діє на підставі довіреності від 09.07.2025 року, в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву з проханням розглядати справу без її участі.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з частинами 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як установлено судом та підтверджується письмовими доказами, 22 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1486109 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом підписання договору електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать умови кредитного договору, реквізити сторін та підписи.
Відповідно до п. 1.1 Договору №1, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт www.credit7.ua або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.
На умовах, встановлених договором, товариство зобов'язується надати клієнту грошові в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 4000 грн (п. 1.2 договору). Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору (п. 1.3 договору). Тип процентної ставки фіксована (п. 1.4 договору). Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою клієнта, відповідно до п. 4.1 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація, відповідно до п.4.2 договору (п.1.4.1).
Пунктом 4.1.1 визначено що пролонгація договору за ініциативою позичальника здійснюється шляхом укладання Додаткової угоди.
Пунктами 4.2.1. 4.2.2 визначено що автопролонгація здійснюється, якщо наявна заборгованість за кредитом та клієнт не продовжив строк кредитування відповідно до п.п. 4.1.1 - 4.1.6. Клієнт да згоду на автопролонгацію, підписуючи договір ше на 15 днів.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 693,50% річних, за зниженою ставкою 693,50% (п. 1.5 договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною 6 280 грн; за зниженою ставкою 4 012 грн (п.1.6 договору).
Метою отримання кредиту є споживчі (особисті) потреби (п. 1.8 договору).
Кредит надається без забезпечення у вигляді застави (п. 1.9 договору).
Кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної № НОМЕР_1 або на іншу платіжну картку клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту (п. 2.1 договору).
Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) на користь клієнта. Кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п.п. 2.4, 2.5 договору).
Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів (п. 5.1 договору).
Клієнт зобов'язаний у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) (п. 6.4.1 договору).
Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно з чинним законодавством України та цим договором (п. 7.1 договору) (а.с. 9-13).
Додатком №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1486109 від 22.01.2021 є графік платежів, відповідно до якого сума кредиту становить 4000,00 грн, сума нарахованих процентів 12,00 грн, разом до сплати 4012,00 грн. (а.с. 16).
Вищевказані умови кредитування визначені і в паспорті споживчого кредиту «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма)», який 22.01.2021 підписано між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 14-15).
ТОВ «Лінеура Україна» довідкою про ідентифікацію підтвердила, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір №1486109 від 22.01.2021 ідентифікований ТОВ «Лінеура Україна» акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://credit7.ua/. Одноразовий ідентифікатор Н672, час відправки 22.01.2021, номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 17).
Факт отримання коштів позичальником підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 02.07.2025, відповідно до якого 22.01.2021 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 4000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 , що є доказом видачі кредитних коштів.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
07 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп», як фактором, укладено договір факторингу № 1-07092021, відповідно до умов до фактора перейшло право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 1486109 від 22.01.2021. На підтвердження відступлення прав вимоги надано платіжну інструкцію №42 від 08.09.2021 та витяг з реєстру боржників до договору факторингу №1-07092021 від 07.09.2021 (а.с. 19-21).
07 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп», як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» укладено договір № 2-07/09/2021 відступлення права вимоги (а.с. 25 -26).
На підтвердження сплати фінансування надана копія платіжної інструкції №379 від 08.09.2025 на суму 1120257,78 (а.с. 27).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №2-07/09/2021 від 07 вересня 2021 року ТОВ ««ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1486109 від 22.01.2021 року в сумі 13120,00 грн, з яких: 4000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 9120,00 грн сума заборгованості за відсотками (а.с. 28).
Випискою з особового рахунку за Кредитним договором №1486109 встановлено, що станом на 12 червня 2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 13120,00 грн., яка складається з наступного: 4000,00 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту; 9120,00 грн. прострочена заборгованість за відсотками (а.с. 29).
Статтею 514 ЦК України, передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
13.06.2025 ТОВ «ФК «Айкон дебт коллекшн» надіслало на поштову адресу відповідача Вимогу про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором (а.с. 30, 31).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першоюстатті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти .
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пункту 5 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію'електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України про електронну комерцію вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
На підтвердження укладення договору №1486109 від 22.01.2021 з наданих позивачем доказів, встановлено, що відповідач здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Одноразовий ідентифікатор Н672 направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер, який вказувався нею при реєстрації на сайті та кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
Оскільки цей договір укладений на сайті позикодавця, та відповідач підписала його 22.01.2021 одноразовими ідентифікатором, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства, такий договір не був би укладений.
Такий висновок суду узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.
Таким чином встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір про надання кредиту у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.
Відповідачем не заперечувалось отримання кредитних коштів у розмірі 4000,00 грн. на картковий рахунок.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 000 грн.
Разом в частині нарахування та стягнення відсотків за користування кредитом, суд вважає необхідним задовольнити вимоги частково з таких підстав.
Верховний Суд у постанові 23 травня 2023 року у справі № 910/10442/21 зазначив, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань.
Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Ураховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку. При цьому, позивач не заявив до відповідача вимоги про стягнення процентів, які передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).
Як вже було зазначено вище, у відповідності до п. п.4.2.2. Договору строк кредитування, який складав 30 днів, було автоматично продовжено на 15 днів. Тобто загальна кількість днів кредитування складає 45 днів.
З огляду на викладене, нарахування позивачем відсотків за кредитним договором після спливу 45 днів, тобто після 09.03.2021, є незаконним.
За таких обставин, суд приходить до висновку що заборгованість відповідача перед позивачем складає 7 420,00 грн., яка складається з 4000,00 грн. тіла кредиту, 3420,00 грн. прострочених відсотків (4000,00*1,9% =76 грн (з 22.02.2021 по 08.03.2021) * 45 днів).
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 1).
Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.
В обґрунтування розміру понесених позивачем у цій справі витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн. до матеріалів справи надано копії таких документів: довіреність від 09.07.2025 на уповноваження ТОВ «ФК Айкон дебт коллекшн» адвоката Пархомчука С.В. представляти інтереси товариства, договору про надання правової допомоги № 09/07/25 від 09.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК Айкон дебт коллекшн» в особі директора Соколенко С.О., відповідно до якого вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин р боти адвоката (погодинна оплата), та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами, у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень за одну годину фактично витраченого часу за надання правової допомоги. Фактичні витрати адвоката пов'язані з наданням правової допомоги за цим Договором (такі як, але не виключно: отримання документів, збирання доказів, надсилання документів, технічне забезпечення та інші) за умови надання документів, що підтверджують ці витрати, сплачуються Клієнтом Адвокату понад узгоджену суму гонорару додатково. Факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат. Сторони погодили, що клієнтом буде сплачено адвокату гонорар за виконану роботу, протягом 20 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). (а.с. 8, 33-35).
Згідно акту про отримання правової допомоги від 01.09.2024, адвокат надав, а клієнт прийняв послуги відповідно до договору про надання правничої допомоги від 09.07.2025 по справі за позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , та зазначено вартість послуг:
Первинна консультація - 2 000,00 грн. (1 година);
Складання та подання позовної заяви - 5 000,00 грн. (2,5 годин);
Клопотання, заяви до суду, складння процесуальних документів - 3 000,00 (1,5 годин);
Канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500,00 грн. (а.с. 58).
Крім того надана платіжна інструкція №984 від 01.09.2025 на суму 10500,00 грн. (а.с.62).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до вимог чинного законодавства, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач в свої заяві зазначив, що вважає розмір витрат на правничу допомогу завищеним та просить зменьшити розмір витрат до 2000,00 грн..
Оцінивши надані документи та доводи в обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10500,00 грн. не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зокрема, складання та подання до суду заяви та іншіх клопотання, заяви до суду є значно завишеними, оскільки справа є типовою, нескладною, не містить великого обсягу доказів та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.
Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.
Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, порівняння ринкової вартості аналогічних робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, заперечення відповідача суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн.
Згідно ч.ч.1 ,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ціна позову складала 13120,00 грн. Рішенням суду позов задоволено частково в розмірі 7420,00 грн.
Оскільки позов суд задовольняє частково, тобто на 56,55 %, судовий збір за подачу позовної заяви підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» у сумі 1369,87 грн.
Витрати на правничу допомогу, пропорційно до задоволених вимог складають 2262,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, статями 10, 12,13, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» заборгованість за кредитним договором №1486109 від 22.01.2021 року у розмірі 7420 (сім тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок, з яких: 4000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 3420,00 грн. - заборгованість за процентами.
В іншій частині позивних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1369 (одна тисяча триста шістдесят дев'ять) гривень 87 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2262 (дві тисячи двісті шістдесят) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн», код ЄДРПОУ: 44002941, адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне Полк, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 28.10.2025 року.
Суддя С.О. Рубіжний