Справа № 594/1218/25
Провадження №2-а/594/19/2025
27 жовтня 2025 року
Борщівський районний суд Тернопільської області
у складі: головуючого Чир П.В.
за участі: секретаря Козій Я.Ю.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Теслі П.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борщеві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Тернопільській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову винесену поліцейським Чортківського РУП Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Є.Комарніцьким, серія ГБВ №334060 від 19.09.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 850 грн, а провадження по справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до оскаржуваної постанови, ніби то вона здійснила завідомо неправомірний виклик спеціальних служб, а саме працівників поліції на лінію 102 та повідомила про факт, що сусідка ОСОБА_2 кидає в її сторону та в сторону її дочки ОСОБА_3 каміння на територію її господарства, якого, на думку поліцейського, на справді не було. Вважає, що оскаржувана постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності винесена протиправно та підлягає скасуванню, оскільки в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення а також відсутні та не зазначені у постанові жодні докази правопорушення, вчиненого нею відповідно до ст. 183 КУпАП. Зазначила, що причиною її виклику працівників поліції через лінію 102 було те, що сусідка ОСОБА_2 з якою в неї тривалі неприязні стосунки, знаючи, що вона є інвалідом 2 групи з дитинства, також знаючи що дочка є хворобливою та інвалідом, з причин тривалого конфлікту між ними знущається з неї та її доньки, насміхається, ставиться зверхньо до них, та різними діями, зокрема викиданням сміття на територію її домогосподарства, киданням каміння в сторону будинку в неї та дочку, вчиняє адміністративні правопорушення, в яких вона та її дочка є потерпілими. Щоб запобігти вчиненню сусідкою ОСОБА_2 адміністративних правопорушень вона згідно Закону неодноразово здійснювала виклик правоохоронних органів на лінію 102 в надії на те, що працівники поліції притягнуть до адмінвідповідальності сусідку за вчинення нею неправомірних дій. Натомість незважаючи на зазначене нею працівники поліції склали на неї постанову за порушення ст. 183 КУпАП, на що вона категорично заперечила, розповіла про всі обставини та події, показала на пакет який перебував на території її домогосподарства, що працівником поліції не взято до уваги. Вважає, що вона здійснила правомірний виклик працівників поліції.
Ухвалою Борщівського районного суду від 01.10.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
07.10.2025 представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області надіслав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 через його безпідставність. Вказав, що 19 вересня 2025 року позивач зателефонувала на лінію “102» та повідомила неправдиву інформацію, викликавши спецслужби, а саме поліцію, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП. Поліцейським було виявлено дане порушення та винесено на позивача постанову серії ГБВ № 334060 від 19.09.2025 за ст. 183 КУпАП та накладено на позивача штраф в розмірі 850 грн. До відзиву долучено відеозаписи та аудіозаписи події, які безпосередньо стосуються вчиненого правопорушення. Аргументи позивача щодо незаконності постанови про накладення адміністративного стягнення в позовній заяві зводяться до того, що: “ 19.09.2025 позивач завідомо неправдивого виклику не здійснювала», однак позивачем не надано жодних достатніх об'єктивних належних і допустимих доказів на підтвердження слів, зазначених в позовній заяві, а також не надано доказів того, що даний виклик дійсно був правдивий.
Позивач ОСОБА_1 в залі судового засідання позовні вимоги підтримала та уточнила, що в позовній заяві помилково адвокатом зазначено, що 19.09.2025 каміння кидала ОСОБА_2 , а фактично камінням кидав ОСОБА_4 і 18.09.2025 каменем вдарив її дочку в область голови, а 19.09.2025 також ОСОБА_4 кидав камінням, але не влучив у дочку і саме це вона повідомила працівникам поліції.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в зал судового засідання не прибув, у поданому відзиві просить справу слухати у його відсутності.
Заслухавши позивача, її представника, дослідивши докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до оскаржуваної постанови серія ГБВ №334060 від 19.09.2025, 19 вересня 2025 о 10.20 год ОСОБА_1 перебуваючи по місцю проживання, здійснила завідомо неправдивий виклик на лінію 102 та повідомила, що сусід ОСОБА_4 кидає камінням, хоча цього факту не було, чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 183 КУпАП, за що на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, на відповідача покладено обов'язок доказування правомірності складення оскаржуваної постанови.
Відповідно до вимог ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В силу вимог ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.
Відповідно до п. 3, п. 5 ч. 1ст. 23 Закону України "Про національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Статтею 183 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань у вигляді накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиція ст. 183 КУпАП передбачає об'єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Позивач заперечує вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.
З наявних у матеріалах справи доказів, а саме аудіозапису звернення ОСОБА_1 19 вересня 2025 року через лінію “102» слідує, що вона повідомила, що її сусід ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 кинув каменем в її дочку і вдарив в обличчя, а 19.09.2025 знову ОСОБА_4 кинув каменем у дочку, однак не влучив.
Як встановлено з відеозаписів з нагрудної камери поліцейських, ОСОБА_1 на місці підтвердила, що саме вона звернулася через лінію 102, повідомила про побиття її дочки і підтвердила це поліцейському. Працівник поліції звернувся до ОСОБА_4 , який заперечив факт кидання камінням та повідомив, що в нього є відеозапис. Не переглядаючи відео, поліцейський повернувся до ОСОБА_1 , повідомив, що переглянув відео, її інформація не знайшла свого підтвердження, а тому її виклик є неправдивим і фактично відразу поліцейським було винесено постанову.
Свідок ОСОБА_5 , який виносив оскаржувану постанову, в залі судового засідання пояснив, що ОСОБА_1 неодноразово здійснювала неправдиві виклики працівників поліції, за що її було притягнуто до відповідальності. 19.09.2025 він перебував на чергуванні і при отриманні повідомлення від ОСОБА_1 виїхав за місцем її проживання. Вона підтвердила, що звернулася через лінію 102, так як ОСОБА_4 кидав камінням, однак не надала доказів. ОСОБА_4 заперечив факт кидання камінням і сказав, що має відеозапис, але він його не переглядав. Виніс постанову та наклав стягнення на ОСОБА_6 за неправдивий виклик. Свідків не встанолював, дочку ОСОБА_1 , яку вдарив нібито ОСОБА_4 , не опитував.
Отже, повідомлення ОСОБА_1 про неправомірні дії Нагурського та заподіяння ударів її дочці не перевірено, не спростовано і рішення не прийнято.
Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 , щодо неправдивого виклику, протокол про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.183 КУпАП не складався.
Розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог КУпАП не відбулося.
Будь-яких доказів які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, матеріали справи не містять.
Відтак, у суду є підстави вважати, що позивач здійснила виклик поліції не безпідставно, а з метою захисту порушених прав.
Крім того, матеріали справи не містять доказів наявності ознак суб'єктивної сторони правопорушення, а саме прямого умислу особи на здійснення завідомо неправдивого виклику працівників поліції.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що суб'єктом владних повноважень не доведено законності прийнятого ним рішення, а відтак і факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Керуючись ст.55,62,92 Конституції України, ст.247, ст.251, 258, ст.289, ч.1 ст.293 КУпАП, ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Скасувати постанову серія ГБВ №334060 від 19 вересня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення передбаченого ст.183 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. на ОСОБА_1 .
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.183 КУАП закрити.
Стягнути з Головного управління національної поліції у Тернопільській області, код ЄДРПОУ 40108720, за рахунок бюджетних асигнувань в користь держави судовий збір у сумі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , жителька с.Вовківці Чортківського району Тернопільської області, паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління національної поліції у Тернопільській області,46001 м. Тернопіль вул.Валова,11, код ЄДРПОУ 40108720.
Повне рішення складено 29 жовтня 2025 року.
Головуючий Чир П. В.