Справа №348/1379/21
Провадження №1-кп/348/166/25
29 жовтня 2025 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12019090200000899, внесеного у Єдиний реєстр досудових розслідувань 04.11.2019, про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Пнів Надвірнянського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, не працюючого, маючого середню освіту, особи з інвалідністю ІІІ групи, раніше судимого:
- вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28.04.2015 за ст. 101, ч. 1 ст. 206, ч. 3 ст. 222, ч. 1 ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі;
- вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23.10.2023 №352/247/22 за ч. 1 ст. 263, ст. 379 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 10 років,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Пнів Надвірнянського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженого, не працюючого, маючого середню освіту, раніше не судимого;
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с. Пнів Надвірнянського району Івано-Франківської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , не одруженого, не працюючого, маючого середню освіту, раніше не судимого;
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 289 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, уродженця м. Надвірна Івано-Франківської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , не одруженого, не працюючого, маючого неповну середню освіту, раніше судимого:
- Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області вироком від 03.06.2010 за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,
- вироком від 26.01.2011 за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік,
- вироком від 23.04.2015 за ч. 1 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;
- вироком від 05.03.2021 (з урахуванням ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 29.04.2021, за ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки;
- вироком від 02.06.2022 за ч. 1, 2 ст. 185, ч. 1,4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки;
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України,
В проваджені Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_7 - у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.
Відносно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який востаннє продовжено ухвалою суду від 03.09.2025 терміном до 01.11.2025.
До закінчення двомісячного строку з дня продовження строку запобіжного заходу прокурор звернувся з клопотаннями про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
На обґрунтування клопотань прокурор зазначає про наявність ризику переховування обвинувачених від суду, а також можливість впливу на свідків, експертів та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, показання яких необхідно отримати в ході судового розгляду, та вчинення ними інших кримінальних правопорушень. Вважає, що запобігти зазначеним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу до обвинувачених не можливо.
Захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , з якими останні погодились, заперечували щодо клопотання прокурора.
В обґрунтування заперечень захисник ОСОБА_5 вказав, що клопотання не відповідає вимогам КПК України, прокурором не надано суду доказів на підтвердження продовження існування ризиків, про які він вказує у своїх клопотаннях. При допиті свідків такі не вказували на обвинувачених. Обвинувачений утримується під вартою тривалий час, а максимально можливе покарання не може бути призначено обвинуваченому.
Захисник ОСОБА_6 підтримав доводи щодо того, що клопотання не відповідає вимогам КПК України та прокурором не надано суду доказів на підтвердження продовження існування ризиків. Зазначив, що такий запобіжний захід не може ґрунтуватися на припущеннях. У зв'язку з тривалим перебуванням обвинуваченого під вартою він фактично відбуває незаконне покарання. Також прокурор не обґрунтовує, чому він просить визначити для ОСОБА_6 саме такий розмір застави, який є недоведений. У зв'язку з цим просив відмовити у задоволенні клопотання та вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 достатньо обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
ОСОБА_7 заперечував щодо клопотання прокурора. Вказав, що по його епізоду немає свідків, потерпілих та є припущенням, що він може вчинити інший злочин. Зазначив, що в умовах тримання під вартою не має можливості отримати лікування. Просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думки учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованих кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження обраних раніше запобіжних заходів.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення (ч. 3 ст. 331 КПК України). Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів, за санкцією яких можливе призначення покарання безальтернативно у виді позбавлення волі строком від 3 до 10 років.
Згідно ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків: ризик переховування обвинувачених від суду; ризик незаконно впливати на потерпілих, експертів та свідків у цьому кримінальному провадженні; ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинувачених переховування від суду. Останні обвинувачуються у вчиненні злочинів за санкцією яких: ч. 3 ст. 185 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, ч. 2 ст. 194 КК України - до 10 років, ч. 2 ст. 289 КК України - до 8 років. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення такого характеру злочинів КК України виключає. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У справі «Летельє проти Франції» Європейським судом з прав людини вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинувачених у вигляді їх можливого ув'язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
При оцінці наявності ризику переховування, суд також враховує ту обставину, що матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей щодо наявності міцних соціальних зв'язків обвинувачених, що могло б гарантувати присутність обвинувачених в межах с. Пнів та м. Надвірна, як то постійного місця роботи або навчання, обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дітей на утриманні не мають. Обвинувачений ОСОБА_7 не одружений.
ОСОБА_5 має постійне місце проживання, проживав без реєстрації шлюбу з громадянкою ОСОБА_10 , разом з трьома дітьми, яких вважає своїми. У Акті обстеження матеріально-побутових умов від 28.03.2025, складеному старостою Пнівського старостинського округу, вказано, що за місцем проживання ОСОБА_5 проживають ОСОБА_10 - гр. дружина, дочки - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та син - ОСОБА_13 . Проте вказана інформація зазначена у акті зі слів обстежуваних. Натомість матеріали справи не містять доказів укладення шлюбу ОСОБА_5 з ОСОБА_10 та тих обставин, що саме ОСОБА_5 є батьком вказаних дітей. Свідоцтво про вінчання згідно чинного законодавства не свідчить про укладення шлюбу, а відтак і не покладає на ОСОБА_5 батьківських обов'язків та обов'язків чоловіка відносно ОСОБА_10 . До застосування запобіжного заходу не був працевлаштований. За місцем проживання характеризується посередньо.
Обвинувачений ОСОБА_6 має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується посередньо, не одружений, дітей на утриманні не має, до обрання запобіжного заходу не працював.
Обвинувачений ОСОБА_7 також має постійне місце проживання, проте не одружений, дітей на утриманні не має, до обрання запобіжного заходу не працював, перебуває на «Д» обліку у лікаря нарколога з 28.07.2018, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.
Наведене створює обґрунтовані побоювання, що обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у разі обрання відносно них запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією, зможуть переховуватись від суду, оскільки достатні стримуючі фактори відсутні.
Ризик переховування обвинувачених від суду не зменшився, не втратив свою актуальність та продовжує існувати.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків, експертів та потерпілих, суд бере до уваги, що під час судового розгляду суду потрібно буде допитати ряд свідків та потерпілих для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідків та потерпілих обвинуваченим відомі, що не виключає можливість їх подальшого спілкування, за наслідками якого останні можуть змінити свої покази на користь обвинувачених. При оцінці існування цього ризику, суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та потерпілих і дослідження їх судом.
Суд вважає обґрунтованим твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачені офіційно не працевлаштовані, офіційних джерел доходу не мають, ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності. З урахуванням характеру інкримінованих їм кримінальних правопорушень, суд погоджується зі стороною обвинувачення щодо відсутності жодних стримуючих факторів, які б могли у достатній мірі запобігти продовженню протиправної діяльності, однією з цілей якої могло бути отримання прибутку.
При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_5 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; що щодо нього у суді перебуває на розгляді також і інше кримінальне провадження, чого обвинувачений не заперечує; відсутність тісних соціальних зв'язків, що ставить під сумнів можливість належного виконання обов'язків обвинуваченого; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_6 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; що щодо нього у суді перебуває на розгляді також і інше кримінальне провадження, чого обвинувачений не заперечує; відсутність тісних соціальних зв'язків, що ставить під сумнів можливість належного виконання обов'язків обвинуваченого; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_7 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності; відсутність будь-яких відомостей про міцність соціальних зв'язків, що ставить під сумнів можливість належного виконання обов'язків обвинуваченого; відсутність в матеріалах справи даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення. Судом було зобов'язано Філію Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях здійснити обстеження обвинуваченого ОСОБА_7 , який утримується у державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12», та проведено його комплексне медичне обстеження. На запит суду Філія Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях додатково повідомила, що на даний час стан здоров'я ув'язненого задовільний, він перебуває під динамічним спостереженням персоналу Медичної частини. При цьому, враховуючи скарги ОСОБА_7 на стан здоров'я та на неможливість проведення повного медичного обстеження в умовах ізоляції, суд вважає за необхідне зобов'язати Філію Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях здійснити обстеження обвинуваченого ОСОБА_7 , який утримується у державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12», шляхом його направлення на комплексне обстеження до закладу охорони здоров'я або залучення відповідних лікарів-фахівців закладу охорони здоров'я, яке зокрема, але не виключно, включає здійснення комп'ютерної томографії (КТ), токсикологічного дослідження, огляд лікарями спеціалістами захворювань органів системи кровообігу, шлунково-кишкового тракту, та забезпечити відповідне лікування згідно вимог ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров'я, Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 № 239/5/104.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особи обвинувачених, тяжкості злочинів, які їм інкримінуються, та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Встановлені на стадії застосування запобіжного заходу ризики зі сплином часу зменшуються, разом тим суд вважає, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вигляді взяття під варту, ще є достатньо суттєвими на цій стадії кримінального провадження і дає підстави дійти висновку, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе запобігти існуючим ризикам, що, в свою чергу, не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинувачених ухилитися від суду та від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню фактичних даних у справі, суд не знаходить підстав для зміни щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу щодо кожного з них строком на 60 діб (до 27 грудня2025 року).
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
У клопотаннях прокурор просить визначити для обвинувачених альтернативний запобіжний захід - заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд дійшов висновку, що заявлений прокурором розмір застави у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, є обґрунтованим та така здатна забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст. 27, 31, 128, 176-178, 181-183, 193, 194, 199, 242, 331, 332, 369, 372, 376 КПК України,
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 на 60 днів до «27» грудня2025 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 на 60 днів до «27» грудня2025 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_6 заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 на 60 днів до «27» грудня2025 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_7 заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою.
У випадку внесення застави, покласти на обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 наступні обов'язки, строком на 2 місяці:
прибувати до суду на кожну вимогу;
не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками, експертами та іншими обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачені вважаються такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави. У разі невиконання даних обов'язків застава звертається в дохід держави.
Зобов'язати Філію Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях здійснити обстеження обвинуваченого ОСОБА_7 , який утримується у державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12», шляхом його направлення на комплексне обстеження до закладу охорони здоров'я або залучення відповідних лікарів-фахівців закладу охорони здоров'я, яке зокрема, але не виключно, включає здійснення комп'ютерної томографії (КТ), токсикологічного дослідження, огляд лікарями спеціалістами захворювань органів системи кровообігу, шлунково-кишкового тракту, та забезпечити відповідне лікування згідно вимог ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров'я, Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 № 239/5/104.
Про результати проведеного комплексного обстеження, вжиті за результатами обстеження заходи, про можливість надання необхідного лікування в умовах ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12» або про направлення обвинуваченого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я повідомити суд.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та прокурору і направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення та до Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях.
Ухвала може бути оскаржена обвинуваченими, їх захисниками, прокурором протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суддя ОСОБА_1