Справа № 347/1046/25
Провадження № 1-кп/347/282/25
29.10.2025 м.Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 , (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_6 , (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7 , (в режимі відеоконференції)
представника потерпілої-адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів в режимі відеоконференції клопотання прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024090000000710 від 13.12.2024 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Шепіт Івано-Франківської області, зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживаючого АДРЕСА_1 , освіта середня-спеціальна, одруженого, не працевлаштованого, раніше не судимого
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,-
23.05.2025 року до Косівського районного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024090000000710 від 13.12.2024 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 .
Розгляд кримінального провадження згідно встановленого судом порядку дослідження доказів та з'ясування обставин перебуває на стадії дослідження письмових доказів.
27.10.2025 року прокурор Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_5 подав до суду клопотання про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ОСОБА_6 , обвинувачується в тому, що він 13 грудня 2024 року, близько 00 год 10 хв, перебуваючи на вулиці біля будинку за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , будучи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з особистих мотивів, протиправно заподіяв смерть іншій людині - своєму знайомому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме взяв до рук ніж, яким наніс не менше десяти ударів по тілу ОСОБА_9 , з яких не менше як п'ять ударів з прикладенням значної сили спрямував в область грудної клітки, у результаті чого спричинив останньому чотири непроникаючі колото-різані рани грудної клітки та одне проникаюче ножове поранення грудної клітки з пошкодженням серця, від якого смерть потерпілого настала на місці події.
13 грудня 2024 року, ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. 14 грудня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Обґрунтованість підозри та обвинувачення, пред'явлених ОСОБА_6 підтверджується, протоколом огляду місця події від 13.12.2024; протоколом слідчого експерименту, проведеного з підозрюваним ОСОБА_6 ; інформацією про телефонні з'єднання на номери телефонів загиблого ОСОБА_9 та підозрюваного ОСОБА_6 ; висновками судових експертиз, проведених у кримінальному провадженні; показаннями потерпілої ОСОБА_10 та свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , а також іншими матеріалами провадження у їх сукупності.
15 грудня 2024 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області стосовно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, який у подальшому продовжувався та на цей час завершується 13 листопада 2025 року.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , вчинене проти життя та здоров'я особи та згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Підстав для зміни чи скасування обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, а також не зменшилися та не відпали заявлені ризики, передбачені у п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п. 1 - переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки обвинувачений усвідомлює, що йому загрожує покарання виключно у вигляді позбавлення волі та він може вчинити такі дії з метою уникнення кримінальної відповідальності;
-п. 3 - незаконно впливати на свідків та потерпілу, оскільки обвинувачений проживав в одному населеному пункті з указаними учасниками кримінального провадження, знає їхні анкетні данні, номери телефонів, частина свідків є його знайомими або родичами. Зокрема свідок ОСОБА_12 - батько, свідок ОСОБА_11 - дружина обвинуваченого, решта свідків у кримінальному провадженні, також знайомі з обвинуваченим;
- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачений з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду та переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Зокрема, беручи до уваги факти зловживання алкоголем обвинуваченим, останній може нехтувати викликами прокурора або суду та під приводом різних обставин затягувати судовий розгляд кримінального провадження.
Окрім цього, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_6 про факт спричинення смертельних поранень потерпілому ОСОБА_9 у правоохоронні органи не повідомив, швидку медичну допомогу не викликав.
Як встановлено, заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому відбувалось на вулиці біля будинку за місцем проживання ОСОБА_6 і такі були заподіяні колюче-ріжучим предметом (зі слів підозрюваного ножем), однак жоден ніж на місці завдання тілесних ушкоджень не виявлено та знаряддя вчинення злочину проведеними слідчими (розшуковими) діями не вилучено.
За таких обставин, зважаючи на таку поведінку обвинуваченого одразу після вчинення злочину, є підстави вважати, що будучи на волі він може вчинити дії щодо перекручування обставин кримінального провадження та створення версій для зменшення ступеня своєї вини, домовлятися зі свідками з метою узгодження своїх показань, відмови ними від показів або надання показань на його користь.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.
У зв'язку з указаним строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно продовжити.
Застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 не зможе запобігти указаним ризикам та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Оскільки перебуваючи на волі під домашнім арештом, заставою, на поруках, чи під особистим зобов'язанням обвинувачений ОСОБА_6 зможе вільно спілкуватися зі свідками та впливати на них, або вчинити дії щодо переховування від суду.
У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просить його задовольнити з підстав викладених у ньому.
Представник потерпілої підтримав клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заперечили щодо задоволення поданого прокурором клопотання, посилаючись на відсутність заявлених прокурором ризиків та недоведеність неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_6 . Просять обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання обвинуваченого по АДРЕСА_2 .
Суд, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника, представника потерпілої вважає клопотання прокурора підставним і таким, що підлягає задоволенню з нижче наведених підстав.
Згідно ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Суд звертає увагу, що ухвалою суду від 15.09.2025 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 13 листопада 2025 року включно, однак судове провадження у кримінальному провадженні перебуває на стадії дослідження доказів.
Як передбачено ч. 1 ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Розділ ІІ Кримінально процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно із п. 9 ч. 2 ст. 131 цього Кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Наведені прокурором у клопотанні обґрунтування існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які мають місце в даному випадку, з врахуванням обставин і тяжкості кримінального правопорушення та покарання, яке загрожує у разі визнання винуватості, даних, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 є переконливим.
При цьому, суд враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Знайшли своє підтвердження доводи прокурора про те, що ризики згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України з часу застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати до теперішнього часу, що в свою чергу виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Стороною захисту не наведено вагомих підстав вважати, що обставини, які вказували на наявність заявлених прокурором ризиків, запобігання спробам яких є метою та підставами застосування запобіжних заходів, суттєво змінилися чи після прийняття рішень про застосування запобіжного заходу виникли нові обставини.
Крім цього, судовий розгляд в даній справі перебуває на стадії дослідження доказів та з'ясування обставин справи, однак не допитувалися учасники судового провадження, зокрема свідки.
Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином та обвинувачений може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України з метою уникнення відповідальності, зокрема, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Суд також бере до уваги те, що розгляд справи перебуває на початковій стадії судового розгляду та судом не проведені всі необхідні дії, передбачені нормами КПК України щодо його розгляду.
Зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у випадку визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, суд дійшов висновку, що застосування до обвинуваченого іншого, більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не може забезпечити його належної процесуальної поведінки, тобто є необхідним у цій конкретній справі.
При вирішенні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно з рішенням ЄСПЛ "Летельє проти Франції" особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Суд вважає, що лише такий запобіжний захід, який хоча і є винятковим, проте спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а також суд виходить з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 має такий високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого під вартою.
Також суд бере до уваги і той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України не є особою, до якої не може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи наведене, зокрема доведення прокурором обставин, передбачених п. 1 - 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, у тому числі і недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленим вище ризикам, враховуючи те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні прокурора, а застосування обвинуваченому іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, тому слід застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Суд враховує обставини, передбачені ст. ст. 177- 178 КПК України та не визначає обвинуваченому розмір застави на підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, а саме щодо вчинення обвинуваченим злочину, який спричинив загибель людини.
Посилання сторони захисту та обвинуваченого на можливість обрання іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, не спростовує наведених прокурором ризиків передбачених ст.177 КПК України.
Також, суд на даній стадії судового розгляду критично оцінює, твердження захисника, про те, що обвинувачений ОСОБА_6 та його дружина, всіляко намагались допомогти потерпілому, та викликали працівників поліції, швидку медичну допомогу, намагались зупинити кров, що підтверджується речовими доказами. Так, кримінальне провадження перебуває на стадії дослідження письмових доказів, а відтак судом ще не досліджувалися показання обвинуваченого, свідків, та не досліджувалися звукозаписи телефонних розмов, які б могли підтверджувати слова захисника. В той же час, самі по собі дії з надання до медичної допомоги, не можуть бути достатньою підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту. Неспроможними також є доводи захисника, в тій частині, що обвинуваченого народилася дитина, а відтак, він бажає провести з дитиною час, перед тим як почне відбування покарання. В цій частині суд зауважує, що обвинувачений свою вину визнає лише частково, а сам по собі факт народження дитини, не можу слугувати підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу. Крім того, сукупність ризиків встановлених судом, на даний час виправдовує застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
При цьому, строк тримання під вартою ОСОБА_6 слід визначити на 60 днів зі строком дії ухвали до 27.12.2025 року включно.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 194, 196, 197, 205, 376, 392 КПК України, суд,
Клопотання прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - задоволити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» на строк 60 днів до 27 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Строк запобіжного заходу обчислювати з дня винесення ухвали, а саме з 29 жовтня 2025 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити начальнику Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)», для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3