Справа № 591/1517/24
Провадження № 2/591/259/24
13 жовтня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.
при секретарі - Устименко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Начальника міської військової адміністрації Дрозденко Олексія Олександровича, Сумської міської військової адміністрації, Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня №5» Сумської міської ради, 3-ті особи: Сумська міська рада, Сумський міський голова
про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди -
встановив:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Начальника міської військової адміністрації Дрозденко Олексія Олександровича, Сумської міської військової адміністрації, Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня №5» Сумської міської ради, 3-ті особи: Сумська міська рада, Сумський міський головапро визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди і просить суд: Визнати незаконним і скасувати розпорядження Сумської міської військової адміністрації Сумського району Сумської області від 15.01.2024 року №8-к «Про скасування розпорядження керуючого справами виконавчого комітету Сумської міської ради від 20.12.2023 року №713-к», яке підписане начальником Сумської міської військової адміністрації Олексієм Дрозденком; поновити її на посаді директора Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня №5» Сумської міської ради з 16 січня 2024 року; стягнути середній заробіток та моральну шкоду в розмірі 800000,00 грн..
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Марченко И.В. в судовому засідання позов підтримав повністю, просить суд його задоволити повністю з підстав зазначених у позові. Представник позивачки в своїх поясненнях звернув увагу суду на те, що секретар Сумської міської ради Артем Кобзар був незаконно обраний на відповідну посаду і суд повинен дати правову оцінку.
Представник відповідача Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня №5» Сумської міської ради (надалі -КНП «Клінічна лікарня №5») адвокат Касьяненко Д.С. в судовому засіданні в режимі (ВКЗ) проти позову заперечував повністю, просить суд в позові відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву поданому до суду. В судовому засіданні пояснив, що розпорядження міського голови від 20.12.2023 року №713-к «Про призначення ОСОБА_1 » прийняте з порушенням норм чинного законодавства та з порушенням правосуб'єктності посадової особи, яка його видала, а тому законно скасовано начальником Сумської міської військової адміністрації, який мав на те повноваження визначені законом. Крім того, у позивачки відсутнє порушене право, що підлягає судовому захисту, у зв'язку з тим, що позивач фактично не перебувала у трудових відносинах, що виключає можливість її поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.
Представник відповідача Сумської міської військової адміністрації Істраніна В.М. в судовому засіданні проти позову заперечувала повністю, просить суд в позові відмовити повністю. Суду пояснила, що Сумська міська військова адміністрація мала право на видання такого розпорядження.
Представник 3-ї особи: Сумської міської ради Харченко О.О. в судовому засіданні проти позову заперечував повністю, просить суд в позові відмовити. Суду пояснив, що розпорядження міського голови від 20.12.2023 року №713-к «Про призначення ОСОБА_1 », підписане керуючим справами виконавчого комітету Павлик Ю.А., не відповідає Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», розпорядженню міського голови м. Суми від 18.04.2022 року №193-Р, то розпорядження Сумської міської військової адміністрації від 15.01.2024 року від №8-к скасовано розпорядження міського голови від 20.12.2023 року №713-к «Про призначення ОСОБА_1 » є законним, обгрунтованим, та таким, що прийняте в межах повноважень, наданих законом даному органу. Вважає, що трудові відносини позивачки не розпочалися, не настали ті події, які повинні були настати, особа не приступила до виконання обов'язків.
Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з наступних підстав:
Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Судом при розгляді справи було встановлено, що, 06.10.2023 року розпорядженням міського голови №572-к виконання обов'язків міського голови з виконавчої роботи покладено на керуючого справами виконавчого комітету Павлик Ю.А..
19.12.2023 року розпорядженням міського голови №710-к «Про звільнення ОСОБА_1 », за підписом керуючого справами виконавчого комітету ОСОБА_2 , позивачку звільнено з посади начальника управління охорони здоров'я Сумської міської ради 15 січня 2024 року за власним бажанням.
19.12.2023 року розпорядженням Сумської міської військової адміністрації від №16-к скасовано розпорядження міського голови міста Суми від 06.10.2023 №572-к «Про покладання обов'язків».
20.12.2023 року розпорядженням міського голови №713-к «Про призначення ОСОБА_1 », за підписом керуючого справами виконавчого комітету Сумської міської ради ОСОБА_2 , позивачку призначено на посаду директора комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради (надалі - КНП «Клінічна лікарня № 5» СМР) з 16 січня 2024 року.
15.01.2024 року розпорядженням Сумської міської військової адміністрації від №8-к скасовано розпорядження міського голови від 20.12.2023 року №713-к «Про призначення ОСОБА_1 » і цього ж дня, 15.01.2024 року розпорядженням міського голови №25-к, за підписом секретаря Сумської міської ради Кобзаря А.М., скасовано розпорядження міського голови від 19.12.2023 року №710-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».
В свою чергу у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які стосуються призначення Артема Кобзаря на посаду секретаря Сумської міської ради і відповідно у суду відсутня можливість належним чином, всебічно і всесторонньо, дослідити обставини призначення Артема Кобзаря на посаду секретаря Сумської міської ради, позаяк оцінка законності чи незаконності такого призначення вимагає від суду дослідження великого обсягу доказів, які в матеріалах справи відсутні, як і відсутні у відкритих джерелах.
У суду відсутні підстави ставити під сумнів обрання секретарем Сумської міської ради Артема Кобзаря оскільки таке обрання не є предметом оскарження у даній справі чи будь якій іншій справі. Рішення є чинним і на даний момент ніким не оспорено, що підтвердили сторони в судовому засіданні.
Згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не передбачають можливості покладення виключних повноважень міського голови на інших посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема заступників міського голови, а тим більше - на керуючого справами виконавчого комітету.
Так, згідно пункту 10 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключних повноважень сільського, селищного, міського голови віднесено призначення на посади та звільнення з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.
В свою чергу, за приписами частини 5 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб'єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов'язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад, а також за наявності у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Що стосується питання здійснення виключних повноважень міського голови у період неможливості виконання ним своїх обов'язків з тих чи інших причин, то відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради. Згідно пункту 1 частини 3 статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар сільської, селищної, міської ради у випадку, передбаченому частиною першою статті 42 цього Закону, здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови.
Верховний суд у постанові від 16.01.2020 року по справі № 712/13071/17 з даного питання дійшов правового висновку, що закріплення законодавцем за секретарем міської ради повноважень у передбачених законом випадках реалізовувати повністю або частково повноваження міського голови, має на меті забезпечення організаційно-правової визначеності та безперервності роботи ради й виконання покладених на неї функцій, і ці повноваження не можуть бути обмежені розпорядчим документом міського голови.
З аналізу наведених норм права вбачається, по-перше, що у період дії воєнного стану в Україні уповноваженою особою на призначення керівників комунальних закладів охорони здоров'я на території міста Суми є Сумський міський голова, а у випадку неможливості здійснення ним своїх повноважень - секретар Сумської міської ради, що не потребує видання окремого розпорядження.
Частиною 2 статті 19 Конституції України проголошено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У зв'язку із зазначеним, розпорядження від 06.10.2023 року №572-к «Про покладення обов'язків» не узгоджується із положеннями частини 2 статті 42, пунктом 1 частини 3 статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 19 Конституції України, оскільки видане не правосуб'єктною посадовою особою, а тому вказаний розпорядчий акт є незаконним і протиправним.
Представник 3-ї особи зазначив, що розпорядження від 06.10.2023 року №572-к «Про покладення обов'язків» суперечить пункту 2 розпорядження міського голови від 18.04.2022 року №193-Р «Про розподіл обов'язків між міським головою, секретарем міської ради, першим заступником міського голови, заступниками міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та керуючим справами виконавчого комітету» (надалі - розпорядження міського голови від 18.04.2022 року № 193-Р). Так, у розпорядженні від 06.10.2023 року №572-к зазначено: «На час моєї відсутності виконання обов'язків міського голови з виконавчої роботи покладаю на керуючого справами виконавчого комітету ОСОБА_2 з 09 жовтня 2023 року». Проте, пунктом 2 розпорядження міського голови від 18.04.2022 року №193-Р визначено, що у разі відсутності міського голови або неможливості виконання ним повноважень з інших причин обов'язки міського голови з виконавчої роботи здійснює перший заступник, а у разі відсутності останнього - один із заступників згідно розпорядження міського голови. Тобто жодних підстав для покладення обов'язків міського голови з виконавчої роботи на керуючого справами виконавчого комітету вказаним розпорядженням не передбачено.
Стаття 42 Закону України «Про місцеве самоврядування», якою визначені повноваження сільського, селищного, міського голови, не містять поняття «виконавча робота» в контексті виключних повноважень міського голови.
Судом також встановлено, що 19.12.2023 року розпорядженням начальника міської військової адміністрації від №16-к взагалі було скасовано розпорядження міського голови міста Суми від 06.10.2023року №572-к «Про покладання обов'язків», що додатково підтверджує відсутність у ОСОБА_2 станом на 20.12.2023 року будь-яких повноважень на видання розпорядження №713-к.
На сьогодні зазначений розпорядчий документ є чинним, та позивачем не оскаржувався у судовому порядку, чого не заперечували сторони в судовому засіданні.
У разі неможливості виконання міським головою своїх повноважень, такі повноваження переходять до секретаря Сумської міської ради в силу приписів статей 42, 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а обов'язки міського голови з виконавчої роботи в силу розпорядження міського голови від 18.04.2022 року №193-Р переходять до першого заступника міського голови або одного із заступників, але в будь-якому разі не до керуючого справами виконавчого комітету.
Тобто Розпорядження міського голови від 20.12.2023 року №713-к «Про призначення ОСОБА_1 » було підписане за відсутності правової підстави для його прийняття, зокрема - наявності укладеного контракту з ОСОБА_1 на зайняття 16 січня 2024 року посади директора КНП «Клінічна лікарня № 5» СМР, як того вимагає чинне законодавство.
Вказане підтверджується текстовою частиною розпорядження міського голови від 20.12.2023 року №713-к, в якій відсутнє посилання на дану обставину, як на підставу видачі розпорядження. При цьому, єдиною підставою видачі вказаного розпорядчого акту зазначено лише: «заява ОСОБА_1 ».
Твердження представника позивачки про те, що у період воєнного стану така вимога не встановлена для призначення відповідних керівників є необгрунтованою та спростовується наступним:
За приписами частин 9, 10 статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров'я здійснюються відповідно до законодавства. Керівники державних та комунальних закладів охорони здоров'я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров'я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п'яти років. Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров'я та порядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров'я, а також типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №792, цей Порядок визначає механізм укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров'я (далі - контракт) та застосовується для керівників державних та комунальних некомерційних підприємств, державних і комунальних установ, крім закладів охорони здоров'я військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення.
Згідно пункту 2 Порядку від 21.08.2019 року №792, призначення на посаду керівника закладу здійснюється відповідно до законодавства керівником органу або державним секретарем міністерства, до сфери управління якого належить (в управлінні якого перебуває) заклад, або за рішенням обласної, районної ради чи сільським, селищним, міським головою.
Відповідно до пункту 2.1. Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ, організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 25 березня 2015 року №4210-МР, прийняття на посаду керівника підприємства (установи охорони здоров'я), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Суми, здійснюється міським головою шляхом укладання з ним контракту за поданням керівника виконавчого органу Сумської міської ради до сфери управління якого належить відповідне підприємство (установа охорони здоров'я), погодженим заступником міського голови згідно з розподілом обов'язків.
Підписаний Сторонами контракт є підставою для видання розпорядження міського голови про призначення керівника на посаду з дня, зазначеного у контракті (пункт 2.9 Порядку № 4210-МР).
Сумський міський голова, перед призначенням кандидата на посаду керівника комунальної установи охорони здоров'я, в обов'язковому порядку укладає з такою особою контракт, що в подальшому є підставою для видання розпорядження міського голови про призначення такої особи на посаду.
В свою чергу частиною 5 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб'єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов'язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад, а також за наявності у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Отже, на період воєнного стану на законодавчому рівні для кандидатів на посади керівників комунальних підприємств, установ, організацій виключено необхідність проходження конкурсного відбору, проте вимога щодо укладення контракту з особою, яка має обійняти відповідну посаду, залишилась чинною та не була обмеженою законодавцем, ані в Законі України «Про правовий режим воєнного стану», ані в будь-якому іншому нормативно-правовому акті, а тому така вимога є обов'язкою для подальшого видання розпорядження про призначення особи на посаду.
Пунктом 31 частини 2 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військовим адміністраціям населених пунктів на відповідній території надано повноваження скасовувати акти виконавчих органів відповідної ради, які не відповідають Конституції, законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.
Згідно розпорядження міського голови від 20.12.2023 №713-К «Про призначення ОСОБА_1 » датою призначення позивачки на посаду директора КНП «Клінічна лікарня № 5» СМР зазначено 16 січня 2024 року.
15 січня 2024 року, на підставі заяви ОСОБА_1 від 15.01.2024 року про відкликання заяви про звільнення від 15.12.2023 року з посади начальника управління охорони здоров'я Сумської міської ради, розпорядженням міського голови № 25-к, виданим секретарем Сумської міської ради Кобзарем А.М., скасовано розпорядження міського голови від 19.12.2023 №710-к «Про звільнення ОСОБА_1 », чого не заперечував представник позивачки в судовому засіданні.
В цей же день 15 січня 2024 року було видане і оскаржуване в даній справі розпорядження начальника міської військової адміністрації №8-к «Про скасування розпорядження міського голови від 20.12.2023 року №713-к «Про призначення ОСОБА_1 ».
У відповідності до частин 1, 2 стаття 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору
Таким чином, позивачка за власною ініціативою не припинила трудові відносини на посаді начальника управління охорони здоров'я Сумської міської ради, при цьому і не приступила з 16.01.2024 року до виконання посадових обов'язків на посаді директора КНП «Клінічна лікарня № 5» СМР.
Як пояснив представник позивачки адвокат Марченко І.В., позивачка ОСОБА_1 мала основне місце роботи - начальника Управління охорони здоров'я Сумської міської ради.
Позивачка ОСОБА_1 працювала за основним місцем роботи в Управлінні охорони здоров'я Сумської міської ради і її трудові відносини не припинялись, і не припинились по день розгляду справи в суді, в той же час законом передбачена заборона на суміщення таких посад.
Фактично в даних спірних правовідносинах відсутня обставина звільнення позивачки з комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня №5» Сумської міської ради.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 стаття 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З огляду на вказані норми, так як у позивачки відсутнє порушене право, то і відсутні правові підстави для заявлення даного позову із застосуванням такого способу захисту як поновлення на посаді директора КНП «Клінічна лікарня № 5» СМР, на якій вона ніколи не перебувала. Позивачка фактично не перебувала у трудових відносинах, що виключає можливість її поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.01.2024 року.
Частиною 2 статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то тут слід зазначити наступне:
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Відповідальність за моральну шкоду вимагає визначення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинно-наслідковий зв'язок між ними.
Відсутність хоча б одного із цих з елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди й умовою цивільно-правої відповідальності, що кореспондується з приписами пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Підсумовуючи викладене, враховуючи, що відсутні підстави для задоволення позову в частині скасування розпорядження та поновлення на роботі позивачки, а також стягнення середнього заробітку на її користь, тому відсутні підстави і для відшкодування моральної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11 -13, 81, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Начальника міської військової адміністрації Дрозденко Олексія Олександровича, Сумської міської військової адміністрації, Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня №5» Сумської міської ради, 3-ті особи: Сумська міська рада, Сумський міський головапро визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити в зв'язку з необгрунтованістю.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення виготовлено 28 жовтня 2025 року.
СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО