Справа №: 343/1701/25
Провадження №: 2/343/877/25
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2025 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi судді Монташевич С. М., розглянувши у приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 343/1701/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позиції сторін:
позивач просить стягнути з відповідачки на його користь суму заборгованості за кредитним договором № 22.09.2024-100002197 від 22.09.2024 у розмірі 12072,29 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 22.09.2024 ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 22.09.2024-100002197, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 6000,00 грн строком на 140 днів. Дата надання/видачі кредиту - 22.09.2024. Дата повернення кредиту - 08.02.2025. Процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит. Комісія, пов'язання з наданням кредиту, - 20 % від суми кредиту та дорівнює 1200 грн. Неустойка - 60 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежного виконання. Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання коштів у рахунок кредиту - перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5355-28ХХ-ХХХХ-3804
ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі та надало позичальниці кредит у розмірі 6000 грн. Однак відповідачка свої зобов'язання не виконує належним чином, у зв'язку із чим у неї утворилась заборгованість у розмірі 12072,29 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5392,81 грн, заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 4565,83 грн та неустойці в розмірі 2113,65 грн. При цьому відповідачка здійснила заходи, спрямовані на визнання наявності боргу, та провела часткові сплати за договором, а саме: 1333,65 грн від 04.10.2024, 800,00 грн від 25.10.2024, 1253,65 грн від 31.10.2024, 1500,00 грн від 12.11.2024, 510,00 грн від 19.11.2024, 645,00 грн від 27.11.2024.
Представник позивача в позовній заяві просив справу розглядати без його участі та вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с. 1-8).
Відповідачка відзиву на позов чи інших письмових заяв, клопотань не подавала, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі та копію опису про направлення позовної заяви з додатками їй суд направив поштовим рекомендованим відправленням (а.с. 52) за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 32), яке вона отримала 25.09.2025, на що вказує рекомендоване повідомення про вручення поштового відправлення (а.с. 53).
Спір між сторонами не вирішений.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
згідно з ухвалою від 04.09.2025, суд залишив без руху позовну заяву та надав позивачу строк для усунення її недоліків.
09 вересня 2025 року позивач у системі "Електронний суд" сформував заяву про усунення недоліків.
Згідно з ухвалою від 10 вересня 2025 року, суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідачка належним чином повідомлена про розгляд справи, шляхом направлення за зареєстрованим місцем проживання копії ухвали про відкриття провадження з описом про направлення позовної заяви з додатками, яке отримала. Дані про дату розгляду справи внесені в систему документообігу "Д-3 та містяться на офіційному вебпорталі "Судова влада України". Правом на подання відзиву у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, не скористалася. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін не подавала.
Суд ухвалює рішення у заочному порядку, що не суперечить положенням ст. 280 ЦПК України, оскільки позивач у позовній заяві не заперечив щодо заочного розгляду справи, а відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, у встановлений строк відзив на позов не подала.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи суд здійснює за відсутності учасників справи.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:
22 вересня 2024 року відповідачка звернулася до ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" та отримала пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферту), в якій серед іншого зазначено, що електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" (п. 2.1). Електронний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору, яка розміщена на вебсайті роботодавця у загальному доступі, а також в особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх складення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодаця та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (п. 2.2). Кредит надається на придбання товарів (робіт, полуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 3.2).
Зі змісту заявки кредитного договору № 22.09.2024-100002197 (кредитної лінії), яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору, встановлено дані сторін договору, документи, за якими ідентифіковано відповідачку, реквізити належного їй платіжного засобу для надання коштів 5355-28ХХ-ХХХХ3804, а також, що, відповідно до умов кредитного договору № 22.09.2024-100002197 від 22.09.2024, позичальнику надається кредит на таких умовах: дата надання кредиту - 22.09.2024; сума кредиту - 6000,00 грн; строк, на який надається кредит, - 140 днів із дня його надання; дата повернення кредиту - 08.02.2025. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов'язана з наданням кредиту, - 20 % від суми кредиту та дорівнює 1200 грн. Неустойка - 60 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежного виконання. При цьому в заявці встановлено Графік платежів.
Після отримання конкретних умов кредитування, які підписані електронним підписом кредитодавця, ОСОБА_1 підтвердила, що безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 22.09.2024-100002197 від 22.09.2024, з якими вона попередньо уважно ознайомилася. У відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору також вказані вищеописані умови кредитування. Відповідь відповідачка підписала одноразовим ідентифікатором Е148, який був направлений на її фінансовий номер телефона НОМЕР_1 (а.с. 10-16).
Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 22.09.2024 уклала з ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" електронний кредитний договір № 22.09.2024-100002197 від 22.09.2024 (який складається із пропозиції, заявки та відповіді) у порядку, визначеному Законом України "Про електронну комерцію", підписавши його електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора Е148.
Відповідно до квитанції із системи іPay.ua, 22.09.2024 на картку НОМЕР_2 здійснено переказ на суму 6000 грн, призначення платежу: видача за договором кредиту № 22.09.2024-100002197 (а.с. 17). Переказ коштів через вказану систему здійснено на підставі договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 (а.с. 18-22).
Як слідує із довідки розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 22.09.2024-100002197 від 22.09.2024, заборгованість ОСОБА_1 складає: 5392,81 грн основний борг, 4565,83 грн - проценти, 2113,65 грн - неустойка, разом 12072,29 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 22 вересня 2024 року до 08 лютого 2025 року (а.с. 23).
На підтвердження вказаного розрахунку позивач долучив картку субконто, в якій відображені здійснені операції за договором, в тому числі щоденні нарахування та поточне сальдо, здійснені сплати (а.с. 40-49).
Отже, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов договору позики, непогашення відповідачкою заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Оцінка суду та норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування:
суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, які надав позивач на обґрунтування позовних вимог, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Суд установив, що 22 вересня 2024 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" кредитний договір № 22.09.2024-100002197 в електронному вигляді, що відповідає описаним вище нормам законодавства, копія якого долучена по позовної заяви. У кредитному договорі, який фактично складається із трьох частин (із пропозиції, заявки та відповіді), визначені основні умови кредитування, в тому числі сума кредиту, яка надана на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, розмір процентної ставки, дата повернення, орієнтована вартість кредиту для споживача та інше. Кожна частина договору відповідно підписана електронним підписом кредитовця чи електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора, направленого на вказаний ним номер телефону.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 № 910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.
На підтвердження факту перерахування відповідачці 22.09.2024 коштів у розмірі 6000 грн на картку НОМЕР_2 позивач надав квитанцію з сервісу іIPay, в якій вказано призначення платежу "видача за договором № 22.09.2024-100002197", який, як встановлено вище, укладено саме з ОСОБА_1 . Факт перерахування коштів підтверджується і карткою субконто. Відповідачка ж не була позбавлена можливості надати довідку про відсутність у неї банківської карти НОМЕР_2 на момент здійснення перерахування коштів.
Таким чином, у судовому засіданні належним чином підтверджено факт перерахування 22.09.2024 позивачем кредитних коштів на користь відповідачки на загальну суму 6000 грн на споживчі потреби, яка обумовлена кредитним договором, що свідчить про те, що ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" виконало свої зобов'язання за вказаним договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти. Доказів на підтвердження повернення таких коштів у повному розмірі остання суду не надала.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
За змістом частини 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо іншого не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержавння процентів встановлюються договором.
Оскільки відповідачка ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, за нею рахується заборгованість, а саме: 5392,81 грн основний борг, 4565,83 грн - проценти, 2113,65 грн - неустойка, разом 12072,29 грн, на підтвердження чого позивач надав довідку-розрахунок.
Суд перевірив, що позивач за період з 22.09.2024 до 08.02.2025 нарахував проценти за користування кредитними коштами у погодженому розмірі 1 % за день користування кредитом, яка нараховувалась на непогашену суму кредиту, та в межах строку кредитування 140 днів, а відтак такі підставно заявлені до стягнення.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач у довідці-розрахунку вказує про нарахування неустойки в розмірі 2113,65 грн. При цьому він зазначає, що за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань, даючи оцінку чому суд зазначає таке.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 4 ст. 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-1 такого змісту: "6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Однак, згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України.
Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримував як Конституційний Суд України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховний Суд України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69).
Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказував, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 2113,65 грн неустойки підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України
Таким чином, суд висновує, що нарахування неустойки в сумі 2113,65 грн за невиконання грошового зобов'язання є неправомірним, а відтак позовна вимога в частині її стягнення задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачка порушила умови кредитного договору № 22.09.2024-100002197 від 22.09.2024, у встановленому порядку та строки не погашала заборгованість, доказів належного виконання зобов'язань по поверненню позичкових коштів не надала, не подала й будь-яких доказів на спростування факту отримання нею кредитних коштів, а також наданого позивачем розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" слід стягнути заборгованість у розмірі 9958,64 грн (що становить 82,49 % (9958,64грн*100%/12072,29грн) від заявленої до стягнення суми), з яких заборгованість за кредитом - 5392,81 гривень, заборгованість за нарахованими відсотками - 4565,83 гривень, відмовивши у стягненні неустойки в розмірі 2113,65 грн, а позовні вимоги задовольнити частково.
Розподіл судових витрат між сторонами:
питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 9).
Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то, згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1998,24 грн (2422,40 грн*82,49%) сплаченого судового збору, тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, ст. 205, 207, 526, 610, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, п. 18 Перехідних положень ЦК України, ст. 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273, 280-282, 289 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" заборгованість за кредитним договором № 22.09.2024-100002197 від 22.09.2024 у розмірі 9958 (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 64 копійки, з яких заборгованість за кредитом - 5392,81 гривні, заборгованість за нарахованими відсотками - 4565,83 гривень, а також сплачений судовий збір у розмірі 1998 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто вісім) гривень 24 копійки.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 113-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя С.М. Монташевич