Справа № 578/1149/24
Провадження № 1-кп/591/360/25
Іменем України
22 жовтня 2025 року місто Суми
Зарічний районний суд м.Суми у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого- адвоката ОСОБА_5 (в режимі відео конференції з власних технічних засобів) за результатами розгляду у дистанційному підготовчому судовому засіданні клопотання захисника про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні №62024170040000638 від 29.07.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України,
В провадження Краснопільського районного суду Сумської області надійшло кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Рішенням Вищої Ради Правосуддя №1105/0/15-25 від 22.05.2025 територіальну підсудність справ Краснопільського районного суду Сумської області змінено та передано Зарічному районному суду м.Суми.
Відповідно до рішення зборів суддів Зарічного районного суду м.Суми № 13 від 27.06.2025, справи, які перебували в провадженні суддів Краснопільського районного суду Сумської області згідно автоматизованого розподілу передано для розгляду раніше визначеному складу суду.
07 липня 2025 року справа надійшла до канцелярії Зарічного районного суду м.Суми.
09 липня 2025 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді ОСОБА_1 .
До підготовчого судового засідання захисник заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
У своєму клопотанні захисник зазначив про те, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, оскільки не в повній мірі відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема вимогам п.3 та 5 ч.2 ст.291 КПК України у даному випадку в частині встановлення фактичних обставин, формулювання обвинувачення, в частині відсутності відомостей щодо потерпілої особи. Такі твердження мотивував наступним. Обов'язковою умовою складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 364 КК України є наявність шкоди, тобто потерпілого (кому завдана шкода кримінальним правопорушенням). Як вбачається з наданого суду обвинувального акту, потерпілий в кримінальному провадженні взагалі відсутній. Відповідно до обвинувального акту: «Директор ДП «Краснопільський агролісгосп» ОСОБА_4 , являючись службовою особою, діючи умисно, використовуючи свої службові повноваження всупереч інтересам служби, з метою одержання для себе неправомірно вигоди, яка полягає у задоволенні особистих інтересів, обумовлених спонуканнями кар'єризму, а також з метою одержання неправомірної вигоди іншими фізичними та юридичними особами, що полягала у підвищенні їх прибутків за рахунок зменшення прибутку дочірнього підприємства ... ». Однак, з обвинувального акту не вбачається в чому саме полягає задоволення особистих інтересів, обумовлених спонуканнями кар'єризму, а також які саме та в якому розмірі одержали неправомірну вигоду інші фізичні та юридичні особи, що полягала у підвищенні їх прибутків за рахунок зменшення прибутку дочірнього підприємства. Також захисник вважав, що виходячи з ч.1 ст.32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Дія цього абзацу не поширюється на кримінальні провадження, що віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду згідно з правилами статті 33-1 цього Кодексу. В обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 62024170040000638 від 29.07.2024 року місце вчинення обвинуваченими ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, не зазначено, а тому також є підставою для повернення обвинувального акту прокурору в цьому кримінальному провадженні.
Обвинувачений підтримав клопотання свого захисника.
Прокурор проти задоволення клопотання заперечив, вважав його необґрунтованим та безпідставним. Зазначив, що останній повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Вказав, що в обвинувальному акті викладені лише ті фактичні обставини кримінального правопорушення, які вважає встановленими та його складено відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, а потерпілим, вірніше особою, якій завдано шкоди кримінальним правопорушенням є Сумська обласна рада, яка представляє інтереси громади.
Заслухавши думки учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що клопотання захисника задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.
Отже, з'ясування під час підготовчого судового засідання відповідності обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону передбачає з'ясування наявності у такому процесуальному рішенні прокурора його обов'язкових реквізитів, перелік яких наведено у ч. 2 ст. 291 КПК України, до яких належать зокрема: анкетні відомості кожного обвинуваченого; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
У відповідності до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, так як правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого злочину в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
З аналізу вказаних вище норм вбачається, що в обвинувальному акті викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, проте, відносно формулювання обвинувачення та інших складових обвинувального акта немає в законі будь - яких застережень чи вимог, тобто зазначається у такому виді, як це вважає необхідним прокурор. Спосіб же викладення формулювання обвинувачення та правильність зазначення інших відомостей може бути предметом оцінки суду лише під час судового розгляду кримінального провадження, який відповідно, до вимог ст. 337 КПК України проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
В свою чергу, місце, час, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню під час судового розгляду по суті.
В той час, як кримінальний процесуальний закон передбачає, що під час перевірки можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду, що є, в тому числі, завданням підготовчого судового засідання, правова оцінка відповідності, викладених в обвинувальному акті, встановлених обставин вчинення кримінальних правопорушень повинна бути дана тільки відносно загальних критеріїв їх відповідності ознакам статті (частин статті) Кримінального кодексу України, кримінальна відповідальність за якою, на думку прокурора, повинна настати відносно обвинуваченого.
Тобто, вирішуючи питання про відповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, суд не вправі вирішувати ті питання, які вирішуються при розгляді кримінального провадження по суті.
При цьому повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Тобто, для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суд має встановити невідповідність саме обвинувального акта вимогам КПК України як процесуального документа, яким пред'являється обвинувачення у кримінальному процесі.
Проте, ознайомившись із обвинувальним актом у даному кримінальному провадженні, суд дійшов висновку, що даний обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Обвинувальний акт містить формулювання обвинувачення, наявний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Ці фактичні дані у своїй сукупності дають повне уявлення щодо кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що дає можливість стороні захисту зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Наведене свідчить про відсутність перешкод для реалізації обвинуваченим свого права на захист, а також для визначення судом меж судового розгляду на підставі цього обвинувального акта.
Суд не приймає до уваги посилання сторони захисту на обставини, що на їх думку є підставою для повернення прокурору, оскільки у більшості вони зводяться до надання оцінки доказам по справі та до встановлення наявності складу злочину у діях обвинуваченого, що не є предметом дослідження у підготовчому судовому засіданні.
Посилання на те, що в обвинувальному акті не вказано потерпілої особи, є також безпідставним, оскільки в обвинувальному акті повинні зазначатись анкетні дані потерпілих лише в разі їх залучення слідчим чи прокурором до кримінального провадження під час досудового розслідування. Суду не надано доказів того, що в даному кримінальному провадженні було залучено когось потерпілим, але його анкетні дані в обвинувальному акті не зазначено.
Отже доводи сторони захисту про неповноту викладених в обвинувальному акту фактичних обставин кримінального правопорушення є безпідставними та не відповідають дійсності, натомість, формулювання обвинувачення, викладене в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_4 , є чітким та конкретним, із зазначенням місця, часу та способу вчинення кримінального правопорушення, а також форми вини та мотиву кримінального правопорушення, з його змісту зрозуміло, в чому саме обвинувачується особа, натомість, відсутність в обвинувальному акті зазначення адреси місця вчинення кримінальних правопорушень, на яку посилається захисник в якості однієї з підстав для повернення обвинувального акту прокурору, не може бути підставою для висновку про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, тим більше, що така адреса наявна і зазначена у обвинувальному акті (а.с.5 на звороті, 45).
Кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення; зобов'язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідками підготовчого засідання обвинувальний акт у зв'язку з неконкретним викладенням фактичних обставин вчиненого, неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, тощо, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №273/1053/17).
Відтак, вказані стороною захисту обставини є суто формальними підставами для повернення обвинувального акту, оскільки не позбавляють суд можливості призначити матеріали даного кримінального провадження до судового розгляду.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення прокурору даного обвинувального акта.
На підставі викладеного, керуючись ст. 291, 314, 372, 376 КПК України, -
У задоволенні клопотання захисника про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні №62024170040000638 від 29.07.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошений 29.10.2025 о 8 год. 30 хв.
Суддя ОСОБА_1