Єдиний унікальний номер 341/1151/25
Номер провадження 2/341/670/25
(заочне)
28 жовтня 2025 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Аннишина С.І.,
за участю секретаря судового засідання Рарик В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Галич в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання двох дітей,
04 липня 2025 року до Галицького районного суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . Позивачка просить стягувати з відповідача аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн на кожну дитину щомісячно.
В обґрунтування позову представник позивачки зазначила, що позивачка перебуває у шлюбі з відповідачем. На даний час проживають окремо, судом розглядається справа про розірвання їхнього шлюбу. У ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилося двоє дітей. Діти проживають з матір'ю, батько не надає матеріальної допомоги на утримання дітей. Просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі 4000,00 грн на кожну дитину щомісячно.
Ухвалою суду від 09 липня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
30 вересня 2025 року від ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, не заперечує щодо заочного рзгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом направлення судових документів засобами поштового зв'язку, у судові засідання не з'явився; причин неявки не повідомив, відзиву не подавав.
Інших заяв, клопотань від сторін не надходило.
У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, на підставі положень частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Оскільки відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, не подав відзиву, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, судом постановлено провести заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.
Відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 07.11.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 07 листопада 2017 року виконавчим комітетом Бурштинської міської ради Івано-Франківської області зареєстровано шлюб, актовий запис №72 (а.с.5).
У сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 16.02.2018 та Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 13.04.2021 відповідно (а.с.6,7).
Діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (Витяг з реєстру територіальної громади №2025/008665768 від 30.06.2025, Витяг з реєстру територіальної громади №2025/008667734 від 30.06.2025, Витяг з реєстру територіальної громади №2025/008667733 від 30.06.2025, а.с.9-11).
Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , є відносини, які пов'язані із виконанням обов'язку щодо утримання дитини, а саме щодо стягнення аліментів у твердій грошовій сумі (сімейні правовідносини).
Відповідно до частин 1-4 статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, Конвенцію про права дитини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення, тощо.
Відсутність офіційних доходів у батьків не позбавляють їх від обов'язку утримувати неповнолітню дитину.
Законом не передбачено звільнення платника аліментів від зобов'язання щомісячної сплати аліментів на утримання дитини в разі втрати роботи чи перебуванні в статусі безробітного.
Згідно з частиною 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України).
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Суд бере до уваги те, що відповідач, як батько дітей, має обов'язок забезпечити достатній рівень життя своїм дітям, а тому, розмір аліментів має бути відповідним для забезпечення достатнього рівня життя дітей.
Суд насамперед діє в інтересах дітей, з огляду на обов'язок батьків забезпечувати своїх дітей та дбати про їх необхідний і достатній рівень життя.
Водночас матеріальне забезпечення дитини є лише одним із обов'язків батьків, серед інших: виховання дитини, духовний, моральний та фізичний розвиток дитини, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка її до самостійного життя тощо.
Оцінюючи подані докази, суд виходить з того, що обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним. При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги потреби дітей, матеріальне становище обох батьків, принцип справедливості та співмірності витрат на утримання дітей із доходами платника аліментів.
Так, у позовній заяві позивака зазначила, що відповідач отримує пенсію в розмірі 17 000,00 грн та неофіційно підробляє майстром з ремонту автомобілів, проте доказів того до матеріалів справи не долучила.
З огляду на це суд вважає, що заявлений позивачкою розмір аліментів у сумі 4 000 гривень на кожну дитину є завищеним і не підтверджений належними доказами щодо фінансових можливостей відповідача. Водночас визначення аліментів у розмірі 3 000 гривень щомісячно на кожну дитину забезпечить належний рівень їх утримання та відповідає вимогам розумності і справедливості.
З урахуванням наведеного вище, враховуючи рівність прав та обов'язків батьків щодо виховання та утримання дітей, матеріальне становище сторін, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 3000,00 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення старшою дитиною повноліття.
За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 191 СК України, стягнення аліментів присудити з 04 липня 2025 року.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Щодо розподілу судових витрат
У позовній заяві представниця позивачки просила стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в сумі 1500,00 грн. На підтвердження цього подала договір про надання правничої допомоги від 30.06.2025, квитанцію про оплату послуг серії ББАЙ №581087 (а.с 11,12).
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з пункутом 1 частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Пунктом 1 частиною 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
За таких обставин, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за вимогу про стягнення аліментів, оскільки позивачка при поданні позову про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».
З огляду на це, суд вважає необхідним з відповідача на користь держави стягнути судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять копійок) на користь держави.
На підставі наведеного, та керуючись статтями 13, 76, 81, 259, 263-265, 268, 274, 280-283 ЦПК України, статтями 141, 181, 182, 184 Сімейного кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання двох дітей - задоволити частково.
Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі по 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок на кожну дитину щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення старшою дитиною повноліття.
Стягнення розпочати з 04 липня 2025 року.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень витрат на правничу допомогу.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять копійок) до спеціального фонду Державного бюджету України (Отримувач коштів ГУК в Iв.-Фр.об./ ТГ Галич/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37951998, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача UA378999980313121206000009628, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу 101 Судовий збір).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачка - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
СуддяСвятослав АННИШИН