Справа № 573/1788/25
Номер провадження 1-кп/573/289/25
29 жовтня 2025 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді: ОСОБА_1 ,
з участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12025200570000299 від 04 липня 2025 по обвинуваченню
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , росіянки, громадянки рф, уродженки м. Полярні Зорі Мурманської області рф, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючої в АДРЕСА_2 , із професійно-технічною освітою, розлученої, на утриманні має неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , 2017 р.н., ОСОБА_7 , 2020 р.н., не працюючої, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуваючої, не особа з інвалідністю, раніше не судимої,
за ч. 4 ст. 185 КК України,
Будучи обізнаною про дію воєнного стану в Україні, у тому числі і на території Сумського району Сумської області, введеного відповідно до Закону України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що неодноразово продовжувався в Україні, зокрема, Указом Президента України від 15.07.2025 № 4524-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб, а саме: у точно не встановлений час та дату 2023, ОСОБА_4 , отримала від своєї нерідної бабусі ОСОБА_8 , за якою вона доглядала, банківську картку для виплат АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 для того, щоб ОСОБА_4 купувала продукти харчування за грошові кошти, які надходили на вказану банківську карту. Крім того, на вказану банківську картку, відповідно до Положення № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скріпленого газу, твердого та рідкого пічного опалення побутового палива», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995, ОСОБА_8 отримувала від ГУ ПФУ в Сумській області житлову субсидію.
У відповідності до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 20.10.2023, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 77 років.
Станом на 04.11.2023 на банківській карті померлої ОСОБА_8 перебував залишок грошових коштів 100 грн. 24 коп. і на банківську карту надійшла житлова субсидія у сумі 1126 грн. 66 коп., в подальшому 08.12.2023 на банківську карту надійшла житлова субсидія у сумі 1828 грн. 11 коп., 04.01.2024 на банківську карту надійшла житлова субсидія у сумі 1828 грн. 11 коп.
У точно не встановлений час, 31.01.2024 у ОСОБА_4 , яка достовірно знала, що на банківській картці АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , належній померлій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканці АДРЕСА_3 , маються грошові кошти, зараховані Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Сумській області, виник злочинний корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів нараховані на рахунок померлої ОСОБА_8 , а також грошових коштів, які будуть надходити на вказану банківську карту у майбутньому.
В той же день, 31.01.2024 близько 16:45 ОСОБА_4 прибула до банкомату, що знаходиться у відділенні банку АТ КБ «Приватбанк», розташований за адресою: м. Білопілля, вул. Старопутивльська, буд. 28, знаючи пароль від картки для виплат, належній ОСОБА_8 , здійснила крадіжку грошових коштів в сумі 4800 грн, чим отримала змогу розпоряджатися викраденими коштами на власний розсуд.
05.02.2024 на банківську карту померлої ОСОБА_8 надійшла житлова субсидія у розмірі 1828 грн. 11 коп.
20.02.2024 близько 17:55 ОСОБА_4 продовжуючи незаконно розпоряджатися грошовими коштами, прибула до банкомату, що знаходиться у відділенні банку АТ КБ «Приватбанк», розташованому за адресою: м. Білопілля, вул.Старопутивльська, буд.28, знаючи пароль від картки для виплат, належній ОСОБА_8 , здійснила крадіжку грошових коштів в сумі 1900 грн., чим отримала змогу розпоряджатися викраденими коштами на власний розсуд.
05.03.2024 на банківську карту померлої ОСОБА_8 надійшла житлова субсидія у розмірі 1828 грн. 11 коп.
10.03.2024 близько 09:15 год. ОСОБА_4 продовжуючи незаконно розпоряджатися грошовими коштами, прибула до банкомату, що знаходиться у відділенні банку АТ КБ «Приватбанк», розташованому за адресою: м. Білопілля, вул. Старопутивльська, буд. 28, знаючи пароль від картки для виплат, належній ОСОБА_8 , здійснила крадіжку грошовий коштів в сумі 1800 грн., чим отримала змогу розпоряджатися викраденим коштами на власний розсуд.
Виконуючи вказані дії, ОСОБА_4 розуміла їх суспільну небезпечність, усвідомлювала можливість настання суспільно-небезпечних наслідків від цих дій та бажала їх настання, тобто діяла з прямим умислом.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала та пояснила, що у 2023 вона отримала від не рідної бабусі ОСОБА_8 , за якою доглядала, банківську картку для виплат АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 для того, щоб купувати продукти харчування за грошові кошти, які надходили на вказану банківську карту. ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . На банківській карті померлої ОСОБА_8 перебував залишок грошових коштів 100 грн. 24 коп. і з того часу до березня 2024 на картку надходила житлова субсидія на загальну суму 8500 грн., яку вона знімала і використовувала у своїх цілях. У вчиненому розкаюється.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, відповідно до яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
При цьому встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 , прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій. Також судом учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, допитавши обвинувачену та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останньої, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та описовій частині вироку суду, доведена повністю.
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Призначаючи ОСОБА_4 вид та міру покарання, суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості скоєного нею злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, її особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї, його матеріальний стан, тощо.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 згідно із ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування завданих збитків.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжували б покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Суд враховує особу обвинуваченої ОСОБА_4 , яка згідно раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуваючої, не особа з інвалідністю, непрацюючої, за місцем проживання характеризується задовільно, має на утриманні малолітніх дітей.
Також суд враховує думку представника потерпілої сторони ГУ ПФ України в Сумській області ОСОБА_9 , яка у своїй заяві до суду зазначила про відсутність претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої ОСОБА_4 , оскільки останньою відшкодовано збитки, завдані злочином.
Злочин, вчинений обвинуваченою є дійсно небезпечним, оскільки посягає на власність громадян. Однак мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила злочин. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості.
При обранні виду та міри покарання для ОСОБА_4 суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Отже, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, з урахуванням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженого.
Таким чином, враховуючи сукупність зазначених вище обставини, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_4 , з урахуванням особи винної, її відношення до скоєного, суд прийшов до висновку, що за вчинення останньою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів буде покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді штрафу на користь держави.
На думку суду, призначення покарання обвинуваченій забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України.
Цивільний позов та процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
За результатами судового розгляду кримінального провадження підстав для обрання обвинуваченій запобіжного заходу суд також не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_10 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити їй покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді штрафу в дохід держави у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ:
- оптичний диск CD-R, на якому міститься інформація АТ КБ «Приват банк» від 07.08.2025 залишити в матеріалах кримінального провадження №12025200570000299 від 04 липня 2025.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя