490/9646/24 28.10.2025
нп 1-кп/490/713/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/9646/24
28 жовтня 2025 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
під час проведення судового засідання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024152020001166 від 09 вересня 2024 року, яке об'єднано з кримінальними провадженнями за №12024152020001167 від 09 вересня 2024 року, №12025152020000680 від 29 травня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286-1, ч.2 ст.289 КК України,
за участю прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286-1, ч.2 ст.289 КК України.
В судовому засіданні прокурором ОСОБА_5 подано клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .. В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що необхідність продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на даний час не зникли і не зменшились, оскільки обвинувачений може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідка; вчинити інше кримінальне правопорушення. Інші запобіжні заходи, на думку прокурора, не забезпечать виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків та не дасть можливості запобігти вищезазначеним ризикам. Прокурор подане клопотання підтримав та просив задовольнити.
Прокурор ОСОБА_9 подане клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 підтримала.
Представник потерпілої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 залишив вирішення клопотання прокурора на розсуд суду.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_8 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та просив змінити на інший більш м'який, не пов'язаний із триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_3 проти задоволення клопотання прокурора не заперечував.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, суд приходить до наступного.
Так, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 31 травня 2025 року у кримінальному провадженні №12025152020000680 від 29 травня 2025 року відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із можливістю звільнення під заставу в сумі 90840 гривень та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п.1-3 ч.5 ст.194 КПК України.
У подальшому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 05 вересня 2025 року строком до 03 листопада 2025 року включно.
Відповідно ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
На думку суду, обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів та бере до уваги доводи захисника ОСОБА_8 щодо клопотання прокурора, однак не вважає беззаперечно достатніми для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Разом з тим, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання у відношенні ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно нього судом не встановлено.
Так, суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких останньому органом досудового розслідування пред'явлене обвинувачення. Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованих злочинах, зможе ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування), незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
На наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушеннях, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованих йому злочинів, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує йому в разі визнання винним за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити спробу для виїзду до інших областей, за кордон або на непідконтрольні на даний час Україні території. Крім того, ОСОБА_3 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які не допитувались під час судового розгляду, шляхом здійснення на них тиску з метою дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують його, чим перешкоджатиме встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляти до відмови давати свідчення. Ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності та відносно нього на розгляді в судах перебувають інші обвинувальні акти у кримінальних провадженнях за ч.5 ст.407, ч.4 ст.185 КК України, що свідчить про його систематичну протиправну поведінку та відсутність критичної оцінки своїх дій за вчиненні злочини.
Разом з тим, суд приймає до уваги обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_3 неодружений, малолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працює, не має постійного та стабільного джерела прибутку, що вказує на відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, а також враховує стан його здоров'я (відсутність даних щодо неможливості перебування в умовах ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" за станом здоров'я).
За сукупності таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку.
Доводи захисника в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, необхідних для тримання під вартою, та зводяться лише до незгоди з клопотанням прокурора.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.177, 178, 183, 194, 197, 331, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 26 грудня 2025 року включно, та з можливістю звільнення під заставу на умовах, визначених ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 31 травня 2025 року.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1