Справа № 473/5364/25
Номер провадження 3/473/1733/2025
іменем України
"29" жовтня 2025 р. місто Вознесенськ
Суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Зубар Н.Б., за участю секретаря судових засідань Нікітченко М.Р., розглянувши матеріали, які надійшли від Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , обліковий номер картки платника податків НОМЕР_1
Упротоколі про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №478679 від 09.10.2025 року в розділі склад адміністративного правопорушення поліцейським, який склав цей протокол, зазначено, що: «09.10.2025 року близько 20:55 годин за адресою м.Вознесенськ вул.Траса Р-55 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 , при цьому був позбавлений права керування транспортними засобами Вознесенським міськрайонним судом від 30.05.2024 року строком на п'ять років. Дане правопорушення вчинено повторно протягом року».
Дії ОСОБА_1 посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковані як порушення п.2.1 а) ПДР та за ч.5 ст.126 КУпАП.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, судом про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином за допомогою смс-повідомлення, яке отримав 14.10.2025 року, про причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань не надав, тому розгляд справи відбувся у його відсутності згідно із положеннями ст.268 КУпАП.
Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, суд враховує, що ч.5 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність серед іншого саме за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
З огляду на досліджені докази суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч.5 ст.126 КУпАП, а саме повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, оскільки поліцейський в протоколі про адміністративне правопорушення в розділі «суть адміністративного правопорушення» зазначає, що « ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами Вознесенським міськрайонним судом від 30.05.2024 року строком на п'ять років. Дане правопорушення вчинено повторно протягом року».
На підтвердження повторності до матеріалів справи долучено постанову серія БАД №859576 за ч.4 ст.126 КУпАП ще від 29.03.2024 року за якою дата вчинення правопорушення 29.03.2024 року, тобто повторне вчинення протягом року за ч.4 ст.126 КУпАП закінчилося 29.03.2025 року. Тобто доказів повторності вчинення правопорушення саме за ч.ч.2-4 КУпАП суду не було надано.
Згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до положень ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Коли суд виконує роль сторони обвинувачення - ЄСПЛ постановляє порушення вимоги безсторонності суду - рішення ЄСПЛ "Гайдашевський проти України", від 6.02.2025.
ЄСПЛ визнав порушення ст.6, оскільки здійснюючи пошук доказів за власною ініціативою та засуджуючи заявника на їх підставі, апеляційний суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді.
Розглянувши скаргу заявника, ЄСПЛ вказав, що апеляційний суд, який мав юрисдикцію розглядати як питання права, так і питання факту, провів слухання, але не викликав ні прокурора, ні працівника міліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення. Як наслідок, ніхто не підтримав обвинувачення проти заявника в судовому засіданні. Незважаючи на це, і незважаючи на те, що заявник стверджував про свою невинуватість у судовому засіданні, Апеляційний суд залишив у силі рішення суду про винуватість заявника.
На відміну від ситуації у справі Фігурка проти України, не можна сказати, що в цій справі апеляційний суд не зробив більше, ніж дослідив докази, підготовлені слідчим органом. Апеляційний суд з власної ініціативи шукав ключові докази, які шкодять позиції обвинуваченого, і використав їх у своєму рішенні на противагу аргументам, наведеним захистом. Жодна інша сторона провадження не звернулася до суду з клопотанням про проведення таких запитів чи збирання доказів.
З огляду на вказані рішення ЄСПЛ суд не має права самостійно збирати докази, оскільки це обов'язок поліції.
Ч.5 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність саме за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Тобто елементами об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, є вчинення саме повторно протягом року одного з діянь, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. Ці обставини мають бути підтверджені матеріалами провадження.
Як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №478679 від 09.10.2025 року, складеного відносно ОСОБА_1 , в ньому працівник поліції посилається зазначає, що ОСОБА_1 рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 30.05.2024 року був позбавлений права керування транспортними засобами строком на 5 років, дане правопорушення вчинено повторно протягом року. До справи долучено копію постанови серія БАД №859576 від 29.03.2024 року за ч.4 ст. 126 КУпАП, річний термін дії якої вже сплив ще 29.03.2024 року.
Інших постанов, копії яких мають бути належним чином засвідчені, за ч.2-ч.4 ст.126 КУпАП на ОСОБА_1 до протоколу не долучено. В описі документів поліцейським про них теж нічого не вказано. Копії рішення суду теж у справі немає.
Натомість у справі є відеозапис фіксації правопорушення. Проте відсутність докази його потворності.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП, не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки є не конкретним, не має доказів на підтвердження обставин, що в ньому наведені, не містить даних, які характеризують об'єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, зокрема конкретних даних про повторність правопорушення.
За змістом статей 7, 251, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється тільки щодо правопорушника і підставою для її розгляду є протокол про адміністративне правопорушення, тобто справа розглядається в межах протоколу про адміністративне правопорушення та на підставі доказів, зібраних особами, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення обмежений лише тими обставинами правопорушення, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Слід зазначити, що порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених цим законодавством.
При цьому необхідно враховувати, що у справі протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №478679 від 09.10.2025 року є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ, акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху (ст.254 і 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, виходячи з положень ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Те, що правопорушення вчинено повторно - має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч.2 ст.251 КУпАП передбачає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу, в даному випадку органами Національної поліції.
Згідно із п.3 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року №1395: «повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП)».
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в ст.62 Конституції України.
Відповідно до ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Оскільки в протоколі серія ЕПР1 №478679 від 09.10.2025 року поліцейський, який його склав, посилається на повторність правопорушення, але не надає доказів на підтвердження такої повторності, а суд не може вийти за межі протоколу, який фактично є обвинуваченням у справі, внести до нього виправлення чи доповнення - тому на підставі положень п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі слід закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Щодо питання про повернення протоколу, то суд вважає, що це право, а не обов'язок суду приймати рішення про повернення протоколу. Тим більше, що згідно із Постановою від 02 вересня 2021 року справа №11-97 сап20 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:
«74. Норми КУпАП, які встановлюють процедуру адміністративного розслідування і стадію розгляду справи уповноваженим органом (судом), не містять законодавчих положень, які б за окресленої правової ситуації передбачали можливість повертати справу про адміністративне правопорушення для дооформлення протоколу й належного виконання вимог статті 256 цього Кодексу у частині забезпечення присутності порушника в суді. Водночас немає й процесуальних норм, які б забороняли, зокрема, судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вимагати від уповноваженого органу виконати належним чином вимоги процесуального закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і його реалізації таким чином, щоб можна було вирішити питання про винність особи у вчиненні адміністративного проступку з дотриманням строків розгляду і без порушення прав особи порушника чи осіб, які потерпіли від дій останнього. Принаймні чітких й однозначних положень, які б дозволяли чи забороняли повертати протоколи для забезпечення присутності порушника під час розгляду справи, процесуальне адміністративно-деліктне законодавство не містить.
89. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відсутність чітко встановленого законом порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення або неузгодженість його складових унеможливлює настання відповідальності судді за свободу суддівського розсуду, тобто можливість судді обирати (визначати) найбільш оптимальний варіант рішення (дії) з кількох юридично допустимих його (її) варіантів».
Крім того, після повернення протоколу посадовій особі, що його склала, жодні виправлення до протоколу вже внесені не можуть бути, оскільки згідно п.6 та п.7 Розділу ІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції»: «Усі реквізити протоколу про адміністративне правопорушення заповнюються чорнилом чорного або синього кольору, розбірливим почерком, державною мовою. Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено».
Керуючись ч.5 ст.126, п.1 ч.1 ст.247, 283-285 КпАП України, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня вручення постанови особі, що притягується до відповідальності.
Суддя Н.Б.Зубар