Справа № 473/4633/25
іменем України
"29" жовтня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Булкат М.С.,
за участю: секретаря судових засідань Багрін І.А.,
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У вересня 2025 року АТ «Сенс Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 01 серпня 2021 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався надати відповідачу кредит, а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит на споживчі цілі у сумі 134 800 грн строком на 12 місяці з процентною ставкою - 35,99 % річних, тип ставки - фіксована.
Проте позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 30 171,85 грн, з яких за простроченим тілом кредиту заборгованість складає 19 545,74 грн та 10 626,11 грн за простроченими відсотками, яка в добровільному порядку не сплачена.
Посилаючись на викладене позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та вирішити питання про судові витрати.
Ухвалою суду від 05 вересня 2025 року відкрито провадження по справі та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
19 вересня 2025 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому заперечує проти позовних вимог, оскільки Позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості, не обґрунтував її склад, а також не долучив до матеріалів справи договір про банківське обслуговування, на який посилається, що суперечить вимогам ст. 177 ЦПК України; нарахування відсотків відбулось із порушенням вимог законодавства, зокрема через застосування складних відсотків (відсотки на відсотки), а також без урахування положень Цивільного кодексу щодо звільнення позичальників від відповідальності за прострочення під час дії воєнного стану; окрім того, підписання паспорта споживчого кредиту не є належним доказом укладення кредитного договору в письмовій формі, що підтверджується практикою Верховного Суду.
В судове засідання представник позивача Гірчак А.М. не з'явився, згідно поданої заяви просив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримала.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання з'явився.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема суд встановив, що 01 серпня 2021 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа-Банк» угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
Відповідно до умов якого Банк шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника надав кредит на споживчі потреби в національній валюті в розмірі ліміт кредитної лінії (максимальна сума кредиту) - 200000,00 грн; сума встановленої кредитної лінії 134 800,00 грн; процентна ставка - 35,99 % для торгових операцій та/або операцій зняття готівки; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - MasterCard Debit World строком дії 5 років; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов'язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн. Для ідентифікації в обліковій системі Банку Угоді було присвоєно № 631745359.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним Договором станом на 13.04.2025 року становить 30 171,85 грн.
У порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаними договорами не виконав.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1,2 ст. 1046 ЦК).
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, Банком нараховано заборгованість по простроченому тілу - 19 545,74 грн та відсотки за користування кредитом 10 626,11 грн.
Суд зазначає, відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець надає споживачу грошові кошти на погоджених умовах, а споживач зобов'язується повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування ним.
Отже, враховуючи предмет і зміст правовідносин, укладений між сторонами договір має ознаки споживчого кредитного договору. Такий висновок підтверджується матеріалами справи - зокрема паспортом споживчого кредиту, а також окремими пунктами Угоди, що визначають умови надання та повернення кредиту.
Особливу увагу слід звернути на положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Згідно з ним, у період дії воєнного або надзвичайного стану, а також протягом тридцяти днів після його припинення, позичальники звільняються від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати штрафів, пені та інших санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань.
Крім того, прямо передбачено, що штрафні санкції та інші платежі, нараховані після 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем.
Таким чином, у межах періоду воєнного стану кредитодавець має право вимагати від позичальника лише повернення основної суми кредиту та сплати процентів, але не застосовувати додаткових фінансових санкцій.
У поданому розрахунку Позивач оперує поняттями «тіло кредиту» та «прострочене тіло кредиту». Однак зазначені терміни не мають нормативного закріплення у чинному законодавстві. Вони також відсутні в самому кредитному договорі та в інших матеріалах справи.
У цьому контексті показовою є правова позиція Верховного Суду (Об'єднана палата Касаційного цивільного суду) у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, де вказано, що «тіло кредиту» - це сума грошових коштів, фактично отриманих позичальником від кредитодавця.
Зі змісту наданого розрахунку випливає, що станом на 31 січня 2022 року заборгованість за кредитом відсутня, що узгоджується з рухом коштів на рахунку позичальника. Надалі, протягом лютого-березня 2022 року, з рахунку було знято 10 115 грн та внесено 1 015 грн, тобто фактичний обсяг отриманих позичальником кредитних коштів становив 9 100 грн.
Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованим здійснення розрахунку заборгованості за процентами, виходячи з фактичної суми отриманих позичальником коштів у розмірі 9 100,00 грн та встановленої договором процентної ставки 35,99 % річних.
Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється за формулою:
[Проценти] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка] / 100 ? [Кількість днів користування] / [Кількість днів у році].
На підставі зазначеної формули розрахунок процентів за період з 01 квітня 2022 року по 13 квітня 2025 року становить:
за період з 01.04.2022 по 31.12.2022 (275 днів):
9 100,00 грн ? 35,99 % ? 275 / 365 = 2 467,53 грн;
за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 (365 днів):
9 100,00 грн ? 35,99 % ? 365 / 365 = 3 275,09 грн;
за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 (366 днів):
9 100,00 грн ? 35,99 % ? 366 / 366 = 3 275,09 грн;
за період з 01.01.2025 по 13.04.2025 (103 дні):
9 100,00 грн ? 35,99 % ? 103 / 365 = 924,20 грн.
Таким чином, загальна сума процентів, нарахованих за користування кредитом у зазначений період, становить 9 941,91 грн, а разом із основною сумою боргу у 9 100,00 грн, загальна сума заборгованості складає 19 041,91 грн станом на 13 квітня 2025 року.
Оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що розрахунок заборгованості, наведений відповідачем у відзиві, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам кредитного договору, оскільки здійснений виходячи виключно з фактично отриманої суми кредитних коштів (тіла кредиту) та нарахованих на неї процентів за користування кредитом у межах встановленої договором ставки.
Разом з тим, суд зазначає, що будь-які додаткові нарахування, зокрема штрафи, пеня чи інші фінансові санкції, не підлягають стягненню з огляду на дію положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, якими позичальники звільняються від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань у період воєнного стану.
Отже, суд визнає правильним та обґрунтованим саме той розрахунок, який охоплює лише тіло кредиту та проценти за користування ним, без застосування будь-яких додаткових нарахувань.
Таким чином, належна заборгованість становить 19 041,91 грн, в тому числі:
- прострочене тіло кредиту - 9 941,91 грн;
- заборгованість за відсотки користування кредитом - 9 100,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених позовних вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 1 526 грн судового збору та 1 827 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитом у розмірі 19 041 гривня 91 копійка; заборгованість за прострочене тіло кредиту у розмірі 9 941 гривня 91 копійка; заборгованість за відсотки користування кредитом 9 100 гривень, а також 3 353 гривні судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: М. С. Булкат