Справа №201/12831/25
Провадження № 1-кс/201/4417/2025
28 жовтня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12025047130000258 від 17.07.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України,
До Соборного районного суду міста Дніпра надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12025047130000258 від 17.07.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України, яким заявник просить суд скасувати арешт майна - транспортного засобу марки Mazda, моделі CX5, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, VIN-код НОМЕР_2 , ключі від транспортного засобу марки Mazda, моделі CX5, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору власником якого я є на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 у зв'язку із закриттям 30.09.2025 дізнавачем кримінального провадження №12025047130000258 від Документ сформований в системі «Електронний суд» 25.10.2025 2 17.07.2025 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що у провадженні відділу поліції №2 Дніпровського РУП №1 ГУ НП в Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження №12025047130000258 від 17.07.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України. Під час розслідування даного кримінального провадження за клопотанням прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 слідчим суддею Соборного районного суду міста Дніпра по справі №201/8957/25 (провадження 1-кс/201/3317/2025) ухвалою від 21.07.2025 було накладено арешт на транспортний засіб марки Mazda, моделі CX5, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, VIN-код НОМЕР_2 , ключі від транспортного засобу марки Mazda, моделі CX5, д.н.з. НОМЕР_1 . Також заявницею було зазначено, що даний транспортний засіб, яким вона користується та володіє, належить їй на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . 30.09.2025 постановою дізнавача сектору дізнання відділу поліції №2 Дніпровського РУП №1 ГУ НП в Дніпропетровській області кримінальне провадження №12025047130000258 від 17.07.2025 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення), тому, заявниця вважає, що потреба в подальшому застосуванні такого заходу як арешт майна відсутня.
Заявник у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву, відповідно до якої просила розглянути клопотання про скасування арешту без її участі, зазначила, що клопотання підтримує та просить задовольнити.
Представник СД Відділу поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з'явилися.
Слідчий суддя, перевіривши клопотання заявника та додані до нього документи, приходить до висновку, що клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Так, у судовому засіданні встановлено, що у провадженні СД ВП №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області перебували матеріали кримінального провадження №12025047130000258 від 17.07.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України.
Ухвалою слідчого судді Соборного районного суду міста Дніпра від 21 липня 2025 року у справі №201/8957/25 (провадження № 1-кс/201/3317/2025) клопотання прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025047130000258 від 17.07.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України, задоволено. Накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час огляду місця події від 17.07.2025 за адресою: м. Дніпро, просп. Праці, буд. 16, а саме: транспортний засіб марки Mazda, моделі CX5, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ; ключі від транспортного засобу марки Mazda, моделі CX5, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, які було вилучено у гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який користується та розпоряджається вказаним майном на підставі нотаріальної довіреності від 15.07.2025, тимчасове вилучене майно по праву власності належить гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заборонено користуватися, розпоряджатися та відчужувати зазначене майно.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу марки Mazda, моделі CX5, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору є ОСОБА_3 .
Постановою дізнавача СД Відділу поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 від 18.07.2025 у кримінальному провадженні №12025047130000258 від 17.07.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України, призначено судову технічну експертизу документів, до проведення якої залучено експертів Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України та на вирішення експерта поставлено такі питання: - яким способом виготовлений бланк свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ? - чи вносилися зміни у надане на дослідження свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ? - чи відповідає встановленому зразку свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ?
Згідно з висновком експерта за №СЕ-19/104-25/29359-ДД від 18.08.2025 у кримінальному провадженні №12025047130000258 від 17.07.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України, «1.Бланк свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , заповненого на ім'я « ОСОБА_3 » (на автомобіль «MAZDA СХ-5» із реєстраційним номером НОМЕР_1 ), виготовлений поліграфічним способом із використанням форм плоского офсетного і трафаретного друку, а також лазерного гравіювання, та містить спеціальні елементи захисту. 2. Вирішити запитання: «Чи вносилися зміни у надане на дослідження свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ?» - не надалося можливим, оскільки особливості нанесення барвника на поверхню бланка документа за допомогою друкуючих пристроїв з ретрансферним способом нанесення зображень не виключають можливості його видалення без залишення відповідних слідів. 3. Бланк свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , заповненого на ім'я « ОСОБА_3 » (на автомобіль «MAZDA СХ-5» із реєстраційним номером НОМЕР_1 ), відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, які знаходяться в офіційному обігу на території України».
Постановою дізнавача СД Відділу поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 від 04.09.2025 у кримінальному провадженні №12025047130000258 від 17.07.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України, призначено судову трасологічну експертизу, до проведення якої залучено експертів Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України та на вирішення експерта поставлено такі питання: - чи вносились зміни в номер наданого на дослідження двигуна «PY30689119»?; - якщо так, то яким способом?
Згідно з висновком експерта за №СЕ-19/104-25/35734-КДТЗ від 11.09.2025 у кримінальному провадженні №12025047130000258 від 17.07.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України, «1.Номер «PY30689119» наданого на дослідження двигуна змінам не піддавався та є первинним».
Постановою дізнавача СД Відділу поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 від 30.09.2025 кримінальне провадження №12025047130000258 від 17.07.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України, закрито на підставі п.2 ч.1 ст284 КПК України.
Згідно ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Як передбачено ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
З ухвали слідчого судді Соборного районного суду міста Дніпра від 21 липня 2025 року у справі №201/8957/25 (провадження № 1-кс/201/3317/2025) вбачається, що арешт у кримінальному провадженні №12025047130000258 від 17.07.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України, накладено з метою забезпечення кримінального провадження та можливого використання майна як доказу у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Статтею 214 КПК України визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб'єктів указаного у ст. 170 КПК України.
Відповідно до цієї норми така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Крім того, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.
Пунктом 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» встановлено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: визнання доводів особи, яка не була присутня при прийнятті рішення про накладення грошового стягнення, щодо безпідставності застосування такого заходу обґрунтованими. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає; надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність - належних підстав для арешту майна; - доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; - встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; - відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; - чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.
Відповідно до численних рішень Європейського суду з прав людини, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов'язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.
Викладені обставини свідчать, про те, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Отже, жодних доказів, які б спростовували доводи клопотання заявника та підтверджували обставини, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, дізнавачем, прокурором до суду не надано, у зв'язку із чим слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, приходить до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні, є обґрунтованими.
А тому, аналіз наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалів, свідчить про відсутність на даний час підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для третіх осіб.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що кримінальне провадження за №12025047130000258 від 17.07.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України, закрито на підставі п.2 ч.1ст.284 КПК України постановою дізнавача, необхідність у запобіганні подальшого відчуження цього майна відсутня, питання про зняття арешту вирішено не було, сторона обвинувачення не має заперечень проти задоволення даного клопотання, а подальше існування вказаного арешту майна порушуватиме права його власника та не буде відповідати принципам розумності та справедливості, слідчий суддя дійшов висновку про те, що потреба в арешті майна відпала, а клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.
Відповідно до роз'яснень пункту 13 листа ВССУ №223-558/0/4-13 від 05.04.2013 року, рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про арешт майна, на відміну від ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому (п.9 ч.1ст.309 КПК), оскарженню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12025047130000258 від 17.07.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України, - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Соборного районного суду міста Дніпра від 21 липня 2025 року у справі №201/8957/25 (провадження № 1-кс/201/3317/2025) у кримінальному провадженні №12025047130000258 від 17.07.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України, на тимчасово вилучене майно під час огляду місця події від 17.07.2025 за адресою: м. Дніпро, просп. Праці, буд. 16, а саме: транспортний засіб марки Mazda, моделі CX5, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ; ключі від транспортного засобу марки Mazda, моделі CX5, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору.
Згідно ч. 3 ст. 169 КПК України, слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1