Справа № 201/13452/25
Провадження № 1-кс/201/4581/2025
28 жовтня 2025 року м. Дніпро
Слідча суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях майора юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024050000003595 від 13 грудня 2024 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
Слідчий за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді з клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні за № 22024050000003595 від 13 грудня 2024 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а саме на:
- 1/4 частку, квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що у громадянина України ОСОБА_5 , обізнаного про факт ведення Російською Федерацією агресивної війни проти України з мотивів непогодження з політикою чинної влади в Україні та підтримки входження тимчасово окупованих територій України до складу вказаної держави, невизнання РФ поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані її території, виник умисел на співпрацю з представниками держави агресора.
Під час окупації території м. Єнакієво Донецької області державою-агресором, але не пізніше ніж 15 листопада 2023 року, більш точної дати органом досудового розслідування не встановлено, громадянин України ОСОБА_5 перебуваючи на тимчасово окупованій території даного населеного пункту, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, з метою встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань, окупаційної адміністрації держави-агресора, співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією, надав добровільну згоду і був призначений на посаду так званого «начальника отдела физической культуры, спорта и туризма», в окупаційній адміністрації держави-агресора рф «администрации городского округа Енакиево ДНР» утвореній на тимчасово окупованій території м. Єнакієво Донецької області.
Громадянин України ОСОБА_6 виконує покладені на нього, окупаційною владою, обов'язки «начальника отдела физической культуры, спорта и туризма», в окупаційній адміністрації держави-агресора рф «администрации городского округа Енакиево ДНР» знаходячись в будівлі окупаційної адміністрації розташованої за адресою: Донецька область, м. Єнакієве, площа Леніна, буд. 7.
На ОСОБА_5 як на так званого «начальника отдела физической культуры, спорта и туризма администрации городского округа Енакиево ДНР» окупаційною владою відповідно до розпорядження «администрации городского округа Енакиево ДНР» № 19 від 15 січня 2024 року «об утверждении Положения об отделе физической культуры, спорта и туризма администрации городского округа Енакиево ДНР» покладено виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та обов'язків.
Отже, громадянин України ОСОБА_5 перебуваючи на посаді «начальника отдела физической культуры, спорта и туризма» в окупаційній адміністрації держави-агресора рф «администрации городского округа Енакиево ДНР», у період часу не пізніше ніж 15 листопада 2023 року по момент повідомлення про підозру, більш точної дати органом досудового розслідування не встановлено, виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції у незаконному органі влади, створеного на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації російської федерації, в будівлі, розташованій за адресою: Донецька область, м. Єнакієве, площа Леніна, буд. 7.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Донецьк Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий обґрунтовано підозрюється у колабораційній діяльності, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
11 вересня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, встановлено право власності на об'єкт нерухомого майна, яке належить ОСОБА_5 , а саме:
- 1/4 частка, квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Орган досудового слідства станом на час подання клопотання не володіє інформацією про те, чи передавав підозрюваний за довіреністю або іншим чином право відчужувати належне йому майно своїм родичам або іншим особам.
На підставі викладеного, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий просить клопотання задовольнити.
Слідчий у судове засідання для розгляду клопотання не з'явився, про час та місце його розгляду повідомлений належним чином, просив в клопотанні провести розгляд без його участі, клопотання підтримав в повному обсязі, неприбуття слідчого в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
З метою забезпечення арешту майна, клопотання розглядається без повідомлення підозрюваного та його захисника.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з'явилися.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 вересня 2025 року письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, вручено захиснику ОСОБА_5 - адвокатові ОСОБА_7 .
Санкція злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (№ інформаційної довідки 449141059), підозрюваному ОСОБА_5 на праві приватної власності належить:
- 1/4 частка, квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з реєстраційним номером майна № 26130938.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.
Згідно з вимогами ч. 2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою збереження доказів, забезпечення спеціальної конфіскації майна та забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Відповідно до вимог ч. 3, 4, 5 ст. 170 КПК України, у випадках, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладаєтьсяна майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, або на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 1-3 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені обставини підозри ОСОБА_5 , могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_5 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, санкція якого передбачає у тому числі конфіскацію майна.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_5 до скоєння злочину, про підозру у якому йому повідомлено, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.
Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що майно, на яке просить накласти арешт слідчий, знаходиться у приватній власності підозрюваного, а тому існує обґрунтований ризик його відчуження задля запобігання можливої конфіскації у разі в майбутньому доведеності висунутого обвинувачення.
За таких обставин, слідча суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус, як накладення арешту на вказане майно, що належить підозрюваному та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.
А тому клопотання про накладення арешту на майно підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, слідча суддя
Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях майора юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024050000003595 від 13 грудня 2024 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, задовольнити.
Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке належить йому на праві приватної власності, а саме на:
- 1/4 частку, квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з реєстраційним номером майна № 26130938.
Заборонити розпорядження та відчуження вищевказаного майна на час досудового розслідування та судового розгляду у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідча суддя ОСОБА_1