Справа № 468/2056/25
2/468/1115/25
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
(заочне)
24.10.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання Зарванської Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу № 468/2056/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.02.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №25.02.2025-1000003084 в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачу кредит у сумі 9000 грн строком на 168 днів з умовою сплати процентів в розмірі 1% в день, комісії за надання кредиту в сумі 450 грн, комісії за обслуговування по 450 грн тричі, неустойки в розмірі 135 грн за кожен день неналежного виконання.
Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним договором в сумі 35 122 грн, з яких 11 600 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 402 грн - заборгованість по процентам, 580 грн - комісія за надання кредиту, 1740 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 5800 грн - неустойка. Також позивач просив вирішити питання про стягнення витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
В тексті позову позивач заявив про розгляд справи за відсутності його представника.
Позов надійшов до суду через систему «Електронний суд» 10.09.2025 року (сформований в системі 09.09.2025 року).
22.09.2025 року відкрите провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідач до суду не з'явився, про час слухання справи повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (до суду повернулось поштове відправлення, що вказує на відсутність відповідача за зареєстрованим у встановленому порядку місцем його проживання, тому він відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим). До суду не надійшло відзиву на позов.
З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з'явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.
Дослідивши наявні у справі матеріали (копію повідомлення ТОВ «УПР» від 23.04.2025 року; довідку-розрахунок; копію пропозиції про укладення додаткового договору до кредитного договору (оферти) від 25.02.2025 року; копію заявки від 25.02.2025 року; копію акцепту від 25.02.2025 року; копію інформаційного повідомлення; копію паспорту споживчого кредиту від 25.02.2025 року; копію паспорту споживчого кредиту від 26.02.2025 року; копію пропозиції від 26.02.2025 року; копію акцепту від 26.02.2025 року), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено, що 25.02.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №25.02.2025-1000003084 в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачу кредит у сумі 9000 грн строком на 168 днів з умовою сплати процентів в розмірі 1% в день, комісії за надання кредиту в сумі 450 грн, комісії за обслуговування по 450 грн тричі, неустойки в розмірі 135 грн за кожен день неналежного виконання.
Комісія за обслуговування передбачала плату за організацію та забезпечення інформаційної підтримки позичальника, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн, можливості відновлення пароля тощо.
26.02.2025 року між сторонами укладений додатковий договір, відповідно до якого сума кредиту була збільшена до 11 600 грн, комісія за надання кредиту становила 580 грн, комісія за обслуговування по 580 грн тричі, неустойка - 174 грн за кожен день неналежного виконання.
За період кредитування загалом позичальник мав сплатити проценти в сумі 15 402 грн, а загалом витрати за кредитом становили 17 722 грн.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч.2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За такого укладення договору в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.
При цьому позивач надав відповідні докази укладення кредитором з відповідачем такого договору в електронній формі (кредитний договір з додатками, паспорт споживчого кредиту).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач вказує, що заборгованість відповідача перед ним становить 35 122 грн, з яких 11 600 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 402 грн - заборгованість по процентам, 580 грн - комісія за надання кредиту, 1740 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 5800 грн - неустойка.
За вказаним вище договором проценти та комісія нараховані відповідно до умов договорів, тому разом із заборгованістю за тілом кредиту вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Проте що стосується вимоги позивача про стягнення неустойки за вказаним договором в сумі 5800 грн, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки вказаний вище кредитний договір в даній справі був укладений в лютому 2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то вся нарахована за таким договором неустойка та передбачені ст. 625 ЦК України нарахування не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором №25.02.2025-1000003084 від 25.02.2025 року в сумі 29 322 грн, з яких 11 600 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 402 грн - заборгованість по процентам, 580 грн - комісія за надання кредиту, 1740 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості.
Згідно зі ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 83 %, тому з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2010,59 грн. (2422,40 грн. х 83 %).
Позивач в тексті позову заявив про необхідність розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу та бажання сторони позивача надати суду відповідні докази на підтвердження понесених витрат, у зв'язку з цим відповідно до ч.8 ст. 141, ст. 246 ЦПК України суд надає можливість позивачу протягом п'яти днів після ухвалення рішення надати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в рахунок погашення заборгованості за договором №25.02.2025-1000003084 від 25.02.2025 року 29 322 (двадцять дев'ять тисяч триста двадцять дві) гривні.
В задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки за договором - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2010 (дві тисячі десять) гривень 59 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
Визначити позивачу п'ятиденний строк з дня ухвалення даного рішення для подання до Баштанського районного суду Миколаївської області доказів щодо розміру понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (бульвар Вацлава Гавела, 6 м. Київ, ідентифікаційний код 37616221);
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Повне судове рішення складене 29.10.2025 року.
суддя: